Рішення № 85210795, 21.10.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2019 справа № 914/1637/19

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Аква - Холдинг», м. Дніпро,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар», м. Городок Львівської області,

про: стягнення заборгованості в розмірі 70 730,86 грн

Суддя Березяк Н.Є.

Секретар судового засідання Кравець О.І.

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

Суть спору: на розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Аква - Холдинг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар» про стягнення заборгованості в розмірі 70 730,86 грн, з яких: 62 800,00 грн - сума заборгованості за поставлений товар, 6 145,61 грн - 3 % річних, 1 785, 25 грн - інфляційні втрати.

Ухвалою суду від 19.08.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 23.09.2019. 10.09.2019 через канцелярію суду відповідач подав відзив на позовну заяву в якому просить суд зобов`язати позивача здійснити перерахунок інфляційних втрат та 3 % річних та відкласти розгляд даної справи на іншу дату для надання можливості сторонам врегулювати спір мирним шляхом. Ухвалою суду від 23.09.2019 розгляд справи відкладено на 21.10.2019 у зв`язку з відсутністю учасників справи та (або) їх представників у судовому засіданні.

Через канцелярію суду, 15.10.2019 представник позивача надіслав поштою заяву від 09.09.2019 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якій просить забезпечити проведення всіх судових засідань по даній справі у режимі відеоконференції, визначити суд, відповідальний за проведення відеоконференції Господарський суд Дніпропетровської області. Підставою заявленого клопотання було те, що представник позивача територіально знаходиться в Дніпропетровській області та не зможе прибути в судове засідання у зв`язку з віддаленістю Господарського суду Львівської області.

Розглянувши заяву позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 197 ГПК України учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою.

Призначення судового засідання у режимі відеоконференції має здійснюватись у виключних випадках, коли за об`єктивних причин учасник судового процесу позбавлений можливості приймати участь у засіданні, а його участь не є обов`язковою для встановлення всіх обставин справи.

Ухвалою суду від 19.08.2019, 23.09.2019 визнано явку представників сторін до суду обов`язковою і у зв`язку з неприбуттям представників у судове засідання розгляд справи відкладався.

Відтак, суд ухвалив викликати в судове засідання представників сторін, а позивач, у поданій заяві про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не наводить об`єктивних причин неприбуття його представника в судове засідання - підстави для проведення судового засідання в режимі відеоконференції відсутні.

Крім того, як вбачається з інформації WEB-програми «Бронювання систем відеоконференцзв`язку», Господарський суд Львівської області не має можливості забезпечити проведення відеоконференції 21.10.2019 о 10 год 15 хв, через зайнятість пристосованих для відеоконференції залів судових засідань.

Через канцелярію суду, 21.10.2019 представник позивача надіслав через систему «Електронний суд» заяву від 18.10.2019 про вступ у справу як представника та заяву про перенесення судового засідання, в якій просить відкласти розгляд справи на іншу дату з повідомленням учасників справи.

Розглянувши заяву позивача про перенесення судового засідання, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні у зв`язку з закінченням шістдесятиденного строку розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження з дня відкриття провадження у справі.

В судове засідання 21.10.2019 представники сторін не з`явилися, незважаючи на те, що були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи судом.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що на виконання договору постачання продукції №131-187-ЕФ-18 від 27.07.2018 позивачем було поставлено відповідачу продукцію виробничо - технічного призначення, проте відповідач свої зобов`язання за договором виконав частково та неналежним чином. Відтак у відповідача виникла заборгованість за поставлений і неоплачений товар у розмірі 62 800 грн та 6146,61 грн - інфляційні втрати, 1785,25 грн - 3 % річних за кожен день порушення зобов`язання.

Відповідач в жодне із судових засідань участь уповноваженого представника не забезпечив, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи судом, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення 27.09.19.

Суд приймає до уваги, що застосовуючи згідно з частиною 2 статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) від 07.07.1989).

Таким чином, оскільки відповідача було належним чином повідомлено про усі судові засідання та при цьому - на засадах відкритості та гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідачем, у свою чергу, не повідомлено про причини неявки в судові засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Згідно пункту 1 ч. 3 ст.202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Аква-Холдинг»

(далі - постачальник, позивач) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар» (далі - покупець, відповідач) було укладено договір №131-187-ЕА-І8 від 27 липня 2018р. (далі-договір).

Згідно з п 1.1 договору постачальник зобов`язується протягом строку дії договору поставити (передати у власність) покупцю визначену цим договором продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець зобов`язується прийняти таку продукцію та оплатити її вартість в порядку і в строки, передбачені договором.

Предметом поставки за Договором є визначена родовими ознаками продукція виробничо-технічного призначення - флокулянт торгової марки Ехtraflock Р140 (далі продукція).

Додатковою угодою №1 від 21.08.2018 до Договору №131-187-ЕА-18 від 27.07.2018 викладено п. 1.2 Договору в новій редакції: «Предметом поставки за цим Договором є визначена родовими ознаками продукція виробничо-технічного призначення - флокулянт торгової марки Ехtraflock Р140 (надалі - продукція 1), флокулянт торгової марки Ехtraflock Р180 (надалі - продукція 2)».

На виконання умов договору постачальником було здійснено поставки продукції загальною кількістю 1,1 т наступним чином:

- 06 серпня 2018р. у кількості 0,025 т продукції, що підтверджується видатковою накладною №1268, на суму 4200,00 грн;

- 09 серпня 2018р. у кількості 0,025 т продукції, що підтверджується видатковою накладною №1304, на суму 4200 грн;

- 22 серпня 2018р. у кількості 1,05 т продукції, що підтверджується видатковою накладною №1408, на суму 138 600,00 грн.

Відповідно до п. 3.4. договору постачання продукції здійснюється у строки, зазначені у заявці покупця та узгоджені постачальником, але у будь - якому випадку лише за умови одержання попередньої її вартості покупцем в надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Постачальник має право відмовитись від виконання своїх зобов`язань по поставці покупцеві партії продукції, якщо покупцем не оплачена повністю раніше поставлена йому продукція.

Оплата за продукцію здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в розмірі 100% попередньої оплати (п. 2.5 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, постачальником поставлена продукція покупцю 06.08.2018 за видатковою накладною №1268 та 09.08.2018 за видатковою накладною №1304 без попередньої передоплати.

Оскільки сторони відступили від умов договору щодо попередньої оплати і відвантаження продукції відбулося за умови відсутності попередньої оплати, з моменту одержання продукції у покупця виник обов`язок оплатити вартість продукції. Однак, як вбачається з матеріалів справи і не заперечується сторонами, ТзОВ «Яблуневий дар» 10.08.2018 здійснило частково оплату на суму 4200 грн та на суму 80000 грн.

Відтак, у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору покупцем щодо оплати вартості поставленої продукції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Аква - Холдинг» звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості за поставлений та неоплачений товар у розмірі 62800,00 гри., 6145,61 грн. - три відсотки річних нарахованих за кожен день порушення зобов`язання та 1785,25 грн. - інфляційних втрат, які просить стягнути з відповідача.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу вимог статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Згідно із частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями чч.1, 2 ст.692 ЦК передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Підписання покупцем видаткових накладних, які є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, фіксує здійснення господарських операцій і є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Статтею 525 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 193 ГК України).

Як установлено судом, правовідносини сторін у справі, яка розглядається, виникли з договору поставки продукції №131-187-ЕА-18 від 27.07.2018 .

Відтак, постачальником поставлена продукція покупцю 06.08.2018 за видатковою накладною №1268 на суму 4200,00 грн, 09.08.2018 за видатковою накладною №1304 на суму 4200,00 грн та 22.08.2018 за видатковою накладною №1408 на суму 138 600,00 грн, що в сумі становить 147 000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснив оплату поставленої продукції 10.08.2018 у розмірі 4200,00 грн та 80000,00 грн, що в сумі становить 84200,00 грн.

Оскільки відповідач не довів перед судом належного виконання взятого на себе зобов`язання щодо оплати вартості отриманої продукції у повному розмірі, то вимоги позивача про стягнення з відповідача 62800,00 грн вартості поставленого товару підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 411,01 грн за період з 09.08.2018 по 02.08.2019 нараховані на суму поставки за видатковою накладною №1304 від 09.08.2018, та 5734,60 грн. інфляційних, нарахованих за період з 22.08.2018 по 02.08.2019 нарахованих на суму заборгованості за видатковою накладеною №1408 від 22.08.2018, що в сумі становить 6145,61 грн. Також позивачем нараховано три відсотки річних за аналогічний період від суми поставленої продукції за видатковою накладною №1304 від 09.08.2018 - 123,58 грн та видатковою накладеною №1408 від 22.08.2018 - 1661,67 грн.

Заперечуючи проти здійснених нарахувань відповідач у відзиві на позов посилається на порушення позивачем порядку зарахування коштів відповідно до здійснених поставок не в хронологічному порядку.

Доводи відповідача обґрунтовані і заслуговують на увагу суду.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення 6142,61 грн інфляційних втрат, зазначає, що такий позивачем здійснено неправильно, оскільки за видатковою накладною №1304 від 09.08.2018, враховуючи приписи ст.692 ЦК України, оплата отриманої продукції повинна бути здійснена не пізніше ніж на наступний день після її отримання, а саме 10.08.2018. Як вбачається з матеріалів справи 10.08.2018 відповідачем було здійснено оплату в розмірі 80000 грн, що повністю покриває вартість поставленої продукції 09.08.2018 і частина коштів сплачена авансом в рахунок наступної поставки 22.08.2018. Відтак, заборгованість за видатковою накладною №1304 від 09.08.2018 в розмірі 4200,00 грн - відсутня і нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних на дану суму некоректне.

Щодо розрахунку інфляційних втрат за видатковою накладеною №1408 від 22.08.2018, то такий повинен проводитись на суму 62800,00 і початок виникнення заборгованості наступний день після поставки, а отже, 23.08.2018 по 02.08.2019. Згідно проведеного судом перерахунку за період з 23.08.2018 по 02.08.2019 до стягнення підлягає 5 731,81 грн інфляційних втрат.

Щодо розрахунку 3 % річних за видатковою накладеною №1408 від 22.08.2018, то такий повинен проводитись на суму 62800,00 грн і початок виникнення заборгованості - наступний день після поставки, а отже, 23.08.2018 по 02.08.2019. Згідно проведеного судом розрахунку до стягнення підлягає 1780,77 грн трьох відсотків річних.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 129 судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, з відповідача підлягає до стягнення 1909,67 грн судового збору.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар» (81500, Львівська обл., Городоцький район, місто Городок, вул. Львівська, будинок 274А; ідентифікаційний код 32475074) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Аква-Холдинг» (49044, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, 5; ідентифікаційний код 32713652;) 70 312,58 грн, з яких 62800,00 грн - сума заборгованості за поставлений товар, 1780,77 грн - три відсотки річних, 5731,81 грн - інфляційні втрати та 1909,67 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 28.10.2019 р.

Суддя Березяк Н.Є.