Рішення № 85210330, 22.10.2019, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/827/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О.

секретар судового засідання: Малярчук Р.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Приведьон В.М. - дов. №08/632 від 14.01.2019

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Акціонерного товариства "Житомиробленерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Київєврокредит Буд"

про стягнення 42 237,71 грн

АТ "Житомиробленерго" звернулось до господарського суду з позовом до ТОВ "БК Київєврокредит БУД" про стягнення 42 237,71 грн, з яких 31 580,68 грн заборгованість за активну електричну енергію, 1 115,21 грн 3% річних, 6 225,26 грн пеня, 3 046,56 грн інфляційні.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що в порушення умов укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії № 153 від 12.08.2009 відповідач належним чином не оплатив використану ним активну електричну енергію, в результаті чого утворилась заборгованість.

Ухвалою суду від 14.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 906/827/19 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін і призначено судове засідання для розгляду справи по суті на "26" вересня 2019 р.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав.

25.09.2019 до суду від позивача надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвокату в розмірі 5000 грн.

В судовому засіданні 22.10.2019 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

В судові засідання 26.09.2019 та 22.10.2019 представник відповідача не з`явився. Про розгляд справи відповідач повідомлений в установленому порядку, що підтверджено ухвалами суду відповідно від 14.08.219 та 26.09.2019.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 12.08.2009р між Коростенським районом електричних мереж (постачальник), який діє на підставі положення і є виробничим структурним підрозділом АТ "Житомиробленерго" та ТОВ " "БК Київєврокредит Буд" (споживач) був укладений договір №153 про постачання електричної енергії споживачам (далі - договір), відповідно до розділу 1 якого постачальник (позивач) постачає електричну енергію споживачу (відповідач), а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід`ємними частинами.

Відповідно до ст.714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ч.1 ст.275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальних) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до пп.2.2.3 договору споживач зобов`язався своєчасно сплачувати за використану електроенергію, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період відповідно до встановленої системи обліку електроенергії, класу напруги та за діючими на період розрахунку тарифами у грошовій формі та за іншими формами розрахунків згідно з чинним законодавством України. Розрахунковим періодом вважається період з 10 числа по 09 число включно і вказаний період прирівнюється до періоду дії тарифу (календарного місяця).

Згідно пп.3.1.1. договору, постачальник має право отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію за роздрібними тарифами, розрахованими згідно з умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, та інші платежі, обумовлені цим договором.

Згідно п.7.3 договору оплата електроенергії здійснюється споживачем у формі попередньої оплати у розмірі вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий період, або плановими платежами в такі терміни: до початку розрахункового місяця - 100% вартості, заявленого споживання електроенергії згідно з Додатком №1 до договору, з врахуванням сальдо на початок місяця.

Остаточний розрахунок повинен здійснюватися в розмірі фактичного споживання електричної енергії за розрахунковий місяць з врахуванням сальдо на початок місяця не пізніше: 5 операційних днів з дня отримання рахунку, включаючи день його отримання, для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно; 10 операційних днів з дня отримання рахунку, включаючи день його отримання, для споживачів, які здійснюють розрахунки через свою територіально відокремлену головну організацію.

У відповідності до п. 1.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.96 р. № 28 ПКЕЕ регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі і купівлі електричної енергії між постачальниками електричної енергії та споживачами. Дія ПКЕЕ поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб ( крім населення).

Згідно п. 3.1 ПКЕЕ електроустановки споживачів мають бути забезпечені необхідними розрахунковими засобами обліку електричної енергії для розрахунків за спожиту електричну енергію.

Відповідно до графіку зняття показників приладів обліку та подання їх до енергопостачальної організації ( Додаток № 4) відповідач зобов`язаний самостійно здійснити зняття показів електролічильника, оформити звіт про використану електричну енергію та подати до Коростенського РЕМ ( Додаток № 9).

20.03.2018 відповідач надав звіт про використану електричну енергію в березні 2018 із показниками 081893 ( попередні 075559).

Цього ж числа позивачем був виставлений відповідачу рахунок на оплату за активну електричну енергію № 10718 від 20.03.2018 за березень 2018 на суму 18 118,98 грн.

Отриманий рахунок відповідач згідно умов договору повинен був оплатити протягом 5 операційних днів з дня отримання, тобто по 26.03.2018.

Однак, в установлений строк відповідач розрахунок не провів.

10.04.2018 представниками Коростенського РЕМ за заборгованість спожитої електричної енергії, згідно наряду № ЕІ - 832 провели відключення електроенергії ТОВ "БК Київєврокредит Буд" за адресою м. Коростень, вул. Грушевського, 108-А та зняли покази ( 086447,5) приладу обліку про що був складений акт про пломбування від 10.04.2018.

Відповідно до знятих показників приладу НІК 2301АП 1, 11.04.2018 відповідачу виписано рахунок за спожиту активну електроенергію № 11402 за квітень 2018 на суму 13 731,70 грн, якій відповідач повинен був сплатити по 17.04.2018.

Проте, відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної оплати виставлених рахунків за активну електроенергію вчасно та в повному обсязі не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем за активну електричну енергію за період з березень - квітень 2018 в загальній сумі 31 850,68 грн ( 18 118,98 грн. + 13 731,70грн).

11.04.2019 позивачем направлялась відповідачу претензія № 727 з вимогою погасити борг, в тому числі заборгованість за активну електроенергію в сумі 31 850,65 грн, яка залишена відповідачем без задоволення.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч.2 ст.193 Господарського кодексу України).

Враховуючи вищевикладені, встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача 31 850,68грн заборгованості за активну електричну енергію.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідачу пеню в розмірі 6 225,26 грн нарахованої за період з 31.12.2018 по 30.06.2019.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою. Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Право позивача на нарахування пені передбачене п.п. 4.2.1 договору № 153 від 12.08.2009, в якому зазначено, що за внесення платежів, передбачених п. 7.3 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком (Дод. № 4) споживач сплачує постачальнику пеню за кожний день прострочення платежу, в розмірі, що не перевищує подвійної ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення платежу.

Суд не погоджується з наведеним позивачем розрахунком пені з наступних підстав.

Як зазначалось вище, відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Тобто період нарахування пені по договору про постачання електричної енергії починається від дня коли зобов`язання мало бути виконано та припиняється через шість місяців від цього дня. В даному випадку прострочення зобов`язання у відповідача по оплаті за отриману активне електричну енергію настало через 5 операційних днів з дня отримання рахунку на оплату.

Таким чином, враховуючи, що умовами договору не встановлено інший строк нарахування пені, періодами, за які можливо здійснювати нарахування пені по договору з урахуванням статті 232 Господарського кодексу України є:

- по рахунку № 10718 від 20.03.2018 на суму 18 118,98 грн з 27.03.2018 по 27.09.2018;

- по рахунку № 11402 від 11.04.2018 на суму 13 731,70 грн з 18.04.2018 по 18.10.2019.

У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Так, позивач у своєму розрахунку в частині нарахування пені вийшов за межі періоду розрахунку визначеного у відповідності до ст. 232 ГК України.

Ураховуючи викладене, суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення 6 225,26 грн пені нарахованої за період з 13.12.2018 по 30.06.2019.

Також, позивачем нараховано відповідачу 3% річних у сумі 1 115,21 грн за період з 01.05.2018 по 30.06.2019 та інфляційні у сумі 3 046,56 грн за період з травня 2018 по червень 2019.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов`язання боржник на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та нараховані 3% проценти річних.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних і встановлено його правильність.

Згідно зі ст.73 Господарського процесуального Кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ураховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для частково задоволення позовних вимог в частині стягнення 31 850,68 грн основного боргу, 1 115,21 грн 3% річних, 3 046,56 грн інфляційних та відмови в частині стягнення 6 225,26 грн пені.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

25.09.2019 від позивача до суду надійшла заява про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Щодо відшкодування позивачу витрат, пов`язаних з оплатою послуг адвоката, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійдійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.123 ГПК: України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч.4,8 ст.129 ГПК України , інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Надання адвокатом Приведьоном В.М позивачу адвокатських послуг у господарському суді при розгляді справи № 906/827/19 підтверджується копією договору № 1 про надання правничої допомоги від 02.01.2019, копією додаткової угоди № 18 до договору № 1, згідно якої сторони домовились про умови надання адвокатом клієнту правничої допомоги, розмір гонорару та порядок його сплати, копією детального опису та розрахунку наданих послуг ( робіт) від 17.09.2019, яким клієнт підтвердив обсяг наданих йому адвокатом послуг по наданню правничої допомоги у справі № 906/827/19 на суму 5 000,00 грн, копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та копією довіреності від 14.01.2019 № 08/632.

Відповідно до ч.ч.4-6 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд звертає увагу, що клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката від відповідача до суду не надійшло.

Враховуючи вказане, господарський суд доходить висновку, що позивачем, згідно з вимогами ст. 74 ГПК України, було доведено розмір витрат на оплату правничої допомоги адвоката в сумі 5 000,00 грн., який він має сплатити адвокату Приведьону В.М. за надання вказаних послуг у господарському суді.

Ураховуючи викладене, витрати на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Київєврокредит Буд" (11500, Житомирська область, м. Коростень, вул. Шолом Алейхема, буд.62 ідентифікаційний код 35905517) на користь Акціонерного товариства "Житомиробленерго" (10008, м. Житомир, вул. Пушкінська,32/8, код ЄДРПОУ 22048622):

- 31 850,68 грн основного боргу,

- 1 115,21грн - 3% річних,

- 3 046,56 грн інфляційних втрат

- 1 637,87 грн витрат зі сплати судового збору.

- 4 263,07 грн витрат на оплату послуг адвоката.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 28.10.19

Суддя Маріщенко Л.О.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу ( рек. з повід.)

3- відповідачу м. Коростень, вул. Шолом Алейхема, буд.62 ( рек. з повід.)