Рішення № 85210654, 23.10.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.10.2019Справа № 910/2530/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Бугаєнко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд» (01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1)

до Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Міністерство аграрної політики та продовольства України (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 24)

про стягнення 14 252 252,39 грн

За участю представників сторін:

від позивача: Каленська М.А., Деруга Н.О.

від відповідача: Перевозник П.М.

від третьої особи: Григорян О. О.

У судовому засіданні 23.10.2019, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва подана позовна заява Публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд» про стягнення 14 252 252,39 грн з Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2016 порушено провадження у справі № 910/2530/16 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 04.03.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2016 суд залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Міністерство аграрної політики та продовольства України та відклав розгляд справи на 25.03.2016.

У судових засіданнях 25.03.3016 та 12.04.2016 оголошено перерву до 12.04.2016 та до 15.04.2016 відповідно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2016 призначено судову експертизу у справі № 910/2530/16, проведення якої доручено здійснювати Київському науково-дослідному інституту судових експертиз; зупинено провадження у справі № 910/2530/16 до проведення Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз судової експертизи (або до дачі висновку чи повідомлення про неможливість проведення експертизи), витребувано у Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» докази направлення та отримання позивачем листів від 10.09.2014 №93, від 27.11.2014 №129, від 28.11.2014 №130, від 28.11.2014 №131, від 16.12.2014 №141; технічну характеристику зерносховища (зернового складу) філії Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Бровківське ХПП» та спосіб зберігання зерна на вказаній філії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2016 суд витребував у Публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд» (його регіонального представництва у Житомирській області) витяги (копії) з журналів реєстрації вхідної документації (кореспонденції) за період з 01.09.2014 по 31.12.2015, залучив до участі у проведенні експертизи у справі № 910/2530/16 фахівця Української лабораторії якості і безпеки продукції АПК Національного університету біоресурсів і природокористування України (08162, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 7) - ОСОБА_2 , надав дозвіл на використання при проведенні судової експертизи результатів, що отримані вказаною сторонньою організацією (стороннім фахівцем) та зупинив провадження у справі до надання висновків судової експертизи.

26.10.2016 до Господарського суду міста Києва повернулись матеріали справи № 910/2530/16 разом із Висновком експертів за результатами проведення судово-біологічної експертизи № 8028/16-34 від 29.09.2016 та Повідомленням про неможливість надання висновку № 8029/16-53 від 30.09.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2016 поновлено провадження у справі № 910/2530/16, розгляд справи призначено на 02.12.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2016 розгляд справи відкладено на 20.12.2016, у зв`язку із необхідністю виклику у судове засідання судових експертів, які проводили експертизу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2016 розгляд справи відкладено на 10.01.2017, повторно викликано у судове засідання судових експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Варавіну І.А. та Борзова О.П., а також фахівця Української лабораторії якості і безпеки продукції АПК Національного університету біоресурсів і природокористування України Самкову О.П. для надання роз`яснень щодо висновку експертів № 8028/16-24 від 29.09.2016 за результатами проведення судової біологічної експертизи; повторно зобов`язано судових експертів та фахівця Української лабораторії якості і безпеки продукції АПК Національного університету біоресурсів і природокористування України надати суду письмові пояснення щодо умов зберігання зерна, дотримання яких може забезпечити технічну можливість правильного відбору проб з усіх горизонтів (товщина насипу, площина насипу тощо), тобто пояснення щодо фактичної можливості забезпечення необхідних умов для проведення експертизи та конкретного порядку виконання дій сторонами для забезпечення відповідних умов.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2017 призначено судову експертизу у справі № 910/2530/16, проведення якої доручено здійснювати Київському науково-дослідному інституту судових експертиз; зупинено провадження у справі № 910/2530/16 до проведення Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз судової експертизи (або до дачі висновку чи повідомлення про неможливість проведення експертизи).

24.03.2017 до Господарського суду міста Києва повернулись матеріали справи № 910/2530/16 разом із супровідним листом, у якому запропоновано погодити строк виконання експертизи у термін, що перевищує 90 календарних днів, та клопотанням судового експерта Варавіної І.А. щодо залучення фахівців з інших установ та надання додаткових матеріалів для проведення судової експертизи № 2392/17-34.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2017 суд поновив провадження у справі № 910/2530/16, задовольнив клопотання судового експерта Варавіної І.А., дозволив проведення виконання судової експертизи у справі № 910/2530/16 у строк понад дев`яносто календарних днів та зупинив провадження у справі.

15.09.2017 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання судового експерта Варавіної І.А. про надання додаткових матеріалів для проведення судової експертизи у справі № 910/2530/16.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2017 поновлено провадження у справі № 910/2530/16 та задоволено клопотання судового експерта Варавіної І.А. про надання додаткових матеріалів для проведення судової експертизи у справі № 910/2530/16.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2017 провадження у справі № 910/2530/16 зупинено до надання висновків судової експертизи.

16.07.2018 до Господарського суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи № 910/2530/16 та клопотання судового експерта Варавіної І.А. про надання зразків для порівняння для проведення комплексної судової експертизи №2392/17-34/4274/18-53. Так, у поданому клопотанні експерт повідомляє про необхідність надання зразка пшениці 3 класу 2013 року врожаю, що належить ПАТ «Аграрний фонд»:

- яке прийняте на зберігання згідно квитанції на зерно № 136 від 20.02.2014 (АУЦ №887736), № 153 від 30.12.2014 (АУ №887753), № 161 від 04.08.2015 (АУ №887761), тобто станом на 20.02.2014, 30.12.2014 та 04.08.2015;

- станом на 16.02.2016, тобто, згідно ухвали, на момент подання даного позову до суду.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва № 05-23/1168 від 16.07.2018 у зв`язку з закінченням повноважень судді Отрош І.М., матеріали судової справи № 910/2530/16 передано на повторний автоматичний розподіл.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями справу №910/2530/16 передано на розгляд судді Пукшин Л.Г.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2018 прийнято справу №910/2530/16 до свого провадження, поновлено провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 08.08.2018.

01.08.2018 через загальний відділ діловодства суду надійшли письмові пояснення відповідача, в яких останній зазначає, що фактично проби зерна на виконання вимог ухвали Господарського суду м. Києві від 10.01.2017 відбиралися 25.07.2017, в результаті чого складено акт від 25.07.2017. Крім того, відповідач звертає увагу, що матеріали справи містять документальне підтвердження щодо переміщення зерна пшениці 3 класу врожаю 2013 року ПАТ «Аграрний фонд» з детальним поясненням директора філії ПАТ «ДПЗКУ» «Бровківське ХПП» щодо переміщення зерна. Відповідач вважає не доцільним виконати вимоги експерта щодо надання зразків зерна 3 класу 2013 року врожаю, оскільки вже минуло 1,5 року з дня звернення позивача з позовом до суду. Також, відповідач надає відібрані проби зерна пшениці 3 класу, що належить ПАТ «Аграрний фонд».

03.08.2018 через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання позивача про залучення зразків зерна пшениці 3 класу 2013 року врожаю, відібрані 09.12.2015 та 05.02.2016. Також, позивач зазначає, що зразки зерна пшениці 3 класу 2013 року врожаю станом на 20.02.2014, 30.12.2014 та 04.08.2015 у ПАТ «Аграрний фонд» відсутні, так як згідно складських квитанцій на зерно від 20.02.2014 № 136 (АУ № 887736), від 30.12.2014 № 153 (АУ № 887753), від 04.08.2015 № 161 (АУ №887761) якісні показники зерна відповідали ДСТУ 3768:2010 «Пшениця. Технічні умови». Крім цього, позивач також звертає увагу, що 05.02.2016 спільно з представником відповідача було відібрано проби зерна пшениці 3 класу 2013 року, в результаті чого проведено аналізи та складено протокол випробувань від 17.02.2016 № 436.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2018 задоволено клопотання судового експерта Варавіної І.А. № 2392/17-34/4274/18-53 від 26.06.2018 про відібрання зразків для порівняння для проведення комплексної експертизи, зупинено провадження у справі № 910/2530/16 на час проведення експертизи, вирішено повернути Публічному акціонерному товариству «Аграрний фонд» та Публічному акціонерному товариству «Державна продовольчо-зернова корпорація України» надані суду зразки зерна пшениці 3 класу, матеріали справи № 910/2530/16 направлено до Київського науково-дослідного інституту судових експерти.

13.09.2018 до господарського суду через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання судового експерта Варавіної І.А. про надання зразків для порівняння для проведення комплексної судової експертизи №2392/17-344274/18-53. Так, у поданому клопотанні експерт, в якому експерт просить сторін надати письмове повідомлення щодо:

1. Наявності або відсутності зерна пшениці 3 класу 2013 року врожаю, що належить ПАТ "Державний фонд"

- яке прийняте на зберігання згідно квитанції на зерно № 136 від 20.02.2014 (АУ №887736), № 153 від 30.12.2014 (АУ №887753), № 161 від 04.08.2015 (АУ №887761), тобто станом на 20.02.2014, 30.12.2014 та 04.08.2015;

- станом на 16.02.2016, згідно ухвали, на момент подання даного позову до суду.

2. У разі наявності вищезазначеного зерна, повідомити адресу його знаходження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2018 поновлено провадження у справі, задоволено клопотання судового експерта Варавіної І.А. № 2392/17-34/4274/18-53 від 10.09.2018, зобов`язано позивача та відповідача надати суду у строк до 28.09.2018 року письмові пояснення, зупинено провадження у справі № 910/2530/16.

На виконання ухвали Господарського суду м. Києва від 17.09.2018 через загальний відділ діловодства суду надійшли 27.09.2018 письмові пояснення Аграрного фонду № 02-08/1/1672 від 27.09.2018 та 28.09.2018 письмові пояснення ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» № 130-2-21/5916 від 27.09.2018, які в подальшому направлені до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз - 01.10.2018.

13.06.2019 через загальний відділ діловодства суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи № 910/2530/16 разом з висновком експерта № 2392/17-34/4274/18-53 від 06.06.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2019 поновлено провадження у справі №910/2530/16, підготовче засідання призначено на 24.07.2019.

18.07.2019 позивач через загальний відділ діловодства суду подав письмові пояснення враховуючи висновок експертизи.

19.07.2019 відповідачем подано через загальний відділ діловодства суду письмові пояснення, в яких зазначив, що висновком експертизи підтверджується що зерно відповідає вимогам 3 класу та може бути використано за первісним або іншим можливим призначенням, а відтак позовні вимоги є необґрунтованими.

24.07.2019 відповідач подав письмові пояснення на спростування письмових доводів позивача у поясненнях , що подані до суду 18.07.2019.

У підготовчому засіданні 24.06.2019 судом задоволено клопотання представників позивача та третьої особи, та відкладено підготовче засідання на 07.08.2019.

05.08.2019 через загальний відділ діловодства суду надійшли письмові пояснення позивача, у відповідності до яких позивач просить не приймати до уваги ф. 36 по ПАТ "Аграрний фонд" як доказ, оскільки є підстави вважати, що ф.36 є умисно підробленою.

07.08.2019 через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання відповідача про колегіальний розгляду справи у складі трьох суддів.

У судовому засіданні, яке призначено на 07.08.2019, представник відповідача підтримав клопотання про призначення колегіального розгляду справи у складі трьох суддів.

Представники позивача та третьої особи залишили на розсуд суду задоволення клопотання представника відповідача про колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів.

Ухвалою суду від 07.08.2019 відмовлено у задоволені клопотання відповідача про призначення колегіального розгулу справи.

У судовому засіданні 07.08.2019 суд на місці ухвалив продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів, задовольнити клопотання представника відповідача та відкласти підготовче засідання на 04.09.2019.

02.10.2019 до канцелярії суду надійшли письмові пояснення відповідача, у яких останній зазначає, що позивачем не доведено факту невиконання, відмови від виконання чи неналежного виконання зобов`язань за договором складського зберігання зі сторони відповідача. У наданих поясненнях відповідач також зауважує, що надані позивачем протоколи випробування не є належними доказами у справі, оскільки при обстежені зерна до складу комісії не входили представники Зернового складу.

У судовому засіданні 04.09.2019 суд на місці ухвалив задовольнити клопотання представника позивача та відклав розгляд справи на 11.09.2019.

У судовому засіданні, призначеному на 11.09.2019, суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 25.09.2019.

У судовому засіданні 25.09.2019 суд на місці ухвалив оголосити перерву до 09.10.2019 для з`ясування додаткових обставин по справі.

04.10.2019 до канцелярії суду надійшло клопотання позивача, у якому останнім було повідомлено, що у експертному висновку №002854 п/16 від 14.03.2016 було допущено технічну описку щодо дати та номеру акту відбору проб.

07.10.2019 через загальний відділ діловодства суду надійшли письмові пояснення відповідача, у яких останній зазначається, що ПАТ «ДПЗКУ» не порушувало свої зобов`язання щодо виконання умов договору складського зберігання, а навпаки неодноразово вимагало від ПАТ «Аграрний фонд» відвантажити спірне зерно, висновками судових експертів також підтверджено, що спірне зерно є належної якості, в той же час наявність збитків Позивача не підтверджується належними доказами (відсутні докази втрати/нестачі зерна ПАТ «Аграрний фонд», докази того, що зерно пошкоджено, також позивачем не надано обґрунтування розміру суми, на яку знизилася вартість зерна, відсутні докази, що якість зерна змінилася настільки, що воно не може бути використано за первісним призначенням,) а також відсутній причинний зв`язок між наявністю збитків у Позивача та виконанням умов Договору Зерновим складом.

У судовому засіданні 09.10.2019 суд на місці ухвалив задовольнити клопотання відповідача та відкласти розгляд справи на 23.10.2019.

Через загальний відділ діловодства суду надійшли письмові пояснення відповідача №130-23-19/6373 від 11.10.2019 та клопотання позивача №02-08/1/1928 від 17.10.2019 про долучення додаткових доказів по справі.

Порядок розгляду судом заяв та клопотань, які подані учасниками справи після початку розгляду справи по суті, визначений положеннями ст. 207 Господарського процесуального кодексу України.

Так, статтею 207 ГПК України передбачено, що головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Оскільки подані сторонами документи не містять поважних причин, з яких останні не були надані у підготовчому провадженні, а також приймаючи до уваги, що вони подані після закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті, суд залишає їх без розгляду.

У судовому засіданні 23.10.2019 суд заслухав представника позивача, який підтримав позовні вимоги та надав пояснення по суті. Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Представник третьої особи надала пояснення по суті спору та просила прийняти законне та обґрунтоване рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказах.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

01 листопада 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Аграрний фонд» (надалі - поклажодавець/позивач) та філією Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація «Бровківське ХПП» (надалі - зерновий склад/відповідач) було укладено договір складського зберігання № 49-05/13 (надалі - договір), відповідно до умов якого, поклажодавець зобов`язується передати, а зерновий склад прийняти на зберігання зернові, зернобобові, круп`яні, олійні культури (далі - зерно) в кількості, яка визначається по фактичній кількості зерна, що надійшло на карточку поклажодавця і засвідчується складськими квитанціями та в установлений строк повернути їх поклажодавцю або особі, зазначеній ним, як одержувач, відповідно до якісних показників, передбачених діючими ДСТУ (п.1.1. договору).

Кількість та якість зерна, що передається поклажодавцем на зберігання, визначені в складських квитанціях на зерно, що видаються зерновим складом. Зерно, що передається на зберігання зерновому складу є власністю поклажодавця. Зерновий склад забезпечує знеособлене зберігання зерна за культурами, класами і роками врожаю. Зерновий склад не має права продавати або будь-яким іншим чином розпоряджатися зерном поклажодавця, яке знаходиться у нього на зберіганні (пункти 1.2.-1.4. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору якість зерна, що поставляється на зберігання повинна відповідати державних стандартів.

Зерновий склад видає посвідчення про якість зерна (картку аналізу зерна), згідно встановленої форми (п. 2.3. договору).

У п. п. 2.4.,2.5. договору сторони передбачили, що у разі виникнення спору щодо якості зерна поклажодавець має право провести належну перевірку його якості за рахунок зернового складу. У разі невідповідності показників якості зерна вимогам стандартів зерновий склад за власний рахунок та за письмовою згодою поклажодавця проводить зерно до вимог стандартів.

Відповідно до умов п. 3.1. договору прийнятті зерна на зберігання, здійснюється з вимогами Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої наказом Мінагрополітики України від 13 жовтня 2008 року № 661 (надалі - Інструкція) та діючими державними стандартами для кожного конкретного виду зерна.

Культура, кількість і якість прийнятого на зберігання зерна зазначається у складській квитанції (п.3.3. договору).

У розділі 4 договору визначено права та обов`язки сторін, зокрема, зерновий склад взяв на себе зобов`язання: прийняти від поклажодавця зерно фактичної якості, яке відповідає вимогам держаних стандарті, забезпечити його належне зберігання у повному обсязі (п.4.1.1.), щорічно до 1 червня письмово повідомляти поклажодавця про умови зберігання зерна (4.1.2.), здійснити відпуск зерна поклажодавцеві згідно умов даного договору в строки, вказані у дозволі поклажодавця(4.1.3.), видати складську квитанцію зерна не пізніше наступного робочого дня після прийняття на зберігання (4.1.4), зберігати зерно протягом строку, визначеного в договорі (4.1.5), у разі виявлення погіршення якісних показників зерна протягом одного робочого дня з дня виявлення, скласти акт та в той же день повідомити про це поклажодавця (4.1.6), повернути зерно за вимогою поклажодавця (4.1.8), здійснювати освіження (оновлення) зерна згідно порядку, викладеному в п.5 цього договору, а також всі необхідні операції з доробки при прийманні та забезпеченні якісного зберігання зерна. У випадку невідповідності якісних показників зерна нормам державних стандартів з метою недопущення погіршення кількісно-якісного стану зерна, зерновий склад за власний рахунок доводить зерно до вимог стандартів (п.4.10.), у разі, якщо операції з доробки тягнуть за собою зміну кількості та (або) якості зерна, зерновий склад письмово (листом) повідомляє поклажодавця про проведення таких операцій з обґрунтуванням їх необхідності. Поклажодавець після отримання повідомлення протягом 3-х діб надає письмовий дозвіл або у разі незгоди, направляє представника для перевірки необхідності проведення операцій з добірки (п. 4.11.).

Відповідності до умов договору (п. 3.3.) поклажодавець зобов`язаний забезпечити доставку зерна за власний рахунок, своєчасно розраховуватися за надані послуги по зберіганню зерна та забрати зерно після закінчення строку його зберігання.

Відповідно до положень пунктів 6.1., 6.2. договору, розрахунки за надання послуг по зберіганню проводяться в грошовій формі з урахуванням податку на додану вартість. Розмір плати (тарифу) за надання послуг по зберіганню зерна становить 16,50 грн. за тонну на місяць з урахуванням ПДВ.

Пунктом 10.1. договору встановлено, що строк зберігання зерна до пред`явлення вимоги поклажодавцем.

Згідно з пунктом 12.4. договору сторони погодили, що договір може бути розірваний або змінений (повністю або частково) лише за згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди до договору. Одностороння відмова від виконання умов цього договору не допускається, крім випадків передбачених законодавством.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 13.1. договору).

За доводами позивача, на виконання умов договору ПАТ «Аграрний фонд» як поклажодавець передав на зберігання відповідачу - філії ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація «Бровківське ХПП» зерна пшениці 3 класу 2013 року врожаю у кількості 3 985,080 тон, що підтверджується складськими квитанціями:

№ 136 (АУ №887736 від 20.02.2014 у кількості 1 509,493 тонн; зерно відповідає держаним стандартам ДСТУ 3768:2010; вологість - 13,8; зернова домішка - 6,0; сміттєва домішка - 1,9, клейковина (кількість) - 20; клейковина (якість) - 85; зараженість - н-в;

№ 153 (АУ №887753 від 30.12.2014 у кількості 160,725 тонн; зерно відповідає держаним стандартам ДСТУ 3768:2010; вологість - 13,6; зернова домішка 5,9; сміттєва домішка - 1,7, клейковина (кількість) - 17; клейковина (якість) - 70; зараженість - н-в;

№ 161 (АУ №887761 від 04.08.2015 у кількості 2 314,862 тонн, зерно відповідає держаним стандартам ДСТУ 3768:2010; вологість - 14,0; зернова домішка 6,4; сміттєва домішка - 2,0 клейковина (кількість) - 20; клейковина (якість) - 85; зараженість - н-в.

У позовні заяві позивач зазначає, що у відповідності до умов п. 4.4. договору, листом від 01.12.2015 № 03-03/3133 ПАТ «Аграрний фонд» звернулось до відповідача з проханням направити на 03.12.2015 уповноважених представників корпорації для проведення відбору проб зерна.

За доводами позивача, вказаний вище лист був залишений з боку відповідача без відповіді та реагування, що стало наслідком повторного звернення з листом № 03-03/3202 від 07.12.2015 щодо направлення уповноважених представників для проведення проб зерна на 09.12.2015.

Оскільки представники відповідача вдруге не з`явилися для проведення відбору зерна, позивач листом від 11.12.2015 № 03-03/3242 повідомив відповідача, що ПАТ «Аграрний фонд» 09.12.2015 здійснено відбір проб зерна для проведення відповідних аналізів.

Зокрема, позивач зазначає, що 09.12.2015 на філії ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація «Бродівське ХПП» у складах № 2 та 3, 7, де зберігається зерно, яке належить позивачу на праві власності, за участі державного інспектора Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області Шульги Н.В., відібрано проби зерна, які направлено на випробування до ДП «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції», про що складено відповідний акт відбору проб.

В подальшому, ДП «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» було проведено випробування пшениці 3 класу 2013 року врожаю, яка зберігається на філії ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація «Бровківське ХПП», та складено протоколи випробувань від 17.12.2015 № 3888 та № 3889, в яких вказано, що "зерно не відповідає вимогам 6 класу ДГСТУ 3768:2010 "Пшениця. Технічні умови" по показнику "Запах" та "Сміттєва домішка, зокрема, зіпсовані зерна", "Зараженість шкідниками".

За доводами позивача, в результаті неналежного виконання умов договору з боку позивача, зерновий склад допустив погіршення якісних показників зерна пшениці 3 класу 2013 року врожаю, у кількості 3 985,080 тон, чим завдав збитки поклажодавцю на загальну суму 14 087 257,80 грн. (3 985,080 тон х 2=3 535,00 грн/тонну).

30.12.2015 позивач звернувся до філії ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація «Бродівське ХПП» з вимогою № 02-01/3224 про відшкодування збитків завданих нестачею зерна та перерахування коштів у розмірі 14 087 257,80 грн.

Оскільки відповідачем вищевказана сума не була перерахована, позивач 16.02.2016 звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 14 252 252,39 грн, з яких: 14 087 257,80 грн - збитки, 126 785,32 грн - інфляційні втрати та 38 209,27 грн - 3% річних.

Відповідач заперечуючи проти позову зазначає, що вимоги позивача є безпідставними з огляду на відсутність вини (протиправної поведінки) відповідача за завдані позивачу збитки. Зокрема, відповідач у відзиві повідомляє, що позивач передав на зберігання зерна - пшениці врожаю 2013 року з показниками вологості 13,8-14,0%, проте, відповідно до Інструкції № 9-7-88 по зберіганню зерна, мало насіння, муки та крупи, затвердженої наказом від 24.06.1988 № 185, термін зберігання пшениці із такими показниками вологості не може перевищувати 1 рік, оскільки в іншому випадку відбудеться природне погіршення його якості.

Також відповідач долучив до відзиву висновок Національного університету харчових технологій від 22.03.2016 № 01-162, відповідно до якого вказано, що зерно з показниками якості: вологість - 14%, сміттєва домішка - 2%, зернова домішка - 6% не може закладатися на довгострокове зберігання без активного вентилювання, без переміщення без використання додаткових технологічних операцій, які знижують температуру та вологість зернової маси. Зберігання зерна з вказаними показниками без переміщення можуть призводити до виникнення негативних процесів у зерновій масі (самозігрівання, витрата сипкості тощо), розвитку шкідників хлібних запасів та погіршення хлібопекарських властивостей. Розвиток шкідників хлібних запасів при вказаних умовах призводить до значних втрат зерна (втрати зерна за 6 місяців можуть сягати 20-40% , що становить від 785,016 т до 1570,032 т). Згідно висновку, за зберігання зерна в 3 роки відбулося його псування та усушка з 14,0% до 13,1 % , що є цілком логічним при зберігання зерна у сухому приміщенні та при тривалому терміні зберігання. Відтак, за доводами відповідача, ПАТ «Аграрний фонд» зобов`язаний був здійснити відвантаження зерна пшениці ще у 2014 році або ж замовити використання додаткових технологічних операцій.

У відзиві відповідач зазначає, що позивачу ще у липні 2014 року стало відомо про настання відповідних наслідків довготривалого зберігання зерна, проте, останнім не вчинялися дії для запобігання виникненню збитків.

За доводами відповідача, він неодноразово звертався до позивача з відповідними листами (протягом серпня - грудня 2018) в яких повідомляв ПАТ «Аграрний фонд» про погіршення якості та необхідності надання дозволів на переміщення зерна та проведення його фумігації. Позивачем лише у січні 2015 року листом № 05/52 від 15.01.2015 надано дозвіл на переміщення, проте не надано дозволу на проведення фумігації. А відтак, на думку відповідача, останнім вчинялися всі необхідні дії щодо вчасного повідомлення поклажодавця стосовно якості зерна та необхідності його переміщення та проведення фумігації, проте позивачем, не вчинено належних заходів для того щоб уникнути збитків та погіршення показників якості зерна, переданого на зберігання, зокрема, не відвантажив зерно протягом року та не надавав дозволів для того щоб філія вчасно могла переміщувати це зерно та проводити його фумігацію.

За переконаннями відповідача, позивачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження наявності вини у відповідача та доказів понесення позивачем збитків у вказаному у позовній заяві розмірі внаслідок неналежного виконання договірних зобов`язань відповідачем, а тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Нормами частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов`язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором зберігання.

Відповідно до ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Правовідносини між власниками зерна та суб`єктами зберігання зерна регулюються нормами глави 66 Цивільного кодексу України, Законом України "Про зерно та ринок зерна в Україні".

Статтею 955 Цивільного кодексу України унормовано, що положення параграфа 1 глави 66 Цивільного кодексу України застосовуються до окремих видів зберігання, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про окремі види зберігання або законом.

Відповідно до статті 957 Цивільного кодексу України за договором складського зберігання товарний склад зобов`язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності. Договір складського зберігання укладається у письмовій формі. Письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом.

Згідно з пунктами 10, 24 статті 1 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні" зберігання зерна - це комплекс заходів, що включають приймання доробку, зберігання і відвантаження зерна; складські документи на зерно - це товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов`язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" встановлено наступний порядок щодо зберігання зерна, а саме:

Зерно підлягає зберіганню у зернових складах.

Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах.

При прийманні зерна на зберігання зерновий склад зобов`язаний здійснити аналіз його якості.

Зерновий склад зобов`язаний вживати усіх заходів, передбачених цим Законом, нормативно-правовими актами, договором складського зберігання зерна, для забезпечення схоронності зерна, переданого йому на зберігання.

Видача зерна володільцеві складського документа на зерно здійснюється в обмін на виписані на це зерно складські документи.

Кожна із сторін договору складського зберігання зерна при відвантаженні зерна має право вимагати перевірки його якості. Витрати, пов`язані із проведенням аналізу його якості, несе сторона, що зажадала його перевірки.

Як встановлено судом, згідно складських квитанцій №136 (АУ №887736) від 20.02.2014, №153 (АУ №887753) від 30.12.2014 та №161 (АУ №887761) від 04.08.2015 позивач передав відповідачу на зберігання зерна пшениці 3 класу 2013 року врожаю у кількості 3 985,080 тон.

Приймаючи від позивача вищезазначене зерно пшениці, відповідачем було встановлено його відповідність держаним стандартам ДСТУ 3768:2010 та визначено, що за складською квитанцією № 136 вологість становить - 13,8; зернова домішка - 6,0; сміттєва домішка - 1,9, клейковина (кількість) - 20; клейковина (якість) - 85; зараженість - н-в, за складською квитанцією № 153 вологість - 13,6; зернова домішка 5,9; сміттєва домішка - 1,7, клейковина (кількість) - 17; клейковина (якість) - 70; зараженість - н-в, та за складською квитанцією № 161 вологість - 14,0; зернова домішка 6,4; сміттєва домішка - 2,0 клейковина (кількість) - 20; клейковина (якість) - 85; зараженість - н-в.

Тобто, станом на момент передачі зерна пшениці 3 класу на зберігання до філії ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація «Бровкіське ХПП», останнє відповідало вищезазначеним нормам ДСТУ 3768:2010, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Статтею 942 Цивільного кодексу України унормовано, що зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Судом встановлено, що листом №03-03/3133 від 01.12.2015 позивач звертався до відповідача з проханням направити на 03.12.2015 уповноважених представників корпорації для проведення відбору проб зерна з метою об`єктивного та неупередженого встановлення якісних показників зерна, яке зберігається на філії ПАТ «Державна продовольчо - зернова корпорація України» «Бровківське XПП» та належить на праві власності ПАТ «Аграрний фонд».

Даний лист був отриманий відповідачем 01.12.2015, про що свідчить відповідна відмітка про прийняття вх. № 5504/2, проте, залишений без відповіді та задоволення.

Листом № 03-03/3202 від 07.12.2019 відповідача було повторно повідомлено щодо необхідності направлення уповноважених представників для проведення відбору проб зерна вже на 09.12.2015. Факт отримання вищевказаного листа підтверджується наявною на ньому відміткою про прийняття із зазначенням дати (07.12.2015) та прізвища відповідальної особи (Пацай).

З матеріалів справи вбачається, що у зв`язку з неявкою представників відповідача, 09.12.2015 на філії ПАТ «Державна продовольчо - зернова корпорація України» «Бровківське ХПП» у складах № 2 та № 7, де знаходилося зерно, яке належить на праві власності ПАТ «Аграрний фонд», за участі державного інспектора Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області Шульги Н.В. відібрано проби зерна, які направлено на випробування до ДП «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції», про що складено відповідний акт відбору проб.

Так, листом №03-03/3242 від 11.12.2015 позивач повідомив відповідача про здійснений відбір проб зерна для проведення відповідних аналізів. Даний лист був надісланий на ім`я Голови правління ПАТ «ДПЗКУ» Приходька Б.Г. , про що свідчить наявний у матеріалах справи фіскальний чек № 4453 від 11.12.2015.

Згідно з підпунктом 2.6. пункту 2 Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України від 13.10.2008 № 661 (чинна на момент виникнення спірних правовідносин) ДП «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» є головним з питань арбітражних випробувань з визначення показників якості зерна, продуктів його переробки для підприємств і організацій усіх форм власності. Рішення Державного центру сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції є остаточним.

Як встановлено судом, ДП «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» було проведено випробування пшениці 3 класу 2013 року врожаю, яка зберігається на філії ПАТ «Державна продовольчо - зернова корпорація України» «Бровківське ХПП» та належить на праві власності ПАТ «Аграрний фонд», про що складено протоколи випробувань № 3888, № 3889 від 17.12.2015.

Згідно зазначених вище протоколів випробувань пшениця 3 класу 2013 року не відповідала навіть вимогам 6 класу згідно ДСТУ 3768:2010 по показнику «Запах», «Сміттєва домішка» та «Зараженість шкідниками».

З матеріалів справи вбачається, що 05.02.2016 за участі представників сторін було здійснено спільний відбір проб зерна 3 класу, 2013 року врожаю, маса партії 3985,080 т., місце відбору - склад №1, №2, №3 ПАТ ДПЗКУ філія «Бровківське ХПП», про що свідчить підписаний акт відбору проб від 05.02.2016.

За результатами проведеного відбору ДП «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» було видано протокол випробувань від 17.02.2016 №436, згідно з яким проба зерна пшениці не відповідає вимогам 3 класу по показникам: «Запах» - затхлий; «Зіпсовані зерна» - 1,02 при вимозі до 3 класу не більше 0,5; «Зараженість шкідниками» - довгоносик Іст. - 3екс/кг; «Масова частка сирої клейковини» - не відмиваюча.

Факт невідповідності зерна 3 класу було також підтверджено протоколом випробувань №321 від 16.02.2016, який був виданий на замовлення ПАТ ДПЗКУ філія «Бровківське ХПП. Так, за вказаним протоколом було встановлено, що пшениця 3 класу, 3013 року врожаю, яка була передана відповідачу на зберігання від ПАТ «Аграрний фонд» не відповідає вимогам 3 класу ДСТУ 3768:2010 «Пшениця. Технічні умови» по показникам «Запах» та «Масова частка сирої клейковини».

Крім того, позивачем на підтвердження факту погіршення якості зерна було надано експертний висновок Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи №002854 п/16 від 14.03.2016, за актом відбору зразків, які відбирались директором Бровківського КХП Видрик В.В. , державним інспектором Шульга Н.В., представником ПАТ «ДПЗКУ» Стужук Д.В. , представником ПАТ «Аграрний фонд» Нелеп С.В.

Судом встановлено, у висновку зазначається акт відбору зразків №07-05/469 від 03.03.2016, проте, з долученого до матеріалів справи листа №1084 від 03.10.2019 Інститут повідомив, що у висновку було допущено описку щодо номеру та дати акту, а саме зазначено дату та номер листа позивача, з яким останній звернувся до Інституту про проведення випробування якісних показників зерна. Відтак, у графі відбір зразків вірним слід вважати акт відбору проб від 05.02.2016.

За висновком проведеного випробування було встановлено, що зерно пшениці 3 класу за фізико-хімічними показниками (зараженість шкідниками, зіпсовані зерна, колір, запах, масова частка сирої клейковини) не відповідає 6-му класу згідно ДСТУ 3768:2010 та не може бути використана на продовольчі й непродовольчі потреби.

Згідно з п. 4.1.9. договору передбачено, що для встановлення якісного та кількісного стану зерна необхідна присутність трьох сторін: представника поклажодавця, представника Зернового складу та представника територіальних органів Державної інспекції сільського господарства України.

Оскільки судом встановлено, що представники Видрик В .В та Стужук Д.В. , які є уповноваженими діяти від імені відповідача, були присутні при відборі проб зерна від 05.02.2016, та вищевказані протоколи випробувань, які були проведені як на замовлення позивача так і на замовлення відповідача, а також експертний висновок, містять вказівки на розмір партії, з якої відбирались проби зерна, місце та склади відбору зерна, рік врожаю та підписи членів комісії, суд вважає останні належними та допустимими доказами в підтвердження факту невідповідності зерна, яке передавалось позивачем на зберігання відповідачу, 3-му класу.

Таким чином, вищенаведене спростовує твердження відповідача про порушення умов п. 4.1.9. договору при відборі проб зерна, а саме відсутності у складі комісії представників Зернового складу.

При цьому суд зазначає, що за результатами проведення комплексної судово-біологічної та товарознавчої експертизи у даній справі, згідно висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №2392/17-34/4274/18-53 від 06.06.2019 зерно пшениці, зразки якого відібрані на підставі акту огляду місця відбору об`єктів експертизи у рамках виконання ухвали суду №910/2530/16 від 25.07.2017, відповідає за показниками 3 класу і може бути використаним за первісним або іншим можливим призначенням.

Однак, встановити ідентичність та приналежність зерна пшениці, зразки якого були відібрані згідно вищевказаного акту, у порівняльний спосіб, до партії зерна пшениці 3 класу 2013 року врожаю, переданого Публічним акціонерним товариством «Аграрний фонд» на зберігання Публічному акціонерному товариству «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (філії «Бровківське XПП») за складськими квитанціями на зерно № 136 від 20.02.2014 (АУ № 887736), № 153 від 30.12.2014 (АУ № 887753), № 161 від 04.08.2015 (АУ № 887761), не можливо у зв`язку з невиконанням клопотання експерта від 10.09.2018 року.

Поряд з наведеним, у експертному висновку зазначається, що показники якості зразків зерна пшениці, які були відібрані 25.07.2017 року експертами Української лабораторії якості і безпеки продукції АПК за участю КНДІСЕ МЮ України, представників ПАТ «Аграрний фонд» та ПАТ «ДЗПКУ» Бровківське ХПП, відрізняються від показників якості зразків зерна пшениці 3 класу 2013 року, зазначених у складських квитанціях на зерно, з моменту його передання на зберігання, впродовж зберігання і до 16.02.2016 року (на дату звернення до суду) за показниками.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

За змістом ст. 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

У перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з`ясовувати: чи було додержано вимоги законодавства при проведенні судової експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи.

Дослідивши наявний у матеріалах справи висновок експертів, суд дійшов висновку, що останній не може бути прийнятий як належний та достатній доказ в розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України по справі №910/2530/16, оскільки за змістом даного висновку вбачається, що при дослідженні було неповно встановлено обставини та предмет, який підлягав безпосередньому дослідженню. Крім того, у висновку експертами зазначалось про існування розбіжностей щодо предмета дослідження, що унеможливлює встановлення дійсних обставин.

Згідно з ДСТУ 3768:2010 «Пшениця. Технічні умови» зерно пшениці 3 класу відноситься до групи «А», яку відповідно до п. 4.1. ДСТУ використовують для продовольчих (переважно в борошномельній та хлібопекарській галузях) потреб і для експортування.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 1 закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» зерно продовольче - зерно, що використовується для переробки та виготовлення харчових продуктів.

Пунктом 7 частини 1 статті 7 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» безпечний харчовий продукт - харчовий продукт, який не справляє шкідливого впливу на здоров`я людини та є придатним для споживання.

Згідно з медико-біологічними вимогами та санітарними нормами якості продовольчої сировини та харчових продуктів, що затверджені Мінохорониздоров`я СРСР 01.08.1989 № 5061-89 безпечність харчових продуктів - це відсутність токсичної, канцерогенної, мутагенної чи іншої несприятливої дії продуктів на організм людини у разі споживання їх у загальноприйнятих кількостях. Безпечність гарантується встановленням і затриманням регламентованого рівня вмісту (відсутність або обмеження рівнів гранично допустимих концентрацій) забруднювачів хімічної та біологічної природи, а також природних токсичних речовин, що характерні для даного продукту та становлять небезпеку для здоров`я.

Таким чином, норми законодавства встановлюють імперативну норму щодо безпечності продовольчої сировини та продуктів харчування, в тому числі щодо відсутності в них токсичності.

Крім того, згідно з п. 4.2. ДСТУ 3768:2010 «Пшениця. Технічні умови» зерно твердої та м`якої пшениці всіх класів має бути у здоровому стані, не зіпріле та без теплового пошкодження; мати властивий здоровому зерну запах і без затхлого, солодового, пліснявого, гнилісного, полинного, сажкового, запаху нафтопродуктів тощо); мати властивий зерну колір; не дозволено зараження пшениці шкідниками зерна.

Затхлий запах виникає в результаті активного розвитку пліснявих грибів. Речовини, що виділяються цвіллю утворюють затхлий запах, який міцно абсорбується із зерном. При помолі зерна із затхлим запахом в борошно або при виробництві круп, такий запах зберігається в харчових продуктах, що робить їх непридатними для вживання.

Оскільки судом встановлено, що зерно пшениці 3 класу 2013 року врожаю, яке належить на праві власності ПАТ «Аграрний фонд» та зберігається на філії ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» за своїми якісними властивостями є таким, що не може бути використане за своїм призначенням згідно ДСТУ 3768:2010 «Пшениця. Технічні умови», його повна вартість підлягає відшкодуванню зберігачем.

За приписами ч. 1 та 2 ст. 949 Цивільного кодексу України, зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Згідно з ч. ч. 1 та 3 ст. 950 Цивільного кодексу України, за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.

Частиною 1 статті 33 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні" визначено, що за втрату, нестачу чи пошкодження зерна, прийнятого на зберігання, зерновий склад несе відповідальність на підставах, передбачених законодавством.

У ст. 951 Цивільного кодексу України визначено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

Відповідно до статті 34 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", збитки, завдані поклажодавцеві втратою, нестачею чи пошкодженням зерна, відшкодовуються зерновим складом: за втрату та нестачу зерна - у розмірі вартості втраченого або такого, що його не вистачає, зерна; за пошкодження зерна - у розмірі суми, на яку знизилася його вартість. У разі, коли внаслідок пошкодження якість зерна змінилася настільки, що воно не може бути використано за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від нього і зажадати від зернового складу відшкодування вартості цього зерна.

Згідно з нормами ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною 1 ст. 224 Господарського кодексу України встановлено обов`язок учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст. 225 Господарського кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди (п. 4 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Окрім того, згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Тобто, чинне законодавство виходить з принципу презумпції вини особи, яка допустила порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З аналізу наведених правових норм випливає, що для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки з заподіяними збитками. В свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) зменшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що філією ПАТ «Державна продовольчо - зернова корпорація України» «Бровківське ХПП» в порушення умов договору складського зберігання зерна № 49-05/13 від 01.11.2013, вимог Цивільного кодексу України та Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» було допущено погіршення якісних показників зерна пшениці 3 класу 2013 року врожаю у кількості 3 985,080 тонн, яке належало на праві власності ПАТ «Аграрний фонд».

Відтак, враховуючи результати проведених випробувань та з огляду на положення ч. 2 ст. 34 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» та ч. 2 ст. 951 Цивільного кодексу України, відповідач, який не забезпечив належну схоронності зерна, зобов`язаний відшкодувати його вартість.

Вказівками про порядок оцінки шкоди від розкрадання, недостачі, знищення та зіпсування матеріальних цінностей, затверджених постановою Головного управління цінової політики Мінекономіки України від 30.04.1992 №16 передбачено, що у випадках розкрадання, недостачі, знищення чи зіпсування майна, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів і продукції оцінка заподіяної шкоди здійснюється в наступному порядку. Вартість нових матеріальних цінностей, як вітчизняних так і імпортних, визначається виходячи з роздрібних цін на нову продукцію, діючих в торгівлі на момент розгляду питання про матеріальну відповідальність.

Довідкою про ринкові ціни на зернові культури врожаю 2015 року станом на 30.12.2015, яка видана Аграрною біржею, визначено вартість зерна пшениці 3 класу по Житомирській області у розмірі 3 535,00 грн за тонну.

Таким чином, з урахуванням кількості переданого до філії ПАТ «Державна продовольчо - зернова корпорація України» «Бровківське ХПП» зерна у розмірі 3 985,080 т., позивачу було завдано збитки у розмірі 14 087 257,80 грн (3 985,080 т. * 3 535,00 грн/тонну), які підлягають стягненню з Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України».

Що стосується заявлених до стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 38 209,27 грн та інфляційних втрат у розмірі 126 785,32 грн, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 3.1., п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Приписи статті 625 Цивільного кодексу України регулює зобов`язальні правовідносини, тобто застосовується у разі порушення грошового зобов`язання.

Грошові зобов`язання, як і будь-які інші цивільно-правові або господарські зобов`язання, можуть виникати з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України і статтею 174 ГК України.

Зобов`язанням, у відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, визначено правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Грошовим зобов`язанням, відповідно до ст. ст. 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України є виражене в грошових одиницях зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка відповідно має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що нарахування суми інфляційних втрат та 3% річних стосується прострочення саме грошових зобов`язань, а поняття "грошове зобов`язання" згідно з положеннями Цивільного кодексу України означає будь-яке зобов`язання, яке складається, в тому числі, з правовідносини, в якому права кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України не поширюється на спірні правовідносини сторін, оскільки відшкодування шкоди у сумі 14 087 257,80 грн здійснюється не на виконання грошових зобов`язань, а з інших підстав.

Обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов`язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов`язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов`язань, а з інших підстав (п. 5.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Отже, вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат та 3% річних є необґрунтованими, оскільки даний спір виник у зв`язку із заподіянням збитків, а не у правовідносинах з виконання грошового зобов`язання.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3% річних та інфляційний втрат, які були нараховані позивачем на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст.73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши всі обставини та надавши оцінку зібраним у справі доказам в їх сукупності, врахувавши принцип диспозитивності та змагальності у судовому процесі, суд дійшов висновку про обґрунтованість, доведеність та наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд».

При цьому аргументи відповідача, які були наведені в обґрунтування заперечень проти позову, суд відхиляє як необґрунтовані та такі, що не спростовують правомірності заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, ідентифікаційний код 37243279) на користь Публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд» (01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1, ідентифікаційний код 38926880) збитки у розмірі 14 087 257 (чотирнадцять мільйонів вісімдесят сім тисяч двісті п`ятдесят сім) грн 80 коп. та судовий збір у розмірі 204 307 (двісті чотири тисячі триста сім) грн 09 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 28.10.2019

Суддя Л. Г. Пукшин