Ухвала суду № 85223859, 21.10.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/6557/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" жовтня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Яровенко Н.О.,

при секретарі Локотковій І.С.,

за участі

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 липня 2018 року, яке ухвалено в межах розгляду цивільної справи за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

16 липня 2018 року Дніпровським районним судом міста Києва ухвалене рішення про задоволення позову Публічного акціонерного товариства Коменційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, р/р НОМЕР_2 , адреса: місто Київ, вулиця Грушевського, будинок № 1-Д) заборгованість за кредитним договором (без номеру) від 05.04.2012 року в сумі 8 916 (вісім тисяч дев`ятсот шістнадцять) грн. 48 коп. та судовий збір 1 762,00 грн.

29 липня 2019 року відповідач ОСОБА_1 подала до суду заяву про скасування заочного рішення, обґрунтовуючи підстави для скасування заочного рішення суду відповідач посилається на те, що відповідач не була належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, жодного повідомлення від суду на її адресу не надходило. В якості доказу, яким позивач обґрунтовує свої заперечення проти позову, є подання зави про застосування строків позовної давності.

Відповідач в судовому засіданні наполягає на заяві про перегляд заочного рішення та просить її задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про день, час та міце розгляду справи повідомлений належним чином.

Вислухавши думку відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши наведені відповідачем підстави для скасування заочного рішення, суд приходить до наступного.

08 травня 2018 року Дніпровським районним судом міста Києва відкрите провадження у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 15.06.2018 року.

Відповідачем копію ухвали, копію позовної заяви з доданими до неї документами не було отримано, конверт разом з вказаними документами повернувся до суду із відміткою поштового відділення «за закінченням встановленого строку зберігання».

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Виходячи з положень статті 281 Цивільного процесуального кодексу України, яким регламентовано порядок заочного розгляду справи, розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч.1 ст. 288 Цивільного процесуального кодексу України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Тобто, за змістом вказаних положень чинного законодавства, скасування заочного рішення суду можливе за умов, що відповідач не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, та відповідач надає докази, які мають значення для справи, та можуть привести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни. Тобто, якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення.

Наявність вищенаведених обставин повинна бути у їх сукупності, при відсутності хоча б однієї з них, заочне рішення скасуванню не підлягає.

Відповідно до ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги про скасування заочного рішення, відповідач посилається на те, що він не була належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи. Позивач звертаючись до суду з позовом пропустив строк позовної давності.

Виходячи із загального обсягу доказів, які містять в матеріалах цивільної справи, відповідач належним чином повідомлявся про розгляд цивільної справи шляхом направлення ухвали про відкриття разом з позовною заявою та долученими до неї додатками за адрескою, вказаною у позовній заяві.

Щодо викладених обставин щодо застосування строків позовної давності, то ані в заяві, ані в судовому засіданні відповідач не аргументувала саме підстави для застосування строків позовної давності.

У відповідності до ч. 3 ст. 287 ЦПК України, у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

У відповідність до положення ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2001 року, зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП], №28342/95, п. 61, ECHR1999-VII).

Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).

Виходячи з вищенаведеної практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п.1 ст.6 конвенції, а також ст.1 Першого протоколу до неї, оскільки в позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 липня 2018 року, яке ухвалено в межах розгляду цивільної справи за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

З`ясовуючи питання дотримання строків звернення відповідача з цією заявою до суду, суд враховує, що заява про скасування заочного рішення подана в межах строків, визначених ч. 2 ст. 284 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки оскаржуване судове рішення відповідач не отримала, про що свідчить відсутність в матеріалах справи зворотного поштового повідомлення про отримання відповідачем копії судового рішення.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 284, 287, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 липня 2018 року, яке ухвалено в межах розгляду цивільної справи за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишити без задоволення.

Роз`яснити заявнику, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленого цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 25 жовтня 2019 року.

Суддя Н.О.Яровенко