Постанова № 8522433, 02.03.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

02.03.10 Справа № 2/352

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Краєвської М.В.

суддів: Галушко Н.А.

Орищин Г.В.

розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ “Д-Транс” від 19.03.2009 р. вих. № 22

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 02.03.2009 р.

у справі № 2/352

за позовом ТзОВ “Д-Транс”, м.Харків

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Чернівці

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Виробничо-торгово-сервісного підприємства “Centrum” у формі ТзОВ, м.Новий Сонч, Польща

про відшкодування 16 580 євро збитків у порядку регресу

За участю представників:

від позивача Очеретько Р.М. (представник, довіреність № 1 від 11.01.2010 р. в матеріалах справи);

від відповідача не з”явився;

від третьої особи - не з”явився

Представнику позивача роз”яснено його права й обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України. Заяв про відвід суддів не поступало.

Оскільки позивач не заявляв клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу, то протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст.81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розгляд апеляційної скарги відкладався з підстав, викладених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 02.02.2010 р.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 02.03.2009 р. у справі № 2/352 (суддя Скрипничук І.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю за недоведеністю та безпідставністю (а.с.68-69).

Рішення суду мотивоване тим, зокрема, що міжнародна товарно-транспортна накладна (СМR) серії А № 000200 від 21.05.2008 р., яка підтверджує перевезення спірного вантажу, підписана відповідачем і вантажовідправником - резидентом республіки Польща - Виробничо-торгово-сервісним підприємством “Centrum” у формі ТзОВ, ТзОВ “Д-Транс” не брало участі в укладенні цього договору перевезення, і відповідно не є учасником таких правовідносин, жодних інших домовленостей щодо перевезення вантажу в інтересах Виробничо-торгово-сервісного підприємства “Centrum” у формі ТзОВ не було, тому підстави звернення до приватного підприємця ОСОБА_2 з вимогою про відшкодування збитків у порядку регресу внаслідок знищення частини вантажу під час ДТП, яка скоєна з вини водія останнього, у ТзОВ “Д-Транс” відсутні.

Позивач з даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу (а.с.79-83), в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити повністю, з підстав неповного з”ясування обставин справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильного застосування норм матеріального права.

У письмовому поясненні третя особа підтримує вимоги апеляційної скарги повністю з підстав, зазначених у ньому.

Суд апеляційної інстанції виконав умови ст.98 ГПК України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду апеляційної скарги, оскільки відповідно до витягу з ЄДРПОУ від 02.02.2010 р. (долучений до матеріалів справи на підставі клопотання позивача від 02.02.2010 р. б/н) ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець за адресою: 58018, м.Чернівці, вул.Брянська, 1, куди і була направлена ухвала Львівського апеляційного господарського суду від 02.02.2010 р. рекомендованим листом, що підтверджується реєстром на відправлення рекомендованої кореспонденції від 15.02.2010 р. Докази повернення поштового відправлення без вручення відсутні.

Крім того, попередня ухвала Львівського апеляційного господарського суду від 25.12.2009 р. була відправлена відповідачу на його фактичну адресу: 58013, м.Чернівці, вул.Червоноармійська, 184/615, яка зазначена ним самим як реквізит у договорі про надання послуг з перевезень вантажів автомобільним транспортом (а.с.128), проте остання повернена без вручення поштою з відміткою “за зазначеною адресою не проживає”.

До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» від 02.06.2006 р. N 01-8/1228 ).

Оскільки явка повноважних представників сторін і третьої особи ухвалою суду апеляційної інстанції від 02.02.2010 р. була визнана необов”язковою, а на власний розсуд, що не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, то за таких обставин колегія суддів вважає за доцільне переглянути справу у відсутності представників відповідача та третьої особи за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.101 ГПК України.

Апеляційним господарським судом встановлено, що 01.01.2008 р. між ТзОВ “Д-Транс” (експедитор за договором, позивач у справі) і Виробничо-торгово-сервісним підприємством “Centrum” у формі ТзОВ (клієнт за договором, третя особа в справі) був укладений договір № 12П на транспортно-експедиційне обслуговування, за яким позивач зобов'язався виконати чи організувати виконання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу третьої особи, а остання - прийняти й оплатити результати роботи (а.с.8-16).

19.05.2008 р. Виробничо-торгово-сервісним підприємством “Centrum” у формі ТзОВ було замовлено ТзОВ “Д-Транс” до перевезення вантаж за маршрутом Польща-Молдавія згідно з заявкою (а.с.17, 160-161).

Відповідно до вказаної заявки перевізником зазначено фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (відповідач у справі).

21.05.2008 р. під завантаження прибув автомобіль марки Mercedes Benz номер 07222МС, що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 (водій Черкез Г.Г.).

Прийняття вантажу до перевезення відповідачем підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) серії А № 000200 від 21.05.2008 р. (а.с.18, 150).

Під час руху автомобіля марки Mercedes Benz номер 07222МС, що належить відповідачу, на території Польщі, не доїжджаючи до органів митного контролю для оформлення супровідних документів, з автомобілем сталась ДТП. Відповідно до офіційної записки про ДТП поліцейського поста в м.Бірча (республіка Польща) від 21.05.2008 р. винним у пригоді визнано водія автомобіля марки Mercedec-Benz номер 07222МС (а.с.147-148).

Внаслідок ДТП частина вантажу була знищена, частина пошкоджена, що підтверджується дефектними актами (а.с.156, 158), відповідно до яких і даних інвойсу (рахунку-фактури, а.с.153-154) вартість знищеного вантажу становить 16580,00 євро. Дані акти підписані представниками Виробничо-торгово-сервісного підприємства “Centrum” у формі ТзОВ і водієм транспортного засобу - Черкез Г.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу ТзОВ “Д-Транс” слід задоволити повністю, рішення Господарського суду Чернівецької області від 02.03.2009 р. у справі № 2/352 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити повністю, стягнути з відповідача на користь позивача 120069, 04 грн. збитків у порядку регресу.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Згідно з ст.3 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність” від 01.07.2004 р. № 1955-ІУ (далі Закон № 1955-ІУ) відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються ЦК України, ГК України, законами України "Про транспорт", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про транзит вантажів", цим Законом, іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону № 1955-ІУ, ч.1 ст.316 ГК України і ч.1 ст.929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

За порушення зобовязання за договором транспортноекспедиційного обслуговування відповідно до ст.934 ЦК України експедитор несе відповідальність відповідно до глави 51 цього Кодексу. При цьому згідно з ч.2 ст.932 цього Кодексу у разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

На претензію Виробничо-торгово-сервісного підприємства “Centrum” у формі ТзОВ про відшкодування збитків, завданих в результаті ДТП (а.с.24-25), TзOB "Д-Транс" перерахувало 16580,00 євро, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті № 3 від 11.11.2008 р. (а.с.86) і банківською випискою по особовому рахунку TзOB "Д-Транс" за 12.11.2008 р. (а.с.85).

Відповідно до ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не є учасником правовідносин, що виникли між відповідачем і третьою особою, внаслідок укладення між ними договору автомобільного перевезення вантажу у формі товарно-транспортної накладної від 21.05.2008 р., а тому у відповідача відсутній обов'язок по відшкодуванню позивачу заявлених до стягнення збитків.

Однак колегія суддів не погоджується з таким висновком господарського суду, оскільки у даній накладній встановлені умови перевезення вантажу, які слід розцінювати як істотні умови договору, що є підставою для виникнення у її сторін прав і обов”язків, визначених нею.

Відповідно до вимог ст.64 Закону України "Про автомобільний транспорт" організація міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом здійснюється перевізником відповідно до міжнародних договорів з питань міжнародних автомобільних перевезень між пунктами відправлення та призначення, один з яких або обидва розташовані за межами території України. Такі правовідносини врегульовані Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 року) (далі-Конвенція), до якої 01.08.1983 р. приєднався СРСР, а Україна згідно з ст.ст.6, 7 Закону “Про правонаступництво України” стала правонаступником прав та обовязків Союзу РСР за міжнародними договорами, які не суперечать Конституції України.

Статтею 3 Конвенції встановлено, що перевізник відповідає за свої діяння та упущення.

Згідно з ст.4 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Відповідно до ч.1 ст.9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником. За відсутності у накладній обґрунтованих перевізником зауважень існує презумпція того, що вантаж та його пакування були зовнішньо у справному стані в момент прийняття вантажу перевізником, а також кількість вантажних місць, їх маркування та номера відповідали вказівкам у накладній.

Вантажна накладна, як передбачено у ч.1 ст.5 Конвенції, складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій - залишається у перевізника.

Вищенаведене спростовує твердження відповідача про те, що у СМR та заявці на перевезення відсутні реквізити позивача, що, на думку відповідача, унеможливлює відшкодування останнім понесених позивачем витрат.

Відповідно до частини 1 статі 17 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Згідно з ст.23 Конвенції якщо перевізник зобов'язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення.

В силу вимог статті 22 ЦК України збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки як вид цивільно-правової відповідальності застосовується при наявності складу правопорушення, що включає протиправність поведінки, шкоду (розмір), причинний зв'язок між ними та вину заподіювача шкоди.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, встановивши обставини, з якими закон пов'язує настання відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наявність збитків, завданих іншою особою, та підстав їх відшкодування за рахунок винної особи відповідача.

Згідно з ч.2 ст.198 ГК України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях.

Відповідно до ст.524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Разом з тим, за ст.533 ЦК України виконуватися грошове зобов'язання повинно у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

За таких обставин, до стягнення підлягає 120069, 04 грн. збитків (7, 24 грн./1 євро), як визначено ТзОВ “Д-Транс” у його позовній заяві (а.с.6).

Отже, з огляду на вищевикладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Чернівецької області не відповідає матеріалам справи, не грунтується на чинному законодавстві, а доводи апелянта підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ТзОВ “Д-Транс” слід задоволити повністю.

2. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 02.03.2009 р. у справі № 2/352 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь ТзОВ “Д-Транс” (ідентифікаційний код 33410353) 120069, 04 грн. збитків у порядку регресу.

3. Судові витрати покласти на відповідача.

Доручити Господарському суду Чернівецької області видати відповідні накази.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

6. Справу повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя М.В.Краєвська

Суддя Н.А.Галушко

Суддя Г.В.Орищин