Рішення № 8521846, 16.03.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2010 р. Справа № 38/50-10

вх. № 1389/6-38

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Осьмухін С.А. - за довір. № 2 від 18.02.2010 року,

Хоменко О.О. - за довір. № 3 від 18.02.2010 року, Вертель Ю.О. - за довір. № 4 від 18.02.2010 року,

відповідача: не з"явився.

розглянувши справу за позовом ТОВ "Агроком" с. Берека, Первомайського р-ну, Харківської обл.,

до ТОВ "Тріада - КМБ", с. Комсомольське, Первомайського р-ну, Харківської обл.,

про витребування майна та стягнення штрафу

ВСТАНОВИВ:

В судовому засіданні оголошувалась перерва до 17 год. 00 хв. 16.03.2010 р. для виготовлення повного тексту рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОКОМ» (позивач у справі) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРІАДА-КМБ» (відповідач у справі), в якому просить суд витребувати у відповідача насіння соняшника урожаю 2008 року вологістю 7,0% та сміттєвими домішками 7,0% у заліковій вазі 274,0 тон вартістю 685005,48 грн., а також стягнути з відповідача штраф за невиконання зобов’язання в розмірі 102750,82 грн.

Позов мотивовано тим, що позивач, на підставі договору № 07/09-2008 зберігання від 7 вересня 2008 року та акту прийому-передачі від 18 вересня 2008 року, передав на зберігання відповідачу насіння соняшника урожаю 2008 року вологістю 7,0 % та сміттєвими домішками 7,0% у заліковій вазі 274,0 тон вартістю 685005,48 грн. строком до 31 травня 2009 року, натомість відповідач отриману на зберігання річ у визначений договором строк не повернув, а вимогу, направлену позивачем відповідачу 27 січня 2010 р., залишив без задоволення.

Відповідач, через канцелярію господарського суду, за вх. № 5960, надав суду письмове клопотання про відкладення розгляду справи в зв’язку з неможливістю надати витребувані документи.

В зв’язку з тим, що розгляд справи за клопотанням відповідача вже відкладався, враховуючи, що відповідачем було двічі проігноровано вимоги суду щодо направлення в судове засідання представника, надання відзиву та доказів на підтвердження своєї позиції в спорі, враховуючи, що про час та місце судового засідання був належним чином повідомлений, а також достатність матеріалів справи для вирішення спору по суті, суд вважає належним вказане клопотання відхилити. Справа підлягає розгляду за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача, що підтримали позов в повному обсязі, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та відповідачем 7 вересня 2008 року укладено договір № 07/09-2008 зберігання (далі - Договір).,

Статтею 1 Договору передбачено, що за цим договором зберігач (відповідач у справі) зобов’язується зберігати річ, яка передана йому поклажодавцем (позивач у справі), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Статтею 2 Договору передбачено, що під річчю в цьому договорі розуміється сільгосппродукція, вироблена поклажодавцем у 2008 році, а саме насіння соняшника урожаю 2008 року вологістю 7,0% та сміттєвими домішками 7,0% у заліковій вазі 274 тон вартістю 685005,48 грн.

Статтею 3 Договору передбачено, що зберігач зобов’язаний зберігати річ протягом строку, встановленому в цьому договорі, а саме з 7 вересня 2008 року по 31 травня 2009 року.

Статтею 4 Договору передбачено, що місцем зберігання речі є склад зберігача, який розташований за адресою: Харківська область, Первомайський район, село Комсомольське, вулиця Харківська, заводський склад зберігача.

Статтею 10 Договору передбачено, що поклажодавець зобов’язаний забрати річ від зберігача і після закінчення строку зберігання.

Статтею 11 Договору передбачено, що зберігач зобов’язаний на першу вимогу Поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Статтею 13 Договору передбачено, що річ має бути повернена зберігачем поклажодавцю в такій кількості і в такому стані (якісні показники речі), в яких річ була прийнята на зберігання. Місцем повернення речі є склад поклажодавця, який розташований за адресою: Харківська область, Первомайський район, село Берека, вулиця Корнєва. Повернення речі зі складу зберігача на склад поклажодавця (місце повернення речі) здійснюється зберігачем поклажодавцю за рахунок Зберігача.

Статтею 14 Договору передбачено, що у разі, якщо зберігач не повернене поклажодавцю річ у строк, визначений цим договором, зберігач зобов’язаний сплатити поклажодавцю штраф, розмір якого складає п’ятнадцять відсотків від вартості не виконаного зобов’язання.

Як свідчать матеріали справи, 18 вересня 2008 року між позивачем та відповідачем складений та підписаний акт прийому-передачі (далі - Акт).

Оригінал Акту оглянутий господарським судом в судовому засіданні в даній справі.

Пунктами 1-3 Акту визначено, що відповідач отримав на зберігання від позивача річ, а саме насіння соняшника урожаю 2008 року, вологістю 7,0% та сміттєвими домішками 7,0%, у заліковій вазі у кількості 274,0 тон, загальною вартістю 685005,48 грн.

Пунктом 4 Акту визначено, що у зберігача відсутні претензії до поклажодавця щодо якісних та кількісних показників речі.

Матеріали справи переконливо свідчать про те, що станом з дня, коли закінчився строк зберігання речі, тобто з 31 травня 2009 року, відповідач протиправно не повернув позивачеві прийняту на зберігання річ.

Як свідчать матеріали справи, позивач 27 січня 2010 року звернувся до відповідача з вимогою, вих. № 1 від 26 січня 2010 року, відповідно до якої вимагав від відповідача у строк до семи календарних днів з дня отримання вимоги повернути отриману на зберігання за Договором та Актом річ.

Оригінал вимоги, вих. № 1 від 26 січня 2010 року, оглянутий господарським судом в судовому засіданні в даній справі.

Матеріали справи переконливо свідчать про те, що вимогу позивача відповідач протиправно залишив без задоволення, насіння соняшника урожаю 2008 року вологістю 7,0% та сміттєвими домішками 7,0% у заліковій вазі 274,0 тон вартістю 685005,48 грн. відповідач позивачу не повернув.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що відповідач протиправно порушив умови Договору, зокрема статтю 13, а також приписи, встановлені статтею 526 Цивільного кодексу України, частиною 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Суд дійшов до висновку, що відповідач, відповідно до ст. ст. 13, 14 Договору та, зокрема, приписів частини 3 статті 193 Господарського кодексу України, частини 1 статті 552 Цивільного кодексу України, зобов’язаний виконати зобов’язання в натурі, повернути позивачеві річ зі зберігання, а також сплатити позивачеві штраф за порушення Договору у розмірі 102750,82 грн., передбачений статтею 14 Договору.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 532 Цивільного кодексу України, місце виконання зобов’язання встановлюється у договорі.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини 3 статті 193 Господарського кодексу України, застосування господарських санкцій до суб’єкта, який порушив зобов’язання, не звільняє цього суб’єкта від обов’язку виконати зобов’язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов’язання.

Відповідно до частини 7 статті 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов’язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до частини 1 статті 938 Цивільного кодексу України, зберігач зобов’язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Відповідно до частини 1 статті 942 Цивільного кодексу України, зберігач зобов’язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Відповідно до частини 1 статті 949 Цивільного кодексу України, зберігач зобов’язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Відповідно до частини 1 статті 953 Цивільного кодексу України, зберігач зобов’язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 552 Цивільного кодексу України, сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов’язку в натурі.

Відповідно до частини 1 статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Приписами статті 611 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов’язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов’язання, не звільняється від обов’язку виконати зобов’язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 217 Господарського кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини 3 статті 232 Господарського кодексу України, вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Відповідно до частини 1 статті 234 Господарського кодексу України, сплата штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання не звільняє боржника від виконання зобов’язання в натурі, крім випадків, передбачених у частині третій статті 193 цього Кодексу.

У відповідності до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів добровільного погашення спірної заборгованості відповідачем суду не надано.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню як підтверджені належними доказами та такі, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Судові витрати по справі належить покласти на відповідача.

          Керуючись ст. ст. 1, 2, 12, 15, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відхилити.

Позов задовольнити повністю.

Витребувати у товариства з обмеженою відповідальністю «ТРІАДА-КМБ»(адреса: 64111, Харківська обл., Первомайський р-н, с. Комсомольське, вул. Харківська, код 32337739) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОКОМ»(адреса: 64110, Харківська обл., Первомайський р-н, с. Берека, вул. Корнєва, код 30501919) насіння соняшника урожаю 2008 року вологістю 7,0 % та сміттєвими домішками 7,0 % у заліковій вазі 274,0 тон вартістю 685005 грн. 48 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ТРІАДА-КМБ» (адреса: 64111, Харківська обл., Первомайський р-н, с. Комсомольське, вул. Харківська, код 32337739) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОКОМ»(адреса: 64110, Харківська обл., Первомайський р-н, с. Берека, вул. Корнєва, код 30501919) – 102750 грн. 82 коп. штрафу, 7877 грн. 56 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази.

Суддя