Рішення № 85216408, 23.10.2019, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/13871/19

Провадження № 2/161/3389/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2019 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі:

головуючого судді Івасюти Л.В.

з участю секретаря судового засідання Мельничук Т.Ю.

з участю позивача прокурора Юрченка О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом першого заступника керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави до Боратинської сільської ради, ОСОБА_1 про скасування рішення, повернення земельної ділянки, -

в с т а н о в и в:

Перший заступник керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави звернувся в суд із позовом до Боратинської сільської ради, ОСОБА_1 про скасування рішення, повернення земельної ділянки , мотивуючи його тим, що Луцькою місцевою прокуратурою в ході вивчення наявності підстав застосування представницьких повноважень встановлено порушення законодавства у сфері регулювання земельних відносин при передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_1 в межах с. Рованці Луцького району. Встановлено, що рішенням Лищенської сільської ради від 23.11.2006р. №6/04 "Про безоплатну передачу земельних ділянок громадянам у власність" громадянину ОСОБА_1 передано безоплатно у приватну власність для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських споруд земельну ділянку площею 0,12 га. В подальшому, на підставі даного рішення 19.12.2006р. видано Державний акт на право власності на земельну ділянку ЯД 274570 від 19.12.2006р. (кадастровий номер 0722883600:01:001:1749). Рішенням Шепельської сільської ради від 20.07.2009 №28/5 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення і надання земельних ділянок у власність" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянину ОСОБА_1 загальною площею 2,0074 га, які знаходяться в селі Шепель Луцького району (для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд - площею 0,25 га, для ведення особистого селянського господарства - 1,7574 га). Передано у власність дану земельну ділянку. На підставі цього рішення 11.02.2010р. видано Державний акт ЯИ 936666 (кадастровий номер земельної ділянки 0722887500:01:001:1482 - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,25 га).

Крім того, рішенням Заборольської сільської ради від 25.03.2011р. № 5/61 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянину ОСОБА_1 загальною площею 0,85 га (0,25 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; 0,6 га - для ведення особистого селянського господарства), які знаходяться в с. Забороль Заборольської сільської ради та передано їх у власність останнього. Право власності на земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за кадастровим номером 0722881800:01:001:5360, зареєстроване 19.09.2011р., що підтверджується інформацією Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 07.09.2018р. Окрім цього, рішенням Боратинської сільської ради від 29.12.2011р. № 10/5 затверджено проект землеустрою та в черговий раз безоплатно передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за кадастровим номером 0722880700:04:001:7114, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності №10236805 від 30.06.2015р. Таким чином, ОСОБА_1 безоплатно отримав чотири земельні ділянки за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Рішення Боратинської сільської ради від 29.12.2011р. №10/5 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки у власність», на підставі якого ОСОБА_1 отримав у власність земельну ділянку площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с. Рованці Луцького району Волинської області з кадастровим номером 0722880700:04:001:7114, прийнято з порушеннями вимог земельного законодавства, у зв`язку із чим вважає, що воно підлягає визнанню незаконним та скасуванню, а надана земельна ділянка поверненню.

В порушення вимог ст. ст. 116, 118, 121 ЗК України ОСОБА_1 неодноразово скористався правом на безоплатне отримання у власність земельної ділянки і, як наслідок, незаконно одержав у власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 0722880700:04:001:7114, площею 0,1000 га, яка підлягає поверненню. При цьому, ОСОБА_1 не повідомив Боратинську сільську раду про те, що вже раніше скористався своїм правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Таким чином, ОСОБА_1 визначив пріоритетність свого приватного інтересу над суспільним, зловживаючи своїм правом, порушив встановлену законом процедуру безоплатної приватизації землі.

Закон не пов`язує зазначене обмеження (один раз) з місцем знаходження земельної ділянки, тому це обмеження застосовується безвідносно до місця розташування земельної ділянки, тобто розповсюджується на всю, територію України.

Даний спір зачіпає інтереси держави, яка згідно п. 3 ч.І ст. 131-1 Конституції України покладає на прокуратуру повноваження з представництва її інтересів в суді. Звернення прокурора до суду спрямоване на відновлення законності при вирішенні суспільно значимого питання законності передачі у власність земельної ділянки із земель комунальної власності. Дотримання належного регулювання земельних правовідносин, раціонального використання землі шляхом їх вірного правового (в тому числі договірного) врегулювання, що виключає невизначеність у правовідносинах сторін, безпосередньо належить до інтересів держави і суспільства.

Аналогічні висновки щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави викладені у постанові Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №910/11919/17, від 02.10.2018 №4/166 "б". Звертаючись до суду як самостійний позивач, прокурор діє як уповноважений орган, що здійснює функцію нагляду за додержанням законів органами місцевого самоврядування (у формі представництва), у даному випадку, Боратинською сільською радою, яка порушила вимоги чинного законодавства при прийнятті спірного рішення. Інший будь-який орган, який здійснює контроль (нагляд) за дотриманням органами місцевого самоврядування вимог чинного законодавства України при прийнятті рішень, віднесених до їх компетенції і відповідно має повноваження на звернення до суду з цих питань, відсутній.

Крім цього, орган місцевого самоврядування не має повноважень щодо скасування власного прийнятого ненормативного акта (рішення Конституційного суду України №7-рп/2009 від 16.04.2009 - справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), а тому звернення до суду прокурора про визнання акта незаконним та його скасування через невідповідність Конституції та Законам України, є способом захисту інтересів держави (територіальної громади), що передбачений законом (п.10 ч.2 ст.16 ЦК України). Одним з відповідачів у справі є Боратинська сільська рада, оскільки позовна вимога про скасування її рішення спрямована саме даному органу місцевого самоврядування. Відтак, пред`являючи позовну заяву в інтересах органу місцевого самоврядування, і водночас, спрямовуючи позовну вимогу про скасування рішення цьому ж органу, прокурор не міг порушити принципи правосуддя, зокрема принципи змагальності і верховенства права та визначити сільську раду і як позивача, і як відповідача у справі. З урахуванням наведеного, визначення однієї і тієї ж особи як позивачем, так і відповідачем ЦПК України не передбачено, відповідно є процесуально неможливим.Способами захисту цивільних прав та інтересів відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно до положень статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Відповідно до частини 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до п.2 чинного роз`яснення президії Вищого арбітражного суду України №02-5/35 від 26.01.2000р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів", підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Вказані обставини свідчать про наявність передбачених ч. З ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для представництва інтересів держави в суді. Приймаючи до уваги, що земля, відповідно до положень ст. 14 Конституції України, ст.1 Земельного кодексу України становить основу економічної стабільності України, за вказаних обставин, наявні достатні підстави для звернення до суду прокурора в інтересах держави.

Посилаючись на вищенаведене, позивач просить поновити строк для звернення його з позовом до суду, визнати незаконним та скасувати рішення Боратинської сільської ради від 29.12.2011 №10/5 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки у власність», на підставі якого ОСОБА_1 отримав у власність земельну ділянку площею 0,1000га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с.Рованці Луцького району Волинської області з кадастровим номером 0722880700:04:001:7114; зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку за кадастровим номером 0722880700:04:001:7114, площею 0,1000 га у власність територіальної громади Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області, стягнути судовий збір.

Від Боратинської сільської ради на адресу суду надійшов відзив, який обґрунтовано тим, що враховуючи наведені у позовній заяві обставини, згідно з якими ОСОБА_1 , порушивши норми ст. ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України, неодноразово скористався правом на безоплатне отримання у власність земельної ділянки і, як наслідок незаконно одержав у власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 0722880700:04:001:7114, площею 0,1000 га, спірна земельна ділянка підлягає поверненню.

Вважає, що ОСОБА_1 визначив пріоритетність свого приватного інтересу над суспільним, зловживаючи своїм правом, порушив встановлену законом процедуру безоплатної приватизації землі. В свою чергу, Боратинська сільська рада не володіла на момент прийняття рішення від 29.12.2011р. №10/5 інформацією про те, що громадянин ОСОБА_1 вже скористався своїм правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки (абз.6 а.З, абз.8 а. 10), що суперечить наведеному твердженню прокурора про небажання здійснення захисту своїх прав та інтересів. Крім того, зазначає, що Боратинська сільська рада не зверталась до суду для здійснення захисту своїх прав та інтересів стосовно даної земельної ділянки, виключно через об`єктивні причини, а саме: у зв`язку з відсутністю спеціалістів в галузі права та відсутністю коштів в бюджеті для сплати судового збору. Також Боратинській сільській раді стало відомо про факт незаконного надання земельної ділянки у власність ОСОБА_1 лише 13.12.2018 року з отриманого листа від Луцької місцевої прокуратури, підтвердженням чого є лист Боратинської сільської ради до Луцької місцевої прокуратури від 14.12.2018 року №1226/2-18. Враховуючи наведене, Боратинська сільська рада не заперечує проти звернення прокуратури до суду з приводу ситуації, яка склалася, не заперечує проти поновлення строків звернення з позовом до суду, визнання незаконним та скасування рішення Боратинської сільської ради від 29.12.2011 №10/5 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки у власність», на підставі якого ОСОБА_1 отримав у власність спірну земельну ділянку та щодо зобов`язання ОСОБА_1 про повернення земельної ділянки за кадастровим номером 0722880700:04:001:7114, площею 0,1000 га у власність територіальної громади Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області.

Прокурор Юрченко О.В. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на викладені у позовній заяві підстави, та просив позов задовольнити.

Від представника Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області надійшов в суд відзив, згідно з яким останній вважає вимоги позовної заяви підставними, просить позов задовольнити з підстав, зазначених у відзиві.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчить розписка, яка міститься в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, та подані сторонами докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог, суд установив таке.

За ч. 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 14 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Ст. 1 Земельного кодексу України передбачено, що земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності, право власності на землю - це право володіти, користуватися, розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами, сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Як передбачено ст. 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", одним із принципів місцевого самоврядування є судовий захист прав місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» землі комунальної власності є матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування.

Ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як випливає із змісту позовних вимог, спір зачіпає інтереси держави, яка згідно п. 3 ч.І ст. 131-1 Конституції України покладає на прокуратуру повноваження з представництва її інтересів в суді, з метою представництва інтересів громадянина, або держави в суді, згідно з ч.4 ст. 56 ЦПК України, прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом інших осіб, на будь-якій стадії розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Стаття 256 Цивільного кодексу України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Відповідно до ч.І ст. 261 Цивільного кодексу України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, перебіг позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що на даний позов прокурора , який пред`явлено від імені держави і направлено на захист права державної власності, поширюється положення ст. 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі ч. 1 ст. 261 цього Кодексу перебіг позовної давності слід рахувати від дня, коли держава в особі її органів, як суб`єкта владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушенні прав і законних інтересів.

Крім того, виходячи з вимог ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

Аналогічні висновки викладені Верховним судом у постановах від 22.05.2018 у справі №369/6892/15-ц, від 14.11.2018 у справі №183/1617/16.

Як встановлено судом, Луцькій місцевій прокуратурі про порушення вимог земельного законодавства під час надання земельних ділянок у власність стало відомо з матеріалів кримінального провадження №420180300000000265 від 17.09.2018, внесеного за фактом заволодіння гр. ОСОБА_1 шляхом обману земельними ділянками на території Луцького району впродовж 2010-2015, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.І ст. 190 КК України.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не повідомив Боратинську сільську раду, що раніше скористався своїм правом на безоплатну приватизацію земельних ділянок, остання також не володіла інформацією щодо порушеного права, що підтверджується відповідним листом. Таким чином, строки позовної давності пропущено з поважних причин.

Відповідно до ч.1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

А тому, строк для звернення з цим позовом до суду підлягає поновленню.

Частиною 1 ст. 6 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

У ч. 5 ст. 16 цього Закону зазначено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Боратинська сільська рада є органом місцевого самоврядування, що здійснює відповідно до закону, від імені та в інтересах вказаної територіальної громади правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, землями в межах села.

Як слідує із змісту ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема, на землю. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів.

Відповідно до ст. ст. 13, 14 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють орган державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як випливає з положень статті 81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Порядок отримання громадянами у власність земельних ділянок врегульовано нормами статей 116,118,121 Земельного кодексу України .

Разом з тим, законодавством встановлені певні обмеження у правах набуття права власності на земельні ділянки, а саме: згідно з ч. 4ст. 116 Земельного кодексу України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Визначений статтею 118 Земельного кодексу України порядок передачі земельної ділянки у власність застосовується при умові дотримання вимог ст. ст.116,121 Земельного кодексу України .

Судом встановлено, що рішенням Лищенської сільської ради від 23.11.2006р. №6/04 "Про безоплатну передачу земельних ділянок громадянам у власність" громадянину ОСОБА_1 передано безоплатно у приватну власність для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських споруд земельну ділянку площею 0,12 га. В подальшому, на підставі даного рішення 19.12.2006р. видано Державний акт на право власності на земельну ділянку ЯД 274570 від 19.12.2006р. (кадастровий номер 0722883600:01:001:1749).

Крім цього, рішенням Шепельської сільської ради від 20.07.2009 №28/5 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення і надання земельних ділянок у власність" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянину ОСОБА_1 загальною площею 2,0074 га, які знаходяться в селі Шепель Луцького району (для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд - площею 0,25 га, для ведення особистого селянського господарства - 1,7574 га). Передано у власність дану земельну ділянку.

На підставі цього рішення 11.02.2010р. видано Державний акт ЯИ 936666 (кадастровий номер земельної ділянки 0722887500:01:001:1482 - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,25 га).

Крім того, рішенням Заборольської сільської ради від 25.03.2011р. № 5/61 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянину ОСОБА_1 загальною площею 0,85 га (0,25 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; 0,6 га - для ведення особистого селянського господарства), які знаходяться в с. Забороль Заборольської сільської ради та передано їх у власність останнього.

Право власності на земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за кадастровим номером 0722881800:01:001:5360, зареєстроване 19.09.2011р., що підтверджується інформацією Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 07.09.2018р.

Окрім цього, рішенням Боратинської сільської ради від 29.12.2011р. № 10/5 затверджено проект землеустрою та в черговий раз безоплатно передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за кадастровим номером 0722880700:04:001:7114.

Вказане підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності №10236805 від 30.06.2015р.

Таким чином, ОСОБА_1 безоплатно отримав чотири земельні ділянки за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Судом встановлено, що рішення Боратинської сільської ради від 29.12.2011р. №10/5 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки у власність», на підставі якого ОСОБА_1 отримав у власність земельну ділянку площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с. Рованці Луцького району Волинської області з кадастровим номером 0722880700:04:001:7114, прийнято з порушеннями вимог земельного законодавства, у зв`язку із чим, це рішення підлягає визнанню незаконним та скасуванню, а надана земельна ділянка поверненню з наступних підстав.

Відповідно до п. «в» ч. 3 ст. 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з п. «б» ч. 1ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 га.

Як слідує із змісту ч. 4ст. 116 Земельного кодексу України , передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз за кожним видом використання.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 5 Закону України «Про особисте селянське господарство», громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 га, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установленихст. 121 Земельного кодексу України для ведення особистого селянського господарства.

Як слідує зі змісту ст. ст.116, 121 Земельного кодексу України одноразовість отримання земельної ділянки у власність означає, що особа, яка скористалась своїм правом і отримала у власність земельну ділянку, меншу від граничної площі, передбаченої ст. 121 Земельного кодексу України, не має правових підстав для отримання у власність земельної ділянки цього ж цільового призначення вдруге.

Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_1 не повідомив Боратинську сільську раду про те, що раніше скористався своїм правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, чим порушив встановлений законом порядок безоплатної приватизації землі, а тому рішення рішення Боратинської сільської ради від 29.12.2011 №10/5 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки у власність», особи, яка таке право вже використала слід визнати незаконним, та повернути земельну ділянку за кадастровим номером 0722880700:04:001:7114, площею 0,1000 га у власність територіальної громади Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області.

Статтею152 Земельного кодексу України передбачено, що захист прав на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсним рішень, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, застосування інших, передбачених законом способів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Таким чином, аналізуючи наведене, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

Частиною 2 статті 141ЦПК України передбачено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

А тому з відповідача ОСОБА_1 на користь прокуратури Волинської області слід стягнути судові витрати в сумі 4802,50грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 81, 175, 184, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст. 131-1 Конституції Украни, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 13, 21, 32 Закону України «Про оренду землі», ст. 141 ЗК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Поновити строк для звернення в суд з позовом першого заступника керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави до Боратинської сільської ради, ОСОБА_1 про скасування рішення, повернення земельної ділянки .

Позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Боратинської сільської ради від 29.12.2011 №10/5 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки у власність», на підставі якого ОСОБА_1 отримав у власність земельну ділянку площею 0,1000га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с.Рованці Луцького району Волинської області з кадастровим номером 0722880700:04:001:7114.

Зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку за кадастровим номером 0722880700:04:001:7114, площею 0,1000 га у власність територіальної громади Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області.

Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь прокуратури Волинської області (43000, м.Луцьк, вул.Винниченка, 15) судовий збір в сумі 4802,50грн. (чотири тисячі вісімсот дві гривні 50 копійок), зарахувавши його на р/р 35216072004945 у Державній казначейській службі України, МФО 820172, код 02909915.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Позивач:Перший заступник керівника Луцької місцевої прокуратури, адреса місцезнаходження: 43000, Волинська область, м.Луцьк, вул.Винниченка, 13.

Відповідач: Боратинська сільська рада, адреса: 45605, с.Боратин, вул.Центральна, 15, Луцький район, Волинська область.

Відповідач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Луцького міськрайонного суду Л.В. Івасюта