Рішення № 85220045, 25.10.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2019 року № 320/4494/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аніка" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Аніка" з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, ОСОБА_1 , в якому просить суд:

- рішення Головного управління ДФС у Київській області від 15.01.2019 вих.№ 1342/10/10-36-54-08 визнати незаконним та скасувати, зобов`язати Головне управління ДФС у Київській області прийняти одержану податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць грудень 2018 року з додатками та доповненням до неї Товариства з обмеженою відповідальністю «АНІКА» з введенням до інформаційних баз даних ДФС України відомостей з цих поданих Позивачем документів від

11.01.2019;

- дії заступника начальника Києво-Святошинського управління Головного управління ДФС у Київській області Дмитрієва Ігоря Віталійовича, які полягають у підписанні ним рішення Головного управління ДФС у Київській області від 15.01.2019 вих.№1342/10/10-36-54-08, визнати незаконними.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що Києво-Святошинською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області було прийнято протиправне рішення від 15.01.2019 вих.№1342/10/10-36-54-08, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Аніка" відмовлено у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2018 року з тих підстав, що позивач не є платником ПДВ на підставі рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 16.12.2016 №299.

Позивач не погоджується з правомірністю прийняття вказаного рішення, оскільки подання до контролюючих органів податкової звітності з податку на додану вартість у паперовому вигляді відповідає вимогам чинного законодавства, а у контролюючого органу відсутнє право не приймати у платників податків податкову звітність, оформлену згідно з вимогами податкового законодавства. Крім того, позивач зазначив, що податковий орган не мав права відмовляти у прийнятті вказаної декларації з підстав наявності рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 16.12.2016 № 299, оскільки таке рішення відповідно до вимог п. 56.15 ст. 56 Податкового кодексу України є неузгодженим, оскільки скасовано рішення суду, яке набрало законної сили.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив про те, що 01.01.2015 Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIIІ було введено систему електронного адміністрування податку на додану вартість, про що було внесено відповідні зміни до статті 49 Податкового кодексу України, що в свою чергу, зумовило виникнення у платників податків обов`язку щодо подання податкової звітності з податку на додану вартість виключно в електронній формі. Вказав, що неприйняття податковим органом податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю "Аніка" з ПДВ за грудень 2018 року обумовлено тим, що на підставі рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість №299, позивач не є платником ПДВ з 16.12.2016.

Ухвалою суду від 27.08.2019 відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі без проведення судового засідання.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аніка" (ідентифікаційний код 33077997, місцезнаходження: 08152, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., м.Боярка, вул. Територія Технікуму, буд.16) зареєстровано як юридична особа з 03.08.2014, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 11.01.2018 №1003466579.

21 листопада 2005 року позивачу було видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №13854392.

Як убачається з матеріалів справи, 11.01.2019 позивачем було подано до Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2018 року з додатками до неї, що підтверджується відбитком штампу податкового органу про отримання зазначених документів.

Також, разом з податковою декларацією позивачем були подані доповнення до податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період грудень 2018 року у письмовому вигляді вих.№14/01-19 від 11.01.2019.

Судом встановлено, що Києво-Святошинська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області листом від 15.01.2019 №1342/10/10-36-54-08, повідомила позивача про те, що на підставі рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, ТОВ "Аніка" не є платником ПДВ з 16.12.2016.

У вказаному листі відповідач зазначив, що ТОВ "Аніка" не повинно подавати податкову декларацію з ПДВ за грудень 2018 року згідно п.184.6 ст.184 Податкового кодексу України.

Не погодившись із вказаним рішенням відповідача, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами статті 67 Конституції України, передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Податкова декларація, розрахунок, звіт - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. (п. 46.1 ст. 46 ПК України)

Відповідно до положень п. 48.1-48.2 ст. 48 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час подання податкової декларації з ПДВ за грудень 2018 року), податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Згідно з приписами п. 48.3 ст. 48 Податкового кодексу України, податкова декларація повинна містити такі обов`язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); інформація про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід`ємною частиною; ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Положеннями п. п. 48.5.1 п. 48.5 ст. 48 Податкового кодексу України, встановлено, що податкова декларація повинна бути підписана: керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником. Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податку.

Відповідно до п. 48.7 ст. 48 Податкового кодексу України, податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Порядок подання податкової звітності до контролюючого органу визначається ст. 49 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до п. 49.3 ст. 49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Водночас, п. 49.4 ст. 49 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі контролюючому органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису (дана правова норма набрала чинності 01.01.2015 згідно Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII та кореспондується із Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 (чинний із 01.02.2016).

Отже, ключовою відмінністю податкової звітності з податку на додану вартість, починаючи з 01.01.2015 стало покладення на платника податків обов`язку щодо її подання засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб, що забезпечувало належне функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість, та упереджало випадки безпідставного відшкодування податку на додану вартість в автоматичному режимі.

Тобто, наведений імперативний припис передбачає обов`язок платника податку на додану вартість подавати звітність з цього податку лише в електронній формі.

Єдине виключення з цього правила закріплене в абз. 3 п. 49.4 ст. 49 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до якого у разі розірвання контролюючим органом в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів платник податків, договір з яким розірвано, має право до складання нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами «а» і «б» пункту 49.3 цієї статті.

Інших виключень з правила, встановленого п. 49.4 ст. 49 Податкового кодексу України, у тому числі тих, на які посилається позивач, законодавець не передбачив.

Зазначена правова позиція висвітлена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02.10.2018 у справі № 810/2468/17.

Згідно з п. 184.5 ст. 184 Податкового кодексу України, з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

Відповідно до п. 184.6. цієї статті, у разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.

Сторонами не заперечується та обставина, що 16.12.2016 позивачу анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість, з огляду на що, на момент подання декларації з податку на додану вартість за січень 2018 року, позивач був позбавлений індивідуального податкового номеру платника податку на додану вартість.

З моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, складання податкових накладних. (п. 184.5 ст. 184 ПК України)

У разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації. (п. 184.6 ст. 184 ПК України)

Про анулювання реєстрації платника податку контролюючий орган зобов`язаний письмово повідомити особу протягом трьох робочих днів після дня анулювання такої реєстрації. (п. 184.10 ст. 184 ПК України)

У разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.

Приписами п. 49.8 ст. 49 Податкового кодексу України, визначено, що під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу.

Позивач зазначає, що податковий орган оскаржуваним рішенням відмовив у прийнятті податкової декларації з ПДВ за грудень 2018 року, неправомірно, пославшись на рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ, оскільки ст. 49 ПК України, передбачено вичерпний перелік підстав, за порушення яких податковий орган має право не прийняти декларацію.

Як убачається з матеріалів справи, Києво-Святошинська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області листом від 15.01.2019 №1342/10/10-36-54-08, повідомила позивача про те, що, на підставі рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, ТОВ «Аніка» не є платником податку на додану вартість з 16.12.2016, а тому, не повинно подавати податкову декларацію з ПДВ за грудень 2018 року згідно п. 184.6 ст. 184 Податкового кодексу України.

Проте, суд враховує те, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2018, що набрало законної сили 14.09.2018 у справі № 810/2420/17, зокрема, визнано протиправним та скасовано рішення Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 16.12.2016 № 299 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Аніка».

Дані обставини вказують на те, що товариство з дня набрання законної сили в зазначеній справі, відновило реєстрацію платника ПДВ, та як, наслідок, право подавати звітність з ПДВ. А тому, на момент подання позивачем спірної декларації до відповідача, останній вже мав обов`язок щодо її отримання.

Аналогічного правового висновку дійшов Шостий апеляційний адміністративний суд у своїй постанові від 07.08.2019 у справі №320/5154/18.

Згідно з п.п.36 п.4 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 № 236, ДФС відповідно до покладених на неї завдань здійснює в межах повноважень, передбачених законом, формування та ведення реєстрів, банків та баз даних, а також забезпечує ведення реєстру страхувальників єдиного внеску.

Відповідно до абз. 3 п. 5.10 Положення № 1130, підставою для внесення до Реєстру змін щодо скасування анулювання реєстрації, що відбулось за самостійним рішенням контролюючого органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення контролюючого органу про скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. Рішення із копіями відповідних документів направляється до Державної фіскальної служби України для внесення відповідних змін до Реєстру.

Для внесення контролюючим органом до Реєстру запису про відміну анулювання реєстрації необхідно подати належним чином завірену копії судового рішення, яким скасовано рішення відповідного податкового органу про анулювання реєстрації платника ПДВ або рішення податкового органу про відміну анулювання реєстрації платника ПДВ.

Таким чином, у зв`язку зі скасуванням рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ, на даний момент, відсутні підстави для неприйняття податковим органом звітності ТОВ «Аніка» з ПДВ, оскільки судовим рішення, що набрало законної сили, відновлено право платника податків з моменту його порушення. За даних обставин, позивач не позбавлений права подати відповідачу вказану звітність у формі, визначеній приписами ПК України.

Отже, враховуючи вищевказане, суд вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у неприйнятті отриманої від ТОВ «Аніка» податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2018 року.

Частиною другою статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховую наведене, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у неприйнятті отриманої від ТОВ «Аніка» податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2018 року.

При цьому, беручи до уваги протиправність дій відповідача у зазначеній частині, позовні вимоги щодо зобов`язання Головного управління ДФС у Київській області прийняти одержану податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць грудень 2018 року з додатками та доповненням до неї Товариства з обмеженою відповідальністю «АНІКА» з введенням до інформаційних баз даних ДФС України відомостей з поданих позивачем документів від 11.01.2019, підлягають задоволенню.

У той же час, суд звертає увагу, що лист Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області за своїм змістом не є рішенням суб`єкта владних повноважень, прийнятим у відповідності до статті 49 Податкового кодексу України, за результатом розгляду поданої ТОВ «Аніка» податкової декларації. Зазначений лист носить інформативний характер та не є відмовою у прийнятті декларації, а тому, визнання його протиправним та скасування не зумовлює наслідків для платника податків та відновлення порушених прав.

За таких обставин, позовна вимога про визнання незаконним та скасування рішення Головного управління ДФС у Київській області від 15.01.2019 вих.№ 1342/10/10-36-54-08, а також похідна від неї вимога щодо визнання незаконними дій заступника начальника Києво-Святошинського управління Головного управління ДФС у Київській області Дмитрієва Ігоря Віталійовича, які полягають у підписанні ним вказаного рішення, заявлені необґрунтованим чином, у зв`язку із чим, не підлягають задоволенню.

Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності своїх дій.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 3842,00 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжними дорученнями від 30.07.2019.

Отже, понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, пропорційно задоволеній частині позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Київській області щодо не прийняття одержаної податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць грудень 2018 року з додатками та доповненням до неї Товариства з обмеженою відповідальністю «АНІКА» з введенням до інформаційних баз даних ДФС України відомостей з поданих документів від 11.01.2019.

Зобов`язати Головне управління ДФС у Київській області прийняти одержану податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць грудень 2018 року з додатками та доповненням до неї Товариства з обмеженою відповідальністю «АНІКА» з введенням до інформаційних баз даних ДФС України відомостей з цих поданих Позивачем документів від 11.01.2019.

У задоволенні іншої частини позовних вимог, - відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аніка" (код ЄДРПОУ 33077997) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260) судовий збір у сумі 1962 (одна тисяча дев`ятсот шістдесят дві) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.