Ухвала суду № 85211328, 24.10.2019, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

24 жовтня 2019 року справа № 925/1138/19

м. Черкаси

Господарський суд Черкаської області в складі судді Дорошенка М.В. за участю прокурора відділу прокуратури Черкаської області Олійник І.А., представника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області Кочмара В.К., особисто відповідача фізичної особи - підприємця Волошина О. М., із секретарем судового засідання Рябенькою Я.В., розглянувши у підготовчому засіданні у м. Черкаси клопотання фізичної особи - підприємця Волошина О. М. про залишення позову прокурора без розгляду у справі за позовом заступника керівника Уманської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області та Державного історико - архітектурного заповідника "Стара Умань" до фізичної особи - підприємця Волошина Олега Миколайовича про стягнення 268998,13 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Уманської місцевої прокуратури (далі також - прокурор) звернувся до Господарського суду Черкаської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області та Державного історико - архітектурного заповідника "Стара Умань" (далі також - позивач 1 та позивач 2) з позовом до фізичної особи - підприємця Волошина Олега Миколайовича (далі також - відповідач) з вимогами про:

стягнення з фізичної особи - підприємця Волошина Олега Миколайовича до державного бюджету в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області 172602,59 грн. заборгованості з жовтня 2017 року по липень 2019 року за укладеним між сторонами договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, від 24.01.2009 №715, у тому числі: 163738,69 грн. боргу з орендної плати та 8863,90 грн. пені;

стягнення з фізичної особи - підприємця Волошина Олега Миколайовича на розрахунковий рахунок Державного історико - архітектурного заповідника "Стара Умань" №31257299303943, МФО 820172 в УДКСУ м. Київ заборгованості по орендній платі з квітня 2017 року по травень 2018 року у суму 96395,54 грн.

Ухвалою від 26.09.2019 Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву прокурора до розгляду, відкрив провадження у справі №925/1138/19, вирішив розглядати її за правилами загального позовного провадження і призначив у ній підготовче засідання на 14 год. 30 хв. 19.03.2019 у приміщенні Господарського суду Черкаської області і встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов.

16 жовтня 2019 року до Господарського суду Черкаської області надійшов відзив відповідача із запереченнями проти позову. Цей відзив містить клопотання відповідача про залишення позову прокурора без розгляду з підстав необґрунтованості прокурором наявності підстав для здійснення ним представництва інтересів держави у спірних правовідносинах.

Усі учасники справи були належним чином повідомлені господарським судом про дату, час і місце призначеного ухвалою від 26.09.2019 підготовчого засідання у цій справі на 14 год. 30 хв. 24.10.2019, проте Державний історико - архітектурний заповідник "Стара Умань" чи його представник у це підготовче засідання не явилися, що не перешкоджає його проведенню.

Господарський суд Черкаської області розглянув вказане клопотання відповідача у підготовчому засіданні, яке відбулося 24.10.2019, і дійшов до висновку, що воно підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду із даним позовом, прокурор послався на те, що позивачами не вжито необхідних заходів для стягнення з відповідача заборгованості за користування державним майном шляхом пред`явлення відповідного позову до господарського суду у зв`язку із відсутністю у позивачів коштів на сплату судового збору.

Частиною 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується з положеннями ч. 6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається, що Верховним Судом розглядався ряд спорів, у яких надані висновки щодо права прокурора на звернення до суду із позовами в інтересах держави.

Так, у постановах Верховного Суду, зокрема, у постанові Великої Палати від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, а також у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 926/03/18, від 23.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 06.02.2019 у справі №927/246/18, від 23.01.2019 у справі №920/331/18 містяться наступні висновки:

- відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом;

- розглядаючи кожен випадок окремо, суд повинен вирішити, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідає принципу рівноправності сторін;

- у Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не належить до сфери кримінального права, наголошено, що вкрай важливо забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і щоб загальні завдання щодо захисту інтересів держави вирішувалися через систему здійснення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій було засновано окремі, належним чином розміщені та ефективні органи;

- з огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу стосовно рівноправності сторін судового провадження зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено;

- отже, прокурор може представляти інтереси держави у суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави у суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України);

- положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким має бути визначено виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру";

- так, за змістом частини 3 статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті;

- отже, винятковими випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).

Ці міркування Конституційний Суд України висловив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який вже втратив чинність. Однак, наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

У пункті 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України зазначено про можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках. Тому необхідно з`ясувати, що мається на увазі під "виключним випадком" і чи є таким випадком ситуація у справі.

Аналіз частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно різняться.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка, проте, є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, охоплює досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Господарський суд Черкаської області, враховуючи наведені висновки Верховного Суду, встановив наступні обставини щодо представництва прокурором інтересів держави у даній справі.

Звертаючись з даним позовом до господарського суду, прокурор зазначив, що вказані ним уповноважені органи - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Черкаській області та Державний історико - архітектурний заповідник "Стара Умань" за наявності факту порушення економічних інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам, не вжили своєчасних заходів щодо подання позову про стягнення з відповідача заборгованості за користування державним майном, що стало підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі: 1) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області як органу, що здійснює функції управління державним майном, виступає його орендодавцем і контролює надходження до Державного бюджету України плати за оренду державного та 2) Державного історико - архітектурного заповідника "Стара Умань" як балансоутримувачу державного майна, який використовує кошти, що надходять від оренди державного майна для забезпечення належного свого функціонування.

На підтвердження невжиття вказаними органами захисту інтересів держави прокурор надав листи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області від 08.05.2019 №10-08-2306, від 15.08.2019 №10-08-4054 та Державного історико - архітектурного заповідника "Стара Умань" від 23.05.2019 №130-1 і від 05.09.2019 №202 про неможливість звернення ними із позовом до суду через відсутність (недостатність) у них, коштів для сплати судового збору.

Проте, доказів, які б підтверджували доводи позивачів про відсутність (недостатність) коштів на сплату судового збору прокурор з позовом не подав.

Оцінивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд дійшов до висновку про те, що прокурором не надано доказів того, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Черкаській та Державний історико - архітектурний заповідник "Стара Умань" не мають можливості самостійно захистити права у даному випадку, як і не доведено прокурором неналежності здійснення ним такого захисту.

Посилання позивачів на відсутність (недостатність) коштів на оплату судового збору не можуть вважатись доказом неможливості їх самостійного звернення за захистом своїх прав до суду, оскільки питання оплати судового збору, його відстрочки чи розстрочки регулюються Законом України "Про судовий збір", а прокурор не є тією особою, до компетенції якої цим Законом віднесено вирішення питань оплати чи звільнення від оплати судового збору, крім того, прокурор законом не наділений замісними функціями платника судового збору.

При цьому, господарський суд врахував правові позиції Верховного Суду, викладені постанові від 31.07.2019 у справі №916/2914/18, згідно з якими що відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів на сплату судового збору не свідчить про неналежність захисту і не є підставою для подання позову прокурором.

Згідно з положеннями частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Отже, зазначена правова норма спеціального законодавчого акта, який визначає повноваження прокурора з виконання покладених на нього функцій, чітко врегульовує підстави та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Зазначеним законом прямо заборонено здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній.

У порушення наведеної в частині 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прямої заборони прокурор другим позивачем визначив Державний історико - архітектурний заповідник "Стара Умань", який не є органом державної влади або іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого належить захист економічних інтересів держави.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 10.04.2019 у справі №906/853/17.

З огляду на викладене господарський суд дійшов до висновку, що у даному випадку немає передбачених законом виключних підстав для представництва прокурором інтересів держави, а тому й немає підстав для розгляду справи по суті, оскільки за змістом статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.

Відсутність законних підстав для представництва прокурором інтересів держави означає про подання позову особою, яка не має процесуальної дієздатності, і є підставою для залишення такого позову без розгляду відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду.

Отож позов прокурора підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись статтями 185, 226, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Позов заступника керівника Уманської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області та Державного історико - архітектурного заповідника "Стара Умань" до фізичної особи - підприємця Волошина Олега Миколайовича про стягнення 268998,13 грн. залишити без розгляду.

Ця ухвала набирає законної сили після її оголошення і протягом десяти днів може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя Дорошенко М.В.