Рішення № 85222962, 21.10.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2019 р. № 520/7676/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Волошина Д.А.,

за участю секретаря судового засідання - Суховарової О.А.,

представника позивача - Шелушина Д.І. ,

представника відповідача - Міронова А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення №20-40-57-06-528 та №20-40-57-06-527 від 21.03.2019 р.

В обґрунтування вимог адміністративного позову позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення були прийняті Головним управлінням ДФС у Харківській області з порушенням норм чинного в Україні законодавства, не відповідають фактичним обставинам та суперечать діючому податковому законодавству, внаслідок чого зазначені податкові повідомлення - рішення щодо визначення сум податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки є протиправними та підлягають скасуванню. Окрім того, відповідач невірно розраховував податок згідно оскаржуваних податкових повідомлень рішень виходячи з того, що належне позивачу на праві власності нежитлове приміщення відносяться до офісного, торговельного або готельного типів нерухомості та застосував ставку податку у розмірі 1 відсоток мінімальної заробітної плати, тоді як контролюючий орган повинен був застосувати ставку податку для будівель промисловості у розмірі 0,25 відсотка мінімальної заробітної плати.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.08.2019 року відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.10.2019 року закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті на 21.10.2019 о 10:30 год.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог пославшись на обставини, викладені у відзиві на адміністративний позов та додаткових поясненнях, зазначив, що доводи викладені в позові не відповідають фактичним обставинам справи, тому оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті на законних підставах та відповідають чинному законодавству. Також зазначив, що податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки був нарахований відповідно до додатку № 1 Положення про податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки у місті Харкові, згідно рішення 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011 року №126/11. Ставка податку для об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюється у розмірах, визначеного вказаним рішенням та для визначення ставки податку застосовується зональний поділ м. Харкова.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням ДФС у Харківській області 21.03.2019 р. винесено відносно позивача податкові повідомлення-рішення:

- №20-40-57-06-528, яким ОСОБА_2 на підставі п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та п.п. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 ПК України, визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2017 рік у сумі 17094,88 грн.;

- №20-40-57-06-527, яким ОСОБА_2 на підставі п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та п.п. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 ПК України, визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2018 рік у сумі 39777,65 грн.

Позивач не погодившись із винесеними контролюючим органом податковими повідомленнями - рішеннями оскаржив їх в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України. За результатами розгляду скарги рішенням ДФС України від 08.07.2019 р. №5547/Б/99-99-11-05-01-25 скаргу фізичної особи ОСОБА_2 залишено без задоволення, а податкові повідомлення - рішення залишено без змін.

Відтак, вважаючи податкові повідомлення-рішення відповідача протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд наголошує на такому.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) належить на праві власності 1/3 частки нежитлового приміщення загальною площею 3205,3 кв.м. (будівля літ. «Е-4»), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу №1503 від 13.07.2017 р., що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 13.07.2017 року №91931386 та технічними паспортами Харківського міського бюро технічної інвентаризації. (а.с. 28-32).

Відповідно до п.14.1.129-1 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; ґ) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі.

Розділом 2 "Класифікація будівель та споруд" Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 р. № 507 (чинний з 01.01.2001 р.) визначено клас 125 "Будівлі промислові та склади".

До будівель відносяться: житлові будинки, гуртожитки, готелі, ресторани, торговельні будівлі, промислові будівлі, вокзали, будівлі для публічних виступів, для медичних закладів та закладів освіти та ін. (розділ 1 Державного класифікатора).

До групи «Будівлі промисловості та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості» (код 125) належать: криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства та ін. за їх функціональним призначенням.

При цьому, визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Згідно договору купівлі-продажу від 13.07.2017 р., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мараєвою Я.В. та зареєстрованого в реєстрі за №1503, укладеному між ТОВ «Торговий дім «БМЗ» (в якості продавця) та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (в якості покупців), продавець передав у спільну часткову власність покупців нежитлову будівлю літ. «Е-4» загальною площею 3205,3 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а покупці приймають в рівних частках, тобто, по 1/3 частці кожний.

Відповідно до інформації технічних паспортів на нежитлову будівлю, а саме експлікації приміщень, складених Харківським міським бюро технічної інвентаризації, належна позивачу 1/3 частина нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , є виробничим будинком, а переважна більшість приміщень є цехами, майстернями, складами та лабораторіями.

Таким чином, належна позивачу на праві власності 1/3 частина нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , за своїм функціональним призначенням є промисловим та виробничим приміщеннями, що підтверджується копіями технічних паспортів на виробничий будинок (в т.ч. експлікацією приміщень до плану поверхів виробничого будинку) Харківського міського БТІ та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 13.07.2017 року №91931386.

Відповідно до п. 266.1.1 ч. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно п. 266.2.1 ч. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Відповідно до пп.266.3.1, 266.3.2 п.266.3 ст. 266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно положень п.266.5.1 п.266.5 ст. 266 ПК України, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Згідно пунктів 1-3 додатку № 1 рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання № 542/7 від 22.02.2017 року "Про місцеві податки та збори у місті Харкові", ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.м. бази оподаткування. Ставка податку для об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних (крім об`єктів, визначених п. 3) та юридичних осіб, встановлюється у розмірі 1 відсоток. Ставки податку для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються у таких розмірах: 1) будівлі готельні - 1 відсоток; 2) будівлі офісні - 1 відсоток; 3) будівлі торговельні - 1 відсоток; 4) гаражі - 0,1 відсотка; 5) будівлі промислові та склади - 0,25 відсотка; 6) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки) - 1 відсоток; 7) господарські (присадибні) будівлі - 0 відсотків; 8) інші будівлі - 0,1 відсотка.

В судовому засіданні та у додаткових поясненнях представник відповідача пояснив, що при обрахуванні ОСОБА_2 податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2017 та 2018 роки та винесенні спірних податкових повідомлень - рішень контролюючий орган виходив з того, що належна позивачу на праві власності 1/3 частина нежитлового приміщення загальною площею 3205,3 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , відносяться до офісного або торговельного типів нерухомості та застосував ставку податку 1 відсоток до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.м. бази оподаткування.

Суд зазначає, що у спірних правовідносинах наявна основна складова нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки - його об`єкт у вигляді нежитлової нерухомості та у позивача наявний відповідний обов`язок зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, однак, суд не погоджується з твердженнями відповідача, що належна позивачу на праві власності 1/3 частина нежитлового приміщення відносяться до офісного або торговельного типів нерухомості, оскільки за своїми характеристиками належна ОСОБА_2 на праві власності 1/3 частина нежитлового приміщення загальною площею 3205,3 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , відносяться до промислових та виробничих приміщень, що підтверджується матеріалами справи.

Доказів, що спростовують зазначене твердження відповідачем до суду не подано, при цьому, згідно відзиву на позовну заяву відповідачем підтверджено, що відсутні відомості щодо цільового призначення нежитлової будівлі та у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно такі відомості також відсутні.

Тому, ставка податку для об`єктів нежитлової нерухомості повинна бути застосована контролюючим органом 0,25 відсотка до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.м. бази оподаткування як за промислові будівлі та склади.

Таким чином, відповідачем помилково віднесено частину нежитлових приміщень позивача до будівель офісних та торгівельних, у зв`язку з чим невірно визначено ставку податку для об`єктів нежитлової нерухомості в розмірі 1 % при нарахуванні ОСОБА_2 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Крім того, щодо правомірності визначення контролюючим органом податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки та покладення на позивача обов`язку зі сплати такого податку за 2017 рік, суд зазначає наступне.

Згідно положень ст.25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні та міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до ч.1 ст.69 цього зазначеного вище Закону, органи місцевого самоврядування відповідно до Податкового кодексу України встановлюють місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України з урахуванням особливостей, визначених Податковим кодексом України.

Згідно з п.24 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях відповідної місцевої ради вирішуються питання встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.

Як зазначалося судом раніше, відповідно до положень ст.265 Податкового кодексу України, на підставі ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", керуючись ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", на 11 сесії Харківської міської ради було прийнято рішення від 22.02.2017 року №542/17 "Про місцеві податки і збори у місті Харкові", яким зокрема, встановлено на території міста Харкова на 2017 рік та наступні роки місцеві податки і збори.

Згідно п.4 рішення №542/17 набирає чинності з 01.03.2017 року.

За приписами статті 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Відповідно до пп.10.2, 10.3 ст.10 ПК України, місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю). Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України (пункт 10.5 статті 10 Податкового кодексу України).

Згідно п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (пп.12.3.1 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп.12.3.4 п.12.3 ст. 12 Податкового кодексу України, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Зазначена норма узгоджується з принципом стабільності, на якому ґрунтується податкове законодавство, що закріплений у підпункті 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України.

Відповідно до цього принципу зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

З аналізу викладеного випливає, що для застосування рішення про встановлення місцевих податків (в даному випадку, податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки) у 2017 році, таке рішення повинно бути прийнято до 15 липня 2016 року.

Відтак, оскільки рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання №542/17 "Про місцеві податки і збори у місті Харкові" щодо встановлення податків та зборів на території м. Харкова на 2017 рік прийняте 22 лютого 2017 року, тобто після 15 липня 2016 року, то застосування контролюючим органом його положень з метою визначення податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки та покладення на позивача обов`язку сплати такого податку за 2017 рік, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2018 року.

Окремо також слід зазначити наступне.

Згідно положень пп.12.3.5 п.12.3 ст. 12 Податкового кодексу України, у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об`єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Згідно пп.266.5.1 п.266.5 ст. 266 ПК України, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Оскільки положеннями Податкового кодексу України не передбачено мінімальної ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, відповідного рішення міської ради про встановлення місцевих податків та зборів прийнято не було, тому в даному випадку при визначенні податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік положення пп.12.3.5 п.12.3 ст. 12 Податкового кодексу України також не можуть бути застосовані.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним оскаржуваних позивачем податкових повідомлень - рішень.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення №20-40-57-06-528 та №20-40-57-06-527 від 21.03.2019 року, прийняті Головним управлінням ДФС України у Харківській області всупереч приписів чинного податкового законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Стосовно доводів позивача про недотримання відповідачем вимог статті 58 Податкового кодексу України, а саме, надіслання контролюючим органом податкових повідомлень-рішень без розрахунку податкового зобов`язання, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.58 Податкового кодексу України, до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов`язання (за наявності) та штрафних (фінансових) санкцій.

В ході судового розгляду справи судом не встановлено факту складання зазначених розрахунків, доказів їх складання ні позивачем, ні відповідачем до суду не подано.

Враховуючи, що згідно з приписами ст.58 ПК України до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов`язання тільки у разі його наявності, то в даному випадку, за відсутності останнього, він і не був направлений позивачу.

Щодо доводів позивача про порушення контролюючим органом порядку адміністрування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме, стосовно того, що податкове повідомлення-рішення з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік повинно бути складено та направлено фізичній особі платнику цього податку не пізніше 31 червня 2018 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів п.п.266.10.3 п.266.10 ст.266 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.

Відповідно до п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Враховуючи, що податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної позивачу було нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 ПК Кодексу, тобто, в межах 1095 днів, суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів позивача.

Крім того, факт затримки контролюючим органом строків направлення податкового повідомлення-рішення не може бути підставою для звільнення платника податку від обов`язку щодо своєчасної сплати суми податку. Порушення строку направлення податкового повідомлення-рішення жодним чином не впливає на його законність. Вказана позиція також узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 13.02.2018 р. по справі №820/1975/17.

Стосовно тверджень позивача про помилковість суджень контролюючого органу, що саме позивач повинен сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а не його дружина, оскільки 1/3 частка нежитлового приміщення загальною площею 3205,3 кв.м. (будівля літ. «Е-4»), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 належить позивачу та його дружині на праві спільної сумісної власності, з посланням на п.п.266.1.2 п.266.1 ст.266 Податкового Кодексу України, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Відповідно до п.п.266.1.2 п.266.1 ст.266 Податкового кодексу України, визначення платників податку в разі перебування об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб: а) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку; б) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; в) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

Як вбачається з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 13.07.2017 року №91931386, 1/3 частки нежитлового приміщення загальною площею 3205,3 кв.м. (будівля літ. «Е-4»), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 зареєстроване та належить на праві власності саме ОСОБА_2 .

Крім того, відсутність погодження між подружжям обов`язку зі сплати податку в разі перебування об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності, не звільняє платника податку від обов`язку сплати такого податку, визначеного статтею 266 Податкового кодексу України. Позивач жодних доказів щодо погодження з дружиною обов`язку зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, до суду також не надав, а тому вказані доводи позивача є необґрунтованими та спростовуються долученими до матеріалів справи доказами.

Отже, розглянувши усі подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код 39599198) про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №20-40-57-06-528 та №20-40-57-06-527 від 21.03.2019 р.

Стягнути на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код 39599198) суму сплаченого судового збору у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 28 жовтня 2019 року.

Суддя Д.А. Волошин