Рішення № 85210473, 17.10.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 34/30/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2019 Справа № 908/1470/19

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,

при секретареві судового засідання Махно О.О.,

розглянувши матеріали справи № 908/1470/19

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", ідентифікаційний код юридичної особи 40075815 (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5) в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", ідентифікаційний код ВП 40081195 (79007, Львівська область, м. Львів, вул. Гоголя, буд. 1)

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", ідентифікаційний код юридичної особи 00191230 (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 72)

про стягнення 19506,31 грн.

за участю уповноважених представників:

від позивача: Губорєва Я.А., адвокат, довіреність № 1130 від 06.01.2019;

від відповідача: Ніколенко М.М., адвокат, довіреність № 20-191 від 18.12.2018;

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області звернулося Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" з позовом до Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" про стягнення коштів за затримку вагона № 53572228 у сумі 19506,31 грн.

Підставою для звернення з позовом зазначено ст. 129 Статуту залізниць. Позов обґрунтовано складенням перевізником актів загальної форми № 3012 від 17.12.2018 та №3912 від 17.12.2018, згідно з якими нараховано відповідачу плату в загальному розмірі 19506,31 грн за затримку вагону № 53572228 та послуги з усунення комерційної несправності цього вагону, яка виникла з вини відповідача, а саме: з причини завантаження вантажу вантажовідправником в порушення Технічних умов розміщення та кріплення вантажу.

Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2019 позовну заяву передано на розгляд судді Науменку А.О.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1470/19 за правилами загального позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 24/30/19. Підготовче судове засідання призначено на 15.07.2019 о 09 год. 30 хв.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 08.07.2019 у даній справі відмовлено у задоволенні клопотання позивача про участь у судовому засіданні у справі №908/1470/19 в режимі відеоконференції.

10.07.2019, у встановлений судом строк, до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з доказами направлення примірника відзиву іншій стороні у справі.

12.07.2019 від відповідача надійшло клопотання б/н від 12.07.2019 про приєднання до матеріалів справи копії листа станції Запоріжжя-Ліве від 11.07.2019 № 67/б та електронного доказу - оригіналу відеозапису руху вагону № 53572228 зі ст. Запоріжжя-Ліве 01.12.2018. До клопотання додано докази направлення іншій стороні у справі.

В судовому засіданні 15.07.2019 суд повідомив сторін про надходження від відповідача відзиву та клопотання. Представник відповідача підтримав подані документи. Суд прийняв до розгляду відзив та клопотання відповідача.

Представник позивача підтвердив надходження на його адресу відзиву та клопотання, однак зазначив про необхідність додаткового часу для надання відповіді на відзив.

По закінченні судового засідання 15.07.2019, суд, з власної ініціативи, для належної підготовки справи для розгляду, враховуючи надходження відзиву та клопотання, беручи до уваги необхідність надання позивачеві часу для підготовки відповіді на відзив, продовжив строк підготовчого засідання на тридцять днів, відклавши підготовче засідання. Присутні представники сторін повідомлені про дату наступного засідання, яке призначено на 04.09.2019 о 10 год. 00 хв. в приміщенні Господарського суду Запорізької області під розписку та звукозапис.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28.08.2019 у справі №908/1470/19 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про участь у судовому засіданні 04.09.2019 о 10 год. 00 хв. в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 04.09.2019 суд продовжив підготовче засідання.

На початку судового засідання суд оголосив про постановлення ухвали про відмову в задоволенні клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, надходження від позивача на електронну адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи та про несвоєчасне надходження від сторін відповіді на відзив з уточненням до позовної заяви та заперечень на відповідь на відзив.

Суд не прийняв до розгляду клопотання позивача про відкладення розгляду справи, оскільки вказане клопотання надійшло в електронному вигляді без електронного цифрового підпису.

Представник відповідача в судовому засіданні вказав на отримання від позивача відповіді на відзив з уточненням до позовної заяви та заявив про поважність причин пропуску строку подання заперечень на відповідь на відзив. Просив прийняти до розгляду заперечення на відповідь на відзив.

Відповідь позивача на відзив з уточненням до позовної заяви надійшла до суду з порушенням строку подання, без зазначення поважності пропуску строку та без клопотання про поновлення строку на подання відповіді.

По закінченні судового засідання 04.09.2019, враховуючи неявку представника позивача та необхідність вирішення питання щодо прийняття письмових документів, наданих сторонами до справи, суд відклав підготовче засідання на 17.09.2019 об 11 год. 30 хв.

05.09.2019 до канцелярії суду від позивача надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду справи, яке попередньо було відправлено електронною поштою без електронного цифрового підпису.

16.09.2019 до канцелярії суду від позивача надійшли письмові пояснення № ДНЮ-111 від 13.09.2019, у тому числі з проханням прийняти до розгляду відповідь на відзив, посилаючись на поважність причин подання відповіді на відзив із запізненням. У поясненнях позивач просив суд здійснювати розгляд справи без участі представника позивача.

17.09.2019 до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання № 11/2053225 від 16.09.2019 про долучення до матеріалів справи оригіналу листа Регіональної філії "Одеська залізниця" від 11.07.2019 № М-05/121 та оригіналу листа Регіональної Філії "Придніпровська залізниця" від 15.07.2019 № 713-1-09/296.

В судовому засіданні 17.09.2019 суд оголосив представникові відповідача про надходження до суду вищезазначених документів. Судом прийнята до розгляду відповідь на відзив, причини несвоєчасного подання відповіді на відзив визнані судом поважними. Також суд прийняв до розгляду письмові пояснення позивача, заперечення на відповідь на відзив та задовольнив клопотання відповідача про долучення вищезазначених листів до матеріалів справи.

Представник відповідача на запитання суду зазначив, що всі пояснення надані, всі наявні докази подані до матеріалів справи, клопотання та заяви відсутні.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

За наслідками судового засідання, суд, на підставі ст. 185 ГПК України, постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 02.10.2019 о 09 год. 30 хв., про що присутній представник відповідача повідомлений в приміщенні суду під розписку та під звукозапис.

В судовому засіданні 02.10.2019 оголошено перерву до 17.10.2019.

В судовому засіданні 17.10.2019 здійснювалось фіксування судового процесу технічними засобами - програмно-апаратним комплексом «Оберіг».

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених у позові. У позові позивач зазначає, що 01.12.2018 відповідач відправив за залізничною накладною № 46661211 зі станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці вагон № 53572228 з вантажем, отримувач - Сталь-продукт Сполка Явна Д.К. Залава Польша, станція призначення вантажу - Хурко ПКП. При перевірці поїзда в комерційному відношенні з використанням засобів відеоспостереження на станції Клепарів 09.12.2018 виявлено несправність - неправильне кріплення вантажу у вагоні, що засвідчено актом загальної форми від 09.12.2018 № 1082. Після відставлення вагона на знеструмлену колію станції Клепарів при детальному огляді виявлено, що вантаж завантажено відповідачем у вагон з порушенням встановлених вимог (відсутність розпірних та упорних брусків). Оскільки виявлена несправність загрожувала безпеці руху, вагон був направлений 12.12.2018 на станцію Скнилів для виправлення комерційної несправності, про що станцією Клепарів складено акт загальної форми № 5137 від 12.12.2018. Після прибуття вагону на станцію Скнилів комерційну несправність було виправлено, що підтверджується актом загальної форми від 17.12.2018 № 3912 та калькуляцією витрат на виправлення комерційного браку. Позивач вказує, що відповідно до параграфів 1, 2 статті 32 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) перевізники повинні відшкодовуватися всі витрати, пов`язані з перевезенням вантажу, не передбачені застосованими тарифами і викликані причинами, які не залежать від перевізника. Відповідно до актів загальної форми № 3012 від 17.12.2018 по станції Клепарів відповідачу нараховано платежі в сумі 2727,15 грн (без ПДВ). По станції Скнилів згідно акту загальної форми № 3912 від 17.12.2108 відповідачу нараховано платежі в сумі 13528,11 грн (без ПДВ). Всього нараховано 19506,31 грн з ПДВ, які позивач пред`явив до стягнення з відповідачеві.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві. У відзиві відповідач зазначив, що вантаж у вагоні № 53572228 був розміщений відправником відповідно до вимог п. 15.10 глави 3 додатку 3 до Угоди СМГС без будь-яких відхилень, свідченням чого, на думку відповідача, є пам`ятка ГУ-45 №3969 від 01.12.2018 та залізнична накладна № 46661211. Зауважив, що позивач невірно посилається на порушення відповідачем вимог п. 7.5.3 глави 3 додатку 3 до Угоди СМГС Технічних умов розміщення і кріплення вантажу, оскільки цей пункт регламентує навантаження іншого виду металопродукції - слябів, у той час як вагон № 53572228 було навантажено не слябами, а рулонами прокату згідно з п. 15.10 Технічних умов. Крім того, вказує, що на станції відправлення Запоріжжя - Ліве вантаж у вагоні №53572228 був прийнятий залізницею до перевезення без зауважень. Відповідач вважає, що позивач не надав належних та допустимих доказів того, що комерційна несправність вагону (відсутність розпірних та упорних брусків) виникла саме з вини вантажовідправника, а не є наслідком незбереження (розкрадання) під час перевезення. Зазначає, що на шляху слідування потягу були здійснені перевірки в комерційному відношенні вагону №53572228 станціями АТ «Українська залізниця», які не виявили комерційної несправності вагону. Крім того, зазначає, що за фактом затримки вагону №53572228 АТ «Українська залізниця» листом №1109 від 22.12.2018 направило в адресу відповідача матеріали по затримці вагону. Відповідач листом №80-2000543 від 03.01.2019 надав відповідь та відеоматеріали, що підтверджують наявність матеріалів кріплення у вагоні №53572228 на момент виходу його на колії загального користування ст. Запоріжжя-Ліве.

В судовому засіданні суд дослідив відеозапис руху вагону № 53572228 зі станції Запоріжжя-Ліве 01.12.2018.

Позивач у відповіді на відзив зауважив, що згідно з параграфом 3 статті 19 УМЗВС особа, яка проводить навантаження, несе відповідальність за визначення придатності вагонів для перевезення конкретного вантажу та за всі наслідки незадовільного навантаження. Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Разом із відповіддю на відзив позивач подав уточнення до позовної заяви, відповідно до яких повідомив, що в позовній заяві допущено технічну описку, а саме: вказано, що вантаж завантажено відповідачем у вагон з порушенням п. 7.5.3 Технічних умов розміщення і кріплення вантажу глави 3 додатку 3 до СМГС, проте з матеріалів справи випливає, що розміщення вантажу у вагоні №53572228 було здійснено відповідачем у відповідності до вимог п. 15.10 глави 3 додатку 3 до угоди СМГС, а саме: відсутні упорні і розпірні бруски.

По закінченні судового засідання 17.10.2019 судом ухвалено рішення, проголошено його вступну та резолютивну частини.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

УСТАНОВИВ:

01.12.2018 Публічне акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (відповідач) відправило із залізничною накладною №46661211 зі станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці вагон №53572228 з вантажем «прокат плоский із заліза або нелегірованої сталі шириною 600 мм і більше, в рулонах, без подальшої обробки, крім гарячої прокатки, неплакірований, непротравлений, без гальванічного або іншого покриття, товщиною менше 3мл, без рельєфного рисунку», отримувач - Сталь-продукт Сполка Явна Д.К. Залава Польща, станція призначення вантажу - Хурко ПКП .

При перевірці поїзда в комерційному відношенні з використанням засобів відеоспостереження на станції Клепарів 09.12.2018 виявлено комерційну несправність - неправильне кріплення листового і полосового метала в рулонах у вагоні № 53572228, а саме: між групами вантажу відсутні упорні і розпірні бруски, що підтверджується актом загальної форми від 09.12.2018 № 1082.

Після відставлення вагону на знеструмлену колію станції Клепарів при детальному огляді виявлено, що вантаж завантажено відповідачем у вагон № 53572228 з порушенням вимог пункту 15.10 глави 3 додатку 3 до СМГС, а саме: відсутні розпірні і упорні бруски. Оскільки така комерційна несправність загрожувала безпеці руху, вагон № 53572228 був направлений 12.12.2018 на станцію Скнилів для виправлення комерційної несправності. Зазначені обставини засвідчені актом загальної форми по станції Клепарів № 5137 від 12.12.2018.

Після прибуття вагону № 53572228 на станцію Скнилів комерційну несправність виправлено, що підтверджується актом загальної форми по станції Скнилів від 17.12.2018 № 3912 та калькуляцією витрат на виправлення комерційного браку у вагоні № 53572228 вантаж сталь в рулонах для ДН-1 по станції Скнилів від 17.12.2017.

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України станцією Клепарів та станцією Скнилів були складені акти загальної форми: № 3012 від 17.12.2018 (по станції Клепарів) та № 3912 від 17.12.2018 (по станції Скнилів), на підставі яких через затримку вагону № 53572228, яка виникла внаслідок виявлення залізницею комерційної несправності з причини завантаження вантажу вантажовідправником в порушення Технічних умов розміщення та кріплення вантажу, відповідачу нараховано платежі на загальну суму 19506,31 грн, які пред`явлені до стягнення у даному позові.

Так, по станції Клепарів згідно з актом загальної форми № 3012 від 17.12.2018 нараховано такі платежі:

- плата за користування вагоном за 47 год., що складає 315,25 грн;

- зберігання вантажу у вагоні (55 тон) (згідно з ТК №1 р-л ІІ п. 2.1) - 582,30 грн;

- маневрова робота на початок затримки (30 хв.) (згідно з ТК №1 розділ ІІ п. 1.8) - 774,50 грн;

- маневрова робота на кінець затримки (30 хв.) - 744,50 грн;

- телеграми 2 шт. - 280,60 грн (без ПДВ).

Всього по станції Клепарів - 2727,15 грн.

По станції Скнилів згідно з актом загальної форми № 3912 від 17.12.2018 нараховано такі платежі:

- плата за користування вагоном з 03 год. 10 хв. 14.12.2018 по 12 год. 00 хв. 17.12.2017 = 80:50 год. в сумі 1715,20 грн;

- зберігання вантажу у вагоні (згідно з ТК №1 розділ ІІ п. 2.1) - 3 доби, 55 тон складає 1747,00 грн;

- маневрова робота (згідно з ТК №1 розділ ІІ п. 1.8) 30 хв. - 774,50 грн;

- тариф Клепарів - Скнилів - 2249,00 грн. та Скнилів - Клепарів - 2249,00 грн;

- вартість робіт, виконаних ВП «Львівська механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт» - 4512,81 грн;

- телеграми 2 шт. - 280,60 грн.

Всього по станції Скнилів - 13528,11 грн (без ПДВ).

Загалом нараховано платежів на суму 19506,31 грн з урахуванням ПДВ.

Відповідно до позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача кошти, пов`язані із затримкою вагона, в загальній сумі 19506,31 грн.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.

Спірні правовідносини є господарськими та виникли при здійсненні залізницею перевезення у міжнародному сполученні Україна - Польща.

Розглядаючи спір по суті, суд враховує таке.

Статтею 174 ГК України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч. 2, 5 ст. 307 Господарського кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

Відповідно до ст. 3 Закону України від 04.07.1996 № 273/96-ВР "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Законів України "Про транспорт", "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут залізниць України), визначено обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (ст. 2).

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до ст. ст. 23, 24 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Згідно статті 4 Статуту залізниць України перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.

Відповідно до ст. 10 Цивільного кодексу України чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України. Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.

Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951, яка є чинною для України з 05.06.1992, зі змінами і доповненнями станом на 01.07.2018 (далі - Угода), встановлюється пряме міжнародне залізничне сполучення для перевезень вантажів між залізницями, зокрема Республіки Польща та України.

Згідно з параграфом 1 статті 2 даної Угоди, вона має обов`язкову силу для залізниць, відправників та одержувачів вантажів та діє незалежно від державної приналежності сторін договору перевезення.

У параграфах 1, 14 та 15 статті 7 даної Угоди встановлено, що договір перевезення оформлюється накладною єдиного зразку. Договір перевезення може бути оформлений електронною накладною. Договір перевезення може бути оформлений накладною ЦИМ/СМГС.

Відповідно до параграфу 1 статті 9 вказаної Угоди відправник несе відповідальність за усі наслідки відсутності чи незадовільного стану тари чи упакування, зокрема, він повинен відшкодувати залізниці збитки, що виникли у зв`язку з цим. У разі пред`явлення до перевезення вантажів без тари чи упакування, а також у тарі, що не відповідає властивостям вантажів чи не забезпечує перевантаження їх з вагону у вагон, залізниця повинна відмовити в прийманні таких вантажів, якщо шляхом зовнішнього огляду можливо встановити, що тара чи упакування не відповідає вимогам, не забезпечує безпечне перевезення вантажів чи є несправною. Залізниця зобов`язана проводити зовнішній огляд тари чи упакування вантажів лише у тих випадках, коли навантаження проводиться залізницею чи відправником під контролем працівника залізниці.

Параграфом 4 даної статті визначено, якщо навантаження вантажу здійснюється відправником, то він несе відповідальність за усі наслідки незадовільного навантаження та повинен відшкодувати залізниці завданий внаслідок цього збиток.

Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.200 № 644, договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставляння календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній.

Факт приймання вантажу до перевезення, завантаженого у вагон (контейнер) відправником, підтверджується підписанням Пам`ятки про подавання/забирання вагонів, видачу/приймання контейнерів працівниками відправника і залізниці.

Згідно з залізничною накладною № 46661211, вантаж у вагон № 53572228 був завантажений відправником. Факт приймання вантажу залізницею до перевезення підтверджується календарним штемпелем станції Запоріжжя-Ліве на залізничній накладній № 46661211 та пам`яткою № 3969 про забирання вагонів (форми ГУ-45) від 01.12.2018 станції Запоріжжя-Ліве.

У п. 28 вказаних Правил зазначено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Тобто при прийманні вантажу до перевезення залізниця здійснює тільки візуальний огляд вагону та кріплення у вагоні, а не придатність вагону для перевезення вантажу в комерційному відношенні.

У ст. 31 Статуту залізниць України визначено, що придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається: вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.

Відповідно до п. 4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.200 № 644, відправник зобов`язаний підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які забезпечували б збереження його на всьому шляху перевезення та екологічну безпеку і захист навколишнього природного середовища згідно з законодавством. Дрібні місця штучних вантажів відправник повинен об`єднати в більші.

Пунктом 20 цих Правил обумовлено, що навантаження вагонів здійснюється згідно з правилами розміщення і кріплення вантажів, правилами перевезення вантажів із забезпеченням безпеки руху, схоронності вантажів і безпечного виконання вантажних робіт.

Вантаж у вагон № 53572228 був завантажений самим відправником (відповідачем), про що у графі 20 накладної зроблена відповідна відмітка. Доказів того, що вантаж був навантажений під наглядом відповідального працівника залізниці матеріали справи не містять.

У зв`язку з цим суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що залізнична накладна № 46661211 та пам`ятка № 3969 про забирання вагонів (форми ГУ-45) від 01.12.2018 станції Запоріжжя-Ліве підтверджують розміщення вантажу у вагоні № 53572228 без будь-яких відхилень. Виходячи з положень пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення, проставляння календарного штемпеля станції відправлення в залізничній накладній та підписання пам`ятки про забирання вагонів підтверджують тільки факт приймання вантажу до перевезення.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 26 Закону України від 04.07.1996 № 273/96-ВР "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами. Порядок і терміни складання актів, пред`явлення і розгляду претензій та позовів визначаються Статутом залізниць України відповідно до чинного законодавства України.

Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Відповідно до п. 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.

Стосовно виявленої комерційної несправності вагона № 53572228 працівниками залізниці складені акти загальної форми № 1082 від 09.12.2018 та № 5137 від 12.12.2018.

Щодо доводів відповідача про те, що позивач невірно посилається на порушення відповідачем вимог п. 7.5.3 глави 3 додатку 3 до Угоди СМГС Технічних умов розміщення і кріплення вантажу, оскільки цей пункт регламентує навантаження слябів, у той час як вагон № 53572228 було навантажено рулонами прокату згідно з п. 15.10 Технічних умов, суд зазначає, що позивач подав з цього приводу уточнення до позовної заяви, які прийняті судом. Відповідно до цих уточнень позивач повідомив, що в позовній заяві допущено технічну описку, а саме: вказано, що вантаж завантажено відповідачем у вагон з порушенням п. 7.5.3 Технічних умов розміщення і кріплення вантажу глави 3 додатку 3 до СМГС, проте з матеріалів справи випливає, що розміщення вантажу у вагоні № 53572228 було здійснено відповідачем у відповідності до вимог п. 15.10 глави 3 додатку 3 до угоди СМГС, а саме: відсутні упорні і розпірні бруски.

Пункт 15.10 глави 3 додатку 3 до угоди СМГС визначає технічні умови розміщення і кріплення у вагоні рулонів листової сталі, якими був завантажений вагон № 53572228 відповідно до п. 15 залізничної накладної № 46661211.

Порушення відповідачем саме цього пункту Технічних умов розміщення і кріплення вантажу зафіксовано в актах загальної форми № 1082 від 09.12.2018 та № 5137 від 12.12.2018, які стали підставою для затримки вагону та усунення комерційної несправності вагону.

Відповідач також не підтвердив належними та допустимими в розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України доказами, що виявлена комерційна несправність виникла з вини позивача, зокрема у процесі руху потягу з вагоном № 53572228.

Суд дослідив відео матеріали - диск, (а.с. 70), наданий відповідачем, на який відповідач посилається в підтвердження своїх доводів про наявність кріплення у вагоні № 53572228 на момент виходу його на колії загального користування ст. Запоріжжя-Ліве. В дослідженому електронному доказі містяться два відеофайли, на одному з яких простежується рух вагонів, зокрема і вагону № 53572228, а на іншому простежується вигляд вантажу у не ідентифікованих вагонах. Безпосередній зв`язок між рухом вагону №53572228 та знаходженням саме у ньому завантаженого відповідачем вантажу даним доказом не підтверджується.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Акти загальної форми № 1082 від 09.12.2018 та № 5137 від 12.12.2018 складені перевізником у встановленому порядку та є належними і допустимими доказами на підтвердження фактів, які ними засвідчені.

Обставини, викладені в актах загальної форми, не повинні відповідно до законодавства повторно підтверджуватись будь-якими іншими актами, а тому зазначені в акті підстави його складання повинні оцінюватись судами без повторного доказування таких обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України від 04.07.1996 № 273/96-ВР "Про залізничний транспорт" та ч. 1 ст. 129 Статуту залізниць України акти загальної форми є підставами для матеріальної відповідальності вантажовідправника (відповідача).

Статтею 119 Статуту залізниць України визначено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства.

Відповідно до пунктів 2, 13 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під`їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату. Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.

Згідно з пунктами 8, 9 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). За зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми.

Системний аналіз норм Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) від 01.11.1951, статей 119, 121 Статуту залізниць України, Правил користування вагонами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, свідчить про те, що вартість проведених залізницею робіт та понесених витрат, які викликані причинами, що не залежать від перевізника, має оплачуватися вантажовласниками (вантажовідправниками).

Відповідно до параграфу 6 статті 28 та статті 32 Угоди, якщо перешкода до перевезення вантажу чи його видачі виникла з причин, які не залежать від перевізника, перевізнику повинні бути сплачені додаткові провізні платежі і витрати, понесені ним у зв`язку з перешкодами, а також неустойки, якщо вони передбачені національним законодавством. Перевізнику повинні бути відшкодовані всі витрати, пов`язані з перевезенням вантажу, не передбачені застосованими тарифами і викликані причинами, які не залежать від перевізника. Відшкодування додаткових витрат здійснюється в поряду, встановленому статтею 31 даної Угоди.

Як встановлено судом, затримка вагону № 53572228 під час перевезення відбулася з причин, що не залежали від позивача, а саме: внаслідок виявлення залізницею комерційної несправності вагону через завантаження вантажу вантажовідправником в порушення вимог п.15.10 Технічних умов розміщення та кріплення вантажу глави 3 додатку 3 до СМГС.

Факт понесення перевізником витрат, пов`язаних із затримкою цього вагону та усуненням виявленої комерційної несправності, підтверджується актами загальної форми по станції Клепарів № 3012 від 17.12.2018 та по станції Скнилів №3912 від 17.12.2018 на загальну суму 19506,31 грн, а також калькуляцією витрат на виправлення комерційного браку у вагоні №53572228 вантаж сталь в рулонах для ДН-1 по станції Скнилів від 17.12.2017.

Акти загальної форми складені відповідно до вимог чинного законодавства та є підставами для покладення на відповідача обов`язку відшкодувати витрати перевізника.

Відповідач не подав заперечень щодо розрахунку витрат, викладених у цих актах.

Суд зауважує, що спір у даній справі не про стягнення штрафу, чи інших платежів, пов`язаних із неправомірними діями вантажовідправника, а саме про стягнення плати за користування вагонами, маневрові роботи, зберігання вантажу у вагонах, здійснення повідомлення, проведення робіт. Тому помилковим є посилання відповідача на відсутність його вини як підстави для стягнення спірних коштів, оскільки вказані платежі не є заходом відповідальності, що може застосовуватись лише за наявності вини сторони у зобов`язанні.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню, як правомірно заявлені.

З відповідача на користь позивача підлягають стягненню кошти, пов`язані із затримкою вагона у сумі 19506, 31 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921,00 грн покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", ідентифікаційний код юридичної особи 00191230 (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 72) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця", ідентифікаційний код юридичної особи 40075815 (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5) в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", ідентифікаційний код ВП 40081195 (79007, Львівська область, м. Львів, вул. Гоголя, буд. 1) кошти, пов`язані із затримкою вагона у сумі 19506 (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот шість) грн 31 коп. та 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХI Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28.10.2019.

Суддя А.О. Науменко