Рішення № 85222179, 22.10.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2019 року м.ПолтаваСправа № 440/3554/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Удовіченка С.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Сендецької В.О.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Козмерчук М.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

20 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0008510-5013-1601 від 12 березня 2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення від 12 березня 2019 року № 0008510-5013-1601 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки протягом 2015-2019 років позивачу не належала та не належить на праві власності жодна нерухомість, яка могла б бути об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. За доводами позивача, контролюючим органом на підставі неактуальної інформації зроблено висновок про належність позивачу майна та нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 440/3554/19, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 22 жовтня 2019 року.

11 жовтня 2019 року від відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому вказано, що на дату формування податкових повідомлень-рішень від 12.03.2019 № 0008509-5013-1601 та № 0008510-5013-1601 згідно з даними інформаційної системи органів ДПС фізична особа ОСОБА_1 є власником ? (спільна часткова власність) квартири загальною площею 48,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 та квартири загальною площею 49,1 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 . За доводами контролюючого органу, на підставі даних інформаційної системи органів ДПС та відповідно до вимог чинного законодавства сформовано податкове повідомлення-рішення № 0008510-5013-1601 від 12 березня 2019 року за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки /а.с. 54-55/.

17 жовтня 2019 року до суду позивач надав відповідь на відзив, в якій вказав, що Податковим кодексом України передбачено, що база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Тому за доводами позивача, контролюючим органом порушено вимоги Податкового кодексу України, оскільки оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято на підставі даних інформаційної системи органів ДПС /а.с. 57-61/.

У судовому засіданні 22 жовтня 2019 року позивач позов підтримав та просив суд задовольнити вимоги позовної заяви. Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

З матеріалів справи встановлено, що на підставі даних інформаційної системи органів ДПС відповідачем 12 березня 2019 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0008510-5013-1601 відповідно до якого згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за податковий період 2018 року в розмірі 165,16 грн /а.с. 10/.

09 липня 2019 року позивачем подано до ДФС України скаргу на податкове повідомлення-рішення від 12 березня 2019 року № 0008510-5013-1601, в якій зазначено, що ОСОБА_1 не є власником жодної нерухомості у 2019 році і не був власником жодної нерухомості у 2018, 2017, 2016 роках, тому об`єкт оподаткування у даному випадку відсутній взагалі і визначений невірно /а.с. 12-13/.

Рішенням ДПС України про результати розгляду скарг від 09 вересня 2019 року № /П/99-00-08-05-04 на податкові повідомлення-рішення від 12 березня 2019 року № 0008509-5013-1601 та № 0008510-5013-1601, зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги без задоволення. Так фіскальним органом зазначено, що ГУ ДФС у Полтавській області винесено податкові повідомлення-рішення від 12.03.2019 № 0008510-5013-1601 про визначення суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік на суму 165,16 грн, № 0008509-5013-1601 про визначення суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік на суму 333,72 грн, оскільки відповідно до даних АІС "Податковий блок" та даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за фізичною особою ОСОБА_1 рахуються квартири за адресами: АДРЕСА_1 , загальною площею 48,6 кв.м. (частка власності ? ) та АДРЕСА_2 , загальною площею 49,1 кв.м /а.с. 14-17/.

Позивач, не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 12 березня 2019 року № 0008510-5013-1601, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1.1 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Порядок сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено статтею 266 Податкового кодексу України.

Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості /підпункт 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України/.

Положеннями підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України унормовано визначення платників податку в разі перебування об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб: а) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку; б) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; в) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Згідно з підпунктом 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Положеннями підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Згідно з підпунктом 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об`єктом оподаткування.

Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року /підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України/.

Згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку: а) за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку; б) за наявності у власності платника податку більше одного об`єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку; в) за наявності у власності платника податку об`єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку; г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об`єктів житлової нерухомості; ґ) за наявності у власності платника податку об`єкта (об`єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а" - "г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку).

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Як слідує з матеріалів справи, ГУ ДФС у Полтавській області, визначаючи позивачу податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, виходило з того, що фізична особа ОСОБА_1 є власником ? (спільна часткова власність) квартири загальною площею 48,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 та квартири загальною площею 49,1 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 , тому на підставі даних інформаційної системи органів ДПС відповідачем сформовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Водночас судом встановлено, що згідно з договором дарування від 27.05.2014 ОСОБА_1 безоплатно передав у власність сину, ОСОБА_2 , а ОСОБА_2 прийняв у дар (одну другу) частку квартири АДРЕСА_1 / а.с. 19-20/.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, 27 травня 2014 року приватним нотаріусом Гризуновою О.В. внесено запис про право власності № 5805042 відповідно до вказаного договору дарування на ? (одну другу) частку квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 /а.с. 22-23/.

Також право власності на об`єкт нерухомого майна, а саме: ? (одну другу) частку квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 підтверджено Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна /а.с. 28-30/.

Крім того, відповідно до договору купівлі-продажу від 26 грудня 2013 року ОСОБА_1 (продавець) передав, а покупець - ОСОБА_3 , прийняла в особисту приватну власність квартиру номер АДРЕСА_2 /а.с. 24-27/.

Право власності на об`єкт нерухомого майна, а саме: квартиру номер АДРЕСА_2 за ОСОБА_3 підтверджено Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна /а.с. 31-32/.

Згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, податковий період за який фіскальним органом нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки - 2018 рік.

Водночас матеріалами справи підтверджено, що станом на 2018 рік позивач не був власником ? квартири загальною площею 48,6 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 та квартири загальною площею 49,1 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 .

Таким чином, дані інформаційної системи органів ДПС стосовно того, що фізична особа ОСОБА_1 є власником ? (спільна часткова власність) квартири загальною площею 48,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 та квартири загальною площею 49,1 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 , станом на дату винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є неактуальними.

З огляду на викладене, у даному випадку відсутні підстави для нарахування податкових зобов`язань фізичній особі ОСОБА_1 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи те, що відповідачем не надано суду доказів, які б спростовували доводи позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, а позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи встановлено, що згідно з квитанцією від 19 вересня 2019 року № 47_12 за подання цього позову ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн /а.с. 4/.

Враховуючи висновки суду щодо задоволення позову, наявні підстави для стягнення з відповідача судового збору на користь позивача, сплаченого останнім за подання даного позову.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_7 ) до Головного управління ДФС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39461639, юридична адреса: вул. Європейська, 4, м.Полтава, 36014) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 12 березня 2019 року №0008510-2013-1601.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39461639) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати у зв`язку зі сплатою судового збору у розмірі 768,40 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 28 жовтня 2019 року.

Суддя С.О. Удовіченко