Рішення № 85219950, 15.10.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2019 року (о 12 год. 45 хв.)Справа № 808/528/17 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

представника позивача Зеленого С.М.,

представника відповідача Лисенка Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гефест. ЛТД»

до Офісу великих платників податків ДФС України

про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гефест. ЛТД» (далі - ТОВ «Гефест. ЛТД», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - Офіс великих платників, відповідач), в якому з урахуванням уточнення (вх. №23723 від 28.08.2017) просить:

визнати податкову вимогу від 02.02.2017 №89-47 протиправною, нечинною та скасувати її;

зобов`язати відповідача внести в інтегровану картку платника - позивача відомості про скасування записів від 27.01.2017, а саме:

- Запис №310 «Донараховано в поточному році основного платежу за актом перевірки м.р. податкове повідомлення-рішення (форма «Р» №0000023900 від 25.01.2016» сума 5 641 905,00 грн.;

- Запис №22L «Нараховано пені (пп. 129.1.1 ст. 129 ПКУ) податкове повідомлення-рішення (форма «Р») №0000023900 з 25.01.2016 по 29.12.2015 на Рішення суду про підтвердж. донар. сум №805/1728/16-в від 17.01.2017р» сума 1 874 905,50 грн.;

- Запис №23Z «Погашено пені за актом нарахов у поточному році податкове повідомлення-рішення (форма «Р») №0000023900 від 25.01.2016» сума 446 030,71 грн.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві та додаткових поясненнях до позову (вх. №16201 від 07.06.2017, №17184 від 15.06.2017, №35615 від 14.12.2017) посилається на приписи Податкового кодексу України та вказує, що сума грошового зобов`язання за основним платежем в сумі 5 641 905,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 2 820 952,50 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням №0000033900/716/10/28-03-39-23182771 від 25.01.2016 вважається узгодженою 17 січня 2017 року (постанова Донецького апеляційного адміністративного суду по справі №805/1728/16-а), а тому строк самостійного погашення грошового зобов`язання до 27 січня 2017 року, які позивачем сплачені платіжними дорученнями від 27.01.2017 №102244.1 та №102244.2. Таким чином, вважає, що позивач в строки, передбачені п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України, а саме 27.01.2017 сплатив суму узгодженого 17.01.2017 зобов`язання в розмірі 8 462 857,00 грн. Крім того, пояснює, що 19.01.2017 позивачем направлено відповідачу податкову декларацію, позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду складає 446 030,00 грн., яка підлягала сплаті відповідно до п. 203.2 ст. 203 цього Кодексу до 30 січня 2017 року. Так, позивачем проведено оплату платіжним дорученням №101336.1 від 12.01.2017 в сумі 300 000,00 грн. та №102169.1 від 27.01.2017 в сумі 146 030,00 грн., проте згідно з інформацією, зазначеною в Електронному кабінеті платника, 27.01.2017 відповідачем нараховано пеню в розмірі 1 874 905,50 грн., сплачені кошти в сумі 446 030,00 грн. зараховані в погашення пені, сплачені кошти в сумі 8 462 857,00 грн. зараховані в погашення узгодженого зобов`язання за податковим повідомленням рішенням від 25.01.2016, відображено заборгованість в сумі 446 030,0 грн. на особовому рахунку платника податку як заборгованість. Вищенаведеним підтверджується, на думку позивача, що позивачем у встановлені законодавством строки сплачені кошти нарахованої сплати ПДВ за грудень 2016 року в сумі 446 030,00 грн. та проведене погашення узгодженого зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням від 25.01.2016 в сумі 8 462 857,00 грн., що підтверджує відсутність підстав нарахування пені та формування оскаржуваної вимоги від 02.02.2017 №89-47. Наголошує, що при нарахуванні пені відповідачем не дотримано вимоги пп. 129.1.1 в редакції, що діяла на час винесення податкового повідомлення-рішення та необґрунтовано нараховано пеню в розмірі 1 428 874,79 грн., та визначено суму податкового боргу з основного платежу в сумі 446 030,00 грн. 27 січня 2017 року та за весь час адміністративного та судового оскарження. Із посиланням на норми ст. 87 Податкового кодексу України зазначає, що не можуть бути джерелом погашення податкового боргу кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. При цьому, сплачені суми ПДВ за грудень 2016 року в розмірі 446 030,00 грн. не є надміру сплаченими коштами, що можуть бути зараховані в рахунок податкового боргу, оскільки вони сплачені позивачем в рахунок нарахованого зобов`язання в строки, передбачені законодавством, та в розмірі, що не перевищує нараховану суму. Ураховуючи викладене, вважає, що підставою для формування податкової вимоги є неправомірні дії відповідача щодо визначення дати виникнення податкового боргу та неправомірне нарахування пені раніше визначеного законодавством строку для сплати грошового зобов`язання - 27 січня 2017 року за період з дати адміністративного та судового оскарження, а тому просить суд скасувати податкову вимогу №89-47 від 02.02.2017, а також зобов`язати відповідача внести в інтегровану картку платника - позивача відомості про скасування записів за 27 січня 2017 року.

Ухвалою судді від 08.02.2018 призначено адміністративну справу до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначене підготовче засідання на 05 березня 2018 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідно до ухвали суду від 05.03.2018 підготовче засідання по справі відкладене на 29 березня 2018 року.

Відповідач позов не визнав, про що надав до суду відзив на адміністративний позов (вх. № 10406 від 29.03.2018). Зокрема, із посиланням на приписи Податкового кодексу України пояснює, що оскільки у відповідності до пп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України пеня нараховується за весь період заниження, а позивачем занижено суму зобов`язання з ПДВ за листопад 2014 року на суму 5 641 905,00 грн., яке мало бути сплачене 30 грудня 2014 року, відповідачем правомірно розпочато нарахування пені саме 31 грудня 2014 року. Крім того, вважає, що відповідачем вірно визначено дату закінчення нарахування пенсі 26 січня 2017 року, оскільки 27 січня 2017 року позивачем сплачено грошове зобов`язання, отже кількість днів, за які нараховано пеню - 758 (з 31.12.2014 по 26.01.2017 включно). Зазначає, що на виконання п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України СДПІ 27 січня 2017 року за рахунок переплати на рахунку позивачем у розмірі 446 030,71 грн., частково погашена пеня, залишок склав 1 428 874,79 грн. Крім того, вказує, що 30.01.2017 закінчився строк погашення зобов`язання по податковій декларації №9267087862 від 19.01.2017 з податку на додану вартість на суму 446 030,00 грн., що призвело до збільшення податкового боргу на вказану суму. Ураховуючи викладене та на виконання п. 59.1, 59.3 ст. 59 Кодексу відповідачем 02.02.2017 винесена податкова вимога №89-47 про сплату податкового боргу з податку на додану вартість із вироблених товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1 874 904,79 грн. Щодо питання правомірності перерахування відповідачем коштів з електронного рахунку податку на додану вартість із посиланням на п. 87.1 ст. 87, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, п. 19, 20 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою КМУ від 16.10.2014 №569, стверджує, що перерахування коштів з електронного рахунку СЕА ПДВ в рахунок погашення несплаченої позивачем пені було абсолютно правомірним. Після надходження з електронних рахунків ПДВ, такі кошти були зараховані в погашення податкового боргу в порядку календарної черговості його виникнення. Зважаючи на наведені обставини, вважає, що Офіс великих платників діяв у відповідності до чинного законодавства, у зв`язку із чим просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до ухвали від 29.03.2018 провадження у справі зупинене за клопотанням представників сторін до 29 травня 2018 року.

Процесуальний строк, визначений ухвалою суду від 29.03.2018, неодноразово продовжувався судом за клопотанням представників сторін, а саме: ухвалою від 30.05.2018 - до 19 липня 2018 року, ухвалою суду від 24.07.2018 - до 01 жовтня 2018 року, ухвалою від 01.10.2018 - до 10 грудня 2018 року, ухвалою від 10.12.2018 - до 06 лютого 2019 року, ухвалою від 06.02.2019 - до 27 березня 2019 року, ухвалою суду від 27.03.2019 - до 22 квітня 2019 року, ухвалою від 22.04.2019 - до 18 червня 2019 року, ухвалою суду від 18.06.2019 - до 01 серпня 2019 року, ухвалою від 01.08.2019 - до 18 вересня 2019 року.

За цей час, від представника відповідача на адресу суду надійшли додаткові пояснення (вх. №24348 від 13.06.2019), у яких останній вказує, що відповідно до облікової справи ТОВ «Гефест. ЛТД», переданої СДПІ з ОВП у м. Донецьку МГУ ДФС, в наявності рішення МГУ ДФС - ЦО з ОВП про продовження строку розгляду скарги №3847/10/28-10-10-4-33 від 23.02.2016 позивача під час процедури адміністративного оскарження, яким термін розгляду скарги продовжено до 14 квітня 2016 року, таким чином, період протягом якого не підлягає нарахування пеня з 07.03.2016 по 12.04.2016 (37 днів). Пояснює, що за результатами розгляду прийнято рішення від 12.04.2016 №7798/10/28-10-10-4-33, яким скаргу залишено без задоволення. Платником в законодавчо встановлені терміни подано скаргу до ДФС: рішенням ДФС України від 16.05.2016 №10541/6/99-99-11-01-02-25 продовжено термін розгляду скарги до 26 червня 2016 року, а тому період, протягом якого не підлягає нарахуванню пеня з 19.05.2016 по 14.06.2016 (27 днів), рішенням ДФС від 14.06.2016 №13223/6/99-99-11-01-02-25 скаргу залишено без задоволення. Звертає увагу суду, що за даними режиму «Податковий аудит» ІС «Податковий блок» встановлено не належне внесення опрацювання інформації щодо адміністративного оскарження, а саме не внесення інформації про продовження розгляду скарг, внаслідок чого розмір нарахований в ІКПП ТОВ «Гефест. ЛТД» не відповідає вимогам пп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України та завищено на 72 256,94 грн. Щодо предмету розгляду справи №808/1615/17 наголошує, що предметом розгляду вказаної справи був штраф у розмірі 10% у сумі 44 603,00 грн. за затримку до 30 календарних днів сплати грошового зобов`язання у сумі 446 030,00 грн. з податку на додану вартість за декларацією №92670878 ПДВ за грудень 2016 року, а не податкова вимога №89-47 від 02.02.2017.

18 вересня 2019 року провадження у справі поновлено.

У той самий день вирішено закрити підготовче провадження у справі та призначене судове засідання для розгляду справи по суті на 07 жовтня 2019 року.

07 жовтня 2019 року у судовому розгляді оголошена перерва до 15 жовтня 2019 року.

Представник позивача позов підтримав у повному обсязі та надав пояснення в його обґрунтування, аналогічні викладеним у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях. Просить адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, із підстав наведених у відзиві та письмових поясненнях, з урахуванням судової практики, наданої до матеріалів справи.

На підставі статті 243 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення) та оголошено про час виготовлення повного судового рішення.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

ТОВ «Гефест. ЛТД» (код ЄДРПОУ 23182771) є суб`єктом господарювання, офіційно зареєстрованим 15.05.2003, основний вид діяльності якого є: Код КВЕД 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Донецьку міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Стар Лайм» за період з 01.11.14 по 30.11.14.

За результатами якої складено акт № 263/28-03-39/23182771 від 29.12.15, відповідно до якого перевіркою встановлено завищення позивачем від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за листопад 2014 року на суму 38 670,00 грн. та занижено суму податку на додану вартість за листопад 2014 року на 5 641 905,00 грн.

25.01.16 відповідачем було прийнято податкові повідомлення рішення № 0000023900/715/10/28-03-39-23182771 від 25.01.2016, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача з ПДВ за основним платежем на суму 5 641 905,00 грн. та за штрафними санкціями на суму 2 820 952,50 грн. та № 0000033900/716/10/28-03-39-23182771 від 25.01.2016, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ у розмірі 38 670,00 грн.

ТОВ «Гефест. ЛТД» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 25.01.2016 № 0000023900/715/10/28-03-39-23182771 та № 0000033900/716/10/28-03-39-23182771.

Так, постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14.09.2016 по справі №805/1728/16-а позов задоволено.

Проте, постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.01.2017 задоволено апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.09.2016 по адміністративній справі №805/1728/16-а скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову ТОВ «Гефест ЛТД» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень відмовлено.

Суму податкового зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням від 25.01.2016 №0000033900/716/10/28-03-39-23182771 позивачем сплачено 27 січня 2017 року: суму основного платежу 5 641 905,00 грн. платіжним дорученням № 102244.1 від 27.01.2017, суму штрафних санкцій 2 820 952,00 грн. платіжним дорученням № 102244.2 від 27.01.2017, всього 8 462 857,00 грн.

Запорізьким управлінням Офісу великих платників 27 січня 2017 року на виконання пп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України нарахована пеня за період з 31.12.2014 по 26.01.2017 у сумі 1 874 905,50 грн.

Крім того, 19 січня 2017 року ТОВ «Гефест. ЛТД» до Запорізького управління Офісу великих платників подано податкову декларацію №9267087862 з податку на додану вартість за грудень 2016 року, в якій до сплати визначено 446 030,00 грн.

Позивачем проведено оплату податку на додану вартість за грудень 2016 року, а саме: платіжним дорученням № 101336.1 від 12.01.2017 в сумі 300 000,00 грн., платіжним дорученням № 102169.1 від 27.01.2017 в сумі 146 030,00 грн., всього 446 030,00 грн. Вказані кошти зараховані на електронний рахунок позивача.

В той же час, кошти з рахунку позивача у розмірі 446 030,71 грн. у системі електронного адміністрування податку на додану вартість були списані контролюючим органом на погашення заборгованості з пені, залишок несплаченої пені станом на 27.01.2017 складав 1 428 874,79 грн.

Так, 02 лютого 2017 року Запорізьким управлінням Офісу ВПП ДФС винесено податкову вимогу на суму грошових зобов`язань у розмірі 1 874 904,79 грн., з яких 446 030,00 грн. за основним платежем та в розмірі 1 428 874,79 грн. за штрафними санкціями. Податкова вимога отримана позивачем 07 лютого 2017 року.

13 лютого 2017 року ТОВ «Гефест. ЛТД» відповідно до платіжного доручення №103098.1 сплачено кошти у розмірі 1 428 874,79 грн.

Проте, вважаючи податкову вимогу протиправною позивач звернувся до суду із даним позовом про її скасування та зобов`язання відповідача внести в інтегровану картку платника зміни шляхом виключення відповідних записів.

У подальшому, на підставі пп.75.1.1 п.75.1 ст.75 пп.78.1.2 п.78.1 ст.78, ст. 79 Податкового кодексу України проведена камеральна перевірка ТОВ «Гефест. ЛТД» з питань своєчасності сплати до бюджету узгоджених сум грошових зобов`язань з податку на додану вартість згідно податкової декларації з податку на додану вартість за період грудень 2016 року, за результатами якої складений акт №434/28-10-47-10/23182771 від 28.04.2017.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: п. 57.1 ст. 57, п. 203.2, ст. 203 Податкового кодексу України, в результаті несвоєчасної сплати підприємством узгодженої суми грошових зобов`язань з податку на додану вартість за період грудень 2016 року у сумі 446 030,00 грн. з затримкою до 30 календарних днів.

На підставі акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення № 0002684710 від 19.05.2017, яким за затримку до 30 календарних днів сплати грошового зобов`язання у сумі 446 030,00 грн. позивача зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 44 603,00 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням, ТОВ «Гефест. ЛТД» звернулось до суду.

Так, постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15.08.2017 по справі №808/1615/17, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.12.2017, адміністративний позов задоволений у повному обсязі: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002684710 від 19.05.2017 про зобов`язання ТОВ «Гефест. ЛТД» за затримку до 30 календарних днів сплати грошового зобов`язання у сумі 446 030,00 грн. сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 44 603,00 грн. за платежем податок на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг).

Окрім цього, 10 липня 2017 року Офісом великих платників прийнято рішення про скасування пені №3, яким скасовано нараховану у поточному році пеню позивачу у розмірі 72 256,94 грн., що підтверджується даними облікової картки платника податків ТОВ «Гефест. ЛТД» з податку на додану вартість.

Проаналізувавши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України), який набрав законної сили 01.01.2011.

Згідно з пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал (п. 202.1 ст. 202 Податкового кодексу України).

Податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України).

Платник податку зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації (п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України).

Підпунктом 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України закріплено поняття пені як суми коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов`язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Отже, пеня нараховується на суму коштів, яку платник податків своєчасно не сплатив до відповідного бюджету як податок чи збір, та/або на суму штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства.

Стаття 129 Податкового кодексу України передбачає порядок нарахування пені, де абзацом б підпункту 129.1.1 пункту 129.1 передбачено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов`язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

З аналізу викладеної норми Податкового кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин слідує, що згідно абзацу б підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 цього Кодексу нарахування пені проводиться у разі закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання, а згідно підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 цього Кодексу нарахування пені проводиться у разі настання строку погашення податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

В силу пункту 129.3 статті 129 Податкового кодексу України нарахування пені закінчується: у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань; у день проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов`язань відповідного бюджету перед таким платником податків; у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України); при прийнятті рішення щодо скасування або списання суми податкового боргу (його частини).

Пеня, визначена підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження (абзац другий пункту 129.4 статті 129 Податкового кодексу України).

Таким чином, нарахування пені за правилами підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України здійснюється не з моменту узгодження податкового зобов`язання або винесення податкової вимоги, а саме з дня настання граничного строку погашення податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Даний правовий висновок узгоджується з практикою Верховного Суду, висловленою в постанові від 06.03.2018 у справі 825/1558/17 (К/9901/7049/18), яка в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховується судом під час вирішення наведеного спору.

Правомірність нарахування податковим органом пені саме за вказаним підпунктом слідує з дефініції податкового зобов`язання, встановленої підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, яке визначено як сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відтак, приведеними нормами Податкового кодексу України, які регулюють питання нарахування пені, незалежно від редакції кодексу встановлено, що пеня контролюючим органом нараховується з першого дня, наступного за днем граничної сплати податкового зобов`язання, і закінчується датою сплати податкового зобов`язання.

При цьому відмінність норм податкового законодавства щодо нарахування пені в редакції до 01.01.2017 та після 01.01.2017 полягає лише в порядку застосування облікової ставки Національного банку України, а саме до 01.01.2017 пеня обраховувалась із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті; з 01.01.2017 - з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Із матеріалів справи вбачається, що згідно з висновками акту перевірки від 29.12.2015 №263/28-03-39/23182771 позивачем занижений податок на додану вартість за листопад 2014 року на суму 5 641 905,00 грн. Граничним строком зобов`язання за звітний (податковий) період, за яким визначено заниження (листопад 2014 року) у відповідності до вимог ст. 203 Податкового кодексу України є 30 грудня 2014 року. Таким чином, сума заниження по податку на додану вартість за листопад 2014 року становить 5 641 905,00 грн. (що відповідає сумі основного платежу по ППР від 25.01.2016 №0000023900/715/10/28-03-39-23182771), та відповідно нараховано пені на загальну суму 1 874 905,50 грн. за період з 31.12.2014 по 26.01.2017.

Розрахунок пені, зроблений відповідачем, відповідає приписам приведених вище норм Податкового кодексу України.

Під час ухвалення рішення судом враховано також пояснення представника відповідача зі змісту яких встановлено, що відповідно до облікової справи ТОВ «Гефест. ЛТД», переданої СДПІ з ОВП у м. Донецьку МГУ ДФС, в наявності рішення Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників про продовження строку розгляду скарги №3847/10/28-10-10-4-33 від 23.02.2016 позивача під час процедури адміністративного оскарження, яким термін розгляду скарги продовжено до 14 квітня 2016 року, за результатами розгляду скарги прийнято рішення від 12.04.2016 №7798/10/28-10-10-4-33, яким скаргу залишено без задоволення, таким чином, період протягом якого не підлягає нарахування пеня з 07.03.2016 по 12.04.2016 (37 днів). ТОВ «Гефест. ЛТД» в законодавчо встановлені терміни подано скаргу до ДФС: рішенням ДФС України від 16.05.2016 №10541/6/99-99-11-01-02-25 продовжено термін розгляду скарги до 26 червня 2016 року, а рішенням ДФС від 14.06.2016 №13223/6/99-99-11-01-02-25 скаргу залишено без задоволення, тому період, протягом якого не підлягає нарахуванню пеня з 19.05.2016 по 14.06.2016 (27 днів). Так, за даними режиму «Податковий аудит» ІС «Податковий блок» встановлено не належне внесення опрацювання інформації щодо адміністративного оскарження, а саме не внесення інформації про продовження розгляду скарг, внаслідок чого розмір нарахований в ІКПП ТОВ «Гефест. ЛТД» не відповідає вимогам пп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України та завищено на 72 256,94 грн., у зв`язку із чим сума нарахованої пені була зменшена в ІКПП на 72 256,94 грн., що підтверджується наданою представником відповідача обліковою карткою платника з ПДВ та не спростовано представником позивача під час розгляду справи.

Податковим боргом відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визнається сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

В силу підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Таким чином, кошти зараховані на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість використовуються в тому числі і на погашення податкового боргу.

При цьому, пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

З даного приводу Верховний Суд у своїй постанові від 13.02.2018 № К/9901/3879/17 (№808/2290/17) зазначив, що Конституційний обов`язок сплати податку найшов свій розвиток та своє закріплення в нормах Податкового кодексу України, зокрема в положеннях підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14, абзацу І пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу, особливості обчислення та перерахування коштів до Державного бюджету України податку на додану вартість також врегульовані нормами пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пунктів 203.1 та 203.2 статті 203 Податкового кодексу України. У разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, про що зазначено пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку , визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення..

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. (пункт 59.3 статті 59 Податкового кодексу України).

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.4 статті 59 Податкового кодексу України).

Так, на виконання пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України контролюючим органом 27 січня 2017 року за рахунок переплати на рахунку позивача з ПДВ у розмірі 446 030,71 грн. частково погашена пеня, залишок склав 1 428 874,79 грн. Крім того, 30.01.2017 закінчився строк погашення зобов`язання по податковій декларації №9267087862 від 19.01.2017 з податку на додану вартість на суму 446 030,00 грн., що призвело до збільшення податкового боргу з ПДВ за основним платежем.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що 02 лютого 2017 року Запорізьким управлінням Офісу великих платників правомірно та у відповідності до приписів чинного податкового законодавства сформована оскаржувана податкова вимога №89-47 на суму 1 874 904,79 грн., у тому числі за ПДВ за основним платежем 446 030,00 грн. та пеня 1 428 874,79 грн.

Щодо посилань представника позивача на неправомірність списання відповідачем 27.01.2017 сплачених позивачем коштів з ПДВ за грудень 2016 року в рахунок погашення податкового боргу слід зазначити, що пунктом 4 Порядку електронного адміністрування ПДВ затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №569 від 16.10.2014, передбачено, що рахунок у системі електронного адміністрування податку (далі - електронний рахунок) - рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який таким платником перераховуються кошти у сумі, необхідній для досягнення розміру суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), а також у сумі, необхідній для сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку. Електронний рахунок відкривається платнику податку Казначейством автоматично на безоплатній основі.

Пунктом 20 цього ж Порядку передбачено, що для перерахування до бюджету сум узгоджених податкових зобов`язань відповідно до поданої податкової декларації з податку ДФС не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення граничного строку, встановленого Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, надсилає Казначейству реєстр платників податку, в якому зазначаються найменування або прізвище, ім`я та по батькові платника податку, податковий номер або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб - підприємців, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією (за наявності) та номером паспорта), індивідуальний податковий номер платника податку, звітний (податковий) період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру Казначейство не пізніше останнього дня строку, встановленого Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету з електронних рахунків платника податку. У разі подання платником податку уточнюючих розрахунків до податкових декларацій з податку за попередні звітні (податкові) періоди, які передбачають збільшення податкових зобов`язань з податку, що підлягають перерахуванню до бюджету, для перерахування таких зобов`язань до бюджету ДФС не пізніше наступного робочого дня подання таких уточнюючих розрахунків надсилає Казначейству реєстр платників податку, в якому зазначаються найменування або прізвище, ім`я та по батькові платника податку, податковий номер або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб - підприємців, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією (за наявності) та номером паспорта), індивідуальний податковий номер платника податку, звітний (податковий) період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого ж реєстру Казначейство перераховує суми податку до бюджету.

Отже, вказаний вище Порядок передбачає механізм, списання грошових коштів з системи електронного адміністрування в розмірі податкових зобов`язань визначених в декларації, проте він не регулює відносини пов`язані з черговістю зарахування грошових коштів при наявності податкового боргу.

Суд зазначає, що адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин; вирішуючи спір суд повинен встановити, що у зв`язку з прийнятим рішенням, вчиненням дії чи допущенням бездіяльності суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи інтереси особи у сфері публічно-правових відносин; при цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Розгляду та задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

При цьому, слід зазначити, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище та захистити порушене, на його думку право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних відносин (предмет та підстави позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Суд наголошує, що жодних позовних вимог стосовно визнання протиправними дій контролюючого органу в частині зарахування коштів з рахунку ТОВ «Гефест. ЛТД» у системі електронного адміністрування податку на додану вартість для погашення заборгованості по пені та зобов`язання відновити становище, яке існувало до вчинення зазначених дій, у межах даної справи позивачем не заявлено.

На підстави вищенаведеного, суд не приймає також посилання представника позивача на рішення судів по справі №808/1615/17, якими визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002684710 від 19.05.2017 про зобов`язання ТОВ «Гефест. ЛТД» за затримку до 30 календарних днів сплати грошового зобов`язання у сумі 446 030,00 грн. сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 44 603,00 грн. за платежем податок на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг), оскільки під час розгляду адміністративної справи №808/1615/17 суд дійшов висновку про недоведеність дотримання відповідачем порядку погашення податкового боргу ТОВ «Гефест ЛТД» за рахунок коштів платника податків, що обліковуються у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, при цьому, вказані обставини не стосуються оскаржуваної вимоги та не мають бути предметом розгляду в рамках даної справи.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність свого рішення та дій, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір не підлягає відшкодуванню, оскільки в задоволенні позову було відмовлено.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 77, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Гефест. ЛТД» (69091, м. Запоріжжя, бул. Шевченка, 71-А к.902, код ЄДРПОУ 23182771) до Офісу великих платників податків ДФС України (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 11-Г, код ЄДРПОУ 39440996) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлений 25.10.2019.

Суддя І.В. Батрак