Рішення № 85223283, 10.10.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2019 року справа № 580/2201/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаращенка В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Дорошенко Л.В.,

представника позивача: Безпалого Є.В. – за ордером,

представника відповідача: Каландирця А.В. – за довіреністю,

розглянувши за правилами загального позовного провадження в місті Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозернохолдінг» до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області, про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрозернохолдінг» звернулось до суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Черкаській області, в якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області №0004711408 від 22.04.2019 та №0004721408 від 22.04.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем вимог щодо формування податкового кредиту та витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, оскільки з контрагентами ТОВ «Естер-Маркет», ТОВ «Мілт» та ТОВ «Пейсмен» здійснені реальні господарські операції, на підтвердження яких наявні необхідні, належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи, а висновки акту перевірки не відповідають нормам чинного законодавства, базуються на припущеннях і не підтверджуються доказами.

За вказаних обставин позивач вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

В письмовому відзиві на адміністративний позов та в судовому засіданні представник відповідача просив у його задоволенні відмовити повністю, зазначивши при цьому, що позивачем занижено податок на додану вартість, внаслідок відсутності фактичного здійснення господарських операцій з наведеними контрагентами, а тому податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до вимог Податкового кодексу України та не підлягають скасуванню.

У відповіді на відзив позивач звернув увагу, що господарські операції фактично відбулись, натомість відповідач протилежного не довів, тому позов підлягає задоволенню.

У запереченні на відповідь відповідач не визнав доводи позивача та наполягав на відсутності підстав для задоволення позову.

Заслухавши пояснення учасників справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Агрозернохолдінг» зареєстроване як юридична особа 20.03.2015, ідентифікаційний код 39706683 та є платником податку на додану вартість.

Головним управління ДФС у Черкаські області проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозернохолдінг» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 24.03.2015 по 31.03.2018.

За наслідками перевірки складено акт №71/23-00-14-0807/3970668 від 27.02.2019.

Вказаним актом перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

Вимог п.п 14.1.13. п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755 із змінами та доповненнями, п.3.10. Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності затверджених наказом Міністерства фінансів України від 28.03.2013 року №433 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності», п.7 Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку №15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153; п.6, п.11 Стандарту №16 «Витрати», п.5 Стандарту №11 «Зобов`язання» ч. 2 ст. 3, ч. 3 ст.8, ст. 4, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV, п.2.4, п.2.5, п.2.6, п.2.15, п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, ст. 10 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248, п. 9 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року №246, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за №751/404, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 908138 грн., у т.ч. за 2015 рік на суму 149095 грн., за III квартали 2016 року на суму 759043 грн. таза 2016 рік на суму 759043 грн.

- вимог п.п.14.1.185 п.14.1 ст.14, пп. 185.1. ст 185, п. 198.1., п.198.3, 198.6 ст.198, п. 201.10 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1888566 грн., у т.ч. травень 2016 року на суму 66 грн., вересень 2016 року на суму 843380 грн., червень 2017 року на суму 132384 грн., липень 2017 року на суму 789135 грн., лютий 2018 року на суму 123601 грн.

На підставі вказаного акту перевірки №71/23-00-14-0807/3970668 від 27.02.2019 Головним управлінням ДФС у Черкаській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.04.2019:

- № 0004711408, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток ТОВ «Агрозернохолдінг» на суму у сумі 759 043,00 грн. та застосовано за штрафну (фінансову) санкцію на суму 379 521,50 грн.

- №0004721408, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість ТОВ «Агрозернохолдінг» на суму 1 888 566,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію на суму 944 284,00 грн.

За результатами процедури адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (надалі за текстом – ПК України).

Постачанням товарів згідно підпункту 14.1.191 пункту 14.1 Податкового кодексу України є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України (в редакції станом на час здійснення спірної господарської операції) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 цієї статті передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Абзацом першим пункту 198.6. статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пункт 201.8 вказаної статті передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до першого та другого абзаців пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІ (надалі – Закон України № 996-ХІ).

Зі змісту статті 1 Закону України №996-ХІ (в редакції станом на час здійснення спірної господарської операції) випливає, що первинний документ – це будь-який документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Законодавством не визначений вичерпний перелік документів, які можуть вважатися первинними, відтак таким, що підтверджують проведення господарської операції і на підставі яких формується звітність. Відсутність деяких реквізитів в одному з первинних документів не робить автоматично господарську операцію такою, що не відбулася.

Частинами 1, 2 статті 9 Закону України №996-ХІ встановлені вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як свідчать матеріали справи, позивач у перевірений період відобразив придбання в податковому обліку та придбав у контрагентів:

- TOB «Пейсмен» на підставі договору поставки №101 від 01.07.2015 в липні 2015 року шрот соняшниковий та макуху соняшникову на загальну суму 990525,00 грн., в т.ч. ПДВ 165087,50 грн.;

- TOB «Естер-Маркет» на підставі договору поставки №119 від 14.09.2016 у вересні 2016 року шрот соняшниковий та макуху соняшникову на загальну суму 5060287,00 грн., в т.ч. ПДВ 843381,16 грн.;

- TOB «Мілт» на підставі договору поставки №01/07/17 від 01.07.2017 у липні 2017 року макуху соєву та олію соєву на загальну суму 4734811,40 грн., в т.ч. ПДВ 789135,23 грн.

Факт виконання договірних зобов`язань сторонами підтверджується зареєстрованими податковими накладними, видатковими накладними, актами прийому-передачі товарів (наданих послуг), рахунками-фактурами, товарно-транспортними накладними, які дослідженні під час проведення перевірки контролюючим органом.

Позивач оплатив вартість товарів, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

З урахуванням зазначеного з матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що позивачем до перевірки надані всі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які вказують на виконання договірних зобов`язань з названими контрагентами.

Отже, проведені господарські операції мали реальну господарську ціль – забезпечення діяльності позивача та досягнення його мети – отримання прибутку. Товари та послуги отримані від контрагентів мали реальний і товарний характер та були використані в межах господарської діяльності в оподатковуваних операціях. Зазначене підтверджується обставинами, викладеними вище і документами, які стали предметом перевірки.

При цьому, будь-яких доказів на підтвердження того, що позивач або контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань по спірним операціям та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання знятих зобов`язань, в акті перевірки ревізорами не наведено.

Посилання відповідача на ухвали суддів, де на його думку зафіксовано обставини відсутності в контрагентів необхідних ресурсів для здійснення господарської діяльності та вчинення протиправних дій з метою ухилення від сплати податків, суд оцінює критично зважаючи ту обставину, що ухвала слідчого судді, суду є процесуальним документом для збирання доказової інформації в межах кримінального провадження, вона не доводить фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, оскільки ці обставини можуть бути встановлені виключно вироком суду, який набрав законної сили.

Щодо посилання в акті перевірки на узагальнену податкову інформацію ГУ ДФС у Кіровоградській області №34/11-28-14-04/40398775 від 13.02.2017 стосовно контрагента TOB «Естер-Маркет», ГУ ДФС у Дніпропетровській області №15175/7/04-36-14-12-12 від 01.11.2017 стосовно контрагента TOB «Мілт», ГУ ДФС у Київській області №43/10-02-22-04/397233440 від 11.09.2015 відповідно до яких не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із платниками податків постачальниками та покупцями.

Суд зазначає, що вищевказана податкова інформація оформлена не на підставі аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств, а на підставі інформації щодо підприємств-постачальників третіх осіб та зроблені висновки про неможливість здійснення подальших господарських операцій реалізації. При цьому первинні документи не опрацьовувалися, не перевірявся вид, обсяг та повнота відображення в обліку господарських операцій; чи спричинила господарська операція реальні зміни майнового стану платника податків (визначальна ознака господарської операції); відповідність первинних документів платника нормам чинного законодавства; пов`язаність здійснених витрат з господарською діяльністю платника податків.

З огляду на зазначене, висновки відповідача про відсутність фактичного здійснення господарських операцій, що покладені в основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень, ґрунтуються виключно на припущеннях податкового органу, оскільки всі необхідні первинні документи надані позивачем під час проведення перевірки.

Економічний ефект від здійснених господарських операцій з контрагентами позивач отримав у вигляді реалізованої продукції й отриманих від цього доходів, що підтверджується документами наявними в матеріалах справи.

В свою чергу, на момент укладення договорів та проведення господарських операцій контрагенти позивача зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстровані платниками податків, банкрутами не визнавались.

Суд відхиляє посилання відповідача щодо недоліків в оформленні первинних документів позивача, оскільки формальні недоліки в первинних документах повинні оцінюватися в сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу варто надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а не оформленню такої операції.

Суд акцентує увагу, що в матеріалах справи відсутній вирок суду, який набрав законної сили та яким встановлено укладення договорів між позивачем та переліченими контрагентами з метою, яка порушує публічний порядок, вчинення угод з метою, що суперечать інтересам держави і суспільства, так само не встановлено і ухилення від сплати податків за наслідками виконання згаданих договорів з боку позивача. Епізод наявності змови позивача з контрагентами з метою зменшення податкових зобов`язань в ході слідства не досліджувався, судом не перевірявся і рішення з цього приводу судом не прийнято.

Суд також враховує той факт, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на формування податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Платника податку не може бути позбавлено права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, яка свідчить про незаконність такого формування, при цьому платник податку не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його контрагентами, якщо платник податку на додану вартість не знав про такі зловживання та не міг про них знати.

Суд зауважує, що податковий орган не надав доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності та обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допустив контрагент, а також не зазначено інших доводів, які могли б свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за господарськими операціями з наведеними контрагентами.

Враховуючи зазначене, позивач правомірно відобразив у складі податкового кредиту суми податку на додану вартість за господарськими операціями з контрагентами на підставі належним чином оформлених останнім первинних бухгалтерських документів.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачені позивачем судові витрати слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області №0004711408 від 22.04.2019 та №0004721408 від 22.04.2019.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби в Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, код ЄДРПОУ 39392109) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозернохолдінг» (18000 м. Черкаси, бул. Шевченка, 170/1, код ЄДРПОУ 39706683) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 19210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана з врахуванням особливостей закріплених п. 15.5 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 25 жовтня 2019 року.

Суддя В.В. Гаращенко