Рішення № 85221623, 28.10.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2019 р. справа № 300/1635/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чуприни О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA206000/2019/00499, а також Рішення про коригування митної вартості товарів UA206000/2019/000499/2 від 06.06.2019.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 , декларант) звернувся в суд з позовом до Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби (надалі по тексту також - відповідач, Івано-Франківська митниця ДФС, Митниця, митний орган, орган доходів і зборів) про визнання протиправними Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA206000/2019/00499, а також Рішення про коригування митної вартості товарів UA206000/2019/000499/2 від 06.06.2019 (надалі по тексту також - оскаржувані рішення).

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем в порушення норм статей 52, 57, 58 Митного кодексу України, за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару - транспортного засобу марки Opel, модель Astra, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1686 см3, 2014 року випуску (надалі по тексту також - ТЗ, транспортний засіб, автомобіль, товар), та обраний метод його визначення, зокрема, основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), протиправно здійснено визначення митної вартості ТЗ, який ввозився ОСОБА_1 на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, за другорядним методом (резервним). Внаслідок вказаного 06.06.2019 прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів UA206000/2019/000499/2 (надалі по тексту також - Рішення) та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA206000/2019/00499. Позивач стверджує, що 17.05.2019 на підставі Фактури (fattura vendita automezzi est) №2019/20067 оплатив продавцю нерезиденту "Trucks Italiana str" (autodemolizioni) повну вартість автомобіля готівкою в сумі 2 300,00 EUR (надалі по тексту також - євро). При здійсненні митного оформлення і декларуванні, визначив митну вартість транспортного засобу за ціною договору (контракту). На переконання ОСОБА_1 , відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий перелік документів, достовірно знаючи, що рахунок по купівлі автомобіля не видавався і відповідно не оплачувався через фінансові установи, а був оплачений шляхом внесення готівки. За доводами декларанта, обставина оплату готівкою підтверджується відомостями самої Фактури (fattura vendita automezzi est) №2019/20067 від 17.05.2019, про що свідчить відбиток штамп і підпис посадової особи підприємства нерезидента "Trucks Italiana str" (autodemolizioni). Транспортний засіб на момент придбання мав пошкодження від експлуатації та наслідків дорожньо-транспортної пригоди, які відображені в Фактурі (fattura vendita automezzi est) №2019/20067 від 17.05.2019, Акті проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу з додатковим аркушем до нього від 25.05.2019 за №UA305060/2019/005013, а також Звіті (висновку) про оцінку КТЗ за №В-184 Торгово-промислової палати від 28.05.2019. Останній із документів містить в собі витяг з програмного забезпечення довідника "SuperSCHWACKE", який при оцінці використовується митними органами, за змістом якого вартість не ушкодженого автомобіля на ринку становить 3 700,00 EUR. Втім, з урахуванням пошкоджень фактичних пошкоджень автомобіля його вартість оцінена в сумі 2 286,00 EUR. Такі документи подані при митному оформленні і здійсненні митної консультації, втім відповідач їх не взяв до уваги, та при проведенні коригування митної вартості не врахував фактичний стан автомобіля. При наявності витягу з програмного забезпечення довідника "SuperSCHWACKE", митний орган мав можливість визначити митну вартість автомобіля за ціною договору щодо ідентичних товарів чи/або за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. Відтак, застосування резервного методу для визначенні митної вартості товару є протиправним. Звертає увагу на те, що таке Рішення не відповідає вимогам частини 2 статті 55 Митного кодексу України. Митний орган, на переконання позивача, не навів належного розрахунку скорегованої митної вартості товару, а також не обґрунтував як неможливість застосування основного методу визначення митної вартості ТЗ, так і послідовного використання у спірному випадку другорядних методів, регламентованих статтями 59-64 згаданого Кодексу. На підставі вказаного, а також враховуючи те, що збільшення вартості з 2 300,00 EUR до 6 150,00 EUR суттєво порушує права позивача, просить суд визнати протиправними та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA206000/2019/00499 і Рішення про коригування митної вартості товарів UA206000/2019/000499/2 від 06.06.2019.

За наслідками усунення ОСОБА_1 недоліків позовної заяви (а.с.54-57, 59-61), Івано-Франківським окружним адміністративним судом 14.08.2019 відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України) відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін за наявними у справі матеріалами (а.с.1-3).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву №928/09-70-10-24 від 28.08.2019, який із відповідними письмовими доказами надійшов на адресу суду 30.08.2019 (а.с.65-70, 72-100). У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами і доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне. Під час митного оформлення позивачем ТЗ, не був представлений повний перелік документів, який визначений статтею 53 Митного кодексу України, які містять реквізити, необхідні для ідентифікації ТЗ, в тому числі про підтвердження сплати коштів чи їх внесення через фінансову установу за товар згідно заявленої митної вартості. У зв`язку із вказаним, відповідачем застосовано автоматизовану систему управління ризиками, якою виявлено, що митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. За твердженням відповідача, подані позивачем документи викликали обґрунтований сумнів щодо вірності визначення митної вартості автомобіля. Між декларантом та відповідачем проведено консультація, за наслідками якої декларантом не подано необхідних документів. Із посиланням на статтю 368 Митного кодексу України при переміщенні через митний кордон України ТЗ застосовується фактурна вартість цього товару, зазначена касових або товарних чеках, ярликах, інших документах, які містять відомості щодо їх вартості. Митний кодекс України не обмежує декларанта в поданні документів до митного оформлення, навпаки, в силу вимог пунктів 4, 5 частини 2 статті 53 Кодексу, у разі сплати коштів за товар останній зобов`язаний подати банківські платіжні документи або інші платіжні документи, які місять ідентифікацію даного товару. Позивачем, серед іншого, подано копію митної декларації країни відправлення MRN 19ITQYA010008672T6 від 23.05.2019, в графі 14 якої зазначається про суб`єкта господарювання декларанта відмінного від ОСОБА_1 , відтак в силу вимог частини 10 статті 58 Митного кодексу України понесені позивачем витрати на брокерську винагороду за кордоном мали б бути включені до заявленої митної вартості, що у спірному випадку не мало місце. Застосовуючи положення пунктів 53, 53 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" митний орган не взяв до уваги поданий під час консультації декларантом Звіт (висновку) про оцінку КТЗ за №В-184 Торгово-промислової палати від 28.05.2019. Використання Інтернет мережі як такої і спеціалізованих каталогів із цінами на ТЗ відповідач обґрунтовує дією Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України №689 від 11.09.2015, та наказом Державної митної служби України від 13.10.2006 за №885 "Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості транспортних засобів, вузлів та агрегатів". На підставі таких обставин 06.06.2019 відповідачем прийнято Рішення UA206000/2019/000499/2. Відповідачем при здійсненні митних процедур опрацьовано цінову політику з центральної бази даних і на момент митного оформлення за ідентичним товаром буди відсутні відомості, а тому не було підстав застосовувати 2-3 методи визначення митної вартості. Митним органом взято за основу зовнішнє джерело інформації, яке опрацьоване системою АСАУР. При таких обставинах, відповідачем прийнято Картку відмови та Рішення про коригування митної вартості від 06.06.2019, при цьому митна вартість товару визначена резервним методом в сумі 6 150,00 EUR із застосуванням програмно-інформаційного комплексу АСАУР. Враховуючи наведене, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, а оскаржувані рішення прийнятими відповідно до закону та з урахуванням усіх обставин.

Представником відповідача 30.08.2019 подано в суд письмове клопотання №929/09-70-10-24 від 28.08.2019, в якому остання просила провести розгляд справи №300/1635/19 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с.64). Суд ухвалою від 05.09.2019 відмовив в задоволенні вищевказаного клопотання відповідача (а.с.109-112).

03.09.2019 в суд від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій ОСОБА_1 в черговий раз наголосила: у спірному випадку не мало місце існування обґрунтованих сумнівів щодо поданих декларантом відомостей, визначених, в першу чергу, в Фактурі (fattura vendita automezzi est) №2019/20067 від 17.05.2019 в частині вартості товару, так як Митниці із змісту самої Фактури було достовірно відомо про оплату 2 300,00 EUR за товар готівкою, а не через фінансову установу. Факт внесення коштів за придбаний товар засвідчується відтиском штампу і підписом уповноваженої особи продавця "Trucks Italiana str" (autodemolizioni) на бланку рахунку останнього. Частинами 1, 2 статті 53 Митного кодексу України визначений вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження митної вартості, які у спірному випадку були подані ОСОБА_2 . За переконанням позивача, витребовувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 коментованого Кодексу. Неподання повного переліку документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми, чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. У відповідача на при митному оформленні були всі наявні документи на підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару (дані про продавця та покупця, марку та модель транспортного засобу, ідентифікаційний номер кузова, вартість автомобіля та підтвердження суми оплати за нього). Звертає увагу суду, що у відзиві відповідач жодним чином не обґрунтовує і не пояснює, яким чином оскаржуваним рішенням від 06.06.2019 сформовано митну вартість товару в сумі 6 150,00 EUR. При цьому, позивач критично ставиться до визначення митної вартості ТЗ саме за допомогою АСАУР, а всі сумніви відповідача щодо правильності визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту) жодним чином не доведені належними засобами доказування (а.с.104-107).

Митним органом 09.09.2019 подано в суд заперечення на відповідь на відзив №970/09-70-10-24 від 05.09.2019 (а.с.120-121), в якому останній вказує, що у разі сплати коштів за товар, який піддається митному оформленню, декларант зобов`язаний подати банківські платіжні документи або інші платіжні документи (касові або товарні чеки тощо) , які місять ідентифікацію даного товару (пункти 4, 5 частини 2 статті 53, стаття 368 Митного кодексу України).

Розглянувши у порядку письмового провадження за правилами, встановленими статтею 262 КАС України дану адміністративну справу, вивчивши зміст відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення на відповідь на відзив, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

При розгляді справи встановлено, що 17.05.2019 позивачем придбано в "Trucks Italiana str" (autodemolizioni) на території Італійської Республіки (Via Bassano del Grappa, 12, 36016 Thiene VI) транспортний засіб - легковий автомобіль марки Opel, модель Astra, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1686 см3, 2014 року випуску, який був у використанні. Вартість придбання автомобіля становила 2 300,00 EUR. Вказана обставина підтверджується наявною в матеріалах справи Фактурою (fattura vendita automezzi est) №2019/20067 від 17.05.2019 (а.с.14-17, 90-91).

Декларантом ФОП ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 , як одержувача товару, 04.06.2019 подано до Івано-Франківської митниці ДФС електронну митну декларацію UA206010/2019/413473, якою задекларовано для митного оформлення товар, що ввозиться на територію України, а саме: автомобіль легковий вживаний, після ДТП, марки Opel, модель Astra, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1686 см3, 2014 року випуску, загальна кількість місць - 5, колісна формула 4*2 (а.с.96).

В графі "42" (ціна товару) декларації визначено 2 300,00 EUR, а в графах "45" (коригування) і "46" (статистична вартість) 69 342,66 гривень, яка із урахуванням графи "23" (курс валюти) 30.14898200 становить ті ж 2 300,00 EUR.

Митну вартість товару визначено за першим (1) методом, тобто ціною договору (контракту), на підтвердження чого заповнено графу "43" митної декларації.

Одночасно із митною декларацією декларантом надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення. Зокрема, представлено Фактуру (fattura vendita automezzi est) №2019/20067 від 17.05.2019, в якій вказано покупця автомобіля марки Opel, модель Astra, номер кузова НОМЕР_1 - ОСОБА_2 (а.с.14-17, 90-91); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу бланк НОМЕР_4 від 18.02.2014 (а.с.95); висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №В-184 від 28.05.2019 (а.с.73-84); паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України НОМЕР_5 від 04.11.1997 (а.с.49-52); копія митної декларації країни відправлення MRN 19ITQYA010008672T6 від 23.05.2019 (а.с.72).

Як свідчать матеріали справи при митному оформленні декларант також подав Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA205060/2019/005013 від 25.05.2019 (а.с.22-23, 93) і Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 від 15.04.2019 (а.с.18, 94).

Відповідач підтвердив обставину подання всі вказаних документів у відзиві на позов, долучивши їх засвідчені копії (зворотній бік а.с.72, а.с.77).

На виконання вимог ухвали суду від 14.08.2019, серед документі, які подав декларант до митного органу, відповідач разом із відзивом подав Фактуру (fattura vendita automezzi est) №2019/20067 від 17.05.2019 (а.с.90-91). Тобто, представлення ОСОБА_2 до Івано-Франківської митниці ДФС коментованих документів представник відповідача не заперечує.

Івано-Франківська митниця ДФС, за результатами розгляду поданої електронної митної декларації UA206010/2019/413473 від 04.06.2019 та доданих до неї документів, в тому числі Фактуру (fattura vendita automezzi est) №2019/20067 від 17.05.2019, відмовила у митному оформленні (випуску) товарів у відповідності до Картки відмови UA206000/2019/000499 (а.с.99).

Згідно даного Картки, "митна вартість товару визначена за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України). Перший метод не застосований у зв`язку із не наданням документів відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України, які містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару, висновок про вартість характеристики товару від 28.05.2019 за №В-187 не взятий до уваги у зв`язку із невідповідністю вимогам методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 за №142/5/2092. 2-5 методи визначення митної вартості (статті 59-63 Митного кодексу України) не застосовані, у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (статті 59, 60 Митного кодексу України), та даних на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів 4 і 5 (статті 62, 63 Митного кодексу України). Джерело інформації: спрацювання АСАУР 105-2, 106-2 "Вартість товару нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. ідентичних товарів. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN-кодом: W0LPD8EK2E8025355, валюта - EUR, вартість - 2 300,00. Проведено консультацію з декларантом, доведено інформацію про право декларанта вчиняти дії, передбачені пунктом 5 частини 2 статті 55 та Глави 4 Митного кодексу України" (а.с.99).

У зв`язку з наведеним, Івано-Франківською митницею ДФС прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів UA206000/2019/000499/2 від 06.06.2019, в графі 33 якого в розділі "обставини прийняття та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначені ті ж причини що й в Картці відмови (а.с.98).

При цьому, Івано-Франківською митницею ДФС за резервним методом скориговано задекларовану митну вартість товару (2 300,00 EUR) і визначено її в сумі 6 150,00 EUR.

На таке Рішення позивач 07.06.2019 подав відповідачу скаргу, за наслідками розгляду якої митний орган листом від 21.06.2019 за №939/10/09-70-19 повідомив про відсутність підстав для перегляду рішення про коригування митної вартості. Підставою прийняття Рішення за UA206000/2019/000499/2 від 06.06.2019 відповідач вказав не подання декларантом документа, визначеного частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, зокрема, якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (а.с.41-42).

В подальшому, позивач на підставі оскаржуваного Рішення подав 24.06.2019 декларацію UA206010/2019/414819, в графі 43 якої визначив метою визначення митної вартості "1/6", при цьому врахував митну вартість, що скоригована відповідачем (а.с.97).

Не погоджуючись із такою відмовою відповідача у прийнятті митної декларації та коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права шляхом скасування оскаржуваних рішень від 06.06.2019.

Досліджуючи доводи сторін про протиправність/правомірність оскаржуваних рішень суд відзначає, що основними правовими і фактичними підставами для їх прийняття є "неподання декларантом документів відповідно до частини 2 статтею 53 МК України", "не подання документів, які містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару", "спрацюванням системи ризиків АСАУР" та "вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої в тому числі із зовнішніх джерел".

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 року (надалі по тексту також - МК України, Кодекс).

Метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України (частина 1 статті 246 МК України).

Згідно частини 1 статті 248 коментованого Кодексу митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина 1 статті 257 МК України).

Положеннями статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частинами 1, 2 статті 51 МК України).

Згідно частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом частини 4 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина 5 статті 58 МК України).

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, відповідно до частини 2 статті 52 МК України зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).

Згідно частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин 1 та 2 статті 53 Кодексу слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

На переконання суду, подані 04.06.2019 декларантом до митного оформлення документи за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1, 3 частини 2 статті 53 МК України.

Щодо доводів про "неподання позивачем документів відповідно до частини 2 статтею 53 МК України", як це зазначено у відзиві на позов і Рішенні від 06.06.2019, з`ясовано наступне.

Виходячи із доводів позивача, у спірних відносинах не мало місце укладення зовнішньоекономічного контракту (договору) з придбання товару, в тому числі письмово договору купівлі-продажу. Отож, подання документів, визначених пунктом 2 частини 2 статті 53 МК України об`єктивно є неможливим.

З приводу документів, визначених пунктом 4 і 5 частини 2 статті 53 МК України (банківські платіжні документи, інші платіжні документи про оплату рахунку), необхідність подання яких при процедурі консультації із декларантом вимагав відповідач, як зазначено у відзиві на позов, суд вважає їх витребування безпідставним, так як сплата за автомобіль здійснена готівкою по рахунку-фактурі (інвойсі), про що зазначено нижче.

Перелік документів, визначених в пункті 7 частини 2 статті 53 МК України (ліцензія на імпорт товару) не стосуються спірних правовідносин взагалі, а щодо документів із пунктів 6 і 8 частини 2 статті 53 Кодексу (транспортні і страхові документи), то як свідчать встановлені судом обставини окремих документів на транспортування (перевезення товару за допомогою іншого транспорту) із залученням відповідного суб`єкта господарювання (оплати таких послуг) і страхування самого товару не мало місце.

Розглядаючи доводи Митниці, викладених у відзиві на позов, щодо неподання декларантом необхідних документів суд, в першу чергу, зазначає, що оскаржуване Рішення від 06.06.2019 містить узагальнене посилання на неподання документів, визначених в частині 2 статті 53 МК України, і відповідно не містить такої підстави для його прийняття як "не подання декларантом документів про фактичну оплату за товар, а також витрат понесення на брокерську винагороду за кордом при оформленні процедур, які засвідчуються митною декларацією країни відправлення". Про такі обставини представник відповідача вказує у відзивів на позовну заяву, посилаючись на зміст консультацій проведеної із позивачем, не пояснюючи суду про причини обґрунтування власної позиції за обставинами, які не відображені у рішенні, яке є предметом оскарження.

По друге, слід перевірити, чи мало місце проведення консультації, та які саме документи посадова особа відповідача витребовувала у позивача.

Так, митний орган надав суду три роздруківки за 04.06.2019 (день подання митної декларації) "Початок митної консультації", проведеної між декларантом і Митницею (а.с.86, 87, 88). Із змісту такої консультації слідує, що відповідач:

- пропонував подати "оригінали товаросупровідних та реєстраційних документів, зазначених у графі 44 митної декларації";

- проінформував про проведення митного огляду ТЗ;

- пропонував подати "якщо рахунок сплачено, банківський платіжний документ", "за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару".

На таку вимогу декларант 05.05.2019 скерував посадовій особі Митниці експерту митну декларацію крани відправлення та висновок незалежного експерта (а.с.72, 73-84), і при цьому повідомив про стан автомобіля після дорожньо-транспортної пригоди, про відсутність інших документів по операції митного оформлення, у зв`язку із чим їх подання є неможливим (зворотній бік а.с.85).

Про проведенні інших консультацій митний орган будь-яких доказів не надав.

Відтак, суд констатує про відсутність у поданих Митницею матеріалах доказів на підтвердження обставин про витребування у декларанта "документів відповідно до частини 2 статтею 53 МК України, які містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару", як про це зазначено у графі 33 оскаржуваного Рішення від 06.06.2019, а також про витребування "документів витрат понесення на брокерську винагороду за кордом при оформленні процедур, які засвідчуються митною декларацією країни відправлення", мова про які йдеться у відзиві на позов як на підставу прийняття Рішення.

В силу вимог статті 55 МК України посадові особи митного органу наділені правом на проведення усної консультації, втім, як свідчать приписи частини 3 статті 53 і частини 5 статті 54 МК України орган доходів і зборів вправі запитувати від декларанта додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості, виключно в письмовій формі, тобто на письмову вимогу посадової особи митного органу.

Одними із підстав прийняття оскаржуваного Рішення від 06.06.2019 митний орган визначив "не надання документів відповідно до частини 2 статтею 53 МК України, які містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару, а також документів витрат понесення на брокерську винагороду за кордом при оформленні процедур, які засвідчуються митною декларацією країни відправлення", однак письмової вимоги (письмового запитування) представник відповідача суду не надала.

Разом з тим, передумовою для витребування таких документів є - у разі якщо документи, зазначені у частині 2 статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Посадова особа Митниці не надали суду докази доведення до відома декларанта про наявність будь-яких обставин, які зумовлюють застосування положень частини 3 статті 53 МК України, і проведення із цього приводу консультацій.

У зв`язку із тим, що митний орган у відзиві на позов і під час розгляду справи не заперечує подання 04.06.2019 декларантом усіх документів, визначених у графі "44" митної декларації UA206010/2019/413473, то вимога про повторне їх надання під час консультації, як мінімум, є незрозумілою та не логічною.

Така обставина свідчить про протиправність дій (формальностей) посадових осіб митного органу, вчинених як 06.06.2019 при здійсненні митного контролю.

В контексті вказаного суд досліджує доводи відповідача про не включення декларантом до митної вартості витрат на брокерську винагороду, понесених за кордом при оформленні процедур, які засвідчуються митною декларацією країни відправлення, у зв`язку із чим зазначає таке.

По перше, за змістом абзацу 2 частини 2 статті 77 КАС України суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач у відзиві на позовну заяву жодним чином не пояснює причини не визначення у оскаржуваному рішенні як передумови для виникнення сумнівів щодо відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей про ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, такої підстави як "не включення декларантом витрат, понесення ним за отриманні послуг брокера за кордом при оформлення митної декларації країни відправлення".

При цьому, суд відзначає позицію з даного приводу Верховного Суду, сформованої у вигляді правового висновку в постанові від 09.04.2019 у справі №825/1990/17, зокрема, "…колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що у рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач як на підставу для його прийняття не посилався на невключення до митної вартості товарів витрат на навантаження, вивантаження та доставку товару до порту відправки, а відтак, у силу абзацу 2 частини 2 статті 77 КАС України, Митниця не може посилатися на вказані обставини, враховуючи те, що вони не були покладені в основу оскаржуваного рішення".

Відтак, в силу вимог пункту 5 частини 1 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у вказаній постанові Верховного Суду, та зазначає про безпідставне і необґрунтоване посилання у розгляді даної справи на обставини необхідності додавання до митної вартості витрат на транспортування товару.

По друге, оскаржуване рішення, як і відзив на позов, не містить роз`яснення та самого розрахунку числових розбіжностей у вартості товару чи будь-якої іншої вартості витрат, пов`язаних із брокерською винагородою, втому числі з посиланням на декларацію країни відправлення (супровідний експортний документ).

По третє, суд не заперечує про обставину купівлі декларантом транспортного засобу на території Італійської Республіки.

Дійсно, в графі 14 "декларант/представник" (dichiarante/rappresentante) митної декларації країни відправлення MRN 19TQYA010008672E6 від 20.05.2019 (а.с.21, 72), оформленої митним органом Італійської Республіки, визначено суб`єкта господарювання "Meneguzzo Marco Sped.Dog", а в графі 8 "одержувач" (destinatario) - " ОСОБА_4 " (ОСОБА_2).

Як вже відзначено вище відповідно до частини 4 статті 53 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини 10 статті 53 МК України.

За змістом підпункту "а" пункту 1 частини 10 статті 53 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті витрати, понесені покупцем, зокрема, такі як комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів.

Таким чином, витрати на брокерську винагороду додаються як одна із складових митної вартості до ціни товару, що була фактично сплачена.

Однак, відображення у досліджуваній декларації "Meneguzzo Marco Sped.Dog" як "декларант/представник" (dichiarante/rappresentante) ще не означає, що саме позивач поніс витрати на брокерську винагороду.

Серед документів, визначених у графі 44 митної декларації країни відправлення, відсутній документ із позначення на вид документа "Y025" (брокерською винагородою за міжнародної класифікацією) з відповідними реквізитами "ITMNGMRC40A011.840", як це відображено у графі 14 такої декларації (а.с.72, зворотній бік а.с.72).

Варто відзначити, що ціна товару, який імпортується у митної декларації країни відправлення визначена в значенні "2 300", таким чином слідує, що витрати на брокерську винагороду при оформленні згаданої декларації не включені (зворотній бік а.с.72).

Втім, як свідчить оскаржувані рішення Митниця не здійснювала коригування митної вартості із її збільшенням на відповідну вартість "брокерської винагороди", а виходила із інших фактичних даних, визначених на основі програмно-інформаційного комплексу АСАУР, про протиправність застосування якого зазначено нижче по тексту рішення суду.

В той же час, в силу вимог підпункту "а" пункту 1 частини 10 статті 53 МК України коментовані витрати повинні включаються до митної вартості за умови, якщо вони фактично понесенні покупцем (декларантом).

При цьому, за змістом абзацу 2 частини 8, частин 9 і 21 статті 53 МК України додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті згідно з цією статтею, робляться лише на основі об`єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню. Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню. Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

В матеріалах справи, окрім декларації країни відправлення (супровідний експортний документ) MRN 19TQYA010008672E6 від 20.05.2019, відсутні будь-які документи про залучення декларантом "Meneguzzo Marco Sped.Dog" як брокера. Не представлений відповідачем доказ оплати саме позивачем брокерської винагороди, в тому числі за документом "ITMNGMRC40A011.840".

Зважаючи на вказане у суду і у відповідача відсутні докази із об`єктивними даними, які підтверджують документально витрати на послуги брокера, та які б піддавалися обчисленню.

В частині обрання декларантом і відповідачем методу визначення митної вартості суд відзначає, що за змістом частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини 2 коментованої статті Кодексу основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною 3 статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 МК України).

Згідно частини 5 вказаної статті Кодексу у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 МК України).

За приписами частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, згідно частини статті 58 МК України, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини 3 статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина 1 статті 54 МК України).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), в межах частини 2 статті 54 МК України, здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

За приписами частини 3 статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

В силу вимог частини 5 статті 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Орган доходів і зборів за змістом частини 6 статті 54 МК України може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 статті 54 МК України).

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Як встановлено судом, митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації UA206010/2019/413473 від 04.06.2019, визначено за основним (1) методом (а.с.96).

До вказаної митної декларації декларантом подано необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару саме за ціною договору.

Доводи позивача свідчать про те, що Фактура (fattura vendita automezzi est) №2019/20067 від 17.05.2019 це єдиний документ, виданий і оформлений за участю продавця-нерезидента "Trucks Italiana str" (autodemolizioni) в Італійській Республіці, і який засвідчує дійсну вартість придбаного автомобіля в сумі 2 300,00 EUR. Інші документи, які б визначали числові значення митної вартості придбаного транспортного засобу у ОСОБА_2 відсутні.

Відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст Фактура (fattura vendita automezzi est) №2019/20067 від 17.05.2019, в тому числі будь-які відомості про надходження від компетентних органів Італійської Республіки чи іншої країни, через яку товар переміщувався транзитом, інформації щодо підтвердження чи не підтвердження обставини відчуження позивачу продавцем "Trucks Italiana str" (autodemolizioni) автомобіля марки Opel, модель Astra, номер кузова НОМЕР_1 , та отримання або не отримання від ОСОБА_2 готівкою коштів в сумі 2 300,00 EUR та/або іншої суми за відчужений вказаний транспортний засіб.

Відповідач в Рішенні про коригування митної вартості товарів від 06.06.2019, відзиві на позов не вказав на обставини, які обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно непідтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов`язковою при обчисленні такої вартості. Обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований також в постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №809/278/17 (провадження №К/9901/45596/18).

Суд вказує на протиправність зроблених Митницею висновків про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом за ціною, яка вказана в Фактурі (fattura vendita automezzi est) №2019/20067 від 17.05.2019.

Така протиправність, на переконання суду, обґрунтовується наданням декларантом документів, які є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару.

По перше, суд констатує, що відповідач, реалізовуючи своє право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, регламентованого частиною 5 статті 54 МК України, не довів перед судом про наявність обґрунтованих застережень щодо застосування у спірних відносинах першого методу, визначених у частинах 1 і 2 статті 58 МК України, в тому числі в частині:

- не підтвердження позивачем документально відповідних відомостей про митну вартість товару, чи будь-якої іншої її складової, яка є обов`язковою при відповідному обчисленні митної вартості;

- наявності достатніх умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості товару.

По друге, відповідач не зміг аргументовано довести, що заявлені позивачем відомості про митну вартість автомобіля є неповними та/або недостовірними, у тому числі обґрунтувати невірне визначення митної вартості товару.

По третє, відповідач ні під час здійснення митного контролю спірного товару, ні у відзиві на позов не вказав на документи, зазначені у частині 2 статті 53 МК України, і які подані позивачем як декларантом при митному оформленні транспортного засобу, в яких наявні розбіжності, ознаки підробки, зміни і підтирання окремих/усіх числових значень нанесених машинописним чи рукописним способом, або не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за автомобіль марки Opel, модель Astra.

На думку відповідача, викладеної у відзиві, у нього виник обґрунтований сумнів щодо невірного визначення декларантом митної вартості товару, оскільки до митного оформлення не було подано повний перелік документів, а саме документи на підтвердження ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за даний товар, в тому числі "не подання документів, які містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару".

Натомість, суд вказує на безпідставність таких доводів відповідача, оскільки останні не відповідають дійсності.

Так, одночасно із митною декларацією декларантом надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару, серед яких Фактура (fattura vendita automezzi est) №2019/20067 від 17.05.2019. Переклад наведеного документу з італійської мови на українську, який наявний в матеріалах справи, виконаний Бюро Перекладів "Сага-П" (приватне підприємство "Сага-П") в особі перекладача Руслани Войтків, і засвідчений їхніми підписами та відтисками штампів (а.с.15, 17).

В першу чергу суд відзначає, що дослівним значенням словосполучення "fattura vendita automezzi est" є "рахунок-фактура на продаж автотранспортних засобів на сході" (https://translate.google.com/?hl=uk#view=home&op=translate&sl=it&tl=uk&text=fattura%20vendita%20automezzi%20est).

Згідно перекладу, Фактури (fattura vendita automezzi est) №2019/20067 від 17.05.2019 виданий та складений "Trucks Italiana str" (autodemolizioni) на території Італійської Республіки (Via Bassano del Grappa, 12, 36016 Thiene VI) на підтвердження продажі транспортного засобу марки Opel, модель Astra, номер кузова НОМЕР_1 , який придбала ОСОБА_5 ( ОСОБА_2 ). Загальна вартість автомобіля з податком становила 2 300,00 EUR.

На бланку такої фактури, окрім вказаних вище відомостей, містить відтиск штампу із записом "рagato" і підписом посадової особи продавця-нерезидента "Trucks Italiana str" (autodemolizioni), що в перекладні на українську мову має значення "оплачений" (а.с.16, 17).

В суду не має сумніву щодо належності відповідного перекладу документів, виконаного Бюро Перекладів "Сага-П" (приватне підприємство "Сага-П") в особі перекладача Руслани Войтків.

Відповідач не вказав суду на будь-які обґрунтовані застереження щодо такого перекладу. Більше того, як вказує відповідач у відзиві на позов, підпунктом "а" пункту 2 розділу І Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобі, які переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 за №1118, визначено, що до переліку документів, які підтверджують право власності на ТЗ, придбаних (отримані) в підприємств, віднесено - оформлені на відповідних бланках і завірені печатками цих осіб чи інших організацій та установ оригінали рахунків, чеків, рахунків-фактур, інвойсів, інших документів. У цих документах, крім чеків, згідно з формою відповідного бланка повинні бути зазначені дата продажу, номери шасі (рами), кузова (або ідентифікаційний номер), двигуна ТЗ , його модель і рік виготовлення, а також прізвище, ім`я, по батькові особи, якій продано ТЗ.

Всі вищевказані реквізити/дані за змістом і формою (в тому числі відповідний бланк, печатка і підпис посадових осіб організацій, а також ідентифікуючі відомості про ТЗ) наявні у фактурі від 17.05.2019, поданого позивачем митному органу на підтвердження митної вартості автомобіля.

Відтак, системний аналіз змісту тексту перекладеного документа свідчить, що між позивачем і продавцем-нерезидентом (підприємством), 17.05.2019, мав місце правочин із придбання ТЗ оформлений "fattura vendita automezzi est" №2019/20067, який засвідчує факт набуття декларантом у власність товару за ціною 2 300,00 EUR, яку ОСОБА_2 оплати.

Про факт придбання автомобіля свідчить також відомості митної декларації країни відправлення MRN 19TQYA010008672E6 від 20.05.2019, в графі 44 якої серед документів, поданих для оформлення митних процедур, визначено документ " fattura commerciale №2019/20067 - 17.05.2019", який за назвою, номером і датою видачі співпадає із таким документом, що поданий відповідачу (зворотній бік а.с.72).

В спірному випадку у суду відсутня підстави приходити до висновку про не подання декларантом документа, визначеного пунктом 4 частини 2 статті 53 МК України, зокрема, банківського платіжного документа, що засвідчує оплату рахунку за оцінюваним товаром, з підстав, викладених у відзиві на позов.

Зміст письмової консультації свідчить, що такі документи пропонувалися до надання декларантом в ході проведеної 08.05.2019 консультації (а.с.87-89).

Коментована норма закону регламентує вид документа про оплату - "банківський платіжний документ", який може бути виданий виключно у випадку оплати по "рахунку" через фінансову установу, яка володіє відповідною ліцензією на певний вид банківський послуг. А у випадку, що досліджується судом мова не йде про обставину оплати в готівковій формі за "рахунком-фактурою (інвойсом)".

Так, вище по тексту рішення відзначено, що "fattura vendita automezzi est" перекладається як "рахунок-фактура на продаж автотранспортних засобів на сході".

Більше того, пункт 4 частини 2 статті 53 МК України визначає банківський платіжний документ доказом підтвердження оплати по "рахунку", як один із видів документів, які можуть засвідчувати обставину придбання ТЗ згідно переліку, визначеного підпунктом "б" пункту 2 Розділу І Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 за №1118 (надалі по тексту також - Правила №1118).

У спірному ж випадку факт набуття права власності підтверджується рахунком-фактурою (fattura vendita automezzi est) №2019/20067 від 17.05.2019, який є одним із документів, що відповідно до пункту 4 частини 2 статті 53 МК України і підпункту "б" пункту 2 Розділу І Правил №1118 підтверджує митну вартість товару, та є одними із видів інших документів на підтвердження обставини придбання ТЗ.

Розрахунок через фінансову установу не мав місце, а тому обґрунтованими є доводи позивача про відсутність будь-яких банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, на необхідність подання яких наполягав відповідач при митній консультації.

На спростування даного висновку відповідач не надав жодного доказу.

Безпідставними слід вважати доводи відповідача, що в силу вимог Правил №1118 до обов`язково переліку документів, які підтверджують права власності на ТЗ (його придбання), визначено чек із відповідними реквізитами чи даними про ідентифікацію ТЗ.

Безпосередній зміст підпункту "б" пункту 2 Розділу І Правил №1118 свідчить, що одним із документів, які підтверджують право власності на ТЗ придбані в підприємств є оформлені на відповідних бланках і завірені печатками цих осіб чи інших організацій та установ оригінали як рахунків-фактур, інвойсів так і чеків.

По перше, всі вказані документи є самостійним доказом придбання ТЗ і положення Правил №1118 не вимагають обов`язкового підтвердження обставини придбання на підставі чека при умові наявності рахунку-факти або інвойсу.

По друге, застереження, що містяться в підпункті "б" пункту 2 Розділу І Правил №1118 щодо необхідності обов`язкового відображення в документах, які засвідчують придбання ТЗ в підприємств, відомостей про реквізити чи індивідуальні ідентифікуючі ознаки такого товару, не стосується чека.

В контексті вказаного суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи №809/1884/16 (провадження №К/9901/18288/18), згідно якої посилання митного органу на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

В той же час, суд звертає увагу, що згідно правових висновків Верховного Суду України, викладених в постанові від 11.09.2012 в справі №21-262а12, та Верховного Суду, викладених в постанові від 30.10.2018 в справі №826/25605/15 (провадження №К/9901/13155/18), ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Таким чином, визначення відповідачем митної вартості транспортного засобу, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за резервним методом, лише на підставі "неподання позивачем запитуваних митним органом документів" (тих, що вже подані при митному оформленні 04.06.2019) та не обґрунтування "числових розбіжностей у вартості товару" (що не було предметом консультацій і підставою для коригування митної вартості автомобіля), є безпідставним і протиправним.

За змістом пункту 2 частини 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, серед іншого, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Із встановлених при розгляді справи обставин суд констатує, що:

- уповноваженою особою декларантом (позивачем) подано усі документи згідно з переліком (частина 2 статті 53 МК України);

- у поданих документах наявні всі відомості, які підтверджують числові значення складової митної вартості товару та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена готівкою за такий транспортний засіб.

З урахуванням вказаного, за умови подання 04.06.2019 декларантом при декларуванні Фактури (fattura vendita automezzi est) №2019/20067 від 17.05.2019, виданого та складеної продавцем-нерезидентом "Trucks Italiana str" (autodemolizioni) на придбання ОСОБА_2 автомобіля марки Opel, модель Astra, номер кузова НОМЕР_1 , за змістом якого позивач оплатив готівкою вартість автомобіля в сумі 2 300,00 EUR, а продавець "Trucks Italiana str" (autodemolizioni) дану готівку отримав, у відповідача не було обґрунтованих підстав вважати, що має місце заявлення неповної та/або недостовірної відомості про митну вартість товару, у тому числі невірне визначення митної вартості такого товару.

Як висновок вказаному вище, доводи відповідача про заявлення декларантом недостовірних відомостей щодо митної вартості товарів, а також неподання документів, які підтверджують митну вартість товару, є необґрунтованими та такими, які не відповідають дійсним обставинам справи.

Дослідивши надані позивачем документи, суд прийшов до висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Оцінюючи подані декларантом документи в сукупності орган доходів і зборів мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України.

Поряд з цим, суд зазначає, що відповідач не довів суду неможливість застосування ним попередніх п`яти методів визначення митної вартості товару. Загальні посилання на норми Митного кодексу України, зроблені в оскаржуваному рішенні, не конкретизують підстави щодо незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості, що в свою чергу не може вважатися достатніми доводами обґрунтованості прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення.

З приводу застосування відповідачем у спірному випадку резервного методу (стаття 64 Митного кодексу України) та відсутності можливості послідовного використання методів визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів за статтями 59 і 60 Митного кодексу України, суд виходить із наступних аргументів та мотивів.

Так як за приписами частини 2 статті 64 Митного кодексу України митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті Кодексу (резервний метод), повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях, то суд відзначає, що при розгляді справи Митниця подала відомості із відповідного програмного забезпечення "Центральна база даних" Державної митної служби України - "Рівень цін по Центральній базі Даних (ЦБД)" (а.с.100).

На переконання суду такі відомості не можливо врахувати у справі як належний доказ, виходячи із наступного.

По перше, вказані відомості про відстеження визначені Митницею в діапазоні часу з 07.03.2019 по 06.06.2019. Чому такий пошук здійснено саме за період 3 місяці до митного оформлення, чому неможливо здійснити пошук ТЗ за відповідними подібними характеристиками за більший період часу, до прикладу 6 чи 12 місяців, яке законодавче обмеження конкретного періоду відстеження схожого (подібного, аналогічного) товару визначено нормативно-правовими актами, відповідач суду не пояснив.

По друге, із вказаного відстеження неможливо зробити висновок, чи здійснено пошук аналогічного, чи ідентичного товару за фактичними обставинами, так як пошук здійснено автомобіля за "кодом товару" - 370332903, в той час як у графі 33 "кодом товару" митної декларації UA206010/2019/413473 від 04.06.2019 - 87003329030. Суд не виключає, що у полівінні "код товару" "Рівень цін по Центральній базі Даних (ЦБД)" із технічних можливостей програмного забезпечення візуально могла не вміститися остання цифра "0" і тоді б код практично співпадався б, втім очевидним є те, що перша цифра коту в декларації має значення "8", а у витягу "3" (а.с.96, 100).

Про третє, відповідач не пояснив, як за обставини спрацювання програмного забезпечення АСАУР із ризиком - " вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої в тому числі із зовнішніх джерел ", митний орган не в змозі надати конкретні докази, у відношенні до яких здійснено порівняння ТЗ позивача із ідентичним/подібним товаром, втім за нижчою ціною, в тому числі інформації із зовнішніх джерел. Причини неможливості подання таких доказів відповідач не вказав.

В контексті можливості використання для визначення митної вартості інформації із зовнішніх джерел, відповідач посилається на Розділом 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України №689 від 11.09.2015.

Втім, як свідчить Розділ 5 таких Методичних рекомендацій останній врегульовує правовідносини аналізу, виявлення та оцінки ризиків при митному оформленні товарів, а не визначення її митної вартості, в тому числі не містить праворегулювання із накопиченої бази даних по аналогічних чи подібних товарах, які вже пройшли митний контроль. Зокрема, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися, серед іншого, такі джерела інформації як інформація отримана з мережі Інтернет.

Такі Медині рекомендації не надають митному органу права визначати митну вартість на підставі інформації отриманої з мережі Інтернет.

В даному випадку необхідно наголосити на тому, що згідно пункту 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Частинами 4 і 5 Графи 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" Розділу ІІ "Опис граф Рішення" Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 за №598 (надалі по тексту також - Правила №598), регламентовано, що у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Як свідчать зміст графи 33 Рішення про коригування митної вартості товарів від 06.06.2019 UA206000/2019/000499/2, в ній є посилання про визначення митної вартості за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України), втім відсутні будь-які відомості про номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Спірне вказане рішення не містить обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості.

Відсутність обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для скасування рішення про коригування митної вартості товарів, про що свідчить правова позиція висвітлена у постановах Верховного Суду №826/28024/15 від 18.12.2018, №815/1670/17 від 21.12.2018, №813/663/17 від 18.12.2018, №815/228/17 від 21.12.2018 і №820/1436/17 від 18.12.2018.

З приводу не зазначення у оскаржуваному рішенні відповідного обґрунтування і розрахунку коригування митної вартості представник відповідача у відзиві зазначає, що такий розрахунок робився інспектором у зв`язку із "спрацюванням системи ризиків АСАУР". В даному випадку, при введені VIN-коду, система вибрала конкретне числове значення (6 150,00 EUR), тому розрахунок не зазначався в рішенні.

Відповідач стверджує, що конкретне числове значення скоригованої вартої автомобіля визначено таким програмно-інформаційним комплексом як Автоматизована система аналізу та управління ризиками (надалі по тексту також - АСАУР).

Системний і послідовний аналіз всього Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №684 від 31.07.2015 (надалі по тексту також - Порядок №684), свідчить, що положення останнього не містить будь-яких даних про можливість визначення митної вартості транспортних засобів за VIN-кодом, а також вартості взагалі.

Відповідач не надав суду жодного пояснення, на підставі якого нормативно-правового акта саме програмно-інформаційним комплексом АСАУР вправі, крім виявлення відповідних ризиків, самостійно визначати (коригувати) митну вартість транспортних засобів, в тому числі за їх VIN-кодами.

Разом з тим, оскаржуване Рішення від 06.06.2019, серед іншого, містить запис "…Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN-кодом: W0LPD8EK2E8025355, вартість - EUR" (зворотній бік а.с.98).

Відповідач не представив такого запиту чи звернення до спеціалізованого підрозділу ДФС чи Митниці для визначення митної вартості, відтак у суду відсутні докази формування останніх.

Які саме дані спеціалізованих програмно-інформаційних комплексів Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС/Митниці або цінову інформацію, отриману в рамках домовленостей, укладених між ДФС та об`єднаннями імпортерів і виробників, використано окрім програмно-інформаційного комплексу АСАУР, відповідач не повідомив суд.

Незважаючи на вказане, Рішення від 06.06.2019 має запис "…вартість - EUR, вартість - 6 150,00".

Безпосередній зміст графи 33 Рішення про коригування митної вартості від 06.06.2019 свідчить, що саме спрацювання АСАУР стало підставою для висновку - "вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої в тому числі із зовнішніх джерел".

Втім, мотивувальна частина графи 33 коментованого Рішення немає будь-якого обґрунтування чи відомостей про обставини виникнення ризику ''спрацювання АСАУР "105-2", "106-2" (зворотній бік а.с.98).

За умови "спрацювання програмно-інформаційного комплексу АСАУР", "вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації" судом ухвалою про відкриття провадження у справі від 14.08.2019 (пункти 5, 6) витребувано у відповідача відповідні письмові пояснення і докази (а.с.2, 3), зокрема, з приводу обставин: джерела наявної цінової інформації, найменування митного органу (митного посту), в якому отримано відповідну інформацію чи мало місце митне оформлення товару (автомобіля марки Opel, модель Astra, 2014 року випуску) із подібними характеристиками/комплектацією транспортного засобу в порівнянні з тим, який придбав ОСОБА_2 17.05.2019; календарної дати придбання товару і дати такого митного оформлення; конкретних характеристик ідентичного або аналогічного (подібного) транспортного засобу; умов поставки товару; технічного стану транспортного засобу; методу визначення митної вартості товару, митна декларація іншого декларанта чи рішення митного органу щодо ідентичного чи аналогічного товару/коригування товару.

Ухвалу суду в частині витребування доказів відповідач не виконав, причини ненадання чи неможливості надання таких доказів, представник відповідача не повідомив.

Вказане свідчить, що відповідач не обґрунтував наявність спрацьованих ризиків при перевірці заявленої митної вартості автомобіля саме з причин - вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації''.

При цьому, слід зазначити, спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.02.2019 в справі №805/2713/16-а.

Слушними є доводи позивача про те, що митним органом не подано жодних доказу і пояснення про врахування пошкодження ТЗ і його фактичного технічного стану внаслідок експлуатації на час митного оформлення товару.

Так, Додатковий аркуш до Акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 25.05.2019 за UA305060/2019/005013 у розділі "наявні пошкодження, ознаки експлуатації" містить запис - пошкоджено подряпинами та вм`ятинами передній бампер, переднє ліве крило, передня ліва дверка, заднє ліве крило, задній бампер, задні стоп-сигнали, кришка багажного відсіку; забруднений салон, наявні сліди підтікання мастила в моторному відсіку (зворотній бік а.с.23).

Дані про пошкоджений стан ТЗ зазначені також в 31 митної декларації UA206010/2019/413473 від 04.06.2019 і в Звіті про оцінку КТЗ №В-184 від 28.05.2019, зокрема, запис про те що "після ДТП" (а.с.73-84, 96)

Митниця не пояснила суду чи враховано такі ушкодженні і стан експлуатації ТЗ при визначенні у Рішенні від 06.06.2019 митної вартості (6 150,00 EUR), обрахунок такого коригування не надано.

Відтак, в сукупності вказаного вище, суд констатує правомірність визначення декларантом митної вартості товару за основаним (першим) методом, яка підтверджується Фактурою (fattura vendita automezzi est) №2019/20067 від 17.05.2019 на придбання ОСОБА_2 автомобіля марки Opel, модель Astra, номер кузова НОМЕР_1 , за ціною 2 300,00 EUR.

Вказане свідчить про недоведеність відповідачем обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі необхідні числові дані, потрібні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації (04.06.2019).

Наслідком таких протиправних дій є безпідставне, в порушення статті 58 МК України, здійснення відповідачем визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 МК України.

З урахуванням коментованого суд констатує, що оскаржуване Рішення про коригування заявленої митної вартості товару від 06.06.2019 в порушення пунктів 1, 2 і 4 частини 2 статті 55 МК України не містить:

- належного обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

- наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

- належного обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Митниця, приймаючи Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення і Рішення про коригування митної вартості товарів від 03.06.2019, діяла не на підставі законів України, а також без урахування усіх обставин. Відтак, суд дійшов висновку, що Картка і Рішення від 06.06.2019, є протиправними та такими, що підлягають до скасування.

В той же час, суд відзначає, що за умови отримання відповідачем від компетентних органів Італійської Республіки відомостей щодо непідтвердження обставини відчуження позивачу продавцем-нерезидентом "Trucks Italiana str" (autodemolizioni) (Via Bassano del Grappa, 12, 36016 Thiene VI) транспортного засобу марки Opel, модель Astra, номер кузова НОМЕР_1 , на підставі Фактури (fattura vendita automezzi est) №2019/20067 від 17.05.2019, а також не отримання від позивача готівкою коштів саме в сумі 2 300,00 EUR та/або отримання іншої (в тому числі більшої) суми за відчужений вказаний транспортний засіб, Івано-Франківська митниця Державної фіскальної служби та відповідні територіальний орган ДФС України не позбавлені права визначити позивачу відповідну митну вартість товару та обов`язкові платежі, що підлягають сплаті при його митному оформленні.

Одночасно, суд відзначає, що за змістом вимог частини 6 статті 44 КАС України за введення суду в оману щодо фактичних обставин справи винні особи несуть відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частини 1 статті 384 Кримінального кодексу України подання суду завідомо недостовірних або підроблених доказів, караються виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Відтак, подання в суд завідомо недостовірних або підроблених доказів про митну вартість транспортного засобу, на підставі яких суд встановлює фактичні обставини протиправності Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та Рішення про коригування митної вартості товарів, має правовим наслідком застосування відповідного виду відповідальності.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд відзначає, що позивачем за подання до суду адміністративного позову майнового характеру сплачено судовий збір в розмірі 1 160,74 гривень, підтвердженням чого є наявна в матеріалах справи квитанція №0.01430459598.1 від 08.08.2019 (а.с.4).

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням вказаного підлягають стягненню з відповідача за його рахунок на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1 160,74 гривень.

Сторона у справі не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби UA206000/2019/00499.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби UA206000/2019/000499/2 від 06.06.2019.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби (ідентифікаційний код юридичної особи 39640261) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 ) сплачений судовий збір в розмірі 1 160,74 гривень (одна тисяча сто шістдесят гривень сімдесят чотири копійки).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 ), адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Івано-Франківська митниця Державної фіскальної служби (ідентифікаційний код юридичної особи 39640261), адреса: вул. Короля Данила, 20, м. Івано-Франківськ, 76010.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.