Ухвала суду № 85221678, 25.10.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про самовідвід судді

25 жовтня 2019 року 640/17489/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Балаклицький А.І., розглянувши в м. Києві заяву судді Балаклицького А.І. про самовідвід за матеріалами адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації "Громадська рада доброчесності", третя особа: Вища кваліфікаційна комісія суддів України про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

13 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Громадської організації "Громадська рада доброчесності", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Вища кваліфікаційна комісія суддів України про визнання протиправним та скасування рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.09.2019 передано справу №640/17489/19 до Шостого апеляційного адміністративного суду для визначення підсудності.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2019 визначено підсудність адміністративної справи №640/17489/19 за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації "Громадська рада доброчесності", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Вища кваліфікаційна комісія суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, за Київським окружним адміністративним судом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.10.2019 задоволено заяву головуючого судді Колеснікової І.С. про самовідвід у справі №640/17489/19.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.10.2019 задоволено заяву головуючого судді Панової Г.В. про самовідвід у справі №640/17489/19.

22 жовтня 2019 року у зв`язку із задоволенням самовідводу судді Панової Г.В., відповідно до розпорядження керівника апарату Київського окружного адміністративного суду було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, в результаті якого адміністративну справу №640/17489/19 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Балаклицькому А.І.

25 жовтня 2019 року головуючий суддя Балаклицький А.І. подав заяву про самовідвід.

Заяву про самовідвід обґрунтував тим, що позивач - ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , який на даний час перебуває у дружніх відносинах з батьком головуючого судді Балаклицьким Іваном Іллічем.

Отже, беручи до уваги той факт, що матеріали справи та доводи, які викладені у позовній заяві, значною мірою стосуються майна, що належить родині позивача, суддя вважає, що не може брати участь у розгляді даної справи.

Крім того, заява про самовідвід обґрунтована тим, що у межах даного судового провадження у справі №640/17489/19 позивач оскаржує висновок про невідповідність судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, який затверджений Громадською радою доброчесності 19.03.2019.

Тобто, позивач оспорює рішення Громадської ради доброчесності, яке було ухвалено щодо нього під час проведення кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді.

Відповідачем у справі за позовом ОСОБА_1 є Громадська організація "Громадська рада доброчесності", а третьою особою без самостійних вимог на предмет спору - Вища кваліфікаційна комісія суддів України.

Водночас, суддя Київського окружного адміністративного суду Балаклицький А.І. ще не проходив кваліфікаційне оцінювання судді на відповідність займаній посаді.

Згідно з частиною 1 статті 87 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII Громадська рада доброчесності утворюється з метою сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання.

Відповідно до частини шостої статті 87 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Громадська рада доброчесності: 1) збирає, перевіряє та аналізує інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді); 2) надає Вищій кваліфікаційній комісії суддів України інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді); 3) надає, за наявності відповідних підстав, Вищій кваліфікаційній комісії суддів України висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, який додається до досьє кандидата на посаду судді або до суддівського досьє; 4) делегує уповноваженого представника для участі у засіданні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді); 5) має право створити інформаційний портал для збору інформації щодо професійної етики та доброчесності суддів, кандидатів на посаду судді.

За змістом пункту 16 частини 4 статті 85 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддівське досьє, серед іншого, має містити висновок Громадської ради доброчесності (у разі його наявності).

Отже, Громадська рада доброчесності приймає участь у формуванні суддівського корпусу, впливає на суддівську кар`єру та наділена з цією метою відповідними владними повноваженнями. Висновки Громадської ради доброчесності, затверджені відповідним рішенням, як одностороннє владне волевиявлення, є обов`язковими для розгляду іншим суб`єктом, зокрема, Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, та є правовим актом індивідуальної дії, на підставі якого виникають публічно-правові відносини.

Зважаючи на викладене, на переконання головуючого судді Балаклицького А.І., його участь у проходженні кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді, одним з етапів якого є збір інформації щодо судді Балаклицького А.І. Громадською радою доброчесності та її аналіз Вищою кваліфікаційною комісією суддів України у ході проведення кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді, може призвести до виникнення в учасників справи сумнівів в об`єктивності та неупередженості складу суду під час розгляду даної справи.

Таким чином, за наведених обставин суддя Балаклицький А.І. вважає, що він не може брати участь у розгляді даної справи, оскільки вказані обставини в подальшому можуть призвести до ускладнення розгляду справи та вирішення спору по суті, так як повне, всебічне та ґрунтовне з`ясування обставин справи, можливе лише за умови взаємної довіри та поваги при комунікації між судом та учасниками справи.

Згідно пунктом 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до частини першої статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід.

Частиною першою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює право на справедливий судовий розгляд. Кожна людина при визначенні її громадських прав та обов`язків або при висуненні проти неї будь-якого обвинувачення, має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Щодо безсторонності Європейський суд з прав людини висуває дві вимоги: по-перше, бути суб`єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи, по-друге, бути об`єктивно безстороннім - тобто суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності. Щоб задовольнити ці вимоги, суд повинен відповідати суб`єктивному і об`єктивному тесту: безсторонність для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися суб`єктивним тестом, тобто на підставі особистого переконання окремого судді в даній справі, і за об`єктивним тестом, тобто з`ясування, чи має суддя гарантії, достатні для виключення будь-якого законного сумніву стосовно його безсторонності.

Статтею 2 Закону України 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини (надалі - також "ЄСПЛ") є обов`язковими для виконання Україною. Вказаний Закон прямо закріплює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі також - "Конвенція") та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частина 1 статті 6 Конвенції містить вимоги щодо неупередженості суду. Так, ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах "Piersac vs Belgium", "Grieves vs UK"). Крім того, згідно принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ у справі "Le Comte, Van Leuveni De Meyere vs Belgium", суд має бути неупередженим і безстороннім.

У справі "П`єрсак проти Бельгії" ("Piersac vs Belgium") ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами.

У даному контексті можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об`єктивної перевірки.

Стосовно об`єктивної неупередженості у справі "Фей проти Австрії ЄСПЛ" вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві, повинні апріорно викликати в учасників процесу.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини при вирішенні того, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" ("Wettstein v. Switzerland"), п. 44; та рішення у справі "Ферантелі та Сантанжело проти Італії" ("Ferrantelli and Santangelo v. Italy"), від 7 серпня 1996 року, п. 58).

З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" ("De Cubber v. Belgium"), від 26 жовтня 1984 року, п. 26).

Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" ("Wettstein v. Switzerland") та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" ("Castillo Algar v. Spain"), від 28 жовтня 1998 року, п. 45).

Такі саме висновки містяться також в рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у справі "Білуха проти України" (заява № 33949/02).

В той же час, реалізація принципу верховенства права, визначеного статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України є неможливою без забезпеченої можливості доступу особи до незалежного, неупередженого суду, провадження в якому відповідає вимогам справедливого судового розгляду.

Приписами пункту 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року (Схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року №2006/23) визначено, що об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи також в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Отже, з метою забезпечення повного, об`єктивного, неупередженого розгляду і вирішення справи №640/17489/19 за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації "Громадська рада доброчесності", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Вища кваліфікаційна комісія суддів України про визнання протиправним та скасування рішення та з метою недопущення у будь-кого сумнівів щодо об`єктивності та неупередженості судді Балаклицького А.І. під час розгляду справи №640/17489/19, суд дійшов висновку, що заява судді про самовідвід є вмотивованою, а відтак підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення відводу (самовідводу) судді, який розглядає справу одноособово, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 39, 40, 41, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Заяву судді Балаклицького А.І. про самовідвід у справі №640/17489/19 - задовольнити.

Матеріалами адміністративної справи №640/17489/19 за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації "Громадська рада доброчесності", третя особа: Вища кваліфікаційна комісія суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, - передати для визначення іншого складу суду Київського окружного адміністративного суду згідно з вимогами статей 31 та 18 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала про набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Балаклицький А. І.