Рішення № 85220219, 16.10.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.003304

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2019 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання Шийович Р.Я.,

від позивача Кручок В.С.,

від відповідача Гурняк О.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги.

Суть справи.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДФС у Львівській області, у якій просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0007991307 від 20.06.2019; податкове повідомлення-рішення №0007981307 від 20.06.2019; вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0007801307 від 19.06.2019; рішення №0007811307 про застосування фінансових санкцій від 19.06.2019.

В обґрунтування цього позову зазначено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 14.11.2017 по 31.12.2018, дотримання законодавства у трудових відносинах та правильності нарахування обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2018 та прийнято акт від 31.05.2019.

На підставі вказаного акта, контролюючим органом винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вимогу та рішення про застосування фінансових санкцій. Разом з тим, позивач з такими не погоджується, вважає їх протиправними.

Здійснюючи господарську діяльність по лісозаготівлі, за звітний період позивачем використовувались транспортні засоби: Екскаватор CATERPILLAR; бульдозер, чотири трактори трелювальних Т-4; два УРАЛ 4320 спеціального призначення для перевозки лісу без бортів (лісовоз-маніпулятор), які отримано позивачем в користування на підставі укладених ним однотипних за змістом договорів позики з власниками транспортних засобів. У свою чергу, всі транспортні засоби піддані класифікації відповідно до УКТ ЗЕД, затвердженої Законом України «Про Митний тариф України», згідно з яким автомобілі спеціального призначення, крім тих, які використовуються для перевезення людей, відносяться до товарної позиції УКТ ЗЕД 8705, а відтак не є основними засобами подвійного призначення. Також не є основними засобами подвійного призначення автомобілі інших товарних позицій (трактори, бульдозери (код УКТ ЗЕД8701)).

У процесі експлуатації зазначених транспортних засобів в звітному періоді позивачем проводилось технічне обслуговування, а також поточний ремонт, під час яких здійснювалася заміна запчастин, шин, акумуляторів тощо, придбаних та оплачених у ПП ПТВП «Ліга» та ТОВ «Цеппелін Україна», що підтверджується відповідними видатковими накладними та свідчить про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, які були предметом перевірки відповідачем, достовірність яких контролюючим органом ставиться під сумнів. Позивач вважає, що всі види ремонту транспортних засобів включаються до складу витрат, оскільки будь-який ремонт направлено на підтримання транспортного засобу, в результаті ремонту не поліпшуються інші його технічні характеристики.

Позивач вважає, що ним правомірно включено до витрат вартість придбаних та оплачених у вказаних контрагентів запчастин та ремонт транспортних засобів, що пов`язане з його господарською діяльністю, що не є об`єктами оподаткування подвійного призначення.

Оскільки відповідачем не надано належної правової оцінки вказаним обставинам, оскаржувані рішення контролюючого органу є протиправними та підлягають скасуванню.

09.07.2019 провадження у справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

29.07.2019 за вх. №26945 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву /а.с.71-72/. Зазначив, що за результатами перевірки позивача складено акт перевірки від 31.05.2019, у якому зафіксовано порушення, допущені позивачем.

Відповідач зазначив, що позивачем допущено порушення в частині неналежного ведення обліку доходів та витрат за 2017 рік та за 2018 рік, включення до декларацій за 2017 та 2018 роки перекручених даних та у зв`язку з викладеним донараховано податок з доходів фізичних осіб суб`єктів підприємницької діяльності. Позивач перебував на загальній системі оподаткування. Перевіркою правильності визначення витрат, відображених в деклараціях про майновий стан і доходи за 2017-2018 встановлено, що на їх формування мало вплив здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей (паливно-мастильні матеріали, запчастин до транспортних засобів), послуг, комісія банку та інші витрати безпосередньо пов`язані з одержанням доходу від здійснення лісозаготівлі. Позивач використовує у своїй діяльності транспортні засоби та ніс витрати на запчастини та їх ремонт.

Відповідач вважає, що фізична особа-підприємець, яка перебуває на загальній системі оподаткування, не має права включити до складу витрат вартість ремонту орендованого вантажного автомобіля, що використовується у господарській діяльності та належить до основних засобів подвійного призначення.

У зв`язку з завищенням витрат, що враховуються для визначення об`єкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб суб`єктів підприємницької діяльності, занижено суму такого податку, що зумовило порушення в частині нарахування суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а також військового збору.

Відповідач вважає оскаржувані рішення такими, що прийняті у порядку і спосіб, що передбачені чинним законодавством, просив такі залишити в силі, а у задоволенні позову відмовити повністю.

09.09.2019 за вх. №32143 від відповідача надійшли додаткові пояснення /а.с.145-146/, згідно з якими зазначив, що відповідно до прямої норми підпункту 177.4.5 та 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування не має права зменшувати оподатковуваний дохід на суму амортизаційних нарахувань по вантажних автомобілях, а також включити до складу витрат, пов`язаних з провадженням його господарської діяльності, витрати на їх утримання. Тобто, у разі наявності вантажного або легкового автомобіля, незалежно від того, чи він власний чи орендований, витрати на його утримання до витрат включати не можна. Таким чином, фізична особа -підприємець на загальній системі оподаткування не має права включити до складу витрат вартість ремонту майна, що використовується у господарській діяльності. Зокрема, вантажних автомобілів, які належать до основних засобів подвійного призначення.

Відповідач вказав, що надані позивачем докази не спростовують висновків відповідача, оскільки ГУ ДФС у Львівській області не заперечувалось придбання товару.

Просив у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 09.09.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати від 25.09.2019 допущено заміну відповідача Головного управління ДФС у Львівській області на Головне управління ДПС у Львівській області.

Суд заслухав вступне слово представників сторін, з`ясував фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, дослідив письмові докази, та, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності 19.04.2012, основний вид економічної діяльності: код КВЕД 02.20 Лісозаготівлі, РНОКПП: НОМЕР_1 .

У період з 16.05.2019 по 29.05.2019 Головним управлінням ДФС у Львівській області проведено документальну планову перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 14.11.2017 по 31.12.2018, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2018, про що складено акт №786/13.7/2167012475 від 31.05.2019 /а.с.8-23/.

Згідно з висновками контролюючого органу, що викладені у акті перевірки від 31.05.2019, вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

- п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п. 177.2, підпункту 177.4.5 п. 177.4, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України, в частині неналежного ведення обліку доходів та витрат а 2017 рік та за 2018 рік, включення до декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік та за 2018 рік перекручених даних, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб суб`єктів підприємницької діяльності на загальну суму 156119,69 грн., в тому числі за 2017 рік на суму 52122,03 грн., за 2018 рік - 103997,66 грн.;

- п. 1 ч 4 ст. 1, абзацу 1 п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 11 ст. 8, п. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в результаті чого занижено суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 186401,51 грн, в тому числі за 2017 рік на суму 59293,26 грн., за 2018 рік на суму 127108,25 грн.;

- п.п. 1.2, 1.3,1.6 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу ХХ, п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, п.п. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано військовий збір суму 13009,97 грн., в тому числі за 2017 рік на суму 4343,50 грн., за 2018 рік на суму 8666,47 грн.;

- п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України, в частині неподання повідомлення за формою №20-ОПП за 2017-2018 роки /а.с.31/.

У зв`язку з виявленими порушеннями на підставі акта перевірки від 31.05.2019 19.06.2019 контролюючим органом виставлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0007801307 на суму 186401,51 грн. /а.с.26/, 19.06.2019 винесено рішення №0007811307 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 24569,48 грн. /а.с.27/, а також прийнято податкове повідомлення-рішення №0007981307 від 20.06.2019 за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 195149,61 грн., в т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 39029,92 грн. /а.с.24/; податкове повідомлення-рішення №0007991307 від 20.06.2019 за платежем: військовий збір на суму 16262,46 грн. в т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 3252,49 грн.

Позивач не погоджуючись із вказаними рішеннями контролюючого органу, вважаючи їх протиправними та такими, що порушують його права, звернувся до суду за їх захистом.

Вирішуючи справу, суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України №2755-VI від 02.12.2010, у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин (далі - ПК України), який зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з підпунктом 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 ПК України, посадові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення (підпункт 20.1.4 п.20.1 ст. 20 ПК України).

Згідно з п. 61.1 ст. 61 ПК України, податковий контроль система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Оцінюючи підстави позову та відзиву на позовну заяву, з`ясуванню підлягає факт правомірності включення до складу витрат ФОП ОСОБА_1 понесених у 2017-2018 роках, за рахунок включення до їх складу витрат, пов`язаних з провадженням господарської діяльності, зокрема, витрат на придбання та утримання основних засобів, як стверджує відповідач, подвійного призначення, а надалі і формування військового збору, єдиного внеску та своєчасності його сплати.

Судом встановлено, що в січні 2017 року ФОП ОСОБА_1 укладено договори позик транспортних засобів, а саме бульдозера Т-4А, реєстраційний номер: НОМЕР_2 АТ; трактора трельовочного, реєстраційний номер: НОМЕР_3 ; трактора ТТ-4, реєстраційний номер НОМЕР_4 , 2011 року випуску, шасі НОМЕР_5 , трактора ТТ-4, реєстраційний номер НОМЕР_6 2011 року випуску, шасі № НОМЕР_7 ; трактора ТТ-4, реєстраційний номер НОМЕР_8 ; УРАЛу 4320, реєстраційний номер НОМЕР_9 ; УРАЛу 375Н, реєстраційний номер НОМЕР_10 ; УРАЛу 375Н, реєстраційний номер НОМЕР_11 ; УРАЛу 4320, реєстраційний номер НОМЕР_12 , ЗІЛу 131, реєстраційний номер НОМЕР_13 , ГАЗу 66, реєстраційний номер НОМЕР_14 , екскаватора CATERPILLAR реєстраційний номер НОМЕР_15 /а.с.28-39/.

Вказані договори містять аналогічні істотні умови, зокрема, позичкодавці ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ФОП ОСОБА_10 ) зобов`язуються передати позивачу (користувачеві) у безоплатне тимчасове користування майно (вказані вище транспортні засоби), а користувач зобов`язується повернути майно у тому стані, в якому він його одержав, з урахуванням нормального зносу. Майно передається належить позичкодавцям на праві приватної власності на підставі свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів /а.с.40-50/.

Згідно з п. 3.1. Договорів, користувач має право використовувати майно у власній господарській діяльності.

Пунктом 4.1 Договорів зафіксовано, що користувач зобов`язується використовувати майно лише за його прямим технічним призначенням; нести витрати з підтримання майна у належному технічному стані, проведення ремонтів технічного обслуговування; у присутності позичкодавця перевірити технічний стан майна. У разі невиконання цього обов`язку буде вважатись, що майно передане користувачу в належному стані; повернути майно у належному технічному стані. У випадку пошкодження майна виплатити вартість відновлювального ремонту, а у випадках неможливості його проведення - ринкову вартість автомобіля на момент повернення з урахуванням нормального зносу. У разі прострочення повернення майна нести ризик випадкового пошкодження чи знищення майна.

Строк, на який майно передається у позичку, становить 1 календарний рік з моменту підписання договору. У випадку, якщо жодна із сторін не заявила про свій намір припинити дію договору не пізніше ніж за 1 місяць до дати закінчення строку дії Договору, він вважається продовженим ще на 1 рік (пункти 2.3 - 2.4 Договорів).

Згідно з наказом №1 від 03.01.2017 вказані транспортні засоби, які використовуються в господарській діяльності ФОП ОСОБА_1 , для ефективної роботи ведення лісозаготівельних робіт та вивезення лісу закріплені за відповідними працівниками, визначеними наказом /а.с.51/.

08.02.2018 позивачем до Стрийської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (Сколівське відділення) подано звітну податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік, у якій позивач задекларував дохід в сумі 18348,00 грн., визначив податок на доходи фізичних осіб у сумі 3302,64 грн. та суму військового збору 275,22 грн., а також розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів отриманих самозайнятою особою. Підприємцем задекларовано витрати в сумі 3744125,34 грн., в тому числі вартість придбаних ТМЦ в сумі 3021767,50 грн., витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату в сумі 712740,84 грн., інші витрати, включаючи вартість виконання робіт, наданих послуг в сумі 9617,00 грн. /а.с.52-53, 54/

11.02.2019 позивачем до Головного управління ДФС у Львівській області (Стрийське управління. Сколівська державна податкова інспекція (Сколівський район)) подано звітну нову податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2018 рік, у якій позивач 10086,51 грн. та суму військового збору 840,54 грн., а також розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів отриманих самозайнятою особою. Підприємцем задекларовано витрати в сумі 1622475,65грн., в тому числі вартість придбаних ТМЦ в сумі 1265620,00 грн., витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату в сумі 335701,45 грн., інші витрати, включаючи вартість виконання робіт, наданих послуг в сумі 21154,20 грн. /а.с.55-56, 57/

Перевіркою правильності визначення витрат, відображених в деклараціях про майновий стан і доходи за 2017-2018 роки встановлено, що на їх формування мало вплив здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей (паливно-мастильні матеріали, запчастин до транспортних засобів), послуг, комісія банку та інші витрати безпосередньо пов`язані з одержанням доходу від здійснення діяльності з лісозаготівлі.

Згідно з довідками, виданими ФОП ОСОБА_1 сума витрат, відображена в податковій декларації за 2017 рік, зокрема, вартість товарно-матеріальних цінностей, які використані та пов`язані з веденням господарської діяльності складає 3021767,50 грн., а саме: паливо 2016 рік - 402525,00 грн., паливо 2017 рік - 2252223,00 грн., оливи та мастила - 43952,66 грн., запчастини - 289566,84 грн., послуги 2017 рік - 22500,00 грн.; а сума витрат, відображена в податковій декларації за 2018 рік, зокрема, вартість товарно-матеріальних цінностей, які використані та пов`язані з веденням господарської діяльності складає 1265620,00 грн., а саме: паливо 2018 рік - 485971,30 грн., оливи та мастила - 57891,40 грн., запчастини - 577764,80 грн., послуги 2018 рік - 143992,50 грн. /а.с.147, 148/

Перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних зі здійсненням діяльності, відображених у додатку до податкової декларації за 2017 рік та 2018 рік, відповідно до представлених документів встановлено завищення суми витрат, безпосередньо пов`язаних з фінансово-господарською діяльністю платника податків за 2017 рік в розмірі 289566,84 грн. та за 2018 рік в розмірі 577764,80 грн., а саме включено до документально підтверджених витрат вартість придбаних та оплачених у ПП ПТВП «Ліга» та у ТОВ «Цеппелін Україна» запчастин та ремонт транспортних засобів /а.с.14/.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0007981307 від 20.06.2019 за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, суд зазначає таке.

Приписами ПК України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (підпункт 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПК України); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (підпункт 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Згідно із п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених відповідним розділом Кодексу. Загальний оподатковуваний дохід будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

Згідно з п. 177.1 ст. 177 ПК України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПК України, об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

У підпунктах 177.4.1 та 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 ПК України передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать, зокрема:

- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного обєкта витрат;

- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що повязані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги звязку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, повязані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо повязаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Положеннями підпункту 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.

Зазначені у цій статті підприємці мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов`язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат. При цьому амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів та нематеріальних активів; витрати на самостійне виготовлення основних засобів.

Не підлягають амортизації та повністю включаються до складу витрат звітного періоду витрати на: проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів; ліквідацію основних засобів (у частині залишкової вартості).

Не підлягають амортизації такі основні засоби подвійного призначення: земельні ділянки; об`єкти житлової нерухомості; легкові та вантажні автомобілі (підпункт 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 ПК України).

Таким чином, наведеними вище нормами врегульовано порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування. При цьому види основних засобів подвійного призначення чітко визначені підпунктом 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 ПК України. Це земельні ділянки, об`єкти житлової нерухомості, легкові та вантажні автомобілі.

При цьому, при вирішенні податкових спорів суд виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв`язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Позивачем, на підтвердження реального використання у господарській діяльності транспортних засобів до матеріалів справи долучено письмові докази технічного обслуговування, поточного ремонту, під час яких здійснювалась заміна запчастин, придбаних та оплачених у ПП ПТВП «Ліга» та ТОВ «Цеппелін Україна», вартість яких включена позивачем до складу відповідних витрат, а саме видаткові накладні; акти виконаних робіт, списання запчастин та експлуатації матеріалів /а.с.71-141/.

Оскільки у судових засіданнях та додаткових поясненнях /а.с.146/ представником відповідача зазначено, що відповідачем не заперечується факт придбання товарно-матеріальних цінностей, судом встановлено, що між сторонами відсутній спір щодо наявності первинних документів, які підтверджують факти понесення витрат, а тому таким оцінка не надається.

Для правильного вирішення спірних правовідносин слід з`ясувати чи відносяться орендовані позивачем транспортні засоби до основних засобів подвійного призначення, а саме до вантажних транспортних засобів у розумінні ПК України. Вирішальним фактором при віднесенні транспортного засобу до відповідної категорії є його технічні умови, сфера застосування та призначення.

Закон України «Про автомобільний транспорт» № 2344-ІІ від 05.04.2001 (далі - Закон №2344-ІІІ), визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту.

Відповідно до ст. 1 Закону №2344-ІІІ автомобіль колісний транспортний засіб, який приводиться в рух джерелом енергії, має не менше чотирьох коліс, призначений для руху безрейковими дорогами і використовується для перевезення людей та (чи) вантажів, буксирування транспортних засобів, виконання спеціальних робіт.

Автомобільний транспортний засіб - колісний транспортний засіб (автобус, вантажний та легковий автомобіль, причіп, напівпричіп), який використовується для перевезення пасажирів, вантажів або виконання спеціальних робочих функцій.

Автомобіль вантажний - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів.

Напівпричіп - причіп, вісь (осі) якого розміщено позаду центра мас транспортного засобу (за умови рівномірного завантаження) і який обладнано зчіпним пристроєм, що забезпечує передачу горизонтальних і вертикальних зусиль на інший транспортний засіб, що виконує функції тягача.

Згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТЗЕД), затвердженої Законом України «Про Митний тариф України» від 19.09.2013 № 584-VII, сідловий тягач належить до товарної позиції трактори колісні для напівпричепів (код 870120). При цьому трактор не відноситься ні до вантажних, ні до легкових автомобілів.

Крім цього, згідно з визначенням поняття «сідловий тягач», наведених у Правилах перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363, таким є автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для буксирування напівпричепа.

З огляду на зазначене вище, напівпричепи та сідлові тягачі, згідно чинного законодавства, не відносяться до основних засобів подвійного призначення, а є транспортними засобами спеціального призначення.

При цьому, транспортний засіб спеціального призначення - транспортний засіб, призначений для виконання спеціальних робочих функцій (для аварійного ремонту, автокран, пожежний, автобетономішалка, вишка розвідувальна чи бурова на автомобілі, для транспортування сміття та інших відходів, технічна допомога, автомобіль прибиральний, автомобіль-майстерня, радіологічна майстерня, автомобіль для пересувних телевізійних і звукових станцій тощо).

Представник позивача пояснив, що здійснюючи господарську діяльність по лісозаготівлі за звітний період позивачем використовувались транспортні засоби спеціального призначення: екскаватор CATTERPILLAR, бульдузер, 4-ри трактори трелювальних Т-4, два УРАЛи 4320 спеціального призначення для перевозки лісу без бортів (лісовоз-маніпулятор), два УРАЛи 375Н спеціального призначення для перевозки лісу без бортів (лісовоз маніпулятор), які були одержані на підставі договорів оренди.

Тобто основною характеристикою цих транспортних засобів не є перевезення людей чи вантажу.

Відповідачем не спростовано покликань щодо того, що транспортні засоби позивача, які використовуються ним у його господарській діяльності піддані класифікацій відповідно до УКТЗЕД, згідно з якою вони відносяться до транспортних засобів спеціального призначення, та відносяться до товарної класифікації код 8705, отже не є основними засобами подвійного призначення, а також автомобілі - трактори, бульдозери, інших товарних позиції, оскільки відносяться до товарної класифікацій 8701.

Слід зазначити, що згідно з Класифікацією видів економічної діяльності (КВЕД-2010), який прийнято та надано чинності згідно з Наказом Держспоживстандарту України №457 від 11.10.2010 (із наступними змінами та доповненнями), позивач здійснює господарську діяльність «Лісозаготівлі» за кодом « 02.20»,який включає: заготівлю круглого лісоматеріалу для деревообробної промисловості; заготівлю круглого лісоматеріалу, який використовують в необробленому вигляді, такого як рейки, огорожі, стовпи та жердини; збирання та заготівлю паливної деревини; збирання та заготівлю відходів паливної деревини, які залишилися після її заготівлі; заготівлю деревного вугілля в лісі (традиційним методом).

Результатом цієї діяльності є необроблені лісоматеріали або паливна деревина.

Представник позивача пояснив, що відповідно до Пояснень до товарних категорій 8701 90 10 - 8701 90 39, у цих товарних категоріях класифікуються трактори, спеціально призначені виключні для сільськогосподарських робіт та лісового господарства, які виходячи з їх конструкції та устаткування використовуються у сільськогосподарських, садівничих та лісівницьких цілях.

Ці трактори характеризуються: обмеженою максимальною швидкістю (зазвичай не більше км/год на автомагістралі); оснащені гідравлічним пристроєм, що дає змогу підіймати або опускати сільськогосподарське знаряддя; мають пристрій відбору потужності, який дає змогу використовувати потужність двигуна для приведення в дію інших машин та знаряддя (наприклад, бурякозбиральний комбайн, молотарку, силозбиральний комбайн тощо).

З огляду на викладене, суд погоджується з тим, що використовувані у господарській діяльності позивача, автомобілі призначені для виконання спеціальних робочих функцій, мають особливі технічні характеристики, а відтак не відносяться до вантажних автомобілів та не є основними засобами подвійного призначення, а саме спеціальними траснпортними засобами.

Відповідачем не доведено суду долученими до матеріалів справи письмовими доказами, а також не вказано у акті перевірки, що понесені позивачем відповідні витрати стосуються інших, ніж зазначив позивач автомобілів, а зазначення у акті перевірки від 31.05.2019 усіх транспортних засобів належних позивачу та використовуються ним у господарській діяльності не може бути підставою твердити, що відповідні витрати стосуються усіх цих автомобілів. У акті перевірки не вказано які саме витрати яких автомобілів стосуються. Крім цього, також не спростовано використання інших, ніж вказані представником позивача, транспортних засобів.

Також суду не надано доказів того, які саме відомості у бухгалтерському обліку невірно вказано позивачем. Суд вважає підставними покликання позивача на те, що з врахуванням п. 4 Договорів позики, витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) на одержання первісно визначеної суми економічних вигід від його використання, включаються до складу витрат (п. 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби») П(с)БО 7.

Отже позивачем правомірно включено до витрат вартість придбаних та оплачених у ПП ПТВП «Ліга» та ТОВ «Цеппелін Україна» запчастин та ремонт транспортних засобів безпосередньо пов`язаних з господарською діяльністю, які не є основними засобами подвійного призначення, за 2017 рік на суму 289566,84 грн. та за 2018 рік на суму 577764,80 грн., оскільки витрати понесені в межах господарської діяльності, зокрема, на виконання зобов`язань згідно з Договорами позики транспортного засобів, є документально підтвердженими.

Таким чином висновки про заниження податку з доходів фізичних осіб суб`єктів підприємницької діяльності на загальну суму 156119,69 грн., в тому числі за 2017 рік на загальну суму 52122,03 грн. та за 2018 рік на суму 103997,66 грн. є безпідставними.

З врахуванням викладеного податкове повідомлення-рішення №0007981307 від 20.06.2019, яким завищено суму податку на доходи на 156119,69 грн. та застосовано у зв`язку з викладеним штрафні санкції відповідно до приписів п.123.1 ст. 123 ПК України в сумі 39029,92 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0007991307 від 20.06.2019 суд зазначає таке.

Згідно з п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір у розмірі 1,5 відсотків об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Відповідно до підпункту 161.1.1 п. 161 ПК України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 Податкового кодексу, а саме фізична особа - резидент (нерезидент), яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Крім того, підпунктом 161.1.5 пункту 161 ПК України передбачено, що відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені статтею 171 ПК України.

Оскільки в ході судового розгляду не встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб від провадження підприємницької діяльності за 2017-2018 роки, вказане призвело до безпідставного донарахування військового збору в сумі 13009,97 грн. та застосування на підставі а. 123.1 ст. 123 ПК України штрафних санкцій в розмірі 3252,49 грн.

Відтак податкове повідомлення-рішення №0007991307 від 20.06.2019 за платежем: військовий збір на загальну суму 16262,46 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19.06.2019 №Ф-0007801307 на суму 186401,51 грн., та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 19.06.2019 №0007811307 на суму 24569, 48 грн., суд зазначає таке.

Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 (далі - Закон №2464-VI) визначаються правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Частиною 1 ст. 4 Закону №2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Судом встановлено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 19.06.2019 сформована на підставі ст. 25 Закону №2464-VI, даних інформаційної системи органу доходів і зборів, акта документальної перевірки від 31.05.2019З, згідно з якими позивачем занижено суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 186401,51 грн., в тому числі за 2017 рік на суму 59293,26 грн., за 2018 рік на суму 127108,25 грн.

Суд враховує, що вимога та рішення про застосування фінансових санкцій є похідними від податкового повідомлення-рішення №0007981307 від 20.06.2019. Оскільки судом встановлено, що відповідач протиправно зменшив валові витрати позивача та збільшив дохід та нарахував податок на доходи фізичних осіб, в результаті чого неправомірно донарахував єдиний внесок та штрафні санкції.

Тому оскаржені вимога ГУ ДФС у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) від 08.10.2018 року №Ф-0456741306 та рішення від 08.10.2018 року №0456731306 є протиправними та підлягають скасуванню.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Обставини справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З врахуванням викладеного, позивачем долученими до матеріалів справи письмовими доказами спростовано висновки контролюючого органу, викладені у акті перевірки від 31.05.2019, відповідачем не підтверджено правомірність винесених податкових повідомлень-рішень від 20.06.2019, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19.06.2019 та рішення від 19.06.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 19.06.2019, а тому позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже сплачений при зверненні до суду позивачем судовий збір в сумі 4223,83 грн., згідно з платіжним дорученням №88 від 01.07.2019, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 294, 295, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області №0007981307 від 20.06.2019.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області №0007991307 від 20.06.2019.

4. Визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0007801307 від 19.06.2019.

5. Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску Головного управління ДФС у Львівській області №0007811307 від 19.06.2019.

6. Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35; код ЄДРПОУ: 43143039) судові витрати у виді судового збору в сумі 4223 (чотири тисячі двісті двадцять три) грн. 83 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 28.10.2019.

Суддя Кравців О.Р.