Ухвала суду № 85223404, 28.10.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

28 жовтня 2019 року Чернігів Справа № 620/2584/19

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа-Буд-7" про витребування доказів та розгляд справи за правилами загального позовного провадження по адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа-Буд-7" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 27.08.2019 №665 "Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ "Основа-Буд-7".

На адресу суду надійшли клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа-Буд-7" щодо розгляду справи за правилами загального позовного провадження та витребування доказів.

Так, відповідно до ч.2 ст.79 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.

В свою чергу, ст.80 КАС України передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

З системного аналізу вказаних положень КАС України вбачається, що підставою для подачі такого клопотання є підтверджений належними доказами факт неможливості надати докази разом з позовом, оскільки таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу.

Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Судом встановлено, що ухвалою суду від 26.09.2019 було відмовлено у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів, оскільки матеріали службового розслідування, складені після його завершення, не можуть містити дані, на підставі яких може бути встановлено наявність або відсутність підстав для прийняття оскаржуваного наказу.

Втім, позивач повторно заявлено клопотання про витребування копій матеріалів службового розслідування та рішень, прийнятих за його результатом. Тобто, позивач повторно звертається із клопотанням до суду, для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин.

З огляду на вказане, суд вважає, що клопотання позивача про витребування доказів є безпідставне та задоволенню не підлягає. Крім цього, клопотання про витребування доказів подано позивачем з пропуском встановленого ч.2 ст.79 КАС України строку та воно не містить обґрунтувань щодо неможливості його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від позивача.

Суд також звертає увагу позивача, що відповідно до ч.2 ст.44 КАС України, особи які беруть участь у справі зобов`язані добросовісно користуватися належними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Згідно ч.1 ст.45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом. З урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин.

Згідно ст.144 КАС України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом, як правило, негайно після вчинення порушення. Про застосування заходів процесуального примусу суд постановляє ухвалу.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.145 КАС України заходами процесуального примусу є штраф. Статтею 149 КАС України передбачено, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках, зокрема, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству. Ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України.

Щодо клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.12 КАСУ встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). При цьому, виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

Як вбачається з предмету спору, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі є незначної складності та не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. Крім того, даний спір не відноситься до категорії спорів, які розглядаються за правилами загального позовного провадження, що обумовлює висновок про безпідставність поданого позивачем клопотання.

Враховуючи наведене, у суду наявні всі підставі для відмови у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Керуючись ст.ст. 79, 80, 167, 195, 260, 262, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа-Буд-7" про витребування доказів – відмовити.

У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа-Буд-7" про розгляд справи за правилами загального позовного провадження – відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Суддя Л.О. Житняк