Рішення № 8521799, 23.03.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" березня 2010 р.Справа № 18/129-2326 Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 3

до відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба" смт Товсте, вул. Наливайка, 33, Заліщицький район Тернопільська область

про cтягнення заборгованості в загальній сумі 304 338,82 грн.

За участю представників сторін:

позивача: Мерва О.І., довіреність № 18/10 від 19.03.2010 р.

відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 15.02.2010 р. представникам сторін роз’яснено їх процесуальні права та обов’язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача –сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба" про стягнення заборгованості в сумі 304 338,82 грн., з яких: 121 049,13 грн. –основний борг, 108 944,22 грн. –штраф, 6 343,51 грн. –пеня, 63 435,11 грн. –проценти за користування чужими грошовими коштами, 4 566,85 грн. –сума індексації основного боргу.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що за договором про переведення боргу від 13.11.2009 р., укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" (кредитор), товариством з обмеженою відповідальністю "Оскар" (первісний боржник) та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Дружба" (новий боржник), первісний боржник переводить на нового боржника борг перед кредитором в розмірі 121 049,13 грн., за отримані засоби захисту рослин по договору № ТК 060409/4 від 06.04.2009 р., а також сплату штрафних санкцій, вказаних у договорі та інших сплат, передбачених договором та чинним законодавством України.

В підтвердження викладеного надав договір поставки на умовах товарного кредиту № ТК060409/4 від 06.04.2009 р., договір про переведення боргу від 13.11.2009 р., видаткову накладну № А-00000829 від 24.04.2009 р., довіреність № 2 від 24.04.2009 р., акт звірки взаємних розрахунків від 19.05.2009 р., інші документи, належним чином копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Ухвалою суду від 18.12.2009 р. порушено провадження у даній справі та її розгляд призначено на 12.01.2010 р., який відкладався до 04.02.2010 р., 15.02.2010 р., 02.03.2010 р. та 18.03.2010 р. У судовому засіданні 18.03.2010 р. оголошено перерву до 23.03.2010 р.

Ухвалою суду від 15.02.2010 р. за клопотанням сторін, у відповідності до ч. 4 ст. 69 ГПК України, продовжено строк вирішення спору по даній справі до 31.03.2010 р.

Присутній у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить суд позов задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні визнав основну суму боргу, проте заперечив щодо нарахування та стягнення з відповідача штрафу, пені, процентів за користування чужими грошовими коштами, суми індексації основного боргу, як заявлених позивачем безпідставно та необґрунтовано. Відзиву на позов подано не було.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності. Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України).

06.04.2009 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез", в подальшому постачальник, та товариством з обмеженою відповідальністю "Оскар", в подальшому покупцем, був укладений договір поставки на умовах товарного кредиту № ТК060409/4 (надалі –договір поставки).

За умовами договору постачальник зобов’язується поставити та передати у власність покупця насіннєвий матеріал та хімічні засоби захисту рослин (надалі –товар), а покупець зобов’язується прийняти товар, сплатити проценти за користування товарним кредитом та ціну товару відповідно до умов договору та специфікацій до нього (п. 1.1. договору поставки).

Згідно пункту 2.1. договору найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна за одиницю та ціна всього товару наведені у специфікаціях до договору, які є невід'ємними його частинами.

Вартість договору складається із суми всіх специфікацій, підписаних в рамках цього договору, в яку включається ціна товару та проценти за користування товарним кредитом (п. 2.3. договору поставки).

Крім того, п. 9.1. договору передбачає, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом року з моменту його укладення.

Так, згідно специфікації № 1 від 06.04.2009 р. до договору поставки постачальник зобов'язався передати у власність покупця засоби захисту рослин Децис профі у кількості 7,8 кг, Калібр у кількості 28,5 кг, ПАР –Тренд-90 у кількості 105 л, Пріму с.е. у кількості 170 л, Фалькон 46% у кількості 50 л, всього на суму 117 471,88 грн.

Як встановлено судом, на виконання своїх договірних зобов'язань товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" поставило, а товариство з обмеженою відповідальністю "Оскар" отримало згідно видаткової накладної № А - 00000829 від 24.04.2009 р. через Буринюка П.М., який діяв на підставі довіреності на отримання ТМЦ № 2 від 24.04.2009 р. товар –засоби захисту рослин Децис профі у кількості 7,8 кг, Калібр у кількості 28,5 кг, ПАР –Тренд-90 у кількості 105 л, Пріму с.е. у кількості 170 л, Фалькон 46% у кількості 50 л, всього на суму 117 471,88 грн.

Таким чином, позивач передав покупцю весь товар на загальну суму 117 471,88 грн., як це було визначено договором та специфікацією № 1.

Факт поставки товару покупцю підтверджується також актом звірки взаєморозрахунків між сторонами від 19.05.2009 р.

Крім того, сторони договору визначили порядок продажу товарів у кредит під процент на визначений строк. Так, постачальник надає покупцю товарний кредит у розмірі ціни отриманого і неоплаченого покупцем товару на період: з дати отримання товару покупцем до дати його оплати згідно із договором. Процентна ставка по товарному кредиту, розрахунок та сума процентів за користування товарним кредитом, а також строки оплати процентів за користування товарним кредитом та товару вказується у специфікаціях (п.п. 5.1., 5.2., 5.3. договору поставки).

Згідно специфікації № 1 від 06.04.2009 р. сума процентів за користування товарним кредитом складає 3 577,26 грн.

Таким чином, вартість договору становить 121 049,13 грн. (117 471,88 (вартість товару) + 3 577,26 (відсотки за користування товарним кредитом).

Згідно з п. 6.1. договору покупець зобов'язався оплатити продавцю товар у строки та в розмірах, що вказані у специфікаціях.

Згідно з п. 6.2. договору оплата товару здійснюється в українських гривнях в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на поточний рахунок постачальника. Підставою платежу є даний договір.

Згідно специфікації № 1 від 06.04.2009 р., покупець повинен був сплатити вартість товару в такі строки:

-          авансовий платіж у сумі 29 367,97 грн. у строк не пізніше 30.04.2009 р.;

-          другий платіж у сумі 35 241,56 грн. та проценти по товарному кредиту у сумі 897,94 грн., всього 36 139,50 грн. у строк не пізніше 01.08.2009 р.;

-          третій платіж у сумі 52 862,34 грн. та проценти по товарному кредиту у сумі 2 679,32 грн., всього 55 541,66 грн. у строк не пізніше 01.11.2009 р.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Так, між товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" та товариством з обмеженою відповідальністю "Оскар" виникли зобов’язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Можливість продажу товарів у кредит під процент на визначений строк передбачена:

-          статтею 694 Цивільного кодексу України, частиною 1 якої передбачено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару у кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Частина 5 вказаної статті передбачає, що договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит;

-          статтею 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, з наступними змінами і доповненнями, пунктом 1.11.2 якої передбачено, що за товарним кредитом товари передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент.

Таким чином, постачальник виконав взяті на себе зобов’язання по поставці товару покупцю, проте останній не розрахувався з постачальником у строки, встановлені у специфікації № 1, чим допустив заборгованість в загальній сумі 121 049,13 грн.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами та згідно ст. 11 цього кодексу –однією з підстав виникнення зобов'язань. У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається. Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Разом з тим, 13.11.2009 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" (надалі - кредитор), товариством з обмеженою відповідальністю "Оскар" (надалі - первісний боржник) та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Дружба" (надалі - новий боржник) було укладено тристоронній договір про переведення боргу, згідно п. 1.1. якого, первісний боржник переводить на нового боржника борг перед кредитором у сумі 121 049,13 грн. за отримані засоби захисту рослин по договору № ТК 060409/4 від 04.04.2009 р.

Згідно п. 1.2. договору про переведення боргу, переведення боргу включає в себе сплату всіх штрафних санкцій, вказаних у договорі та інших сплат, передбачених договором та чинним законодавством України у разі невиконання або порушення зобов'язань, передбачених договором поставки № ТК 060409/4 від 04.04.2009 р.

Згідно з п. 1.3. договору про переведення боргу, кредитор згоден на перевод боргу на нового боржника і з моменту набрання законної даного договору набуває право вимоги виконання новим боржником взятих на себе зобов'язань по договору поставки № ТК 060409/3 від 06.04.2009 р.

Новий боржник, згідно п. 2.2. договору про переведення боргу, зобов’язується розрахуватися з кредитором з моменту укладення даного договору.

Згідно п. 4.1. договору про переведення боргу, договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного його виконання.

Можливість переведення боргу передбачена ст. 520 Цивільного кодексу України, частиною першою якої передбачено, що боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень ст. 513 цього кодексу (ч. 1 ст.521 Цивільного кодексу України).

Проаналізувавши норми чинного законодавства та положення договору про переведення боргу від 13.11.2009 р., суд дійшов висновку, що зобов’язання по оплаті товару та відсотків за користування товарним кредитом за договором поставки № ТК 060409/4 від 06.04.2009 р. належать відповідачу по справі –сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Дружба".

Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

У пункті 6.5. договору поставки сторони домовились, що у зв'язку із тим, що товар буде оплачуватися покупцем не в момент укладання договору, то всі платежі, що передбачені договором, підлягають індексації, а покупець зобов'язується сплатити постачальнику проіндексовані суми відповідних платежів у строки, встановлені договором. Проіндексована сума платежу визначається таким чином: ПСП = (К2/К1) х СП, де ПСП –проіндексована сума платежу, яка підлягає сплаті покупцем постачальнику, СП –сума платежу за договором, К2 –курс гривні до долара США, встановлений НБУ на дату здійснення такого платежу за договором, К1 –курс гривні до долара США, встановлений НБУ на дату укладення Договору. Якщо К2 є меншим за К1, то ПСП дорівнює СП. Під офіційним курсом гривні до долара США сторони розуміють курс гривні до долара США, що встановлюється Національним банком України, про який сторони можуть довідатися з офіційного порталу (сайту) Національного банку України: http://www.bank.gov.ua, або в установах банків.

Також сторони домовились, що при зверненні постачальника до суду із позовною заявою про стягнення із покупця заборгованості за цим договором, сума заборгованості покупця перед постачальником, визначається таким чином: СЗ = (К2/К1) х СПП, де СЗ –сума заборгованості (основного боргу) покупця перед постачальником, СПП –сума всіх прострочених покупцем платежів, К2 –курс гривні до долара США, встановлений НБУ на дату складання позовної заяви постачальником про стягнення із покупця заборгованості за цим договором, К1 –курс гривні до долара США, встановлений НБУ на дату укладення договору. Якщо К2 є меншим за К1, то СЗ дорівнює СПП (п. 6.5. договору поставки).

Судом встановлено, що станом на 06.04.2009 р. –дату складання договору, офіційний курс гривні до долара США, встановлений Національним банком України, складав 7,70 грн. із розрахунку за 1 долар США.

Станом на 03.12.09 р. –дату складання позовної заяви, офіційний курс гривні до долара США, встановлений Національним банком України, складав 7,9905 грн. із розрахунку за 1 долар США.

Згідно поданого позивачем розрахунку проіндексована сума всіх прострочених платежів за договором поставки становить 4 566,85 грн.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки.

Пунктом 8.2.3. договору поставки передбачено, що за прострочення (порушення) строків виконання грошових зобов'язань покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,05 % від простроченої суми грошового зобов'язання за кожен день прострочення, а у разі, якщо прострочення платежу складає понад 30 календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30 % від вартості договору за кожен факт порушення терміну платежу.

Пунктом 8.5. договору поставки сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов’язань за цим договором здійснюється до моменту їх виконання, а строк позовної давності по цих вимогах складає 3 роки.

Згідно поданого позивачем розрахунку сума пені за порушення відповідачем терміну оплати платежів в період з 01.05.2009 р. по 03.12.2009 р. становить 6 343,51 грн.

Судом встановлено, що сума пені, нарахована позивачем, не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, як цього вимагає ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР, та нарахована за період з 01.05.2009 р. по 03.12.2009 р., що визначений договором та кореспондується з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Крім того, відповідачем прострочено три платежі понад 30 календарних днів, що є підставою для застосування штрафу, розмір якого становить 108 944,22 грн.

Згідно ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Дана норма кореспондується із ст. 6 Цивільного кодексу України, яка передбачає право сторін врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами та відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони договору поставки пунктом 9.9. встановили, що договір відповідає їх волі і містить всі істотні умови, відносно яких сторони бажали домовитися, зокрема і умов обчислення розміру штрафу.

У пункті 8.4. договору, згідно ч. 3 ст. 692, 694, 536 Цивільного кодексу України, сторони домовились, що у разі прострочення сплати будь-якого платежу покупець сплачує постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми за весь час прострочення, сума яких розраховується таким чином: СП = (СПП х 0,5 х Д): 100, де СП –сума процентів, що підлягає сплаті покупцем постачальнику, СПП –сума простроченого платежу; Д –кількість календарних днів прострочення платежу.

Згідно поданого позивачем розрахунку сума процентів за користування чужими грошовими коштами становить 63 435,11 грн.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 121 049,13 грн. підлягають до задоволення як такі, що підтвердженні матеріалами справи, ґрунтуються на нормах чинного законодавства та визнані відповідачем, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 108 944,22 грн. –штрафу, 6 343 грн. –пені, 63 435,11 грн. –процентів за користування чужими грошовими коштами, 4 566,85 грн. –суми індексації основного боргу підлягають до задоволення як такі, що підтвердженні матеріалами справи, ґрунтуються на нормах чинного законодавства та не спростовані належними та допустимими доказами відповідачем.

У відповідності до вимог ст. ст. 44 –49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба" (смт Товсте, вул. Наливайка, 33, Заліщицький район Тернопільська область, код ЄДРПОУ 30910517, п/р 2600615017185 у Тернопільській філії КБ "Хрещатик", МФО 338653) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" (м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 3, код ЄДРПОУ 30345439, п/р 26008976712744 в Запорізькій філії "Перший український міжнародний банк", МФО 313623 р/р 26001011016100 в Бережанському відділенні № 168 АКІБ "Укрсиббанк"):

-          121 049 (сто двадцять одну тисячу сорок дев’ять) грн. 13 коп. боргу;

-          108 944 (сто вісім тисяч дев’ятсот сорок чотири) грн. 22 коп. штрафу;

-          6 343 (шість тисяч триста сорок три) грн. 51 коп. пені;

-          63 435 (шістдесят три тисячі чотириста тридцять п’ять) грн. 11 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами;

-          4 566 (чотири тисячі п’ятсот шістдесят шість) грн. 85 коп. суму індексації основного боргу;

-          3 043 (три тисячі сорок три) грн. 39 коп. державного мита;

-          236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття, через місцевий господарський суд.

Суддя