Ухвала суду № 85211011, 28.10.2019, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

28 жовтня 2019 року Справа № 915/2163/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., розглянувши матеріали справи

за позовом: Керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області (вул. Івана Виговського, 18, м. Первомайськ, 55213)

в інтересах держави

до відповідачів:

1.Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Інвест Сервіс» (вул. Пушкінська, 21, п. №2, м. Київ, 01004, код ЄДРПОУ 40851385);

2.Департаменту інфраструктури міського господарства Южноукраїнської міської ради (вул. Дружби Народів, 23, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55000, код ЄДРПОУ 25936659);

3.Южноукраїнської міської ради (вул. Дружби Народів, 48, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55002, код ЄДРПОУ 33850880)

про: визнання незаконним та скасування рішень Южноукраїнської міської ради, визнання недійсним інвестиційного договору та договору оренди земельної ділянки, повернення майна та земельної ділянки, -

в с т а н о в и в:

22 жовтня 2019 року керівник Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області (надалі - прокурор) звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №35/5-1217вих.19 від 18.10.2019 в інтересах держави до: Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Інвест Сервіс», Департаменту інфраструктури міського господарства Южноукраїнської міської ради, Южноукраїнської міської ради, якою прокурор просить суд:

1.Визнати недійсним Інвестиційний договір щодо реалізації Інвестиційного проекту «Реконструкція та розбудова об`єкту «Критий ринок» від 26.04.2017, укладений між управлінням житлово-комунального господарства (департаментом інфраструктури міського господарства) Южноукраїнської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю

«ГРАНД ІНВЕСТ СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 40851385) та додаткові угоди від 27.06.2017 та 25.04.2018.

2.Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 13.06.2017, укладений між Южноукраїнською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «ГРАНД ІНВЕСТ СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 40851385), на підставі якого передано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 4810800000:04:004:0009 площею 3,1684 га.

3. Визнати незаконним та скасувати рішення Южноукраїнської міської ради №650 від 27.04.2017, яким затверджено інвестиційний договір щодо реалізації Інвестиційного проекту «Реконструкція та розбудова об`єкту «Критий ринок» від 26.04.2017.

4. Визнати незаконним та скасувати рішення Южноукраїнської міської ради №734 від 25.05.2017, яким надано згоду на укладення договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4810800000:04:004:0009 з ТОВ «ГРАНД ІНВЕСТ СЕРВІС».

5. Зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАНД ІНВЕСТ СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 40851385) повернути у розпорядження територіальної громади в особі Южноукраїнської міської ради об`єкт комунальної форми власності «Критий ринок», що складається з матеріальних цінностей у кількості 360 одиниць, розташований по вул. Дружби Народів, 19Б, в м. Южноукраїнську Миколаївської області.

6. Зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАНД ІНВЕСТ СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 40851385) повернути у розпорядження територіальної громади в особі Южноукраїнської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 4810800000:04:004:0009 площею 3,1684 га, розташовану по вул. Дружби Народів, 19Б, в м. Южноукраїнську Миколаївської області .

7.Стягнути з відповідачів у солідарному порядку на користь прокуратури Миколаївської області (р/р 35215058000340, ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) сплачений судовий збір за подачу позову.

8.Про дату, час і місце розгляду справи повідомити прокуратуру Миколаївської області та Первомайську місцеву прокуратуру.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2019, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/2163/19 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Позовні вимоги обгрунтовано посиланням на норми ст. ст. 203, 326, 626, 632, 759, 1212 ЦК України, ст. 2, 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та мотивовані тим, що незаконна передача об`єкта комунальної власності у користування товариства грубо порушує інтереси держави та територіальної громади, оскільки унеможливлює реалізацію громадою повноважень щодо ефективної та економічно вигідної передачі комунального майна та землі у користування. Зокрема це майно могло б бути передано в користування іншим особам в передбаченому законом порядку, що в свою чергу розширило б коло осіб, які мали намір брати участь в аукціоні, призвело до отримання міською радою орендної плати та підвищило б ефективність використання майна комунальної власності.

Проте, міською радою, як представницьким органом місцевого самоврядування, при наявності таких порушень, в порушення інтересів громади прийнято спірні рішення та надано дозвіл на укладення спірних договорів, що спричинило вибуття із користування територіальної громади міста об`єктів комунальної власності - нерухомості та земельної ділянки - без досягнення соціально значущого ефекту - поліпшення таких об`єктів, що було єдиною метою проведення інвестиційного конкурсу.

Окрім того, відповідно до умов Інвестиційного договору замовник має право контролювати строки та якість виконання предмету даного Договору. Водночас, не дивлячись на невиконання товариством умов договору, ні міською радою, ні департаментом не вживались заходи до поновлення порушених інтересів громади.

Отже, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

В даному випадку незаконна передача комунального майна та земельної ділянки нівелює принцип ефективного та законного використання майна та земельної ділянки комунальної власності громадою, підриває авторитет держави та органів місцевого самоврядування.

Оцінюючи позовну заяву в порядку, визначеному ст. ст. 53, 162-164, 174-176 ГПК України, судом встановлено наступне.

Відповідно до частин третьої - п`ятої статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

На відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов`язки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноважень. Необхідною умовою зазначеної участі є норми матеріального права, які визначають випадки такої участі, тобто особи, перелічені у статті 53 Господарського процесуального кодексу України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь у процесі лише у випадках, чітко встановлених законом.

За змістом частин 3 - 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц висловлено наступну правову позицію.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia(«суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу.

Прокурор в позовній заяві обґрунтовує самостійний захист інтересів держави тим, що дії Южноукраїнської міської ради щодо розпорядження комунальним майном є незаконними.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України у редакції, чинній на час звернення позивача до суду, на прокуратуру покладається, зокрема, представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першої статті 2 Закону).

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec(2012)11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia, заява № 42454/02, § 35)).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною 3 цієї норми, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.

За змістом частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває права на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Нездійснення захисту» має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, передбачає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Підстави представництва прокурором інтересів держави з`ясовуються насамперед судом першої інстанції, який має досить широкий розсуд (дискрецію) в оцінці підстав звернення прокурора.

Незаконність дій Южноукраїнської міської ради, про які зазначає прокурор в цьому позові, може свідчити про те, що орган місцевого самоврядування не здійснює або неналежним чином здійснює захист інтересів держави (в розумінні положень ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»), але не те, що такий орган відсутній.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Южноукраїнська міська рада, відповідно до положень чинного законодавства наділена правом і має можливість самостійно вирішувати питання місцевого значення (у т.ч. шляхом звернення до суду).

Відповідно до статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє відповідну територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Отже Законом прямо вказано на існування органу, уповноваженого здійснювати захист інтересів держави в сфері розпорядження комунальним майном, що спростовує твердження прокурора та свідчить про необґрунтованість подання ним цього позову як самостійним позивачем.

Крім того, враховуючи, що прокурор просить серед іншого, визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 13.06.2017, суд вважає застосовними такі положення Закону та правові позиції Верховного Суду.

Частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно із пунктами "в", "г", "д" частини 3 статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, застосування інших, передбачених законом, способів.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначені способи, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо). Такою є правова позиція Верховного Суду (mutatis mutandis пункт 13 постанови Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 910/1016/17, пункт 12 постанови від 17.04.2018 у справі № 914/1521/17, пункти 16 постанови від 04.09.2018 у справах № 915/1279/17, № 915/1284/17, пункт 15 постанови № 915/1283/17).

При цьому, у разі порушення права на земельну ділянку його захист, здійснюється власником земельної ділянки або її землекористувачем, а відповідно право на звернення із таким позовом належить власнику, землекористувачу цієї ділянки або особі, яка відповідно до законодавства уповноважена та має право в інтересах власника земельної ділянки або землекористувача звертатись за захистом його порушеного права із одночасним обґрунтуванням в позовній заяві підстав для звернення уповноваженої особи із позовом в інтересах власника земельної ділянки або землекористувача. (пункт 15 постанови Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 903/857/17).

Земельна ділянка, про яку йдеться в позові, належить до комунальної власності, права власності територіальної громади міста Южноукраїнська на ці ділянки, інтереси якої представляє та за захистом прав якої має звертатись Южноукраїнськ міська рада, що за висновком суду виключає настання будь-яких правових наслідків для інших суб`єктів, у тому числі і для Держави Україна та виключає порушення прав та охоронюваних інтересів держави через прийняття оскаржуваних рішень та укладення оспорюваних угод.

Частиною четвертою статті 53 ГПК України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Стаття 174 ГПК України містить два способи сприяння стороні в усуненні недоліків позовної заяви: залишення без руху та повернення без розгляду.

Господарський суд вважає, що належне усунення недоліків цієї позовної заяви можливе лише у разі повернення її прокурору, оскільки характер цих недоліків передбачає вчинення додаткових дій (зокрема, повідомлення прокурора органу, уповноваженому діяти у спірних правовідносинах в порядку, визначеному ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»), а також зміну складу сторін.

Крім того, суд враховуючи положення ч. 4 ст. 53 ГПК України, вважає за необхідне надати оцінку також твердженням прокурора про наявність «інтересу держави», на захист якого подано цей позов.

У відповідності до ст.23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також, у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом звертатися до суду з позовом.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 наголосив, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Використання законодавцем в цій нормі терміну «обґрунтовує» (на відміну від, наприклад, «наводить», «зазначає» тощо) передбачає одночасно: як необхідність подання прокурором у встановленому процесуальним законодавством порядку доказів на підтвердження відповідних тверджень, так і наявність в суду повноважень щодо дослідження цих доказів та оцінки позову на предмет обґрунтованості тверджень прокурора (в тому числі щодо наявності визначених законом підстав для звернення до суду) до відкриття провадження у справі (враховуючи положення другого речення наведеної норми).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях відстоює позицію про можливість участі прокурора у справі тільки за наявності на це підстав. Зокрема, Європейський суд у низці справ роз`яснював, що одна лише участь («активна» чи «пасивна») прокурора або іншої співмірної посадової особи може розглядатися як порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Мартіні проти Франції» від 12.04.2006 року). Оскільки прокурор, висловлюючи думку з процесуального питання, займає одну зі сторін спору, його участь може створювати для сторони почуття нерівності (рішення у справі «Кресс проти Франції» від 07.06.2001 року). Підтримка прокуратурою однієї зі сторін, безумовно, може бути виправданою за належних обставин, наприклад, зокрема, коли захисту потребують державні інтереси.

Слід також відзначити нагадування Європейського суду, що принцип рівності сторін є одним із елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду в розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Останній потребує «справедливої рівноваги сторін»: кожна сторона повинна мати розумну можливість надати свою позицію в умовах, які не створюють для неї суттєвих незручностей порівняно з іншою стороною (рішення у справі «Івон проти Франції» від 24.07.2003, рішення у справі «Нідерест-Хубер проти Швейцарії» від 18.02.1997).

Загалом, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Суд не вважає, що саме лише згадування прокурором про значний «суспільних інтерес» відносин розпорядження правом комунальної власності або заінтересованість держави у «правильному застосуванні законодавства», може свідчити про наявність в цих правовідносинах порушеного інтересу держави, який був би фактичним (тобто таким, існування якого може бути підтверджено за допомогою засобів доказування) та конкретним (тобто таке, яке може бути ефективно відновлене рішення суду в цій справі).

Відповідно до ч. 5 ст. 174 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Керуючись ст. ст. 12, 53, 162, 164, 174, 232, 234, 235 ГПК України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовну заяву Керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області №35/5-1217 вих 19 від 18.10.2019 разом з доданими документами - повернути заявнику.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

3. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається в порядку та у строки, передбачені ст.ст.256, 257 ГПК України, п.п.17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Суддя В.О.Ржепецький