Рішення № 85210683, 28.10.2019, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"28" жовтня 2019 р. Справа № 911/2061/19

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В.,

дослідивши в спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ИНТЕЛКОМ"

до Публічного акціонерного товариства "КИЇВМЕТРОБУД" в особі

відокремленого підрозділу Будівельно-монтажного управління № 6

Публічного акціонерного товариства "КИЇВМЕТРОБУД"

про стягнення 241 187,43 грн.

Без виклику учасників судового процесу;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ИНТЕЛКОМ» звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «КИЇВМЕТРОБУД» в особі відокремленого підрозділу Будівельно-монтажне управління № 3 Публічного акціонерного товариства «КИЇВМЕТРОБУД» про стягнення 241 187,43 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором від № 0103/18 від 01.03.2018. У зв`язку із вищенаведеним позивачем подано зазначену позовну заяву про стягнення з відповідача 188 884,00 грн. основного боргу, 13 580,12 грн. інфляційних втрат, 5 246,85 грн. 3% річних та 33 476,46 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду Київської області у справі № 911/2061/19 від 19.08.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ИНТЕЛКОМ» залишено без руху.

22.08.2019 від позивача надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 19.08.2019.

Ухвалою суду від 29.08.2019 було відкрито провадження у справі № 911/2061/19. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

09.09.2019 відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого, останній частково визнав позовні вимоги, а саме: в частині основного боргу за договором у розмірі 188 884,00 грн. Одночасно, відповідачем викладені заперечення щодо визначених позивачем періодів нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, а також заявлено про застосування позовної давності щодо нарахованої пені.

В свою чергу, позивачем 17.09.2019 подано до суду заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю "ИНТЕЛКОМ" зазначило, що при здійсненні розрахунку позовних вимог останнім невірно визначені періоди нарахування штрафних санкцій, у зв`язку із чим позивач просить суд стягнути з відповідача 188 884,00 грн. основного боргу, 13 404,96 грн. інфляційних втрат та 5 846,24 грн. 3% річних. Також, позивачем, із врахуванням періоду позовної давності, зменшено нараховану пеню, розмір якої заявляється до стягнення у сумі 23 476,23 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно з п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "ИНТЕЛКОМ" фактично зменшено розмір вимог майнового характеру (кількісних показників), а також, враховуючи те, що зазначена заява подана позивачем до початку першого судового засідання з дотриманням правил вчинення відповідної процесуальної дії, тому заява про зменшення позовних вимог приймається судом.

Також, позивачем подано відповідь на відзив, в якому останній погодився із запереченнями відповідача щодо частково невірно визначених періодів здійсненного розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, у зв`язку із чим, позивачем уточнено розрахунок та зазначено вірні, на його думку, періоди нарахувань.

23.09.2019 відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив, відповідно до змісту якого, Публічне акціонерне товариство "КИЇВМЕТРОБУД" наголосило, що позивачем, при здійсненні нарахування пені не враховано п. 6.2 договору, який обмежує таке нарахування 5% від всієї суми заборгованості, у зв`язку із чим, на його думку, правомірне нарахування пені складає 9 444,20 грн. (5% від 188 884,00 грн.). Також, відповідач вважає, що позивачем незаконно, при здійсненні розрахунку інфляційних втрат, не включено в розрахунок липень та серпень 2019 року.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, подав до суду відзив на позов, а також заперечення на відповідь на відзив, а відтак скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ИНТЕЛКОМ" (далі - виконавець, позивач) та Публічним акціонерним товариством "КИЇВМЕТРОБУД" в особі відокремленого підрозділу Будівельно-монтажного управління № 6 Публічного акціонерного товариства "КИЇВМЕТРОБУД" (далі - замовник, відповідач) було укладено договір №0103/18 (далі - договір). Пунктами 1.1- 1.2 зазначеного правочину встановлено, що замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надавати послуги по обслуговуванню локальної комп`ютерної мережі БМУ-6 ПАТ "Київметробуд", вузлів зберігання, пристроїв комутації і передачі даних, призначених для користувача робочих станцій (персональних комп`ютерів), периферійної техніки, з консультації персоналу щодо роботи з комп`ютерною технікою, а також представлення інтересів БМУ-6 ПАТ "Київметробуд" по взаємовідносинах з третіми особами, що виконують будь-які роботи з автоматизації виробничої діяльності БМУ-6 ПАТ "Київметробуд" на базі прикладного та системного програмного забезпечення, що використовується на призначених для користувача персональних робочих станціях (комп`ютерах) та консультаційні послуги по веденню бухгалтерського обліку в автоматизованій системі управління фінансово-економічної діяльності підприємства БМУ-6 ПАТ "Київметробуд". Повний перелік послуг виконавця, що надаються БМУ-6 ПАТ "Київметробуд", приведено в додатку №1, який є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору, щомісячна вартість послуг становить 18245,83 грн. окрім того ПДВ 20% - 3649,17 грн. Разом з ПДВ - 21 895,00 грн., згідно з протоколом погодження договірної ціни (додаток №2).

Відповідно до п. п. 4.1 - 4.3 договору, документом, що підтверджує надання послуг є акт здачі-приймання наданих послуг, який оформлюється щомісячно і підписується представниками обох сторін. Замовник протягом 3-х робочих днів з дня отримання акту здачі-приймання послуг зобов`язаний направити виконавцеві підписаний акт або мотивовану відмову від приймання послуг.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем, на виконання умов договору, надано відповідачу послуги на загальну суму 218 950,00 грн., що підтверджується актами надання послуг № 45 від 30.03.2018, № 66 від 27.04.2018, № 87 від 31.05.2018, № 102 від 27.06.2018, № 119 від 31.07.2018, № 136 від 31.08.2018, № 146 від 28.09.2018, № 162 від 31.10.2018, № 179 від 30.11.2018, № 191 від 29.12.2018 (копії долучено до матеріалів справи). Зазначені акти з боку відповідача підписані та скріплені печаткою товариства без будь-яких зауважень та заперечень.

Згідно з пунктами 3.1 та 3.2 договору, після підписання обома сторонами акту здачі-приймання наданих послуг, замовник протягом 10-ти банківських днів зобов`язаний сплатити повну вартість наданих послуг за поточний місяць. Оплата наданих послуг проводиться замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця.

Пунктами 7.1 та 7.2 договору передбачено, що договір вступає в силу з 01.03.2018 року і діє до 28.02.2019 року, а в відносинах розрахунків, до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Термін дії договору може бути продовжений за погодженням сторін, про що складається додаткова угода.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір № 0103/18 від 01.03.2018, як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором надання послуг.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, відповідачем отримано послуги за даним договором за період з березня 2018 року по лютий 2018 року включно на загальну суму 218 950,00 грн.

Враховуючи наявні в матеріалах справи підписані акти надання послуг за даний період, а також, відсутність будь-яких зауважень з боку відповідача щодо наданих послуг, господарський суд встановив, що послуги є наданими позивачем та, в свою чергу, прийнятими відповідачем.

За умовами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з пунктами 3.1 та 3.2 договору, після підписання обома сторонами акту здачі-приймання наданих послуг, замовник протягом 10-ти банківських днів зобов`язаний сплатити повну вартість наданих послуг за поточний місяць. Оплата наданих послуг проводиться замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця.

За надані послуги відповідач здійснив часткову оплату на загальну суму 30 066,00 грн. згідно платіжного доручення № 612 від 18.07.2018, з урахуванням листа про уточнення призначення платежу.

Враховуючи те, що останній місяць в якому були надані послуги є лютий 2018 року, а також, беручи до уваги термін оплати, визначений договором, господарський суд зазначає, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким, що настав.

Судом встановлено, що відповідачем, свої зобов`язання щодо здійснення оплати за надані послуги в повному обсязі та строки не виконано, грошових коштів у сумі 188 884,00 грн. не сплачено. Відповідач проти суми основного боргу у розмірі 188 884,00 грн. не заперечує; доказів оплати всієї суми заборгованості до суду не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 188 884,00 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 6.2 договору, за порушення терміну оплати наданих послуг замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше 5 % вартості несвоєчасно оплачених послуг.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за договором, керуючись п. 6.2 договору з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 23 476,23 грн. за період з 15.08.2018 по 17.07.2019 по актам надання послуг № № 119, 136, 146, 162, 179 та 191.

Щодо зазначеної вимоги, господарський суд зазначає наступне.

З розрахунку позивача вбачається, що пеня у сумі 23 476,23 грн., нарахована ним у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на суму боргу, що виникла за неоплаченими актами наданих послуг № № 119, 136, 146, 162, 179 та 191, в межах річного строку позовної давності, заявленої відповідачем, в розрізі кожного акту окремо та з дотриманням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Здійснивши перерахунок пені по кожному акту наданих послуг окремо за період з моменту виникнення заборгованості та по визначену позивачем дату - 17.07.2019, суд дійшов висновку, що нарахування пені позивачем проведено арифметично вірно. Разом із тим, вимогу про її стягнення до суду позивачем заявлено без врахування обмежень, встановлених сторонами у п. 6.2 договору, щодо визначення граничного розміру пені.

За змістом ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто, відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 6.2 договору встановлено, що за порушення терміну оплати наданих послуг замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше 5 % вартості несвоєчасно оплачених послуг.

Таким чином, з урахуванням обмеження права виконавця щодо нарахування замовнику пені не більше ніж 5% від вартості несвоєчасно оплачених послуг, що в даному випадку складає 131 370,00 грн. (за актами, в межах річного строку позовної давності), суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення пені підлягає задоволенню частково в сумі 6 568,50 грн. (131 370,00 грн. * 5%).

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, нарахував та просить стягнути з відповідача за прострочення оплати 3% річних в сумі 5 846,24 грн. та інфляційні втрати в сумі 13 404,96 грн.

Господарський суд, здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат в межах періоду розрахунку позивача, з урахуванням дат прострочення платежів, приходить до висновку, що позовні вимоги, в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат нормативно обґрунтовані та арифметично вірні, а тому, підлягають задоволенню повністю.

При цьому, твердження відповідача щодо неправомірного не включення до розрахунку інфляційних втрат індексу інфляції за липень та серпень 2019 року, господарський суд відхиляє, як необґрунтовані, з огляду на те, що позивачем здійснено нарахування та заявлено до стягнення інфляційні втрати за період з квітня 2018 року по червень 2019 року, тож липень-серпень 2019 року не входять до періоду за який позивачем розраховано втрати від інфляції та не мають бути враховані в розрахунку.

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З приводу розподілу судових витрат за наслідками розгляду спору суд зазначає наступне.

Наразі, позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на послуги адвоката в сумі 13 500,00 грн.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем представлено до матеріалів справи копії:

- договору про надання правової допомоги від 17.07.2019 № 1707/19, укладеного між адвокатом Стеців Роксоланою Іванівною та ТОВ "Интелком";

- додатку № 1 до договору про надання правової допомоги від 17.07.2019 № 1707/19;

- свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю від 13.03.2017 серії ТР № 000164;

- ордеру на надання правової допомоги від 17.07.2019 серії ТР № 054561;

- акту здачі-приймання виконаних робіт від 07.08.2019 № 0708/1, згідно з яким адвокатом були надані наступні послуги: зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції - до сплати 1000,00 грн; ознайомлення з документами - до сплати 1000,00 грн; підготовка претензії - до сплати 2500,00 грн; розрахунок штрафних санкцій - до сплати 1000,00 грн; складання позовної заяви, виготовлення копій документів - до сплати 3000,00 грн;

- акту здачі-приймання виконаних робіт від 17.09.2019 № 1709/3, згідно з яким адвокатом були надані наступні послуги: складання документа: відповідь на відзив - до сплати 2500,00 грн;

- акту здачі-приймання виконаних робіт від 17.09.2019 № 1709/4, згідно з яким адвокатом були надані наступні послуги: складання документа: заява про зменшення позовних вимог - до сплати 2500,00 грн;

- платіжних доручень №555 від 08.08.2019 на суму 8500,00 грн; №588 від 04.10.2019 на суму 2500,00 грн. та №585 від 03.10.2019 на суму 2500,00 грн.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас, доказів на підтвердження неспівмірності заявленої суми витрат на правничу допомогу відповідачем надано не було, клопотань про зменшення суми відшкодування витрат представник відповідача не заявляв.

З огляду на викладене та враховуючи часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про відшкодування позивачу витрат на оплату послуг адвоката пропорційно розміру задоволених позовних вимог (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) у сумі 12 514,49 грн.

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 3 220,55 грн.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київметробуд" (місцезнаходження: 08135, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Чайки, вулиця Валентини Чайки, будинок 16, код ЄДРПОУ 01387432) в особі відокремленого підрозділу Будівельно-монтажного управління №6 Публічного акціонерного товариства "Київметробуд" (місцезнаходження: 08135, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Чайки, вулиця Валентини Чайки, будинок 16, код ЄДРПОУ ВП: 01389572) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Интелком" (місцезнаходження: 04210, м.Київ, вулиця Кульженків сім`ї, будинок 35, код ЄДРПОУ 32772435) 188 884,00 грн. основного боргу, 5 846,24 грн. 3% річних, 13 404,96 грн. інфляційних втрат, 6 568,50 грн. нарахованої пені, 12 514,49 грн. витрат на послуги адвоката та 3 220,55 грн. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

6. Згідно з п.п. 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Л.В. Сокуренко