Рішення № 85223910, 18.09.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2019 року м. Київ №640/755/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А.,

при секретарі судового засідання Вовк І.Р.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Орленка А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Генеральної проку-ратури України (далі - ГПУ) про визнання бездіяльності протиправною, стягнення середньо-го заробітку в сумі 1030097,45 грн.,

в с т а н о в и в:

У січні 2019р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

1) визнати протиправною бездіяльність ГПУ щодо затримки виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.07.2016 з урахуванням постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2016 в адміністративній справі №826/676/16 у частині поновлення позивача на посаді начальника організаційно-методичного відділу управління захисту прав і свобод дітей та посаді прокурора ГПУ;

2) стягнути з ГПУ середній заробіток за час затримки виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.07.2016 з урахуванням постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2016 в адміністративній справі №826/676/16 про поновлення позивача на посаді начальника організаційно-методичного відділу управління захисту прав і свобод дітей та посаді прокурора ГПУ за період з 16.09.2016 по 12.12.2018 включно в сумі 1030097,45 грн.

Підставою позову зазначено те, що судове рішення у справі №826/676/16 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника організаційно-методичного відділу управ-ління захисту прав і свобод дітей та посаді прокурора ГПУ фактично виконано відповідачем лише 13.12.2018 шляхом видання наказу №1259. Водночас позивач вважає, що бездіяльність відповідача, яка полягала у не поновленні його на вказаній посаді є протиправною та тривала у період з 16.09.2016 по 12.12.2018 включно, тому наявні підстави, передбачені ст. 236 КЗпП України, для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.

Відповідач подав відзив, в якому просить відмовити в позові з тих підстав, що лише після звільнення з посади в органі державної влади з 16.12.2017, а не як стверджує позивач - з 16.09.2016 (після ухвалення судом апеляційної інстанції рішення про поновлення на робо-ті), виникли правові підстави для вирішення питання щодо поновлення його на роботі. Про поновлення позивача на роботі відповідна постанова державного виконавця до ГПУ не над-ходила, тому відповідачем не допущено умисного невиконання судового рішення, що відпо-відно до ст. 236 КЗпП України є необхідною умовою для задоволення позовних вимог у справі. Відповідач не погоджується з розрахунком суми стягнення, яка за час з 16.09.2016 по 12.12.2018 становить 679199,61 грн., вважає помилковим визначення позивачем коефіцієнта підвищення з урахуванням надбавки за класний чин, що не передбачено постановою КМ України від 08.02.1995 №100. Коефіцієнт визначений відповідачем без зазначеної надбавки становить 2,28.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що згідно із ст. 2 Закону України "Про оплату праці" перелік складових заробітної плати, у т.ч. доплат і надбавок, премій та інших, які враховуються при обчисленні середньої заробітної плати не є вичерпним і включає всі без виключення складові заробітної плати працівника, а чинною ч. 1 ст. 49 Закону України "Про прокуратуру" надбавка за класний чин віднесена до складової заробіт-ної плати прокурора. Позивач визнає не врахування ним постанови КМ України від 09.12.2015 №1013 про підвищення з 01.12.2015 на 25 відсотків посадового окладу, а також те, що постанова КМ України від 30.08.2017 №657 набрала чинності з 06.09.2017, з ураху-ванням чого коефіцієнт підвищення склав 2,8, а сума стягнення - 829598,02 грн.

В судовому засіданні 12.07.2019 позивачем подано клопотання про приєднання в якості доказів: довідки ГПУ від 13.09.2018 №18-548зп про розмір середньої заробітної плати позивача на час звільнення, копії листа ГПУ від 16.05.2019 №18294ВН-19 щодо не нараху-вання і несплати позивачу заробітної плати за час вимушеного прогулу, також оригіналів доданих до позову документів згідно переліку.

Відповідач подав заперечення, в яких зазначив про правильність зазначеного ним у відзиві розрахунку суми стягнення у розмірі 679199,61 грн. з урахуванням коефіцієнта підвищення 2,28.

Під час судового засідання позивач підтримав свій позов, з урахуванням суми стягнення, яка зазначена у відповіді на відзив.

Представник відповідача заперечив проти позову з наведених у відзиві підстав.

Заслухавши сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановив такі обставини і відповідні їм правовідносини.

Наказом ГПУ від 02.03.2016 №251-ц старшого радника юстиції ОСОБА_1 звільнено з посади начальника організаційно-методичного відділу управ-ління захисту прав і свобод дітей ГПУ та посади прокурора у зв`язку із реорганізацією органів прокуратури та скороченням кількості прокурорів ГПУ відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру" та п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.07.2016 у справі №826/676/16 за позовом ОСОБА_1 до ГПУ про визнання протиправним та скасування наказу №251-ц від 02.03.2016, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано наказ ГПУ №251-ц від 02.03.2016;

- стягнуто з ГПУ на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимуше-ного прогулу за період з 02.03.2016 по 29.04.2016 у сумі 36266,80 грн.;

- в задоволенні решти позовних вимог відмовлено;

- постанову суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 18133,34 грн. допущено до негайного виконання.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2016 у справі №826/676/16 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.07.2016 скасо-вано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про поновленні на роботі на посаді начальника організаційно-методичного відділу управління захисту прав і свобод дітей та по-саді прокурора ГПУ з 02.03.2016 та прийнято нову постанову в цій частині, якою поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника організаційно-методичного відділу управління захисту прав і свобод дітей та посаді прокурора ГПУ з 02.03.2016. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.07.2016 залишено без змін.

Наказом Генерального прокурора України від 13.12.2018 №1259ц на підставі поста-нови Київського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2016 у справі №826/676/16:

1) скасовано наказ виконувача обов`язків Генерального прокурора України від 02.03.2016 №251-ц про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника організаційно-мето-дичного відділу управління захисту прав і свобод дітей ГПУ з посади прокурора у зв`язку із реорганізацією органів прокуратури та скороченням кількості прокурорів ГПУ відповідно до вимог п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру" та п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України;

2) поновлено старшого радника юстиції ОСОБА_1 на посаді начальника органі-заційно-методичного відділу управління захисту прав і свобод дітей ГПУ з 02.03.2016.

Спірні правовідносини виникли у сфері проходження публічної служби і стосуються стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі.

Згідно із ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незако-нного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір (ч. 1).

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню (ч. 7).

Згідно із ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Тобто, як вбачається, згідно з вказаною нормою проводиться виплата заробітної плати за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини робото-давця в цій затримці. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у постанові від 16.02.2018 у справі №807/2713/13-а.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги про визнання протиправної бездіяльності відповідача, оскільки стягнення середнього заро-бітку за час затримки виконання рішення про поновлення не пов`язано з визнанням проти-правної бездіяльності і в контексті належного та ефективного поновлення прав позивача не потребує цього.

Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про понов-лення, суд зважає на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 255 КАС України (в редакції, чинній станом на 15.09.2016) постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у спра-ві, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 256 КАС України передбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Відповідно до ч. 2 ст. 257 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Частиною 4 ст. 257 КАС України встановлено, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній станом на 15.09.2016) примусове виконання рішень покладається на органи державної вико-навчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приват-них виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Отже, правова природа діяльності органів державної виконавчої служби та її основне призначення полягає саме в примусовому виконанні рішень суду, в т.ч. постанов судів про поновлення на посадах у відносинах публічної служби, які набрали законної сили, що і є підставою для негайного їх виконання. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов`язок. Зокрема, зазначений обов`язок не залежить від того, подала особа, яку поновлено на роботі, заяву чи виконавчий лист. В таких випадках держава в особі органу державної виконавчої служби несе відповідальність за виконання остаточних судових рішень. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у постанові від 25.04.2019 у справі №826/5002/16.

Згідно з п. 34 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Судом встановлено, що постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2016 у справі №826/676/16 в частині поновлення позивача на посаді відповідачем виконано лише 13.12.2018.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про затримку відповідачем виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2016 у справі №826/676/16 у частині поновлення позивача на посаді у період з 16.09.2016 по 12.12.2018 та про наявність передбачених ст. 236 КЗпП України підстав для виплати позивачу середнього заробітку за час такої затримки.

З огляду на викладене, суд відхиляє посилання відповідача на те, що до ГПУ не надходила постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження відпо-відно до Закону України "Про виконавче провадження".

Суд відхиляє посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 28.02.2019 у справі №817/860/16 і те, що у разі неможливості поновлення особи на посаді, з якої його було звільнено, то належним способом захисту порушеного права може бути поновлення на поса-ді, аналогічній тій, з якої особу звільнили, і яка існує на дату поновлення, оскільки доказів пропонування позивачу інших аналогічних посад відповідач до суду не надав. З рештою, позивача було поновлено на посаді, з якої його було звільнено, й після чого наказом Генерального прокурора України Луценка Ю.В. від 12.02.2019 №119ц, копія якого наявна у справі, позивача призначено на іншу посаду в іншому структурному підрозділі ГПУ.

Суд відхиляє посилання відповідача на звільнення позивача у відставку розпоря-дженням Президента України від 15.12.2017 №222/2017-рп з посади голови Володарської районної державної адміністрації, вважаючи вказані заперечення недостатніми для висновку про поважність причин невиконання рішення суду, враховуючи таке.

Позивач неодноразово звертався до відповідача із заявами про виконання рішення суду в частині його поновлення. Вперше із також заявою він звернувся до ГПУ 13.10.2016, що підтверджується наявною у справі копією цієї заяви. Листом ГПУ від 21.10.2016 №11-30371-08, копія якого наявна у справі, позивачу надано відповідь, в якій відповідач зазначив про подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Наведена у цьому і наступних листах обставина касаційного оскарження судового рішення жодним чином не спростовує факт набрання законної сили судовим рішенням про поновлення позивача та обов`язок відповідача його виконати. Відповідач не акцентував неможливість або затримку виконання рішення суду перебуванням позивача на іншій посаді. Хоча дана обставина об`єктивна, однак позивач мав правомірні очікування на належне виконання відповідачем рішення суду, що вплинуло на звільнення позивача з посади голови районної державної адміністрації. Крім того, за період перебування на посаді голови Володарської районної державної адміністрації позивач просить стягнути лише різницю у середньому заробітку.

У пункті 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" зазначається про те, що задовольняючи позовні вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів.

Вирішуючи питання про розмір середнього заробітку, який слід виплатити позивачу, суд зважає на те, що згідно з п. 1 розділу ІІ Правил внутрішнього службового розпорядку прокурорів ГПУ, затвердженого наказом ГПУ від 30.12.2016 №419, тривалість робочого часу прокурорів ГПУ становить 40 годин на тиждень. Цією ж нормою передбачено, що у ГПУ встановлюється такий внутрішній службовий розпорядок: початок роботи з 9 години - упродовж робочого тижня; перерва на обід з 13 години до 13 години 45 хвилин - упродовж робочого тижня; кінець робочого дня в понеділок, вівторок, середу та четвер - о 18 годині, у п`ятницю - о 16 годині 45 хвилин; вихідні дні - субота і неділя.

Листом Міністерства соціальної політики України від 20.07.2015 №10846/0/14-15/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік" визначено кількість робочих днів у вересні 2016р. (починаючи з 16.09.2016) - 11 днів, у жовтні 2016р. - 20 днів, у листопаді 2016р. - 22 дні, у грудні 2016р. - 22 дні (всього - 75 днів).

Листом Міністерства соціальної політики України від 05.08.2016 №11535/0/14-16/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік" визначено кількість робочих днів у січні 2017р. - 20 днів, у лютому 2017р. - 20 днів, у березні 2017р. - 22 дні, у квітні 2017р. - 19 днів, у травні 2017р. - 20 днів, у червні 2017р. - 20 днів, у липні 2017р. - 21 день, у серпні 2017р. - 22 дні, у вересні 2017р. - 21 день, у жовтні 2017р. - 21 день, у листопаді 2017р. - 22 дні, у грудні 2017р. - 21 день (всього - 249 днів).

Листом Міністерства соціальної політики України від 19.10.2017 №224/0/103-17/214 "Про надання роз`яснення" повідомлено, що видавати такий лист з нормою робочого часу на 2018 рік не планується.

Водночас, враховуючи встановлений у ГПУ 5-денний робочий тиждень з двома вихід-ними днями в суботу та неділю при однаковій тривалості часу роботи за день впродовж робочого тижня та відповідним зменшенням тривалості роботи напередодні святкових та неробочих днів, а також враховуючи оновлений розрахунок тривалості робочого часу на 2018р. (з урахуванням нового святкового дня 25 грудня (Різдво Христове) і скасуванням святкового дня 2 травня (День міжнародної солідарності трудящих), судом встановлено, що кількість робочих днів у січні 2018р. - 21 день, у лютому 2018р. - 20 днів, у березні 2018р. - 21 день, у квітні 2018р. - 20 днів, у травні 2018р. - 20 днів, у червні 2018р. - 20 днів, у липні 2018р. - 22 дні, у серпні 2018р. - 22 дні, у вересні 2018р. - 20 днів, у жовтні 2018р. - 22 дні, у листопаді 2018р. - 22 дні, у грудні 2018р. (до 12.12.2018р.) - 8 днів (всього - 238 днів).

Таким чином, час затримки виконання постанови Київського апеляційного адміністра-тивного суду від 15.09.2016 у справі №826/676/16 склав 562 дні.

Згідно з довідкою ГПУ від 13.09.2018 №18-548з.п. середня заробітна плата позивача, яка обчислена виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, відповідно до поста-нови КМ України від 08.02.1995 №100 складає 18133,34 грн. (із розрахунку середньоденної заробітної плати в розмірі 906,67 грн.).

Пунктом 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постано-вою КМ України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100), передбачено, що у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівни-ком зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організа-ціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей (абз. 1).

Коефіцієнт такого підвищення розраховується шляхом ділення посадового окладу (тарифної ставки), встановленого працівникові після підвищення, на посадовий оклад (тарифну ставку), який був у працівника до підвищення (абз. 2).

Постановою КМ України від 09.12.2015 №1013 підвищено посадові оклади на 25 відсотків з 01.12.2015 керівним працівникам, спеціалістам і службовцям, розміри яких затверджені постановою КМ України від 31.05.2012 №505 .

З урахуванням визначеного у постанові КМ України від 31.05.2012 №505 (на час звільнення позивача) посадового окладу "начальника відділу у складі управління" у розмірі 3137 грн., посадовий оклад позивача станом на 02.03.2016 становив 3921,00 грн. (3137х25%).

Постановою КМ України від 30.08.2017 №657, яка офіційно опублікована 06.09.2017 (газета "Урядовий кур`єр" №165), підвищено посадові оклади прокурорам і слідчим органів прокуратури. Посадовий оклад "начальника відділу у складі управління" склав 8940,00 грн.

Відповідно до абз. 2 п. 10 Порядку №100 коефіцієнт підвищення з 06.09.2018 склав 2,28 (8940:3921).

Розмір середньоденної заробітної плати позивача за час з 16.09.2016 по 15.12.2017 (на посаді голови Володарської районної державної адміністрації) становив 635,84 грн. згідно з копією довідки Володарської районної державної адміністрації від 13.10.2017 №06-18/73.

Зважаючи на вищевикладене, суд, погоджуючись з відзивом і запереченнями відпові-дача, вважає обґрунтованим наступний розрахунок середнього заробітку:

- з 16.09.2016 по 05.09.2017 - 65540,86 грн. = (906,67 грн. - 635,84 грн.) х 242 р.д.;

- з 06.09.2016 по 15.12.2017 - 103058,47 грн. = (906,67 грн. х 2,28 - 635,84 грн.) х 72 р.д.;

- з 16.12.2017 по 12.12.2018 - 510600,28 грн. = 906,67 грн. х 2,28 х 247 р.д.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення за період з 16.09.2016 по 12.12.2018 (включно) у розмірі 679199,61 грн., який підлягає виплаті на користь позивача, і наявність законних підстав для його задоволення у цій частині.

Водночас, позов у іншій частині задоволенню не підлягає зважаючи на помилкове визначення позивачем коефіцієнта підвищення з урахуванням надбавки за класний чин, що не відповідає вимогам абз. 2 п. 10 Порядку №100.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 90, 241-246, 250 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_1 .

2. Стягнути з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час затримки виконання рішення суду у сумі 679199,61 грн. (шістсот сімдесят дев`ять тисяч сто дев`яносто дев`ять гривень 61 копійка).

3. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні адміністративного позову в іншій частині.

Позивач: ОСОБА_1 ;

АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Генеральна прокуратура України;

01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 00034051.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 293-297 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі 24.10.2019.

Суддя Д.А. Костенко