Рішення № 85219670, 25.10.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2019 року Справа № 160/9278/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 04.07.2019 року надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови про переведення ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити з 02.04.2019 року ОСОБА_1 пенсію державного службовця;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити нарахування й виплату пенсії державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в Довідці від 15.03.2019 р. № 182-64/15 з урахуванням проведених виплат з 02.04.2019 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що їй призначено пенсію по інвалідності згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у зв`язку із встановленням 2-ї групи інвалідності. При цьому, позивач продовжувала працювати на посаді державного службовця.

В подальшому, наказом №12-к від 15.02.2019 року, позивача звільнено з посади Головного спеціаліста-економіста відділу аналізу даних статистики роздрібної торгівлі управління аналізу даних статистики торгівлі Головного управління статистики у Дніпропетровській області. У зв`язку з чим, 02.04.2019 року позивач звернулась до Лівобережного відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про переведення її з пенсії по інвалідності, як інваліда 2-ї групи, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію по інвалідності державного службовця у відповідності до вимог статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993.

Лівобережний відділ обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом №2640/П-09 від 15.04.2019 року відмовив позивачу у призначені пенсії по інвалідності у зв`язку з тим, що позивач не досягла пенсійного віку обумовленого ст.26 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

28.05.2019 року позивач звернулась до відповідача із заявою про переведення її з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 ЗУ "Про державну службу".

Листом від 11.06.2019 року №4142/П-09 позивач отримала аналогічну відмову.

Позивач не погоджується з такою позицією відповідача та вважає її протиправною.

Ухвалою суду від 25.09.2019 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на 25 жовтня 2019 року. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

У встановлений судом строк від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив, в якому останній проти задоволення позову заперечив та зазначив, що позивач отримує пенсію по інвалідності, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Позивачу відмовлено у проведенні перерахунку пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", оскільки стаття 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993 пов`язує право на отримання пенсії державного службовця з досягненням пенсійного віку, страхового стажу, стажу державної служби. Відтак відповідач вважає, що позивач набуде право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993 при досягненні всіх складових, в тому числі й пенсійного віку.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно зі ст.258 КАС України, суд розглядаєсправи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти дніві з дня відкриття провадження у справі.

За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, а також оцінивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємному взаємозв`язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 встановлено 2-гу групу інвалідності, що підтверджується копією довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААБ №207399 від 05.02.2019 року, що додана до матеріалів справи та призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Наказом №12-к від 15.02.2019 року, позивача звільнено з посади Головного спеціаліста-економіста відділу аналізу даних статистики роздрібної торгівлі управління аналізу даних статистики торгівлі Головного управління статистики у Дніпропетровській області.

02.04.2019 року позивач звернулась до Лівобережного відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про переведення її з пенсії по інвалідності, як інваліда 2-ї групи, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію по інвалідності державного службовця у відповідності до вимог статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993.

Лівобережний відділ обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом №2640/П-09 від 15.04.2019 року відмовив позивачу у призначені пенсії по інвалідності у зв`язку з тим, що позивач не досягла пенсійного віку обумовленого ст.26 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

28.05.2019 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про переведення її з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 ЗУ"Про державну службу".

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом від 11.06.2019 року №4142/П-09 відмовило позивачу у призначені пенсії по інвалідності у зв`язку з тим, що позивач не досягла пенсійного віку обумовленого ст.26 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а тому, права на призначення пенсії відповідно до ЗУ "Про державну службу" вона не має.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема, порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначає закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII.

Відповідно до пункту 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII з 01.05.2016 втратив чинність закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб зазначених у пункті 10 і 12 цього розділу.

Пунктами 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Таким чином, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII, у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною 1 статті 37 закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Частиною 9 статті 37 закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною 1 цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.

Якщо інваліду I або II групи було встановлено III групу інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше п`яти років. У такому самому порядку визначається право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв`язку з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі (частина 12 статті 37 закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII).

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що трудовий стаж позивача на державній службі складає 25 років, про що свідчить довідка Головного управління статистики у Дніпропетровській області від 15.03.2019 №182-64/15, та позивачу встановлена ІІ група інвалідності, що підтверджується довідкою МСЕК серії 12 ААБ №207399 від 05.02.2019 року.

Оскільки позивач є інвалідом ІІ групи, має стаж на посаді державної служби понад 20 років, перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців, суд дійшов висновку про те, що позивач має право на призначення пенсії по інвалідності згідно зі статтею 37 Закону №3723-XII, та, відповідно, правові підстави для переведення з пенсії по інвалідності, призначеної їй згідно із Законом №1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону №3723-XII.

Посилання відповідача на статтю 90 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII, відповідно до якої, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV та пункт 3 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, як на підставу для відмови позивачу у призначенні пенсії по інвалідності на підставі статті 37 закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII, суд вважає безпідставним, оскільки позивач має право на призначення пенсії по інвалідності за правилами пунктів 10, 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII, якими не передбачено нарахування пенсії по інвалідності за такою умовою, як досягнення певного віку.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 13.02.2019 по зразковій справі №822/524/18.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з приписами статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи встановлені обставини та досліджені докази наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, підтверджуються наявними в справі доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання про судовий збір, суд зазначає наступне.

На підставі п.9 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", позивача від сплати судового збору звільнено.

Згідно із статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови про переведення ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію державного службовця з 02.04.2019 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити нарахування й виплату пенсії державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу" у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в Довідці від 15.03.2019 р. № 182-64/15 з урахуванням проведених виплат з 02.04.2019 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна