Рішення № 85222533, 23.10.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2019 р. Справа № 480/3141/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Діски А.Б.,

за участю секретаря судового засідання - Заіченко А.М.,

представника позивача - Кравченка П.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/3141/19 за позовом ОСОБА_1 до Сумська митниця ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовної заявою до Сумської митниці ДФС (далі по тексту - відповідач) та просить визнати рішення про коригування митної вартості товарів від 01.07.2019 року №UА805180/2019/000185/2 протиправним та скасувати його.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що у Німеччині ним було придбано легковий автомобіль, що був у користуванні, марки VOLKSWAGEN Touareg, 2015 року випуску, з пошкодженнями за 17000 Євро. При здійсненні митного оформлення автомобіля ним було визначено вартість товару за основним методом та подано відповідну митну декларацію, однак відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості за другорядним методом та визначено ціну автомобіля 23250 Євро. Позивач вважає рішення митного органу незаконним, оскільки воно містить невірно встановлені факти та неправильно застосовано норми закону, відповідачем не вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що позивачем заявлено неповні чи/або недостовірні відомості щодо митної вартості заявленого до декларування товару, зокрема, не вказано, які саме складові митної вартості є непідтвердженими.

Ухвалою суду від 16.08.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) учасників справи, судове засідання призначено на 11.09.2019 року.

05.09.2019 року до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що системою управління ризиками автоматизованої системи митного оформлення "Інспектор-2006" за поданою позивачем митною декларацією були сформовані митні формальності - 105-2, 103-1, 106-2 - вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення митної вартості за VIN-кодами: НОМЕР_1 , валюта - EUR, вартість - 23250,00. Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів.

За результатами перевірки товаросупровідних документів, інспектором митниці встановлено факт відсутності документального підтвердження заявлених відомостей про митну вартість автомобіля. У зв`язку з цим, позивачу направлявся лист про необхідність надання додаткових документів для підтвердження митної вартості. Втім, у відповідь на цей лист відповідачу повідомлено, що надати інші документи, крім зазначених у декларації, немає можливості. Наведені обставини, на думку Сумської митниці ДФС, свідчать про наявність підстав для коригування відповідачем заявленої митної вартості товарів за другорядним методом згідно ст. 59 Митного кодексу України. Тому відповідач вважає, що підстав для задоволення позову немає (а.с. 40-45).

11.09.2019 року у судовому засіданні оголошено перерву для надання додаткових доказів до 23.10.2019 року.

16.10.2019 року представником позивача до суду подано відповідь на відзив, в якій зазначив, що наведені у відзиві доводи не стосуються позовної заяви по суті, відповідачем не зазначено щодо причин недотримання митницею при винесенні спірного рішення приписів п. 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України, тобто не обґрунтовано числове значення 23250 Євро визначеної митної вартості автомобіля. В даному випадку причина невизнання митної вартості декларанта останньому не повідомлялася, а в спірному рішенні не вказана, як і не вказано номера та дати митної декларації, яка була взята за основу. Крім того, у відзиві митниці на позовну заяву взагалі фігурує числове значення 3145 євро, якого немає навіть в рішенні (а.с.55-60).

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд, заслухавши представника позивача, перевіривши матеріали справи, повно та об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 17.06.2019 року ОСОБА_1 у Німеччині придбано через Auto - Live Bоblingen у ОСОБА_3 за 17 000 Євро легковий автомобіль уживаний марки VOLKSWAGEN Touareg, 2015 року випуску (а.с.19).

01.07.2019 року декларантом позивача - митним брокером ТОВ «Україна - Центр» - було подано до митного оформлення митну декларацію №UA805180/2019/018293, у якій вартість автомобіля було визначено декларантом за основним методом на підставі договору/рахунку-фактури в сумі 17 000 Євро (а.с.50).

На підтвердження митної вартості, разом з декларацією були подані: 1) акт про проведення огляду транспортного засобу UA20903/2019/42183 від 24.06.2019р.; 2) Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 21.08.2015 р.; 3) Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 18.06.2019 р.; 4) Договір купівлі-продажу/ рахунок на оплату (в одному документі) №2019/6-313 від 17.06.2019 р.; 5) митна декларація країни відправлення від 18.06.2019 р. №19DЕ955108344646Е9; 6) квитанції про сплату коштів за митне оформлення транспортного засобу від 24.06.2019 р. та від 01.07.2019 р. (а.с. 15-19,50).

За результатами розгляду поданих декларантом документів автоматизованою системою митного оформлення "Інспектор-2006" були сформовані митні формальності за наступними кодами класифікатору:

- 105-2 «Контроль правильності визначення митної вартості». Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення митної вартості за VIN-кодами: НОМЕР_1 , валюта - EUR, вартість- 23250,00.

- 103-1 «Перевірка поданих товаросупровідних та товаротранспортних документів (в тому числі наданих на вимогу митного органу) та/або відомостей про них на предмет розбіжностей у відомостях, що зазначені у цих документах, митній декларації чи документах, що її заміщують, їх електронних копіях, розміщених в ЄАІС Держмитслужби»

- 106-2 «Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів» (а.с.46).

Інспектором митниці за допомогою електронних засобів зв`язку був направлений позивачу лист про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості (а.с.47), у відповідь на який додаткових документів надано не було.

За наслідками розгляду митної декларації та доданих до неї документів, Сумською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA805180/2019/000185/2 від 01.07.2019 року та визначено митну вартість імпортованого автомобіля за другорядним методом у розмірі 23250,00 Євро (а.с.22-23).

У графі 33 Рішення зазначені обставини, які були підставою для його прийняття: "...Рішення про проведення перевірки достовірності заявленої фактурної вартості транспортного засобу прийнято органом доходів і зборів на підставі результатів застосування системи управління ризиками за інформацією спеціалізованих видань та/або інформаційних ресурсів, які містять відомості про ціни, сформовані у відповідному регіоні світового ринку, з урахуванням марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального та фактичного пробігу оцінюваного транспортного засобу...Підстави для визначення митної вартості: інформація спеціалізованих видань та/або інформаційних ресурсів, які містять відомості про ціни, сформовані у відповідному регіоні світового ринку, з урахуванням марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального та фактичного пробігу оцінюваного транспортного засобу..." (а.с.23).

Відповідно до картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA805180/2019/00412 від 01.07.2019 року, позивача повідомлено про відмову у митному оформленні транспортного засобу (а.с.20-21).

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (стаття 248 МК України).

Згідно з ч. 8 ст. 257 МК України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 МК України).

На виконання статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України. До таких документів належать: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

При цьому, частина 3 вказаної статті встановлює, що у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, орган доходів і зборів має право, зокрема, у встановлених випадках, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені форми митного контролю (пункт 2 частини 5 статті 54 МК України).

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування (частина 3 статті 54 МК України).

Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, орган доходів і зборів може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (частина 6 статті 54 МК України).

Згідно зі ст. 55 МК України, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, він має право прийняти у письмовій формі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту встановлюються статтею 57 Митного кодексу України. До таких методів належать: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); та другорядні - за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частини 2, 3 статті 57 МК України).

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами, зокрема, зовнішньоекономічним договором (контрактом) або рахунком-фактурою (інвойсом). При цьому, якщо рахунок сплачено, декларант в обов`язковому порядку зобов`язаний надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Вказані норми містяться у розділі ІІІ Митного кодексу України "Митна вартість товарів та методи її визначення", глави 8 "Загальні положення щодо митної вартості" та 9 "Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування". Тобто, ці норми є загальними і розповсюджуються на всі правовідносини, які виникають у процесі митного оформлення товарів, що імпортуються в Україну.

В той же час, стаття 364 МК України встановлює, що умови й порядок пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов`язаних зі здійсненням підприємницької діяльності, регулюються розділом ХІІ "Особливості пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами". Тобто, норми цього розділу є спеціальними у правовідносинах, які виникають у процесі митного оформлення товарів, що імпортуються громадянами України для особистих потреб, у зв`язку з чим, превалюють над згаданими загальними нормами та першочергово мають застосовуватись при вирішенні спору між сторонами у цій справі.

Так, статтею 368 МК України врегульовано, що для цілей оподаткування товарів, які переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.

При визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України (частина 2 статті 368 МК України).

У разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів органи доходів і зборів визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу (частина 4 статті 368 МК України).

Отже, системний аналіз вказаних норм, дає підстави для висновків, що у правовідносинах, які виникають при імпорті громадянами товарів для власних потреб, митною вартістю є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами, а саме: касовими або товарними чеками, ярликами та іншими документами роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів. Тобто, надання платіжних документів є необов`язковим.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, право самостійно визначати митну вартість товарів, що імпортуються громадянами України для власних потреб, у митного органу виникає лише у разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної (митної) вартості товарів. Визначення митної вартості в цьому випадку здійснюється на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари.

Наявність у митного органу доказів недостовірності заявленої фактурної (митної) вартості товарів є обов`язковою, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує виникнення права самостійно визначати митну вартість імпортованих товарів відповідно до приписів статей 59, 60 Митного кодексу України.

Судом встановлено, що відповідно до оскаржуваного рішення від 01.07.2019 року, рішення про проведення перевірки достовірності заявленої фактурної вартості транспортного засобу прийнято органом доходів і зборів на підставі результатів застосування системи управління ризиками за інформацією спеціалізованих видань та/або інформаційних ресурсів, які містять відомості про ціни, сформовані у відповідному регіоні світового ринку, з урахуванням марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального та фактичного пробігу оцінюваного транспортного засобу.

Проте, посилання відповідача на спрацювання ризиків у автоматизованій інформаційній системі Інспектор-2006 та ненадання декларантом документів про оплату придбаного автомобіля, суд вважає необґрунтованим, оскільки у спірних правовідносинах, єдиною підставою для виникнення у митного органу права самостійно визначати митну вартість імпортованого товару, Митний кодекс України визначає наявність доказів недостовірності заявленої фактурної (митної) вартості.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 17.06.2019 року (а.с.19), придбав для власних потреб автомобіль VOLKSWAGEN Touareg, 2015 року випуску. Обставина щодо придбання згаданого автомобіля саме для власних потреб, Сумською митницею ДФС не заперечувалась, доказів на підтвердження іншого, відповідач не надавав.

Для митного оформлення придбаного позивачем автомобіля, 01.07.2019 року Сумській митниці ДФС були надані: митна декларація № UA805180/2019/018442; акт про проведення огляду транспортного засобу UA20903/2019/42183 від 24.06.2019 р.; Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 21.08.2015 р.; Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 18.06.2019 р.; Договір купівлі-продажу та рахунок на оплату (у одному документі) №2019/6-313 від 17.06.2019 р.; митна декларація країни відправлення від 18.06.2019 р. №19DЕ955108344646Е9; (а.с. 15-19, 24, 50).

При визначенні митної вартості імпортованого для власних потреб транспортного засобу, була застосована фактурна вартість, вказана в договорі купівлі-продажу/рахунку-фактурі 17000 Євро (а.с.19,88). Зазначений документ містить відмітку про сплату повної вартості товару готівкою.

На переконання суду, наведені обставини свідчать про належне підтвердження ОСОБА_1 заявленої митної (фактурної) вартості автомобіля VOLKSWAGEN Touareg, 2015 року випуску. У зв`язку з цим, беручи до уваги ненадання відповідачем жодного доказу на підтвердження недостовірності вказаної декларантом митної вартості, а також не зазначення про існування цих доказів, суд робить висновок про відсутність у Сумської митниці ДФС права самостійно визначати митну вартість товару.

Оскаржуване рішення про коригування митної вартості не містить обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, тобто, не наведено, які недоліки в поданих документах або їх відсутність стали підставою для відмови у митному оформленні за митною вартістю, зазначеною декларантом позивача.

Суд зазначає, що митну вартість спірного товару митниця визначила за другорядним методом - за ціною ідентичного товару на підставі наявної у митниці цінової інформації щодо ідентичних товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що при застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Відповідно до ч. 4 ст. 59 МК України ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

Між тим, рішення про коригування митної вартості не містить інформації щодо вартості операції з ідентичними товарами, яка була взята за основу для визначення митної вартості спірного товару.

Документів про вартість операції з ідентичними товарами, які б підтверджували обґрунтованість митної вартості, визначеної митницею, відповідачем не надано та у рішенні про коригування митної вартості не наведено.

Суд зазначає, що у прийнятому рішенні про коригування митної вартості товару відповідач відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 55 МК України не зазначив наявної в митного органу інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Таким чином, відповідачем не надано доказів, що при застосуванні 2 методу визначення митної вартості за основу взята вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, визначених ст. 59 МК України.

Крім того, суд зазначає, що рішення про коригування митної вартості не містить вичерпного переліку вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких, митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів та обґрунтувань числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування, передбачених п.п. 3,4 ч.2 ст. 55 МК України.

За таких обставин, рішення про коригування митної вартості товару за змістом не відповідає приписам ч. 2 ст. 55 МК України, а тому є незаконним.

Також суд зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення про визначення митної вартості у розмірі 23250 Євро, відповідач не вказав з яких числових значень складається така вартість, не вказана митна декларація, що стала підставою для її визначення.

Зазначені обставини вказують на невідповідність оскаржуваного рішення критеріям, встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України, та наявність підстав для задоволення позову.

Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем у справі, як суб`єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов`язку щодо доказування правомірності свого рішення щодо коригування митної вартості товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в сумі 768,40 грн. за квитанцією №ПН3344 від 08.07.2019 року (а.с.4). Тому вказана сума судового збору підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3500,00 грн., суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 03.07.2019 року між ОСОБА_1 та адвокатським бюро Павла Кравченка, в особі керуючого бюро адвоката Кравченка П.А., укладено угоду про надання правової допомоги, п.2.2 якого передбачено, що гонорар адвоката складає 3500 грн. (а.с.26-27).

Відповідно до детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги від 10.09.2019 р. (а.с.57-58) та заяви від 10.09.2019 року (а.с.55-56), адвокатом Кравченком П.А. надано послуги: ознайомлення з ситуацією щодо прийняття Сумською митницею ДФС рішення про коригування митної вартості товарів від 01.07.2019 року №UA805180/2019/0000185/2 та картки відмови в митному оформленні до нього; вивчення судової практики у подібних справах та формування правової позиції; складання позовної заяви та формування доказової бази, подання позову до суду. Крім того зазначено, що адвокат, як представник ОСОБА_1 братиме участь в подальших судових засіданнях по справі, подаватиме заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань (за необхідності).

Оплата послуг підтверджується квитанцією №ПН3342 від 08.07.2019 року в сумі 3500,00 грн. (а.с.29).

Також в матеріалах справи наявна копія ордеру на надання правничої (правової) допомоги (а.с.28).

Згідно з ч. 1 ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Частиною 1 ст. 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4, 5 статі 134 КАС України).

Відповідно до частини третьої статті 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представником відповідача не надано заперечень проти задоволення заяви про відшкодування понесених позивачем витрат на правову допомогу.

Отже, сума витрат на правову допомогу у розмірі 3500 грн. є обґрунтованою, пропорційною до предмета спору, з дотриманням критерію розумності розміру та співмірною з виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт щодо розгляду даної справи.

З огляду на викладені вище обставини, суд зазначає, що представник позивача надав всі належні та допустимі докази понесених під час розгляду справи витрат позивача на професійну правничу допомогу, у зв`язку з чим судові витрати за надання правової допомоги в розмірі 3500,00 грн. підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Крім того, представником позивача заявлено клопотання про відшкодування витрат, пов`язаних з перекладом документа - договору купівлі-продажу/рахунку-фактури від 17.06.2019 року, в розмірі 500,00 грн.

Суд відмовляє у задоволенні вказаної вимоги, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається з перекладу договору купівлі-продажу/рахунку-фактури від 17.06.2019 року, його було зроблено Бюром перекладів "Еталон", та містить відбиток печатки ФОП ОСОБА_2, код ЄДРПОУ - 3716920721 (а.с.88).

У той же час, на підтвердження оплати послуг з перекладу представником позивача надано "Замовлення покупця" №54 від 13.09.2019 року, за яким постачальником послуги щодо перекладу значиться ФОП ОСОБА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 (а.с.89).

Таким чином, з наданих документів суд не може встановити достовірність документального підтвердження понесених позивачем витрат на переклад в розмірі 500,00 грн., у зв`язку з чим відмовляє у задоволенні клопотання про відшкодування судових витрат в даній частині.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 257, 262, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Сумської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Сумської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 01.07.2019 року №UА805180/2019/000185/2.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 768,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3500,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці ДФС (вул. Ю. Вєтрова, 24, м. Суми, 40020, код ЄДРПОУ 39420037).

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 28.10.2019 року.

Суддя А.Б. Діска