Рішення № 85220466, 28.10.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4247/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі у складі:

головуючого судді Катаєвої Е.В.,

за участю секретаря судового засідання Левчук О.В.,

представників позивача – Махоніна В.М., Піньковської А.О.,

представника відповідача – Малюченка А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЕС-АГРО ЛТД.» (65013 м. Одеса, Миколаївська дор., 253) до Головного управління ДФС в Одеській області (вул. Семінарська,5, м. Одеса, 65044) про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЕС-АГРО ЛТД.» (далі - ТОВ «ВЕЛЕС-АГРО ЛТД.») з позовом (т.2 а.с.2-29) до Головного управління ДФС в Одеській області (далі – ГУ ДФС), в якому просить просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.07.2019 року №0032141401 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 7178770,00грн; №0032131401 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 195966,00грн; №0032161401 в частині незабезпечення платником податків зберігання первинних документів та нарахованої за ним суми 510,00грн.

Позивач зазначив, що рішення, які оспорюються прийняті на підставі Акту перевірки № 1178/15-32-14-01/31427962 від 19.06.2019 року, згідно з висновком якого ТОВ «ВЕЛЕС-АГРО ЛТД.», на думку контролюючого органу, порушено п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПКУ, встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 5 743 016,00грн., в тому числі по періодах: липень 2017р. - на 2 545 434грн., серпень 2017р. - на 3 197 582грн.; завищення від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту у сумі 195 966грн., у тому числі по періодах: червень 2018р. - 195 966грн.; п.44.1, 44.2, 44.5 ст.44 ПКУ в частині незабезпечення платником податків зберігання первинних документів.

Позивач не згодний з висновками Акту перевірки про наявність порушень податкового законодавства з його сторони, а твердження перевіряючих про неможливість реалізації поставок від його постачальників є суто їх суб`єктивним припущенням. Як зазначено в акті перевірки, факт відсутності у підприємства постачальників складських приміщень та транспортних засобів або ж відсутність штатних працівників, нібито свідчить про те, що контрагент не міг і не здійснював постачання. Жодним нормативно-правовим документом не передбачено таких дій для органів, що проводять перевірку.

Позивач зазначив, що відповідно до Порядку оформлення перевірок факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів порушень. Жодних зауважень в акті перевірки про те, що «ВЕЛЕС-АГРО ЛТД.» не отримало ТМЦ від наших постачальників не має.

Позивач вважає, що такого роду обґрунтування висновків, взагалі не припустимі в офіційних документах суб`єктів владних повноважень, на підставі яких приймаються акти, та оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки, порушуються приписи ч. 2 ст. 19 Конституції України, контролюючий орган, роблячи висновок про допущення будь-яким суб`єктом правовідносин порушення діючого законодавства, зобов`язаний чітко встановити склад такого порушення, зазначивши, в якій саме події воно полягає та якими саме фактичними даними (доказами) це підтверджується, та жодним чином не викладати припущення щодо порушення законодавства за відсутності належних доказів на підтвердження їх вчинення.

Податковий кодекс України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов`язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов`язань постачальника. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбані товару (послуг) не безпосередньо до бюджету, а постачальнику товару (послуг).

Позивач зазначив, що ним до перевірки були наданні всі первинні бухгалтерські документи (договори поставки, видаткові накладні, розрахунки коригування, вимоги про відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, акти введення в експлуатацію основних засобів та МБП, журнал видачі довіреностей особам, уповноваженим на отримання ТМЦ, рахунки, банківські виписки, якими підтверджено оплату за отриманий товар, а також постачальниками були складені електроні податкові накладні, які зареєстровані в єдиному державному реєстрі податкових закладних без порушення вимог ПКУ, що підтверджує поставку товару на склади та використання у господарській діяльності підприємства. Також за період з 01.10.2016р. по 50.06.2018р., було надано журнали-ордери і відомості по всіх рахунках.

Позивач у позові навів всі договори з контрагентами зазначеними в Акті перевірки, а також перелік придбаних товарів, та відображення господарських операцій у бухгалтерському та податковому обліку. Договори є чинними, не визнані у встановленому судовому порядку недійсними.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/ послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Всі податкові накладні на момент формування декларації були зареєстровані в реєстрі податкових накладних, а також в період проведення перевірки та на дату позову до суду також зареєстровані в ЄРПН і тому «ВЕЛЕС-АГРО ЛТД.» мас право на податковий кредит, згідно даних документів.

ТОВ «ВЕЛЕС-АГРО ЛТД.» є виробничо-переробним підприємством, яке має право заміни кодів продукції. Розрахунки з зазначеними постачальниками за отриману сировину і та заборгованість відсутня. Були складені електроні податкові накладні, в Єдиному державному реєстрі податкових накладних без порушення

Позивач вважає неправомірним зазначення в Акті, що укладені договори з постачальниками не були спрямовані на своєчасне виконання зобов`язань перед замовником, а лише для збільшення витрат та податкового кредиту ТОВ «ВЕЛЕС-АГРО ЛТД.» та документи, виписані на продаж товару не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкового кредиту.

Податковим Кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено обов`язку ТОВ «ВЕЛЕС-АГРО ЛТД.» здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов`язань сплати податку до бюджету контрагентами по всьому ланцюгу поставок. Закон не ставить у залежність право ТОВ «ВЕЛЕС-АГРО ЛТД.» на формування податкового кредиту від того, який податковий облік (стан) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність розрахунку з бюджетом третіх осіб.

На момент здійснення господарських операцій всі підприємства були в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, на обліку в податковому органі та є платниками ПДВ. У період здійснення господарських правовідносин будь-яких записів щодо відсутності зазначених підприємств за їх місцезнаходженням до ЄДР не вносилось.

Саме ТОВ «ВЕЛЕС-АГРО ЛТД.» жодного порушення податкового законодавства не допускало, а тому оскаржувані рішення є неправомірними та підлягають скасуванню.

Позивач просив врахувати практику Європейського Суду з прав людини, зокрема, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03). Суд у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язання зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню, що може стати надмірним тягарем для платника податку та порушити справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Податкове повідомлення-рішення №0032161401 від 08.07.2019року щодо нарахування штрафу у розмірі 510,00 грн за відсутність оригіналів документів є неправомірним, оскільки документи були вилучені Державною фіскальною України в ході обшуку від 22.02.2017 року та не повернуті. Це документи по контрагентам TOB «КАРОМ ЛТД», ТОВ «КАЙСАН БАУМ», ТОВ «ОФЕРТ ГРУП», TOB «ЕНТЕР КОМПАНІ», ТОВ «БРОКШТАЙМ», ТОВ «ХАББЛ», ТОВ «БУД ФІНАНС КОМПАНІ», ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИК ЮА», ТОВ «СТАЙЛЕКС», які згодом були приєднані до матеріалів кримінального провадження № 32016160020000005.

ТОВ «ВЕЛЕС-АГРО ЛТД.» під час перевірки зверталося до Державної фіскальної служби України з проханням про повернення документів, які однак не були повернуті, тому оригінали документів для перевірки підприємство не мало можливості надати.

Кримінальне провадження № 32016160020000005 було закрито, у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 212 КПК України. Інспектори самостійно ознайомлювалися з документами в архіві Державної фіскальної служба України без присутності представника ТОВ « Велес - Агро ЛТД».

Позивач звертає увагу, що кримінальне провадження № 32016160020000005 було закрито, у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, тобто стосунки ТОВ «ВЕЛЕС-АГРО ЛТД.» з вищезазначеними контрагентами були перевірені в рамках даної кримінальної справи, ніяких порушень виявлено не було, проте, не дивлячись на це, в результаті перевірки по даним контрагентам додатково були нараховані штрафні санкції.

Представник відповідача подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі (т.3 а.с.23-30) та зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту перевірки № 1178/15-32-14-01/31427962 від 19.06.2019 року.

Представник відповідача у відзиві наводить зміст Акту перевірки щодо обставин для висновку Акту перевірки, а саме господарські операції, які були відображені позивачем у бухгалтерському обліку та наявну податкову інформацію щодо вказаних контрагентів, на підставі якої сформований висновку про неправомірне формування податкового кредиту позивачем.

Представник відповідача вважає правомірним формування висновків акту перевірки на підставі наявної податкової інформації у відповідності до ст.83 ПКУ.

Також був наданий запит на надання документів, проте позивачем під час перевірки вони надане не були, про що складений акт відсутності документів від 19.06.2019 року.

Позивач вважає оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення є правомірними, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив (т.3 а.с.43-45) та звернув увагу на те, що відзив відповідача на позовну заяву не носить додаткових аргументів стосовно суті позовних вимог, а є просто дослівним копіюванням тексту окремих розділів Акту перевірки № 1178/15-32-14-01/31427962 від 19.06.2019 р.

Відповідачем не спростовуються обставини, що на момент здійснення господарських операцій всі підприємства - контрагенти були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, будь-яких записів щодо відсутності зазначених підприємств за їх місцезнаходженням до ЄДР не вносилось, вони перебували на обліку в податковому органі, були платниками ПДВ.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів, послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Представник позивача ще раз наголосив, що Закон не ставить у залежність право ТОВ" Велес-Агро ЛТД." на формування податкового кредиту від того, який податковий обліку (стан) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

ТОВ «Велес-Агро ЛТД.» належним чином оформило договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи бухгалтерської, податкової звітності та правомірно відображало валові витрати та відносило суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Всі витрати підприємства, пов`язані з придбанням товарів, матеріальних цінностей від постачальників, що в подальшому використовується у виробничій діяльності підприємства, при перевірці податку на прибуток Державною фіскальною службою України підтверджені в повному обсязі, що підтверджує правильність і законність формування ТОВ «Велес-Агро ЛТД.» податкового кредиту.

Ухвалою суду від 19.07.2019 року позов був залишений без руху та позивачу наданий строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 29.07.2019 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрите провадження по справі, вирішено розгляд справи здійснити за правилами загального позовного провадження, витребувані доказі у відповідача.

Ухвалою суду від 26.09.2019 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представники сторін підтримали свої позиції з посиланням на доводи викладені у позові, відзиві на позов та відповіді на відзив.

У судовому засіданні представник позивача додатково пояснив, що контролюючий орган приймає податкові повідомлення-рішення з аналогічних підстав не вперше відносно ТОВ «ВЕЛЕС-АГРО ЛТД.», тобто з посиланням на порушення податкового законодавства його контрагентами, діяльність яких відповідно до законодавства позивач не контролює. Всі такі податкові повідомлення-рішення скасовані, оскільки саме ТОВ «ВЕЛЕС-АГРО ЛТД.» не порушувало податкового законодавства.

Судом встановлено, що ТОВ «ВЕЛЕС-АГРО ЛТД.» зареєстровано 17.04.2001 року. Знаходиться на податковому обліку в органах державної податкової служби з 17.04.2001 року, є платником ПДВ з 20.04.2001 року, також є платником податку на прибуток, податку з доходів фізичних осіб, земельного податку, єдиного внеску, екологічного податку, військового збору, збору за спецвикористання води, орендної плати за землю. ТОВ «ВЕЛЕС-АГРО ЛТД.» є виробником ґрунтообробної та посівної техніки, має власні приміщення загальною площею 14024,76 кв м, є одним з потужних виробників сільськогосподарської техніки в Україні та її експортером. Нова редакція Статуту затверджена загальними зборами ТОВ 19.10.2016 року.

19.06.2019 року відповідачем складений Акт № 1178/15-32-14-01/31427962 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ВЕЛЕС-АГРО ЛТД.», код ЄДРПОУ 31427962» (т.2 а.с.30-86).

У висновку Акту зазначено, що перевіркою встановлено порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПКУ, встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 5 743 016,00грн, в тому числі по періодах: липень 2017р. - на 2 545 434грн., серпень 2017р. - на 3 197 582грн.; завищення від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту у сумі 195 966грн., у тому числі по періодах: червень 2018р. - 195 966грн; п.44.1, 44.2, 44.5 ст.44 ПКУ в частині незабезпечення платником податків зберігання первинних документів (т.2 а.с.85).

На підставі Акту перевірки № 1178/15-32-14-01/31427962 від 19.06.2019 року контролюючим органом прийняті податкові повідомлення - рішення від 08.07.2019 року:

№0032131401 про збільшення грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 7178770,00грн (5743016,00грн за податковими зобов`язаннями, 1435754,00грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

№0032141401 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 195966,00грн за податковою декларацією 9148809210, звітний період червень 2018 року;

№0032161401 про застосування штрафу у розмірі 510 грн за порушення п.44.1,44.3,44.5 ст.44 ПКУ (т.2 а.с.87-89).

Пунктом 44.1 ст. 44 ПКУ встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п.44.3 ст.44 ПКУ платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених п.44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до ст.39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Пунктом 44.5 ст.44 ПКУ визначено, що у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Згідно до п. 198.1 ст. 198 ПКУ до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.2 ст.198 ПКУ встановлено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 ст.193 ПКУ щодо формування податкового кредиту встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Порушення вищезазначених норм ПКУ зі сторони позивача відбулось на думку перевіряючих по господарським відносинам з контрагентами TOB «КАРОМ ЛТД», ТОВ «АПЕКС ІНДАСТРІ», ТОВ «КАЙСАН БАУМ», ТОВ «ОФЕРТ ГРУП», TOB «ЕНТЕР КОМПАНІ», ТОВ «БРОКШТАЙН», ТОВ «ХАББЛ», ТОВ «БУД ІНТЕРНАЦІОНАЛЬ ГРУП», ТОВ «ПРОМ ГАРАНТ ПЛЮС», ТОВ «БУД ФІНАНС КОМПАНІ», ТОВ «ЗАВЕР», ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИК ЮА», ТОВ «ХОЛДІНГОВА КОМПАНІЯ МІКРОН», ТОВ «СТАЙЛЕКС»,ТОВ «УКРПРОМ-ОБЛАДНАННЯ».

Дослідивши акт перевірки, надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позивач довів необґрунтованість висновків Акту перевірки та відповідно неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. При цьому суд виходить з наступного.

Посадовими особами контролюючого органу були перевірені надані позивачем до перевірки наявні документи щодо господарських взаємовідносин з вищезазначеними контрагентами.

В акті перевірки не заперечується, що податковий кредит задекларований по отриманим податковим накладним з визначенням відповідного товару за номенклатурою зазначено у накладних. Суми податку на додану вартість включено до складу податкового кредиту відповідних звітних (податкових) періодів, відображено в реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податковій декларації з ПДВ, даним декларації з ПДВ та зареєстровані в ЕДР податкових накладних.

Судом встановлено, що згідно з Актом перевірки висновки перевіряючих про порушення податкового законодавства позивачем ґрунтуються не на аналізі та перевірки первинних документів та бухгалтерського обліку позивача, які підтверджують придбання позивачем товару, а на даних інформації автоматизованих систем контролюючого органу та узагальнюючих податкових інформаціях контролюючих органів за місцем юридичної адреси контрагентів.

Так, по контрагентам позивача TOB «КАРОМ ЛТД», ТОВ «АПЕКС ІНДАСТРІ», TOB «ЕНТЕР КОМПАНІ», ТОВ «ХАББЛ», ТОВ «ПРОМ ГАРАНТ ПЛЮС», ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИК ЮА», ТОВ «ХОЛДІНГОВА КОМПАНІЯ МІКРОН», ТОВ «СТАЙЛЕКС» висновки перевіряючих ґрунтуються на тому, що вказані контрагента станом на час перевірки не звітують контролюючим органам про свою діяльність, свідоцтва по ПДВ анульовані (по всім контрагентам анульовані свідоцтва по ПДВ у 2018 році, тоді як господарські операції з позивачем відбувались у 2016-2017 роках), а також на тому, що проведений аналіз «ймовірного» ланцюгу постачання товарів, робіт, послуг свідчить про те, що контрагенти реалізували товарі відмінні від тих, що ними були придбані по ланцюгу постачання.

Будь-яких інших доказів, що товар не придбався позивачем не наведено в Акті перевірки.

По контрагентам позивача ТОВ «КАЙСАН БАУМ», ТОВ «ОФЕРТ ГРУП», ТОВ «БРОКШТАЙН», ТОВ «БУД ІНТЕРНАЦІОНАЛЬ ГРУП», ТОВ «БУД ФІНАНС КОМПАНІ», ТОВ «ЗАВЕР», ТОВ «УКРПРОМ-ОБЛАДНАННЯ» в основу висновків крім використання такої самої інформації, як і по вищезазначеним контрагентам, перевіряючи посилаються на узагальнюючу інформацію контролюючих органів за місцем юридичної адреси контрагентів.

Дослідивши вказану інформацію суд вважає, що вона не може бути підставою для висновків порушення податкового законодавства позивачем.

Так, Білоцерківська ОДПІ ГУ ДФС у Київський області склала лист «Результати опрацювання зібраної податкової інформації щодо ТОВ «ОФЕРТ ГРУП» за звітний період декларування ПДВ травень – листопад 2016 року» від 07.02.2017 року №57/10-02-14-03/40147989. Зазначено про відсутність підприємства за податковою адресою (довідка від 02.11.2016 року). За результатами опрацювання зібраної інформації з баз даних ІС «Податковий блок», підсистем «Податкова звітність», «Аналітична система – перегляд результатів співставлення ПЗ та ПК», «Архів Електронної звітності», встановлено: неможливість підтвердження реальності господарських операцій ТОВ «ОФЕРТ ГРУП» з питань придбання та подальшої реалізації товарів по ланцюгу постачання; -встановлено формування ТОВ «ОФЕРТ ГРУП» «сумнівного» податкового кредиту з ПДВ за рахунок реалізації покупцям товарів відмінних від придбаних у постачальників, походження яких невідоме та неможливо відстежити за даними ЄРПН. (т.3 а.с.53-109)

Білоцерківська ОДПІ ГУ ДФС у Київський області склала також лист «Результати опрацювання зібраної податкової інформації щодо ТОВ «КАЙСАН БАУМ» за звітний період декларування ПДВ серпень 2015 року-листопад 2016 року» від 17.01.2017 року №19/10-02-14-03/39812222. Зазначено про відсутність підприємства за податковою адресою (довідка від 21.10.2016 року). Висновки: неправомірне визначення сум податкового кредиту при придбанні товарів/ послуг, платником податків порушено норми пп. «а» п.198.1 ст.198 ПКУ; неправомірне визначення сум податкових зобов`язань, платником податків порушено норми п.185.1 ст.185 ПКУ (т.3 а.с.110-137).

ГУ ДФС у Дніпропетровський області склала лист «Результати опрацювання зібраної податкової інформації щодо ТОВ «УКРПРОМ-ОБЛАДНАННЯ» за звітний період декларування ПДВ квітень-травень 2017 року» від 26.07.2017 року №10371/7/04-36-14-12-12. Зазначено про відсутність підприємства за податковою адресою. Висновки: неправомірне визначення сум податкового кредиту при придбанні товарів/ послуг, платником податків порушено норми пп. «а» п.198.1 ст.198 ПКУ; неправомірне визначення сум податкових зобов`язань, платником податків порушено норми п.185.1 ст.185 ПКУ (т.3 а.с.138-157).

Києво-Святошинська ОДПІ ГУ ДФС склала лист «Результати опрацювання зібраної податкової інформації щодо ТОВ «БРОКШТАЙН» за звітний період декларування ПДВ з 01.10.2016 по 30.11.2016 року» від 29.12.2016 року №1178/10-13-14-04. Зазначено, що Узагальнююча податкова інформація складена як сформовані перевірочні матеріали для послідуючого проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «БРОКШТАЙН». Висновки: неправомірне визначення сум податкового кредиту при придбанні товарів/ послуг, платником податків порушено норми п.198.1 ст.198 ПКУ; неправомірне визначення сум податкових зобов`язань, платником податків порушено норми п.185.1 ст.185 ПКУ(т.3 а.с.158-204).

Києво-Святошинська ОДПІ ГУ ДФС склала «Результати опрацювання зібраної податкової інформації щодо ТОВ «БУД ІНТЕРНАЦІОНАЛЬ ГРУП» за звітний період декларування ПДВ з 01.11.2016 по 30.11.2016 року» від 30.12.2016 року №1219/10-13-14-04/40860185. Зазначено, що Узагальнююча податкова інформація складена як сформовані перевірочні матеріали для послідуючого проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «БУД ІНТЕРНАЦІОНАЛЬ ГРУП». Висновки: неправомірне визначення сум податкового кредиту при придбанні товарів/ послуг, платником податків порушено норми п.198.1 ст.198 ПКУ; неправомірне визначення сум податкових зобов`язань, платником податків порушено норми п.185.1 ст.185 та п.187.1 ст.187 ПКУ (т.3 а.с.205-225).

Києво-Святошинська ОДПІ ГУ ДФС склала лист «Результати опрацювання зібраної податкової інформації щодо ТОВ «ЗАВЕР» за звітний період декларування ПДВ з 01.12.2016 по 30.11.2016 року» від 31.12.2016 року №18/10-13-14-05/40860177. Зазначено, що Узагальнююча податкова інформація складена як сформовані перевірочні матеріали для послідуючого проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЗАВЕР». Висновки: неправомірне визначення сум податкового кредиту при придбанні товарів/ послуг, платником податків порушено норми п.198.1 ст.198 ПКУ; неправомірне визначення сум податкових зобов`язань, платником податків порушено норми п.185.1 ст.185 та п.187.1 ст.187 ПКУ (т.3 а.с.226-234).

Дослідивши вказані податкові інформації судом встановлено, що жоден контрагент позивача не перевірявся, в листах щодо опрацювання зібраної податкової інформації зазначено про відсутність їх за місцезнаходженням.

Також згідно опрацювання податкової інформації відсутні за податкової адресою на час складання цих інформацій ТОВ «КАЙСАН БАУМ», ТОВ «ОФЕРТ ГРУП», ТОВ «УКРПРОМ-ОБЛАДНАННЯ», проте в податковій інформації без проведення перевірки зазначено про порушення вказаними суб`єктами господарювання ст.187,198 ПКУ.

Таким чином, у наданих до суду узагальнених податкових інформаціях контролюючими органами зроблені висновки про порушення податкового законодавства платниками податків без проведення перевірок в установленому законом порядку їх господарської діяльності, що не відповідає вимогам ПКУ, Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Мінфіну від 20.08.2015 року №727 (далі - Порядок №727).

Суд вважає, що вказані відомості не можуть бути до уваги як таки що є неналежними доказами, оскільки складені в порушення вимог законодавства. При цьому суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно зі ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 5 розділу ІІ Порядку №727, факти виявлених порушень законодавства з питань податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно. Відповідно до п.4 розділу ІІІ Порядку описова частина акту перевірки у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення повинна містити чітко викладений зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, та зазначення первинних документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Висновки контролюючого органу фактично ґрунтуються лише на припущеннях, оскільки в податкових інформаціях, на які посилаються перевіряючи не наведено жодного порушення податкового законодавства зі сторони позивача.

Перелік матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, встановлений ст.83 ПКУ, в якому зазначена – податкова інформація.

Статтею 71 ПКУ встановлено, що інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Збір податкової інформації та порядок її отримання контролюючим органом регламентований ст.ст.72,73 ПКУ. Пунктом 72.1 ст.72 визначений перелік джерел інформації, яка використовується для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу. Згідно з п.71.1.6 ст.72 ПКУ для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності використовується інша інформація, оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана контролюючому органу в установленому законом порядку.

Статтею 74 ПКУ визначено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючи органи функцій та завдань.

Таким чином, умовами використання податкової інформації під час перевірок повинно бути те, що вона зібрана відповідно до положень ПКУ та зберігається та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Суд вважає, що використані перевіряючими листи - податкова інформація щодо контрагентів позивача виходить за поняття отриманої та опрацьованої інформації, оскільки вказані листи окрім наявної, опрацьованої та систематизованої інформації відносно суб`єкта господарювання, яка наявна в інформаційних базах податкового органу, містять висновки посадової особи, яка складала вказані листи, про порушення ним податкового законодавства. Між тим, відповідно ПКУ, Порядку №727 висновки щодо порушення податкового законодавства суб`єктом господарювання можуть міститься лише в актах перевірки такого суб`єкта, яка здійснюється на підставі, встановленої законом, та обов`язково на підставі первинної документації суб`єкта господарювання.

Саме для виключення безпідставного використання податкової інформації у висновках відповідного суб`єкта господарювання, якій перевіряється, в ПКУ були внесені зміни Законом від 17.07.2015 року та п.86.7 ст.86 ПКУ був доповнений абзацом, згідно з яким контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акту перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до ст.60 цього Кодексу.

Вказані зміни в ПКУ є логічно – послідовними з точки зору того, що лише у встановленому законом порядку обставини можуть бути взяті до уваги та на них можна посилатися як на належні докази контролюючому органу при викладенні висновків акту перевірки відносно суб`єкта господарювання, при цьому рішення контролюючих органів по такому акту перевірки повинні правомірними та діючими.

Суд вважає, що надані до позову первинні документи по взаємовідносинам позивача із контрагентами підтверджують здійснення господарських операцій, які відображені в бухгалтерській та податковій звітності позивача, та спростовують висновки Акту перевірки про наявність порушень податкового законодавства.

Позивачем надані до суду договори з контрагентами, а також наявні первинні документи щодо виконання вказаних договорів (видаткові, податкові накладні, накладні на внутрішнє переміщення матеріалів, відображення господарських операцій в бухгалтерському обліку) (т.1 а.с.93-347, т.2 а.с.80-348). Наявність вказаних документів не заперечується в Акті перевірки.

Суд вважає, що реєстрація податкових накладних в ЄРПН свідчить про правомірність формування позивачем податкового кредиту.

При цьому суд враховує, що статтею 18 Закону України від 15.05.2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідач, якій є суб`єктом владних повноважень не зазначив в запереченнях на позов, в судовому засіданні жодного доказу щодо недостовірності цих обставин, а також про обізнаність позивача про будь які недостовірні відомості відносно контрагента або його обізнаність щодо порушень податкового законодавства зі сторони контрагента та причетність до цих порушень позивача. Таких доказів не містить і Акт перевірки відносно позивача.

По господарським взаємовідносинам з ТОВ «БУД ІНТЕРНАЦІОНАЛЬ ГРУП» перевіряючи в Акті перевірки щодо неправомірного формування податкового кредиту посилаються також на наявність вироку Приморського районного суду від 19.09.2018 року по справі №522/15593/18, яким директора ТОВ «БУД ІНТЕРНАЦІОНАЛЬ ГРУП» було визнано винним у вчиненні кримінального провадження, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України.

Верховний Суд у справах № 802/1853/16-а, № 813/1766/17, №826/3498/15, №815/6470/16 вказав, що сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили».

Згідно зі змістом вироку по кримінальному провадженню не досліджувалась господарська діяльність ТОВ «БУД ІНТЕРНАЦІОНАЛЬ ГРУП» (т.3 а.с.37-39).У той же час згідно з укладеним договором по видатковій накладній та довіреності позивачем був у листопаді 2016 року отриманий товар, оплачений ним та використаний у господарській діяльності.

Також суд дійшов до висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення №0032161401 про застосування штрафу у розмірі 510 грн. за порушення п.44.1,44.3,44.5 ст.44 ПКУ, оскільки суб`єктом владних повноважень не спростовані доводи позивача про відсутність частини документів у зв`язку з їх вилученням по кримінальній справі.

Крім того, відсутність товарно - транспортних накладних не може свідчати про порушення податкового законодавства щодо формування податкового кредиту.

Верховний Суд у постанові від 27.02.2018 року по справі №813/1974/17 зазначив, що безпідставними є і посилання контролюючого органу на відсутність у позивача товарно-транспортної накладної за спірною господарською операцією, оскільки, наявність транспортних документів на перевезення товарно - матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договором поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення. Крім того, товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною.

Суд дійшов висновку, що саме позивач будь-яких порушень податкового законодавства, по господарським операціям щодо формування витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам із зазначеними в Акті перевірки контрагентами не допустив.

Крім того, наявність порушень податкового законодавства зі сторони контрагентів по ланцюгу господарських відносин (несплата податків, притягнення до відповідальності) не може бути безумовною підставою для визначення податкових зобов`язань позивачу, оскільки позивач не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства своїми контрагентами. Жодна норма законодавства не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Верховним Судом в постанові від 19.06.2018 року по справі №806/4988/13-а викладений висновок, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Відповідно до ст.17 Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив щодо зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ: Суд визнає, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності. Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

З урахуванням встановлених фактів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд вважає, що з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у сумі 19210,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2,3,6,7,9,12,13, 241-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЕС-АГРО ЛТД.» (65013 м. Одеса, Миколаївська дор., 253, код ЄДРПОУ 31427962) до Головного управління ДФС в Одеській області (вул. Семінарська,5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 39398646) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 08.07.2019 року №0032131401 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 7178770,00грн (5743016,00 грн за податковими зобов`язаннями, 1435754,00грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №0032141401 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 195966,00грн; №0032161401 про застосування штрафу у розмірі 510,00грн.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЕС-АГРО ЛТД.» судовий збір у розмірі 19210,00 грн.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва

.