Рішення № 85219812, 16.10.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2019 р. Справа№200/8754/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Волгіної Н.П., при секретарі судового засідання Кудрявцеві О.Ю.,

розглянувши в судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду

України Донецької області

про про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про:

- визнання протиправними дій відповідача щодо невиплати їй пенсії з 1 лютого 2017 року;

- зобов`язання відповідача поновити нарахування та виплату пенсії та виплатити ОСОБА_1 виниклу заборгованість із пенсії з 1 лютого 2017 року в повному обсязі по дату винесення рішення.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що віна є пенсіонером та внутрішньо переміщеною особою, проживає у м. Бахмут Донецької області, має місце постійної реєстрації у м. Горлівка Донецької області, перебуває на обліку в Бахмутсько-Лиманському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області. В період з лютого 2017 року їй не виплачується пенсія з підстав отримання інформації з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, що, на переконання ОСОБА_1 , є порушенням гарантованого Конституцією України її права як громадянина на соціальний захист, яке включає, зокрема, і право на матеріальне забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, а також в старості та в інших випадках, передбачених законом. Позивач вважає, що виплату їй пенсії припинено з підстав, що не передбачені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тобто, виплату пенсії позивачу припинено за відсутності на те правових підстав, а тому зазначену виплату має бути поновлено (а.с.4-5).

У наданому суду відзиві на позов відповідач зазначив про відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог, обґрунтовуючи це наступним.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Бахмутсько-Лиманському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області. Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території і не отримують пенсії та інших соціальних виплат від уповноважених органів Російської федерації, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» громадяни пенсійного віку та інші особи, які перебувають у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних виплат відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Згідно п. 8 «Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509, особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до вищевказаного порядку, пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати, протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Припинення або відновлення соціальних виплат проводиться, зокрема об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України згідно з порядком здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».

Управлінням була отримана інформація, що за результатом проведення перевірки фактичного місця проживання/перебування позивача як внутрішньо переміщеної особи, встановлено факт повернення ОСОБА_1 на тимчасово окуповану територію України, у зв`язку із чим виплата їй пенсії була призупинена з 1 лютого 2017 року.

Після звернення позивача до Управління із заявою про поновлення виплати пенсії зазначена виплата була поновлена з 1 серпня 2018 року (а.с. 19-23).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 липня 2019 року відкрито провадження у даній справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (а.с. 1).

Ухвалою суду від 15 серпня 2019 року судом вирішено здійснювати подальший розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 6 вересня 2019 року (а.с. 30).

Ухвалою суду від 6 вересня 2019 року підготовче засідання у справі відкладено до 16 вересня 2019 року (а.с. 32).

Ухвалою суду від 17 вересня 2019 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 16 жовтня 2019 року (а.с. 36).

16 жовтня 2019 року позивач та представник відповідача в судове засідання не з`явились, про місце, дату та час судового розгляду повідомлялись судом належним чином.

В матеріалах справи міститься клопотання позивача про розгляд справи без її участі та без участі її представника (а.с. 12).

Також в матеріалах справи (у відзиві на позов) міститься клопотання відповідача про розгляд справи без участі представника управління (а.с. 23).

Згідно ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи наведене суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання позивача як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_1 , місце постійної реєстрації: АДРЕСА_2 , є пенсіонером та має право на отримання пенсії за віком (а. с. 6-8).

Відповідач, Бахмутсько-Лиманське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, код ЄДРПОУ 42172734, місцезнаходження: 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 35, є органом державної влади (а.с. 25-28).

Як встановлено судом, позивач є пенсіонером та має право на отримання пенсії за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням № 68863 від 8 вересня 2000 року (а.с. 7); з 17 листопада 2017 року взята на облік як внутрішньо переміщена особа (а.с. 8).

Як встановлено судом на підставі матеріалів справи позивач перебуває на обліку в Бахмутсько-Лиманському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області (а.с. 9)

Як вбачається з відзиву відповідача (а.с. 19-23) у лютому 2017 року управлінням була отримана інформація від Держприкордонслужби про повернення ОСОБА_1 на тимчасово окуповану територію, що стало підставою для припинення виплати пенсії позивачу з 1 лютого 2017 року.

Відповідно до пояснень відповідача (а.с. 19-23) та наданої довідки від 19 липня 2019 року № 9016 (а.с. 24) з серпня 2018 року на підставі заяви позивача виплата ОСОБА_1 пенсії була поновлена. Це також підтверджено протоколом масового перерахунку з електронної пенсійної справи позивача за період з 1 січня 2017 року по 30 вересня 2019 року (24, 35).

Факт не виплати позивачу пенсії за період з лютого 2017 року по липень 2018 року підтверджується довідкою про розмір призначеної та фактично виплаченої пенсії, з якої вбачається, що з лютого 2017 року по липень 2018 року позивачу пенсія не нараховувалась і не виплачувалась (а.с. 24).

Будучи не згодною із не виплатою їй пенсії за вказаний період позивач звернулась до суду із даним позовом.

При вирішення клопотання позивача щодо поновлення строку звернення до суду із даним позовом, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

З аналізу наведеної норми вбачається, що зазначена норма є загальною, яка врегульовує строки звернення до адміністративного суду за захистом порушених або оспорюваних прав.

Спеціальним законом, яким врегульовано правовідносини щодо пенсійного забезпечення та порядок та строки призначення та перерахунку пенсій є Закон України № 1058-IV від 9 липня 2003 року «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV, Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Згідно ст. 1 цього Закону пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом.

За своєю правовою природою пенсія є єдиним (або основним) джерелом існування пенсіонера, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції), тому до спірних правовідносин необхідно застосовувати ч. 1 ст. 122 КАС України та при визначені права позивача на звернення до адміністративного суду керуватися строками, визначеними в інших законах, зокрема, Законі України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Як зазначено у ст. 46 цього закону нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Крім цього, відповідно до ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

На підставі аналізу положення ч. 1 ст. 122 КАС України в системному зв`язку з положенням ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд дійшов висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з нарахуванням та виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.

Зазначений висновок суду підтверджується правової позицію Конституційного Суду України, що міститься в його рішеннях від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 (справа 1-13/2013) і № 9-рп/2013 (справа № 1-18/2013), та правовою позицією Верховного Суду, яка визначена у постанові цього суду від 24 квітня 2018 року (справа № 646/6250/17).

Неможливість обмеження шестимісячним строком обов`язку України як держави забезпечити реалізацію громадянином України свого конституційного право на соціальний захист, підтверджується, також встановленим статтями 256 та 257 Цивільного кодексу України трирічним строком позовної давності, який означає строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. У протилежному випадку, обов`язок громадянина, зокрема, у формі майнового зобов`язання перед державою підлягав б судовому захисту протягом 3 років, а такий ж обов`язок держави перед громадянином - 6 місяцями.

Отже, позивачем не пропущено строк звернення до суду із даним позовом.

При прийнятті рішення по суті спору суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 1 ст. 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг передбачено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно ст. 5 цього Закону цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Згідно ст. 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 1788-ХІІ, Закон України «Про пенсійне забезпечення») пенсії виплачуються за місцем проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», Закон № 1706-VII), який набрав чинності 22 листопада 2014 року, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Статтею 2 Закону № 1706-VII визначено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Згідно з ч. 1 ст. 4 цього Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 цього Закону.

Відповідно до ст. 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509.

Згідно з п. 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 1 жовтня 2014 року (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 352 від 8 червня 2016 року, далі - Порядок № 509), довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та абз. 6 цього пункту.

В матеріалах справи відсутні відомості щодо прийняття відповідним органом державної влади рішення про скасування дії довідки № 1419115063 від 17 листопада 2017 року про взяття на облік ОСОБА_1 як внутрішньо переміщеної особи; також відсутні відомості з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб про її скасування.

Враховуючи наведені вище нормативно-правові приписи, беручи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що довідка № НОМЕР_2 про взяття на облік позивача як внутрішньо переміщеної особи, яка видана 17 листопада 2017 року, - є дійсною та діє безстроково.

Статтею 49 Закону № 1058-IV врегульовано питання щодо припинення та поновлення виплати пенсії.

Так, частиною 1 ст. 49 Закону № 1058-IV передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Суд вважає за необхідне зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року № 136, яка набрала чинності 4 березня 2016 року, затверджено Порядок здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації, поданої фізичними особами для нарахування та отримання соціальних виплат, пільг, субсидій, пенсій, заробітної плати, інших виплат, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Порядок № 136).

Згідно з п. 9 Порядку № 136 у разі виявлення під час здійснення верифікації та моніторингу невідповідності інформації, на підставі якої призначено (продовжено), нараховано або здійснено державну виплату, Мінфін надсилає розпоряднику бюджетних коштів та/або іншому органу, який здійснює виплати за рахунок коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, рекомендацію щодо зупинення або припинення таких виплат відповідним реципієнтам або групі реципієнтів.

Відповідно до п. 12 Порядку № 136 розпорядник бюджетних коштів та/або інший орган, який здійснює виплати за рахунок коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, на підставі отриманої від Мінфіну рекомендації щодо зупинення або припинення державних виплат приймає рішення щодо зупинення або припинення, продовження виплат реципієнту, про що повідомляє Мінфіну протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення.

8 червня 2016 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», яка набрала чинності 14 червня 2016 року, пунктом 1 якої затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання /перебування.

Пунктом 4 цього Порядку установлено, що соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються […] територіальними органами Пенсійного фонду України […] за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

Також цією ж постаново визначено, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, як вже зазначено судом вище, частиною 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, яка містить в собі перелік випадків, у випадку настання яких здійснюється припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам, передбачає крім перерахованих в ній конкретних випадків ще й «інші випадки, передбачені законом».

За загальним правилом «закон» - це нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, який приймається відповідно до особливої процедури виключно парламентом (Верховною Радою України) та регулює найважливіші суспільні відносини.

Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.

За змістом конституційних норм Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само, як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Проаналізувавши наведені вище нормативно-правові приписи та встановлені обставини справи, враховуючи, що відповідачем не доведено існування «інших випадків, передбачених законом», ніж ті, які перераховані у ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав не здійснювати виплату позивачу пенсії.

Відповідно, позовні вимоги позивача про визнання протиправними дій Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду щодо припинення виплати їй пенсії (не здійснення виплат), які мали місце у лютому 2017 року - підлягають задоволенню.

Разом із цим судом встановлено, що позивачу з 1 серпня 2018 року виплата пенсія була поновлена, що підтверджується відповідною довідкою (а.с. 24).

Отже, позовні вимоги позивача про зобов`язання відповідача поновити нарахування їй пенсії - задоволенню не підлягають.

Беручи до уваги, що за період з 1 лютого 2017 року по 31 липня 2018 року заборгованість з пенсійних виплат позивачу не сплачена, позовні вимоги про зобов`язання відповідача виплатити ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за вказаний період - підлягають задоволенню.

Щодо заяви позивача про встановлення судом відповідачу строку для подання звіту про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Аналізуючи вказані нормативно-правові приписи суд дійшов висновку, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов`язком судом.

Враховуючи характер спірних правовідносин та склад учасників адміністративної справи, беручи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження обґрунтованості посилань позивача щодо вірогідності невиконання відповідачем даного судового рішення, зокрема, не зазначення конкретних випадків (про «велику кількість» яких зазначено у позові) невиконання Бахмутсько-Лиманським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України рішень судів щодо поновлення виплати заборгованості з пенсій, суд вважає, що підстави для зобов`язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення у справі відсутні.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з такого.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що ухвалою суду від 16 липня 2019 року позивачу було відстрочено сплату судового збору до вирішення справи по суті, беручи до уваги, що позивачем заявлені позовні вимоги немайнового характеру (визнання протиправними дій відповідача), а позовні вимоги зобов`язання відповідача виплатити виниклу заборгованість позивачу з пенсії є похідними від вимог про визнання протиправними дій, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача суму судового збору на користь Державного бюджету України в розмірі 768,40 грн.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій - у межах суми стягнення за один місяць, з огляду на що рішення про зобов`язання відповідача сплатити заборгованість підлягає негайному виконанню в частині сплати заборгованості з виплати пенсії за один місяць.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2, 6, 72-77, 94, 133, 192-193, 242-246, 257-258, 293, 295, 297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42172734, 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 35) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення з 1 лютого 2017 року по 31 липня 2018 року виплати пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Бахмутсько-Лиманське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з пенсії, яка виникла за період з 1 лютого 2017 року по 31 липня 2018 року.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42172734, 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 35) на користь Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: рахунок - UA798999980000031211256026001, код ЄДРПОУ - 37993783, код банку 899998, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ 22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106, судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Звернути до негайного виконання рішення суду в частині зобов`язання відповідача виплати ОСОБА_1 заборгованість з виплати пенсії за один місяць.

Рішення суду прийнято у нарадчій кімнаті, його вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 16 жовтня 2019 року.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно приписів підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги на рішення Донецького окружного адміністративного суду подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено та підписано 25 жовтня 2019 року.

Суддя Н.П. Волгіна