Рішення № 85211058, 24.10.2019, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 жовтня 2019 року м. ТернопільСправа № 921/562/19

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бурди Н.М.

при секретарі судового засідання: Крутіній Ю.С.,

розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Реконбуд", 5-й мікрорайон, буд.13, оф. 2, м. Нововолинськ, Волинська область, 45403

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія "Вся Україна", вул. Шевченка, 127, с. Вовчківці, Зборівський район, Тернопільська область.

про стягнення 91 403,97 грн заборгованості

За участі представників сторін:

Позивача: Микулик В.М., посвідчення адвоката № 1331 від 04.11.2017 р.

Відповідача: не з`явився.

Суть справи :

04.09.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Реконбуд" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія "Вся Україна" про стягнення 91 403,97 грн заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не сплачено 81 130,86 грн заборгованості, яка виникла внаслідок поставки товару згідно видаткових накладних №161 від 02.11.2018 та № 169 від 16.11.2018 та виконання робіт на підставі акту виконання робіт № 159 від 02.11.2018. За несвоєчасне виконання грошових зобов`язань на вказану заборгованість позивачем нараховано три проценти річних та інфляційні втрати.

Ухвалою від 06.09.2019 відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 26 вересня 2019 року на 12:30 год. Ухвалою від 20.09.2019 суд постановив дане судове засідання провести у режимі відеоконференції за клопотанням представника позивача.

20.09.2019 позивачем через канцелярію суду подано клопотання про витребування доказів б/н від 17.09.2019 (вх. номер 16940 від 20.09.2019), підтримане його представником в судовому засіданні.

За результатами розгляду вказаного клопотання суд дійшов висновку про його задоволення, запропонувавши ТОВ Будівельна компанія "Вся Україна", надати суду інформацію про прийняття податкових накладних №1 від 02.11.2018 на суму 25 266 грн, №2 від 02.11.2018 на суму 77 498,86 грн та №12 від 16.11.2018 на суму 3 366 грн та про віднесення сум ПДВ згідно вказаних податкових накладних Товариством до податкового кредиту (ухвала від 26.09.2019).

Крім того, на вимогу суду 15.10.2019 позивачем через канцелярію надано: оригінали видаткових накладних №161 від 02.11.2018 та № 169 від 16.11.2018; оригінал акту виконання робіт № 159 від 02.11.2018; копію договору про надання правничої допомоги № 28-08/19-г від 28.08.2019; копію акту виконаних робіт (наданих послуг) № 17-г від 30.09.2019; копію квитанції до прибуткового касового ордера № 12 ко від 30.09.2019 .

15.10.2019 через канцелярію суду представником позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Реконбуд", подано клопотання б/н від 01.10.2019 ( вх. № 18615 від 15.10.2019) про проведення судового засідання у справі № 921/562/19 призначеного на 24.10.2019 в режимі відеоконференції, яке судом задоволено, про що постановлено ухвалу від 15.10.2019.

15.10.2019 через канцелярію суду позивачем згідно супровідного листа від 07.10.2019 на виконання вимог суду надано для огляду оригінали доказів, що долучені до позовної заяви, а саме: оригінали видаткових накладних № 161 від 02.11.2018 року, № 169 від 16.11.2018 року та акту надання послуг №159 від 02.11.2018. Крім того, до супровідного листа долучено докази на підтвердження понесених Товариством витрат на правничу допомогу, а також копія листа Поромівської сільської ради №916/01-14 від 03.09.2019, що підтверджує факт надання послуг та постачання продукції позивачем.

Уповноважений представник позивача в судове засідання, яке відбулося 24.10.2019 в режимі відеоконференції, прибув, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, вимоги ухвали суду від 26.09.2019 про надання інформації не виконав, жодних клопотань не подав, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні по розгляду даної справи не скористався, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення адресату знаходиться в матеріалах справи).

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи, що про час та місце проведення судового засідання ТОВ Будівельна компанія "Вся Україна" було повідомлено своєчасно та належним чином, суд дійшов висновку, що товариство мало час та можливість надати всі витребувані та додаткові документи, які мають значення для розгляду даної справи, однак наданим ій процесуальним правом не скористалось.

За приписами ч.5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Тому, застосовуючи принципи змагальності, диспозитивності та пропорційності господарського судочинства, що закріплені в п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 13-15 ГПК України, та беручи до уваги забезпечення сторонам рівних та належних умов для надання доказів, необхідних для розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності судом встановлено таке.

Матеріали справи свідчать, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Реконбуд» та Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія «Вся Україна» були укладені договір поставки та договір про надання послуг у спрощений спосіб шляхом підписання видаткових накладних та акту виконаних робіт.

На виконання досягнутих домовленостей 02.11.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вся Україна» отримало від Товариства з обмеженою відповідальністю «Реконбуд» товарно-матеріальні цінності на загальну суму 77 498,86 грн, а саме: щебінь базальтовий 5*20 (110,7 м.куб.). Факт придбання товару підтверджується позивачем видатковою накладною № 161 від 02.11.2018 року та податковою накладною від 02.11.2018 року .

Крім того, 02.11.2018р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Реконбуд» було надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Вся Україна» послуги, а саме: послуги трактора (47,2 год.) та послуги навантажувача JCB 1 CX (19,7 год.) на загальну суму 25 266,00 грн. Факт надання послуг підтверджується позивачем актом надання послуг №159 від 02.11.2018 та податковою накладною від 02.11.2018 року.

16.11.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вся Україна» отримало від Товариства з обмеженою відповідальністю «Реконбуд» товарно-матеріальні цінності на загальну суму 3 366,00 грн, а саме: щебінь (8,5 тон) . Факт придбання товару підтверджується видатковою накладною № 169 від 16.11.2018 року та податковою накладною від 16.11.2018 року .

Надані позивачем на вимогу ухвали від 06.09.2019 згідно супровідного листа від 07.10.2019 оригінали видаткових накладних № 161 від 02.11.2018 року, № 169 від 16.11.2018 року та акту надання послуг №159 від 02.11.2018 оглянуті судом в судовому засіданні 24.10.2019.

21.12.2018 відповідачем було здійснено частково оплату за отриманий товар (щебінь) в сумі 25 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 517 від 21.12.2018.

Таким чином, заборгованість ТОВ Будівельна компанія «Вся Україна» станом на 30.08.2019 за отриманий товар та надані послуги становить 81 130,86 грн.

Позивач стверджує, що досягти згоди щодо сплати існуючої заборгованості в добровільному позасудовому порядку сторонам не вдалося, що слугувало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Реконбуд» з позовом до Господарського суду Тернопільської області про примусове стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вся Україна» 81 130,86 грн заборгованості за одержаний товар, а також 2 088 грн 32 коп. трьох процентів річних та 8 184 грн 49 коп. інфляційних втрат за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань.

Оцінивши зібрані у справу докази та дослідивши норми чинного законодавства, що регулюють розглядувані правовідносини, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на таке.

Зобов`язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, цивільні права та обов`язки виникають з договорів, тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов`язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов`язання, визначені умовами договору.

Статтями 202, 205 ЦК України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати ; форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин для якого не встановлене обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно зі статтею 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 2 статті 642 ЦК України встановлено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала І роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Судом встановлено, що позивач передав відповідачу товар на загальну суму 80864,86 грн., що підтверджується видатковими накладними № 161 від 02.11.2018 та № 169 від 16.11.2018 року, які підписані та завірені печатками сторін без зауважень.

Таким чином слід дійти висновку, що між ТОВ «Реконбуд» та ТОВ «Вся Україна» виникли зобов`язання, що випливають із договору поставки, укладеного у спрощеній формі, згідно якого та в силу ст.712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України). Загальними положеннями про купівлю-продаж (параграф 1 глави 54 ЦК України) передбачено право продавця вимагати оплати товару.

У відповідності до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а згідно ч. 2 цієї статті передбачено, що покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати. І оскільки у відповідності до п.2.2 Договору встановлено, що оплата проводиться протягом одного року по мірі реалізації товару, з дня його отримання, а відтак, обов`язок відповідача оплатити товар виникає через один рік з моменту його прийняття шляхом підписання видаткової накладної уповноваженим представником Покупця.

Окрім того, судом встановлено, що позивач надав послуги згідно акту надання послуг № 159 від 02.11.2018, який підписаний та завірений печатками сторін без зауважень.

Наведене свідчить, що між ТОВ «Реконбуд» та ТОВ «Вся Україна» виникли зобов`язання, що випливають із договору надання послуг, укладеного у спрощеній формі, згідно якого та в силу ст.901 ЦК України одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Наявними у справі доказами підтверджено, що ТОВ Будівельна компанія «Вся Україна» товар і товаророзпорядчі документи, а також надані йому послуги отримав без заперечень, про що свідчать підписи уповноважених осіб та відтиски печаток на видаткових накладних №161 від 02.11.2018, №169 від 16.11.2018 року та акті надання послуг № 159 від 02.11.2018.

Враховуючи викладене, у відповідача виник обов`язок з оплати вартості поставленого товар у та наданих послуг в сумі 106130, 86грн.

Однак, матеріали справи свідчать, що ТОВ Будівельна компанія «Вся Україна» в порушення вимог ч.1 ст. 692 ЦК України та ст. 901 ЦК України вартість одержаного товару та наданих послуг у встановлений строк оплатило лише частково на суму 25000 грн (платіжне доручення №517 від 21.12.2018), у зв`язку з чим утворилась заборгованість у сумі 81 130,86 грн. Доказів зворотного відповідачем не подано, а судом не здобуто.

За змістом положень статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Аналогічні положення містяться й у статтях 525, 526 ЦК.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовна вимога Реконбуд" про стягнення з ТОВ Будівельна компанія «Вся Україна» 81 130,86 грн. заборгованості підлягає до задоволення, як обґрунтовано заявлена, належним чином доведена та по суті неоспорена відповідачем.

Щодо позовних вимог про стягнення 2 088 грн 32 коп. трьох процентів річних та 8 184 грн 49 коп. інфляційних втрат за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань судом встановлено таке.

Згідно зі статтею 530 ЦК якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до положень статті 610 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку (по кожній видатковій накладній окремо) розмір втрат від інфляції за період з листопада 2018 по серпень 2019 складає 8184,79 грн, а три проценти річних від простроченої суми за період з 05.11.2018 по 30.08.2019 становлять 2088,32 грн.

Господарський суд, враховуючи положення названих норм законодавства та матеріали справи, оцінивши поданий позивачем розрахунок, а також, здійснивши власний арифметичний їх перерахунок, з урахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати, дійшов висновку що до стягнення підлягають 4 517 (чотири тисячі п`ятсот сімнадцять) грн. 84 коп інфляційних витрат та 2085 (дві тисячі вісімдесят п`ять) грн 24 коп. 3% річних, як правомірно та обґрунтовано заявлені.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3666,95 грн. інфляційних нарахувань та 3,80 грн. 3% річних, то у їх задоволенні суд відмовляє, як у надмірно заявлених.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не подано, а судом не здобуто доказів сплати боржником наявної перед позивачем заборгованості.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Реконбуд" в частині стягення 81 130 грн 86 коп. боргу, 2085 грн 24 коп. 3% річних, 4517 грн. 84 коп. інфляційних витрат є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, а відтак підлягають до задоволення шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія "Вся Україна".

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд, зазначає наступне.

У позовній заяві представником позивача здійснено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, що включає в себе:

- оплата судового збору за подання позовної заяви 1921,00 грн.;

- витрати позивача на правову допомогу 9000,00 грн.

Всього за попереднім (орієнтовним) розрахунком суми судових витрат, які позивач вже поніс становить 10921, 00грн. ( з яких 9000 грн. витрат на правову допомогу та 1921 грн сплаченого судового збору).

Вказана сума понесених судових витрат підтверджена представником позивача в судовому засіданні 24.10.2019 року.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

На підтвердження свої повноважень, як адвоката, адвокатом Микуликом В.М. до матеріалів справи долучено : копію ордера на надання правової допомоги серія АС №1001133 від 28.08.2019, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №1331 від 04.11.2007.

Згідно з вимогами пунктів 1, 2 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як свідчать матеріали справи, з метою захисту прав та отримання професійної правничої допомоги у даній справі, у тому числі і представництва інтересів у суді, 28.08.2019 року між ТОВ "Реконбуд" та адвокатом Микуликом В.М., що діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №1331 від 04.11.2017, укладено договір №28-08/19-г про надання правової допомоги, відповідно до умов пункту 1.1. якого Адвокат приймає на себе доручення Клієнта по наданню останньому правничої допомоги в обсязі та на умовах передбаченим даним договором в господарській справі за позовом ТзОВ «Реконбуд» до ТОВ БК «Вся Україна» про стягнення боргу за надані послуги та поставлений товар , а клієнт зобов`язується оплатити гонорар за дії Адвоката по наданню правничої допомоги і фактичні витрати, понесені ним у зв`язку з виконанням цього договору.

Відповідно до п. 5.1. вказаного Договору, сторонами узгоджено що за надану адвокатом правничу допомогу по Справі в суді першої інстанції, клієнт сплачує гонорар, розмір якого визначається Актом приймання виконаних робіт до даного договору.

Згідно акту виконаних робіт (наданих послуг) від 30.09.2019 визначено перелік наданих послуг, дату та вартість, зокрема: 28.08.2019-29.08.2019 попередня консультація, з`ясування фактичних обставин справи у клієнта, третіх осіб (2год.-1280 грн.); 28.08.2019-30.08.2019 збір документів, направлення адвокатських запитів та листів, вивчення та правовий аналіз матеріалів справи (3год.-1920 грн.); 29.08.2019-30.08.2019 аналіз судової практики в аналогічних спорах(2год.-1280 грн.); 28.08.2019-30.08.2019 підготовка процесуальних документів (позовна заява з додатками) надсилання документів, подання до суду (5год.-3200 грн.); 26.09.2019 участь у судовому (1320 грн.).

Частиною 8 ст. 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судові витрати на оплату послуг адвоката підлягають відшкодуванню лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату або адвокатському об`єднанню стороною, котрій такі послуги надавались, оплата послуг адвоката підтверджується відповідними фінансовими документами, і якщо такі послуги надавались адвокатом, а не будь-яким представником.

Так, адвокатом Микуликом В.М. на підтвердження понесених позивачем витрат на надання правничої допомоги до позовної заяви долучено копію квитанція до прибуткового касового ордера №12 ко від 30.09.2019 на суму 9000 грн, у полі підстава вказано: «договір №28-08/19-г від 28.08.2019 року», а платником вказано ТОВ «Реконбуд».

З огляду на наведене вище у сукупності, суд вважає, що договір №28-08/19-г про надання правової допомоги від 28.08.2019 року, акт виконаних робіт №17-г від 30.09.2019, квитанція до прибуткового касового ордера №12 ко від 30.09.2019 про оплату 9000 грн. послуг адвоката, наявність ордеру на представлення інтересів, присутність адвоката в судових засіданнях під час розгляду справи №921/562/19 є належними доказами фактично понесених позивачем витрат на правову допомогу в сумі 9 000, 00 грн.

Відповідно до п.3 ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом позов задоволено частково, на відповідача покладаються витрати на правничу допомогу у розмірі 8 638 грн 63 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, витрати по сплаті судового збору в загальному розмірі 1 748,57 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 76-79, 123, 129, 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія "Вся Україна", вул. Шевченка, 127, с. Вовчківці, Зборівський район, Тернопільська область, ідент. код 40660354 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Реконбуд", 5-й мікрорайон, буд.13, оф. 2, м. Нововолинськ, Волинська область, 45403, ідент. код 35826032 - 81 130 (вісімдесят одну тисячу сто тридцять) грн 86 коп. боргу, 2085 (дві тисячі вісімдесят п`ять) грн 24 коп. 3% річних, 4517(чотири тисячі п`ятсот сімнадцять) грн. 84 коп. інфляційних витрат, 1843 (одна тисяча вісімсот сорок три) грн. 87 коп. в повернення сплаченого судового збору та вартість витрат на правову допомогу у розмірі 8 638 (вісім тисяч шістсот тридцять вісім) грн 63 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повний текст рішення складено та підписано 28.10.2019.

Суддя Н.М. Бурда