Рішення № 85220254, 28.10.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2019 р. справа № 400/1989/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в спрощеному позовному провадженні із повідомленням учасників справи, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідачаГоловного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

провизнання протиправними та скасування вимоги від 18.02.2019 року № Ф-75801-17, від 20.05.2019 року № Ф-75801-17

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - відповідач або ГУ ДФС у Миколаївській області), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 18.02.2019 року № Ф-75801-17 та від 20.05.2019 року № Ф-75801-17 (далі - Вимоги).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ним отримані спірні Вимоги про сплату боргу з єдиного внеску. Позивач вважає, що прийняттю Вимог повинна була передувати документальна перевірка, але відповідач такої перевірки не провів, відповідного акту не склав. На переконання позивача, фізичні особи-підприємці, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, повинні сплачувати єдиний внесок виключно у випадку отримання доходу, тоді як він з 2011 року підприємницьку діяльність не здійснює, а 15.03.2011 року ним подавалась заява до ДПІ в Ленінському районі м. Миколаєва з проханням не здійснювати нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ). Крім того, у 2016, 2017 та 2018 роках він працював за межами України.

Відповідач позов не визнав, у відзиві просив відмовити в його задоволенні. Як зазначає відповідач, адміністрування ЄСВ здійснюється ним на підставі норм Закону України № 2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року (далі - Закон № 2464-VІ). ОСОБА_1 мав статус фізичної особи-підприємця та перебував на спрощеній системі оподаткування. Закон покладає на позивача обов`язок своєчасно і в повному обсязі нараховувати і сплачувати єдиний внесок, але відповідач такий внесок за період 2017-2018 р.р. та І квартал 2019 року не сплатив, що і послугувало підставою для прийняття Вимог (а. с. 34-41).

Ухвалою від 05.07.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням учасників справи (а. с. 2-3).

В судове засідання представники сторін не прибули.

Відповідно до ст. 205 ч. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що в судове засідання представники сторін не прибули, а їх доводи викладені в заявах по суті справи, суд розглядає справу в письмовому провадженні, на підставі поданих сторонами доказів.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 23.03.2005 року, основний вид діяльності: діяльність автомобільного регулярного транспорту, 26.06.2019 року внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем (а. с. 12-14).

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи позивач перебував на спрощеній системі оподаткування.

18.02.2019 року ГУ ДФС у Миколаївській області прийняло Вимогу, якою позивачу нарахована недоїмка з єдиного внеску на суму 17 296,72 грн. (а. с. 17).

20.05.2019 року ГУ ДФС у Миколаївській області прийняло Вимогу, якою позивачу нарахована недоїмка з єдиного внеску на суму 20 050,90 грн. (а. с. 18).

Згідно розрахунку відповідача, ОСОБА_1 нараховано ЄСВ всього на суму 20 050,90 грн., а саме:

- за 2017 рік (по строку сплати 09.02.2018) - 8448,00 грн. (сплачено 980 грн..);

- за І квартал 2018 року (по строку сплати 19.04.2018) - 2457,18 грн..;

- за II квартал 2018 року (по строку сплати 19.07.2018) - 2457,18 грн.;

- за III квартал 2018 року (по строку сплати 19.10.2018) - 2457,18 грн.;

- за IV квартал 2018 року (по строку сплати 21.01.2019) - 2457,18 грн..;

- за І квартал 2019 року (по строку сплати 19.04.2019) - 2754,18 грн..

Одним з конституційних обов`язків кожного, є сплата податків і зборів в порядку і розмірах, встановлених законом (ст. 67 ч. 1 Конституції України).

Відповідно до приписів ст. 4 ч. 1 п. 1 абз. 3 Закону № 2464-VІ, платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Таким чином, ОСОБА_1 є платником єдиного внеску.

Відповідно до ст. 7 ч. 1 п. 2 Закону № 2464-VІ, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Абзац 2 цієї ж норми Закону оговорює, що у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Аналогічні норми щодо мінімальної суми єдиного внеску містяться і в ст. 7 ч. 1 п. 3 Закону № 2464-VІ, яка регулює сплату внеску фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування.

Отже, ст. 7 Закону № 2464-VІ, в незалежності від системи оподаткування, встановлено мінімальний розмір суми єдиного внеску, який не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску.

Таке тлумачення підтверджується і змістом змін до цього Закону. Так, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 року № 1774-VIII, який набув чинності 01.01.2017 року, були внесені зміни до ст. 7 ч. 1 п. 2 абз. 1-2 Закону № 2464-VІ, а саме слова "за місяць, у якому отримано дохід (прибуток)" були замінені словами "на місяць", а в першому реченні абзацу другого слова "має право самостійно", які стосуються бази нарахування єдиного внеску, замінені словом "зобов`язаний".

Аналіз цих змін дозволяє стверджувати, що їх змістом було якраз визначення обов`язку фізичних осіб-підприємців, в незалежності від системи оподаткування, сплачувати єдиний внесок без прив`язки до отримання ними доходу.

Зазначене спростовує доводи позивача про те, що єдиний внесок сплачується тільки у випадку отримання доходу.

Відповідно до ст. 9 ч. 3 Закону № 2464-VІ, обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до п. 4 Розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 року № 449 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 року за № 508/26953 (далі - Інструкція № 449), вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів.

Таким чином, Інструкція № 449 передбачає право контролюючого органу нарахувати єдиний внесок не тільки на підставі акту перевірки платника податків, як помилково вважає позивач, а й на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів, що і було зроблено відповідачем.

Заперечуючи проти Вимог позивач зазначає, що фактично припинив підприємницьку діяльність ще в 2011 році, подавши заяву до ДПІ в Ленінському районі м. Миколаєва з проханням не здійснювати нарахування ЄСВ.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 Закону України від 15.03.2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (в редакції чинній станом на 2011 рік, далі - Закон № 755-IV) фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Отже, з огляду на зазначену норму Закону, припинення підприємницької діяльності пов`язано з позбавленням статусу підприємця внаслідок внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Як вбачається з витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, підприємницьку діяльність ОСОБА_1 було припинено 26.06.2019 року, про що внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності за № 25220060004004722.

Отже, суд приходить до висновку, що саме з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізична особа-підприємець позбавляється статусу платника єдиного внеску.

До того ж припинення позивачем підприємницької діяльності в червні 2019 року, не впливає на його обов`язок сплатити єдиний внесок за 2017-2018 роки та І квартал 2019 року, так як в цей період позивач мав статус платника єдиного внеску.

Єдиний внесок позивачу нарахований за 2017-2018 роки та І квартал 2019 року, а тому строк давності в 1095 днів, встановлений ст. 102 Податкового кодексу України, відповідачем дотримано.

Що стосується посилання позивача на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.05.2019 року у справі № 340/453/19, то відповідно до ст. 242 ч. 5 КАС України, обов`язковими для врахування є тільки висновки Верховного Суду. До того ж, рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.05.2019 року скасоване постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.09.2019 року та прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/84566529).

Перебування позивача за кордоном також не впливає на його обов`язок сплачувати ЄСВ.

Враховуючи викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Так як у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати позивачу не присуджуються.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 39394277) про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 18.02.2019 року № Ф-75801-17 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 20.05.2019 року № Ф-75801-17, відмовити.

2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз