Рішення № 85210786, 16.10.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2019 справа №914/695/19

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Фартушка Н.Б., розглянувши справу

за позовом: Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до відповідача: Комунального підприємства «Бродитеплоенерго»

про: стягнення 49922,06грн.,

Представники:

позивача: Конопліцький І.В. (довіреність №14-325 від 09.08.2019р.);

відповідача: Слобода В.Г. (довіреність №01 від 20.02.2019р.),

ВСТАНОВИВ:

12.04.2019р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Комунального підприємства «Бродитеплоенерго» про стягнення 49922,06грн.

17.04.2019р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначити на 22.05.2019р.

06.05.2019р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№18232/19.

22.05.2019р. представники сторін у судове засідання з`явилися.

У судовому засіданні 22.05.2019р. оголошено перерву до 10.06.2019р.

27.05.2019р. відповідачем подано до суду відповідь на відзив, яку зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№21771/19.

31.05.2019р. на адресу суду від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№22683/19.

Після завершення перерви, представники сторін у судове засідання 10.06.2019р. з`явилися. У судовому засіданні 10.06.2019р. оголошено перерву до 18.06.2019р.

13.06.2019р. на електронну адресу суду від позивача надійшла інформаційна довідка, яка зареєстрована відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№25404/19.

Представник відповідача у судове засідання 18.06.2019р. з`явився. При цьому, усно заперечив проти позову, зазначивши, що вважає, що спільними протокольними рішеннями було змінено порядок та строк, встановлений для оплати за отриманий газ.

У судовому засіданні 18.06.2019р. оголошено перерву до 19.06.2019р.

Після завершення перерви, представники сторін у судове засідання 19.06.2019р. не з`явилися. Позивачем на електронну адресу суду надіслано Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно якого повним найменуванням юридичної особи - позивача є Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».

19.06.2019р. представником відповідача подано до суду клопотання, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№25324/19.

19.06.2019р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №914/695/19 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження; підготовче засідання призначити на 17.07.2019р.

У підготовче судове засідання 17.07.2019р. сторони явки повноважних представників не забезпечили, причин неявки суду не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Протокольною ухвалою від 17.07.2019р. розгляд справи відкладено на 12.08.2019р.

Крім того, ухвалами від 18.07.2019р. Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, викликав сторін у цій справі та повідомив про дату, час та місце проведення підготовчого засідання.

06.08.2019р. на адресу суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації суду за вх.№32208/19.

У підготовче судове засідання 12.08.2019р. сторони явки повноважних представників не забезпечили. При цьому, протокольною ухвалою від 12.08.2019р. суд ухвалив продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкласти підготовче засідання на 17.09.2019р.

Крім того, ухвалами від 15.08.2019р. Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, викликав сторін у цій справі та повідомив про дату, час та місце проведення підготовчого засідання.

У підготовче засідання 17.09.2019р. представники сторін з`явилися.

17.09.2019р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті; призначити судове засідання з розгляду спору по суті на 07.10.2019р.

07.10.2019р. у судове засідання з розгляду спору по суті представники сторін з`явилися. При цьому, судом оголошено перерву у вищевказаному судовому засіданні до 16.10.2019р.

Після закінчення перерви, у судове засідання 16.10.2019р. з розгляду спору по суті представники сторін з`явилися.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Згідно ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Позиція позивача:

Позивач з підстав прострочення відповідачем виконання грошових зобов`язань щодо оплати вартості природного газу, поставленого відповідачу впродовж жовтня 2016р. - листопада 2016р. та лютого 2017р. - березня 2017р., що виникли на підставі укладеного між сторонами договору постачання природного газу №5135/1617-ТЕ-21 від 30.09.2016р., просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у загальній сумі 49922,06грн., у тому числі: основний боргу у сумі 37,89грн., пеня у сумі 4,98грн., три проценти річних у сумі 15449,99грн. та інфляційні втрати у сумі 34429,20грн.

Позиція відповідача:

Відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки порушення строків розрахунків виникли не з вини відповідача, а сума боргу, на яку позивачем здійснено відповідні нарахування - це розмір пільг і субсидій, наданих Державою та профінансованих Головним розпорядником коштів місцевого бюджету.

Також, відповідач вказує на те, що сума основного боргу, стягнення якої є предметом цього спору, була погашена відповідачем до моменту звернення позивача до суду із цим позовом.

Водночас, відповідач зазначає про невчинення позивачем обов`язкових, відповідно до умов договору, дій щодо досудового врегулювання спору.

За результатами дослідження наданих сторонами доказів та матеріалів справи, пояснень представників сторін, суд встановив наступне:

30.09.2016р. між Публічним акціонерним товариством «Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», найменування якого змінено на Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі по тексту - «Постачальник») та Комунальним підприємством «Бродитеплоенерго» (надалі по тексту - «Споживач») укладено договір постачання природного газу №5135/1617-ТЕ-21 (надалі по тексту - «Договір»), згідно з п.1.1., 1.2., 1.3. якого, Постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору; природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню; за цим договором може бути поставлений природний газ власного видобутку (природний газ, видобутий на території України та/або імпортований природний газ (за кодом згідно УКТЗЕД 2711 21 00 00, ввезений ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на митну територію України).

Відповідно до п.12.1. Договору, договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016р. до 31.03.2017р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Згідно з п.2.1. Договору, Постачальник передає споживачу з 01.10.2016р. по 31.03.2017р. (включно) природний газ обсягом до 2250 тис. куб. м, у тому числі за місяцями (тис. куб. м): жовтень - 250, листопад - 350, грудень - 450, IV кв. 2016р. - 1050; січень - 400, лютий - 400, березень - 400, I кв. 2017р. - 1200.

Водночас, 23.01.2017р. між Постачальником та Споживачем укладено додаткову угоду №1 до Договору, відповідно до п.1. якої, сторони дійшли згоди доповнити розділ 1 «Предмет договору» після пункту 1.2. пунктом 1.3. в такій редакції: «1.3. Необхідний споживачу плановий обсяг природного газу, зазначений в пункті 2.1 цього договору, споживач визначає самостійно».

На виконання умов Договору, позивач поставив протягом жовтня 2016р. - листопада 2016р. та лютого 2017р. - березня 2017р., а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 4906261,44грн. (з ПДВ), що підтверджується підписаними сторонами та кріпленими відтисками печаток обох сторін актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2016р. на суму 897032,30грн. (з ПДВ), від 30.11.2016р. на суму 1491525,25грн. (з ПДВ), від 28.02.2017р. на суму 1490066,38грн. (з ПДВ), від 31.03.2017р. на суму 1027637,51грн. (з ПДВ).

Згідно із п.6.1. Договору, оплата за природній газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу; остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Позивач зазначає, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно, зобов`язання у строк, визначений договором, не виконав, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги п.6.1. Договору. При цьому, 37,89грн. вартості постановленого на виконання умов Договору природного газу, станом на момент подання позову так і неоплачено відповідачем.

Враховуючи наведене, позивач просить стягнути з відповідача основний боргу у сумі 37,89грн.

Крім того, позивачем, у зв`язку із порушенням відповідачем грошових зобов`язань, що виникли на підставі Договору, нараховано пеню у сумі 4,98грн., три проценти річних у сумі 15449,99грн. та інфляційні втрати у сумі 34429,20грн.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного:

згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 2 ст.11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

У відповідності до вимог ст.174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, 30.09.2016р. між сторонами укладено Договір, згідно з п.1.1., якого, Постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

На виконання умов Договору, позивач впродовж жовтня 2016р. - листопада 2016р. та лютого 2017р. - березня 2017р.,поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 4906261,44грн. (з ПДВ), що підтверджується підписаними сторонами та кріпленими відтисками печаток обох сторін актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2016р., від 30.11.2016р., від 28.02.2017р., від 31.03.2017р., копії яких містяться в матеріалах справи.

Згідно із п.6.1. Договору, оплата за природній газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу; остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

При цьому, як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Львівській області (сторона 1), Департаментом фінансів Львівської облдержадміністрації (сторона 2), Комунальним підприємством «Бродитеплоенерго» (сторона 3), Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (сторона остання) були укладені спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України (надалі по тексту - «СПР») на загальну суму 4906148,62грн. (з ПДВ), а саме: №3030 від 08.12.2016р., щодо оплати, згідно з Договором, 1080882,62грн. (з ПДВ) за природний газ за листопад 2016р.; від 20.04.2017р. - 1027600,00грн. (з ПДВ) за природний газ за березень 2017р.; №1826 від 20.03.2017р. - 1490066,00грн. (з ПДВ) за природний газ за лютий 2017р.; №196 від 17.01.2017р. - 1307600,00грн. (з ПДВ) за природний газ за грудень 2016р. Предметом СПР була організація проведення сторонами взаєморозрахунків, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» (зі змінами).

За змістом п.2.6. СПР, сторона остання перераховує кошти до загального фонду Державного бюджету України, або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

За умовами розділу 3 СПР, з метою реалізації спільних протокольних рішень сторони зобов`язуються: перерахувати кошти наступній стороні, а сторона остання - до загального фонду Державного бюджету України, або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість не пізніше наступного дня після їх зарахування на рахунок.

Згідно з п.4. СПР, сторони, які підписали спільне протокольне рішення, несуть відповідальність за недотримання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 та Порядку щодо проведення розрахунків, а також за невиконання своїх зобов`язань за цим спільним протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків відповідно до законодавства України.

Пунктом п.5.2. СПР визначено, що останні набирають чинності з моменту їх підписання всіма сторонами і діють до повного виконання сторонами зобов`язань за цими спільними протокольними рішеннями. Дата та номер спільних протокольних рішень присвоюється останнім учасником розрахунків після його підписання всіма сторонами.

На виконання СПР на рахунок позивача сплачено, визначені умовами СПР кошти у сумі 4906148,62грн., що визнається сторонами та підтверджується банківськими виписками, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Крім того, 20.04.2017р. власними коштами відповідачем здійснено оплату у розмірі 74,93грн., що не заперечується сторонами та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Згідно поданого разом із позовною заявою розрахунку, предметом позову у цій справі є, зокрема, стягнення 37,89грн. основного боргу, що виник внаслідок неоплати відповідачем вартості природного газу, поставленого позивачем у березні 2017р.

Проте, як вбачається з наданого відповідачем під час розгляду справи оригіналу платіжного доручення №1246 від 28.02.2019р. на суму 37,89грн., вищевказаний борг погашено відповідачем до моменту звернення позивачем із цим позовом до суду.

Отже, в задоволенні позову в частині стягнення 37,89грн. основного боргу слід відмовити.

Враховуючи викладене, відповідач, передбачені умовами Договору грошові зобов`язання щодо оплати вартості поставленого позивачем впродовж жовтня 2016р. - листопада 2016р. та лютого 2017р. - березня 2017р. виконав, здійснивши оплати на загальну суму 112,82грн. (74,93+37,89=112,82). Водночас, на виконання умов СПР позивачу перераховано грошові кошти в сумі 4906148,62грн. Таким чином, вартість поставленого протягом спірного періоду природного газу була повністю оплачена позивачу.

Щодо заявлених позовних вимог в частині стягнення нарахованих на суму заборгованості, що погашалась відповідно до СПР, інфляційних втрат, трьох процентів річних та пені, суд зазначає наступне:

згідно пп.4. п.11.3. Договору, будь-які спільні протокольні рішення, в тому числі про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписані сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20, протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами не можуть бути використані для внесення змін до цього договору; можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору.

При цьому, суд звертає увагу, що Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005р., визначає механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» та ПАТ «Укртрансгаз», а також за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) з податку на додану вартість, що сплачується виробниками електроенергії і вугледобувними підприємствами.

Таким чином Держава взяла на себе бюджетне зобов`язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Пунктом 7 Порядку визначено, що розрахунки проводяться за згодою учасників на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.

Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних з газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг.

Визнаючи неможливість розрахунків в цій частині підприємствами паливно-енергетичного комплексу, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склалися між сторонами на підставі укладених між ними договорів.

Правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, якою приймаються законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. А тому на виконання таких законодавчих актів Державою в особі відповідних державних органів приймаються підзаконні нормативні акти.

Тобто, Держава фактично визнає неспроможність підприємства паливно-енергетичного комплексу забезпечити вчасні розрахунки (залежно від рівня наданих пільг і субвенцій, отриманих населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).

Відшкодування коштів на пільги, субсидії здійснюється з Державного бюджету України за спеціальною процедурою. При цьому, такі кошти не є коштами суб`єкта господарювання, а перераховуються на рахунок, в даному випадку - позивачеві.

Таким чином, Державою фактично визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що, по суті, усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами.

Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, і застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.

Підписавши СПР, сторони у такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, у тому числі за Договором. Така ж позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.08.2019р. у справі №924/752/18 (текст якої розміщено за наступною веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/Review/83783447), у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 31.05.2019р. у справі №924/296/18 (текст якої розміщено за наступною веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/Review/82401907)

Водночас, враховуючи зазначене вище, у відповідача відсутня можливість впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за поставлений природний газ, що, зокрема, виключає можливість застосування до відповідача відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання у вигляді нарахування пені, 3% річних та інфляційних (позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 06.08.2019р. у справі №922/3223/18, текст якої розміщено за наступною веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/Review/83691932).

З підстав наведеного, а також враховуючи те, що розрахунки за СПР проведені у повному обсязі, підстави для нарахування та стягнення з відповідача сум пені, інфляційних та річних, обчислені від сум, які сплачені за СПР, відсутні, а отже, відсутні правові підстави для задоволення позову в цій частині.

Щодо заявлених позовних вимог в частині стягнення нарахованих на суму заборгованості, що погашена відповідачем власними коштами, інфляційних втрат, трьох процентів річних та пені, суд зазначає наступне:

як зазначено вище, відповідачем здійснено власними коштами оплату за поставлений позивачем природний газ у сумі 112,82грн., з яких: 74,93грн. за лютий 2017р. оплачено 20.04.2017р., 37,89грн. за березень 2017р. оплачено 28.02.2019р.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч.2 ст.692 ЦК України).

Частина 1 ст.530 ЦК передбачає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з п.6.1. Договору, оплата за природній газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу; остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З урахуванням п.30.1 ст.30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з п.8.1 ст.8 цього Закону банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Проте, оплату у сумі 74,93грн. за поставлений у лютому 2017р. природний газ відповідач здійснив 20.04.2017р.; оплату у сумі 37,89грн. за поставлений у березні 2017р. природний газ - 28.02.2019р., а отже, з порушенням встановленого п.6.1. Договору строку.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ч.1 ст.612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зазначений вище факт прострочення виконання передбачених Договором зобов`язань щодо оплати 74,93грн. вартості поставленого лютому 2017р. та 37,89грн. вартості поставленого у березні 2017р. природного газу відповідач не заперечив та не спростував відповідач.

Відповідно до розрахунку позовних вимог, у зв`язку із простроченням виконання вищевказаних зобов`язань, позивачем на суму боргу 74,93грн. за період з 28.03.2017р. по 19.04.2017р. нараховано 0,99грн. пені, на суму боргу 37,89грн. за період з 26.04.2017р. по 25.10.2017р.- 3,99грн. пені.

Згідно з ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

У відповідності до ч.1 ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Згідно з ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 1 ст.549 ЦК України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 3 ст. 549 ЦК України визначено, що пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Пунктом 8.2. Договору сторони встановили, що у разі прострочення Споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Судом здійснено перерахунок нарахованої на суму заборгованості, яка погашена відповідачем власними коштами, пені:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення74,9328.03.2017 - 13.04.20171714,0000 %0,077 %0,9874,9314.04.2017 - 19.04.2017613,0000 %0,071 %0,3237,8926.04.2017 - 25.05.20173013,0000 %0,071 %0,8137,8926.05.2017 - 06.07.20174212,5000 %0,068 %1,0937,8907.07.2017 - 03.08.20172812,5000 %0,068 %0,7337,8904.08.2017 - 14.09.20174212,5000 %0,068 %1,0937,8915.09.2017 - 25.10.20174112,5000 %0,068 %1,06Таким чином, загальна сума пені складає 6,08грн.

Відповідно до ч.2 ст.237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Враховуючи наведене, підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення є позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 4,98грн. пені.

Також, відповідно до розрахунку позовних вимог, у зв`язку із простроченням виконання вищевказаних зобов`язань, позивачем на суму боргу 75,31грн., що включає в себе 74,93грн. боргу за лютий 2017р. за період з 12.04.2017р. по 19.04.2017р. здійснено нарахування трьох процентів річних, на суму боргу 37,89грн. за березень 2017р. за період з 31.07.2017р. по 08.01.2019р. здійснено нарахування нараховано трьох процентів річних, а також, за період з 01.07.2017р. по 30.11.2018р. інфляційних втрат.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перерахунок вищевказаних розрахунків трьох процентів річних та інфляційних втрат за заявлені періоди:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу01.07.2017 - 30.11.201837,891,1475,56Таким чином, сума інфляційних втрат складає 5,56грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів74,9312.04.2017 - 19.04.201783 %0,0537,8931.07.2017 - 08.01.20195273 %1,64Таким чином, загальна сума трьох процентів річних складає 1,69грн.

Враховуючи наведене, підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення є позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 5,56грн. інфляційних втрат та 1,69грн. трьох процентів річних.

Відповідно до статей 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст.78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст.79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.5 ст.236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищенаведене, в тому числі відсутність заперечень сторін, як проти самого факту наявності СПР щодо Договору, так і щодо факту здійснення перерахунку коштів за такими СПР, з огляду на порушення відповідачем встановленого Договором строку оплати вартості природного газу в частині оплати такого власними коштами, перевіривши правильність проведених розрахунків, заявлені позовні вимоги, підлягають до задоволення частково, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 4,98грн. пені, 1,69грн. трьох процентів річних та 5,56грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Як доказ сплати судового збору позивач подав платіжне доручення №7002621 від 20.03.2019р. про сплату 1921,00грн. судового збору.

Доказів понесення інших судових витрат, станом на момент прийняття рішення позивачем суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Окрім того, суд зазначає що відповідач наданим чинним законодавством правом на відшкодування документально підтверджених судових витрат не скористався.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З підстав наведеного, судові витрати позивача у цій справі, а саме 1921,00грн. судового збору слід покласти на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, стягнути з відповідача на користь позивача 0,47грн. ((4,98+1,69+5,56)/49922,06*1921=0,470610187?0,47) судового збору, в решті судові витрати залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Бродитеплоенерго» (місцезнаходження: 80600, Львівська обл., Бродівський район, місто Броди, вулиця Гончарська, будинок 3А; ідентифікаційний код: 05445639) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6; ідентифікаційний код: 20077720) заборгованість у загальній сумі 11,60грн. у тому числі: пеню у сумі 4,98грн., три проценти річних у сумі 1,64грн. та інфляційні втрати у сумі 4,98грн.; а також 0,45грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повний текст рішення складено та підписано: 28.10.2019р.

Суддя Король М.Р.