Рішення № 85219565, 25.10.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

25 жовтня 2019 р. Справа № 120/3170/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, акціонерне товариство "Банк Форвард" про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2019 року до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулася ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни щодо визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни про відкриття виконавчого провадження № 9839612 від 19 серпня 2019 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що приватним виконавцем безпідставно 19 серпня 2019 року відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого напису нотаріуса №121, виданого 17 липня 2019 року, оскільки приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи лише за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи в межах територіального округу, яким є місто Київ. Однак, позивач проживає в місті Гайсині Вінницької області, а тому приватним виконавцем відкрито виконавче провадження всупереч приписам статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Ухвалою від 04 жовтня 2019 року вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено семиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, що містила позовна заява, а саме: позивачу слід було надати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску, а також конкретизувати інформацію щодо адреси проживання (місця здійснення діяльності) відповідача (ем).

На виконання вимог ухвали від 04 жовтня 2019 року позивачем 11 жовтня 2019 року подано до суду примірник позовної заяви, у якій зазначено адресу відповідача. Також 11 жовтня 2019 року позивачем подано до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Ухвалою від 16 жовтня 2019 року заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду задоволено; відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Цією ж ухвалою до участі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, залучено акціонерне товариство "Банк Форвард". Також ухвалою встановлено відповідачу та третій особі дводенний строк з дня отримання копії ухвали для подання відзиву та пояснень на позовну заяву.

Відзив на позовну заяву від відповідача на адресу суду в строки, визначені ухвалою від 16 жовтня 2019 року, не надійшов. Водночас, копія ухвали про відкриття провадження у справі від 16 жовтня 2019 року отримана відповідачем, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Третя особа також не скористалася своїм правом надіслати пояснення щодо позову.

Водночас, при ухваленні судового рішення в порядку письмового провадження слід враховувати особливості складення повного тексту судового рішення, постановленого в порядку письмового провадження.

Так, при ухваленні судового рішення суд зважає на положення частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Разом із тим, суд звертає увагу на частину 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно із якою датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відтак, аналіз приписів статтей 243 та 250 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що у разі постановлення рішення у письмовому провадженні воно має бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення строку розгляду відповідної справи; при цьому, дата ухвалення рішення в порядку письмового провадження має співпадати із датою складення повного рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги належить задовольнити, зважаючи на таке.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця врегульовано статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною 1 якої передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець (частина 3 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України).

Водночас, порядок вчинення виконавчих дій деталізовано Законом України "Про виконавче провадження", статтею 1 якого визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 3 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Окремі аспекти організації та діяльності приватних виконавців визначені Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 22 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» про початок діяльності приватний виконавець повідомляє Міністерство юстиції України. У повідомленні про початок діяльності обов`язково зазначаються, зокрема, виконавчий округ, на території якого приватний виконавець має намір здійснювати діяльність.

Пунктом 4 частини 2 статті 23 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя. Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ (частини 1 та 2 статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів").

Відтак, аналіз наведених вище норм свідчить про те, що приватний виконавець обмежений у праві приймати до виконання виконавчі документи не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи (чи за місцезнаходженням боржника - юридичної особи) або за місцезнаходженням майна боржника.

Аналогічні висновки містяться і у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2019 року у справі №120/591/19-а.

Проте, судом встановлено, що місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: с. Гнатівка Гайсинського району Вінницької області, що підтверджується належним чином засвідченою копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , що виданий Гайсинським РВ УМВС України у Вінницькій області 02 липня 2012 року ОСОБА_1 .

Разом із тим, із інформації, що міститься у Єдиному реєстрі приватних виконавців України, держателем якого є Міністерство юстиції України, слідує, що виконавчий округ, в межах якого приватний виконавець Вольф Тетяна Леонідівна має право приймати до виконання виконавчі документи, визначено місто Київ.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що у відповідача не було законних підстав для відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого напису нотаріуса №1221, виданого 17 липня 2019 року.

Більше того, матеріали адміністративної справи не містять доказів про наявність майна у ОСОБА_1 у виконавчому окрузі міста Києва.

Натомість, інформаційним витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №18295849, сформованим 30 вересня 2019 року, підтверджено ту обставину, що ОСОБА_1 є власником 1/5 частини житлового будинку, що знаходиться у с. Гнатівка Гайсинського району Вінницької області.

Отже, при відкритті виконавчого провадження відповідач не пересвідчився з достовірних джерел про наявність майна боржника у відповідному виконавчому окрузі, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про порушення відповідачем приписів частини 2 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» щодо місця примусового виконання виконавчого напису нотаріуса.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі статтею 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (статті 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, відповідачем не доведено правомірності прийнятої постанови, що оскаржується. Більше того, відповідач не скористався правом для подання відзиву на позовну заяву, що розцінюється судом як визнання ним позову.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, оцінивши надані ним докази, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити, тому на користь ОСОБА_1 слід стягнути сплачений нею при поданні позовної заяви судовий збір у сумі 768,40 гривень за рахунок приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни.

У зв`язку із викладеним та керуючись статтями 5, 9, 72-78, 90, 139, 194, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни про відкриття виконавчого провадження серії ВП №59839612 від 19 серпня 2019 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений нею при зверненні до суду судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок за рахунок приватного виконавця виконавчого округу міста Вольф Тетяни Леонідівни.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 )

Відповідач: Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяна Леонідівна (адреса офісу: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, офіс 15)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, акціонерне товариство "Банк Форвард" (місцезнаходження: 01032, місто Київ, вул. Саксаганського, 10Б; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 34186061)

Повний текст рішення складено 25.10.2019

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович