Ухвала суду № 85221701, 28.10.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

28 жовтня 2019 року м. Київ №320/5763/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Колеснікова І.С., розглянувши заяву про забезпечення позову у справі за позовом

ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру в Київській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Держгеокадастру в Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Держеокадастру в Київській області щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2.00 га, для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Кипчівської сільської ради, Миронівського району, Київської області, яка знаходиться у межах земельної ділянки під кадастровим номером 3222982900 : 08:001: 0306 , тип власності - не визначено, цільове призначення - 01, площа - 107.8085 га, район - Миронівський;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Київській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2, 00 га, для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Кипчівської сільської ради, Миронівського району, Київської області, яка знаходиться у межах земельної ділянки під кадастровим номером 3222982900 : 08:001: 0306 , тип власності - не визначено, цільове призначення - 01, площа - 107.8085 га, район - Миронівський.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.10.2019 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

25.10.2019 через канцелярію суду позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони Головному управлінню Держгеокадастру в Київській області вчиняти дії щодо реалізації, передачі в оренду, виставленню на земельні торги земельної ділянки, орієнтовною площею 2.000 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Кип`ячівської сільської ради, Мироніврького району, Київської області, яка знаходиться у межах земельної ділянки під кадастровим номером: 3222982900:08:001:0306, тип власності: не визначено, цільове призначення: 01, площа 107.8085 га, район: Миронівський, тобто ту її частину, яка зазначена у викопіюванні, яке позивач надавав до Головного управління Держгеокадастру в Київській області разом з відповідним клопотанням.

Обгрунтовуючи вказану заяву позивачем зазначено, що у разі невжиття заходів забезпечення позову відповідач матиме можливість виставити земельну ділянку орієнтовною площею 2.00 га, для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Кипчівської сільської ради, Миронівського району, Київської області, яка знаходиться у межах земельної ділянки під кадастровим номером 3222982900 : 08:001: 0306 , тип власності - не визначено, цільове призначення - 01, площа - 107.8085 га, район - Миронівський на земельні торги та реалізувати її, що може істотно ускладнити поновлення порушених прав та інтересів позивача за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Вирішуючи заяву по суті, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Частина перша статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначає види забезпечення позову, згідно якої позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

На підставі частини другої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Із системного аналізу вимог наведених норм випливає, що забезпечення позову - це заходи адміністративного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову.

Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін.

Згідно роз`ясень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

У пункті 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" № 2 від 06.03.2008 надано роз`яснення, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.

Згідно Рекомендацій № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Відтак, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник стверджує, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до виставлення земельної ділянки на земельні торги, що істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних його прав або інтересів за захистом яких він звернувся.

Втім, застосування судом обраних заявником заходів забезпечення позову не може ґрунтуватись лише на доводах позивача про ймовірність виставлення земельної ділянки на земельні торги. Крім того, заявником не наведено переконливих доводів, які б могли свідчити про те, що невжиття заходів, про які він просить, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, прийнятого за результатом розгляду даної справи, або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Доводи, викладені у заяві про забезпечення позову, мають лише характер особистих припущень, при цьому будь-яких доказів, які б свідчили про вчинення чи реальні наміри відповідача вчинити дії щодо розпорядження земельною ділянкою, на яку претендує заявник, чи зміни її цільового призначення, не має.

Крім викладеного суд зазначає, що предметом позову у даній справі є дії відповідача щодо відмови у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки у власність.

Суд вважає доводи заявника необґрунтованими, оскільки забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, разом з тим позивачем не наведено жодних обставин та аргументів, які б підтверджували існування вказаних вище підстав для забезпечення позову.

Відтак, фактично до заяви про забезпечення позову не надано доказу на підтвердження того, що:

1) невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, такими рішенням.

Наявність очевидних ознак протиправності дій Головного управління Держеокадастру в Київській області щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2.00 га, для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Кипчівської сільської ради, Миронівського району, Київської області, яка знаходиться у межах земельної ділянки під кадастровим номером 3222982900 : 08:001: 0306 , тип власності - не визначено, цільове призначення - 01, площа - 107.8085 га, район - Миронівський, - може бути встановлено судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за наслідком розгляду справи по суті.

Суд зауважує, що у разі забезпечення позову, судом фактично буде надано правову оцінку правомірності дій Головного управління Держеокадастру в Київській області щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки у власність до розгляду справи по суті, що, у свою чергу, не відповідає завданням адміністративного судочинства та інституту забезпечення позову.

Отже, перевіривши зазначені у поданій заяві доводи на предмет їх відповідності наведеним нормам та з`ясованим судом обставинам, а також оцінивши додані до неї докази суд дійшов висновку про необґрунтованість поданої заяви й, як наслідок, про відсутність підстав для її задоволення.

Керуючись статтями 150 - 158, 243, 248, 273 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову в адміністративній справі №320/5763/19, - відмовити.

2. Копію ухвали надіслати (видати) заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, передбаченими ст. ст. 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Колеснікова І.С.