Рішення № 85215176, 16.10.2019, Каховський міськрайонний суд Херсонської області

Справа № 658/2779/19

(провадження № 2-а/658/29/19 )

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2019 року м.Каховка

Каховський міськрайонний суд Херсонської області в складі:

головуючого-судді Подіновської Г.В..

за участю секретаря Марчук В.І.,

представника позивача - Петренка А.П. ,

представника відповідача - Діденко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Каховка Херсонської області адміністративний позов ОСОБА_2 , в інтересах якого діє Петренко Антон Павлович до Управління державної міграційної служби України в Херсонській області про визнання протиправними та скасування рішення,

встановив:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення № 13 від 27.06.2019 року Каховського районного відділу Управління державної міграційної служби України в Херсонській області в частині заборони йому в`їзду на територію України терміном у три роки.

Позивач вважає таке рішення відповідача незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача на задоволенні позовних вимог наполягав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували, надали відзив на адміністративний позов, у відповідності до якого у задоволенні позову просили відмовити.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідача, суд вважає адміністративний позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням № 13 про примусове повернення з України іноземця або особи без громадянства до країни походження, громадянина Таджикистану ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було вирішено повернути з України та заборонити йому в`їзд на території України терміном у три роки, у зв`язку з тим, що не має підстав для подальшого перебування та легалізації на території України та зобов`язано покинути території України у термін до 20.07.2019 року (а.с. 11-13).

Представником відповідача 14.08.2019 року подано до суду відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі та зазначив, що з 25.10.2016 року Аріфджонов У.У. ухиляється від виїзду з України та знаходиться на території України після закінчення відповідного терміну перебування, чим порушив Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (а.с. 51-70).

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», який визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України.

Пунктом 7 ч.1 ст.1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.

Відповідно до ч.3 ст.9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Відповідно до частин 1, 3 статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється: в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; якщо при клопотанні про в`їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи; якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі; якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, органів доходів і зборів та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні; якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну; якщо така особа намагається здійснити в`їзд через контрольні пункти в`їзду-виїзду на тимчасово окуповану територію без спеціального дозволу або така особа під час попереднього перебування на території України здійснила виїзд із неї через контрольний пункт в`їзду-виїзду.

Рішення про заборону в`їзду в Україну приймається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону. Згідно з частиною 1 статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Відповідно до частини 2 статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в`їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в`їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення.

З відзиву відповідача вбачається, що 27.06.2019 року відносно ОСОБА_2 було складено протокол серії ПР МХС № 040631 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 203 КУпАП та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400,00 грн. який був сплачений відповідачем 27.06.2019 року.

Вимогами ч. 1 ст. 203 КУпАП передбачена відповідальність за порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в`їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України, крім порушень, передбачених частиною другою цієї статті.

Згідно ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» рішення про примусове повернення може бути оскаржено до суду.

Виходячи з положень частини першої статті 288 Кодексу адміністративного судочинства України, позовні заяви іноземців та осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх примусове повернення в країну походження або третю країну, а також позовні заяви центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України подаються до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органу охорони державного кордону чи Служби безпеки України або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.

Згідно п. 1.6 Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців за межі України є: дії іноземців, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; дії іноземців, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні.

Обґрунтовуючи підстави для скасування оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, позивач посилається на те, що відповідачем не надано жодних доказів про те, що він, позивач, загрожує національній безпеці України, порушує громадський порядок, порушує права і законні інтереси громадян України та інших осіб, які проживають в Україні.

Згідно ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції, органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Під час розгляду справи по суті, представником відповідача не надано доказів асоціальної характеристики позивача, суд також мусить визнати, що таке втручання не є необхідним у демократичному суспільстві для досягнення легітимної мети - в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Аналізуючи вищенаведені норми закону, суд дійшов висновку про те, що у разі прийняття повноважним органом, за наявності законодавчо визначених підстав, рішення про примусове повернення іноземця в країну походження або третю країну, можлива строкова заборона щодо подальшого в`їзду в Україну регламентується саме нормами статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», оскільки безпосередньо пов`язана з цим рішенням.

Заборона в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства на визначений законом строк є не обов`язком, а правом відповідача. Тобто, є нормою яка може бути застосована до особи з урахуванням обставин її перебування на території України, дотримання вимог законодавства України, соціальну небезпеку, тощо.

Виходячи зі змісту оспорюваного рішення повноваженою особою не зазначено жодного обґрунтування для застосування такого заходу як заборона для позивача в`їзду на територію України на три роки, тому позивачем правомірно заявлено вимоги про скасування рішення в частині, яка стосується заборонипозивачу в`їзду в Україну у встановлений строк.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні не знайшов підтвердження факт вчинення позивачем дій, передбачених ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», відтак Рішення № 13 від 27.06.2019 року про примусове повернення з України іноземця або особи без громадянства до країни походження, громадянина Таджикистану ОСОБА_2 , прийняте відповідачем без достатніх на те правових підстав, а отже позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ст.2-3, 5-6, 9, 13, 72-79, 132, 139, 241-243, 245-246, 250-251, 263, 288, 293, 295, 297 КАС України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина Таджикістана № НОМЕР_1 від 06.08.2018 року), в інтересах якого діє Петренко Антон Павлович (місце знаходження: АДРЕСА_2 ) до Управління державної міграційної служби України в Херсонській області (місце знаходження: м. Херсон, вул. Перекопська, буд. № 168, ЄДРПО: 37839478) про визнання протиправними та скасування рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення № 13 від 27.06.2019 року Каховського районного відділу Управління державної міграційної служби України в Херсонській області в частині заборони виїзду на територію України терміном у три роки громадянину Таджикістану ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до П`ятого Апеляційного адміністративного суду через Каховський міськрайонний суд Херсонської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Г. В. Подіновська