Рішення № 85221298, 09.08.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2019 року Справа № 160/2832/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тулянцевої І.В. розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

28 березня 2019 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення №228/13-02-25 від 30.12.2016 року про анулювання реєстрації платником єдиного податку ФОП ОСОБА_1 та виключення з реєстру платників єдиного податку.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що засобами поштового зв`язку ним було отримано лист від Головного управління ДФС в Дніпропетровській області №51614/10/04-36-13-10 від 27.08.2018 року, в якому повідомлялось, що 30.12.2016 року на підставі пп.299.10.3 п.299.10 ст.299 Податкового кодексу України відповідачем прийнято рішення №228/13-02-25 про анулювання реєстрації платником єдиного податку ФОП ОСОБА_1 та виключення його з реєстру платників єдиного податку з 31 грудня 2016 року. На заяву ОСОБА_1 про надання рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку, відповідачем повідомлено, що рішення про анулювання реєстрації ФОП ОСОБА_1 платником єдиного податку було прийнято у зв`язку з наявністю станом на 30.12.2016 року податкового боргу по єдиному податку в сумі 68,08 грн. На думку позивача, контролюючим органом порушено умови і порядок прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку, оскільки для перевірки повноти та своєчасності розрахунків з бюджетом необхідно проводити перевірку. Також стверджує, за контролюючим органом закріплено обов`язок щодо формування та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення, що у даному випадку відповідачем зроблено не було, чим порушено право позивача бути обізнаним про наявність заборгованості з єдиного податку та її сплати.

Ухвалою суду від 02.04.2019 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду: рішення №228/13-02-25 від 30.12.2016 року про анулювання реєстрації платником єдиного податку ФОП ОСОБА_1 та виключення з реєстру платників єдиного податку. У разі неможливості самостійно надати доказ - подати клопотання про його витребування судом.

Ухвалою суду від 10.06.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №160/2832/19 та здійснено заміну відповідача у справі на його правонаступника - Головне управління ДФС у Дніпропетровській області.

27 червня 2019 року від Головного управління ДФС у Дніпропетровській області надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що в ході інвентаризації інтегрованої картки платника податків по єдиному податку з фізичних осіб фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) встановлено, що станом на 01.12.2016 року в ІКПП по єдиному податку з фізичних осіб позивача обліковується податкова заборгованість в сумі 68,08 грн., у зв`язку з чим на підставі пп.299.10.3 п.299.10 ст.299 Податкового кодексу, було прийнято рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку від 30.12.2016 року №228/1302-25 та фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) виключено з реєстру платників єдиного податку з 01 січня 2017 року, про що позивача повідомлено листом вих. №43497/10/04-63-02-15 від 30.12.2016 року. З огляду на вищезазначене, представник відповідача зазначив, що дії контролюючого органу були вчинені у відповідності до вимог чинного законодавства а відтак у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

За правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності (частина 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 з 07.03.2000 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебував на обліку як платник податків і зборів в податкових органах та Пенсійному фонді України, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 13.01.2016 року.

Згідно зі Свідоцтвом про сплату єдиного податку від 30.05.2012 року серії НОМЕР_2 , позивач перейшов на спрощену систему оподаткування, ставка податку - 5 % (третя група), вид господарської діяльності - 70.20.0 Здавання в оренду власного нерухомого майна; 74.11.1 Діяльність арбітражних керуючих.

30 грудня 2016 року заступником Державної податкової інспекції у Соборному районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області прийнято рішення №228/13-02-25 про анулювання реєстрації платника єдиного податку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з 01 січня 2017 року. Підставою для анулювання реєстрації була вказано: наявність в ІКП податкового боргу по єдиному податку з фізичних осіб станом на 30.12.2016 року у сумі 68,08 грн.

Доказів вручення вказаного рішення відповідачем не надано. На підтвердження факту направлення рішення №228/13-02-25 від 30.12.2016 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області надано лист за вих. №43497/10/04-63-02-15 від 30.12.2016 року та реєстр поштового відправлення ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 04.01.2017 року.

Як вказує позивач у позові, вказаного рішення він не отримував, однак у жовтні 2018 року ним засобами поштового зв`язку було отримано лист від Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №51614/10/04-36-13-10 від 27.08.2018 року, з якого йому стало відомо, що 30.12.2016 року було прийнято рішення № 228/13-02-25 про анулювання реєстрації платником єдиного податку. Самого листа Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №51614/10/04-36-13-10 від 27.08.2018 року ані позивачем, ані відповідачем до суду не надано.

На запит позивача від 10.09.2018 року №16929/10 Головним управління ДФС у Дніпропетровській області листом №63085/10/04-36-13-10 від 10.10.2018 року на адресу позивача направлено копію листа вих.№43497/10/04-63-02-15 від 30.12.2016 року.

Вважаючи, що анулювання реєстрації платника єдиного податку здійснено з порушенням норм податкового законодавства, позивач звернувся із позовом до суду.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України в редакції, чинній на момент спірних правовідносин).

Пунктом 291.2 статті 291 ПК України встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку і звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів на сплату єдиного податку в порядку і на умовах, встановлених Податковим кодексом України, з одночасним спрощенням ведення обліку та звітності.

Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою (пункт 291.3 статті 291 ПК України).

Відповідно до пункту 291.4 статті 291 ПК України, суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на чотири групи платників єдиного податку.

Так, третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень (підпункт 3 пункту 291.4 статті 291 ПК України).

Згідно з підпунктом 299.10.3 пункту 299.10 статті 299 ПК України, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.

Підпунктом 298.2.3 п.298.2 статті 298 ПК України визначено, що платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: 1) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення; 2) у разі перевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, платниками єдиного податку першої і другої груп, які використали право на застосування інших ставок, встановлених для третьої групи, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення; 3) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення; 4) у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 291.6 статті 291 цього Кодексу, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків; 5) у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми; 6) у разі перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено таке перевищення; 7) у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності; 8) у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів; 9) у разі здійснення платниками першої або другої групи діяльності, яка не передбачена у підпунктах 1 або 2 пункту 291.4 статті 291цього Кодексу відповідно, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому здійснювалася така діяльність.

Відповідно до пункту 299.11 статті 299 ПК України, у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

З аналізу наведених норм суд дійшов висновку, що контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп у разі встановлення під час проведення перевірки факту наявності у такого платника податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що повинно бути зафіксовано у відповідному акті перевірки. При цьому, реєстрація платника єдиного податку анулюється з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.

Таким чином, ПК України закріплена чітка послідовність дій, які мають бути обов`язково вчинені контролюючим органом до прийняття відповідного рішення (проведення перевірки платника єдиного податку, виявлення допущення ним порушення, зокрема, встановлення факту наявності податкового боргу, складання акту перевірка та прийняття на його підставі рішення). Іншої процедури законодавчо не передбачено.

Судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку став податковий борг станом на 30.12.2016 року у розмірі 68,08 грн., що підтверджується відомостями інтегрованої картки платника податків станом на 30.12.2016 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (правонаступником якої являється ГУ ДФС у Дніпропетровській області) було подано податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця (звітна) за три квартали 2016 року, згідно з якою платником самостійно задекларовано суму єдиного податку у розмірі 2 710,00 грн.

Станом на 19.11.2016 року переплата становила 2 641,92 грн. Таким чином, недоїмка станом на 30.11.2016 року становила 68,08 грн., що підтверджується даними ІКП платника податків за 2016 рік, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 31.1 ст.31 ПК України визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Відповідно до пункту 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно з пунктом 300.1 статті 300 ПК України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

Натомість, положеннями п.п. 14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України передбачено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Матеріалами справи підтверджено, що несплата позивачем узгодженої суми грошового зобов`язання з єдиного податку протягом двох послідовних кварталів встановлена контролюючим органом на підставі аналізу даних ІС «Податковий блок» в інтегрованій картці платника.

Враховуючи, що несплата позивачем узгодженої суми грошового зобов`язання з єдиного податку протягом двох послідовних кварталів встановлена контролюючим органом на підставі аналізу даних ІС «Податковий блок» в інтегрованій картці платника, а не на підставі акта перевірки, яка, в свою чергу, ним і не проводилася, і позивач заперечує проти існування відповідної заборгованості, суд погоджується із доводами позивача, що відповідачем порушено умови і порядок прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку.

Крім того, суд відзначає, що в силу положень пункту 59.1 статті 59 ПК України, відповідач зобов`язаний був надіслати позивачу податкову вимогу про сплату боргу у спосіб, визначений Податковим кодексом України, чого зроблено ним не було.

Аналогічне правозастосування викладено у постановах Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі №813/1465/17, від 15 травня 2018 року у справі №813/676/17.

Таким чином, всупереч вимогам пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України, перевірку з вказаного питання податковим органом проведено не було, відповідно і акт перевірки останнім не складався, у зв`язку з чим, відповідачем порушено умови і порядок прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, залишив поза увагою право позивача бути обізнаним про наявність у нього заборгованості зі сплати єдиного податку та можливість оскарження її у встановленому законом порядку.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятого ним оскаржуваного рішення. Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат слід здійснити у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 9, 73-78, 90, 139, 243, 246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49047, м. Дніпро, вул. Симферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №228/13-02-25 від 30.12.2016 року про анулювання реєстрації платником єдиного податку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49047, м. Дніпро, вул. Симферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ 39394856).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева