Ухвала суду № 85210148, 25.10.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про відмову в задоволенні скарги

25.10.2019м. ДніпроСправа № 904/6892/17

За скаргою: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на бездіяльність старшого Державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Савчук К.П.

у справі:

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення боргу у розмірі 148 303 270,33 грн. за договором купівлі - продажу природного газу

Суддя Крижний О.М.

Секретар судового засідання Солом`яний C.C.

Представники:

Від позивача (скаржника): Абісов А.В., довіреність № 14-268 від 26.12.2018, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю КВ № 000210 від 21.05.2018, адвокат

Від відповідача: Кондратенко Д.А., довіреність № 007.1Др-85-0519, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ДП № 3595 від 25.01.2018, адвокат

Від ДВС: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

24.06.2017 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" (далі - Відповідач) борг у загальній сумі 148 303 270 грн. 33 коп., у тому числі: 109 228 155 грн. 83 коп. - основного боргу, 21 591 324 грн. 76 коп. - пені, 3 894 707 грн. 35 коп. - 3 % річних і 13 589 082 грн. 39 коп. - інфляційних втрат.

Позовна заява мотивована порушенням Відповідачем умов господарського зобов`язання за укладеним між сторонами 04.01.2013 договором № 13-156-ВТВ купівлі-продажу природного газу (далі -Договір) (з урахуванням додаткових угод до нього) з підстав несвоєчасної та не в повному обсязі оплати Відповідачем за переданий йому Позивачем природний газ за Договором, внаслідок чого у Відповідача виникли зобов`язання сплатити спірні суми основного боргу, пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

22.08.2017 Господарський суд Дніпропетровської області вирішив: в частині стягнення з Відповідача основної суми боргу в сумі 109 228 155 грн 83 коп., пені - 17 586 200 грн. 58 коп., 3 % річних - 1 379 878 грн. 18 коп., інфляційних втрат - 4 521 167 грн. 38 коп., нарахованих за період з 21.01.2016 по 21.06.2016, провадження у справі припинити; в частині стягнення пені в сумі 4 005 124 грн. 18 коп., 3 % річних - 2 514 829 грн. 17 коп. та інфляційний втрат - 9 067 915 грн. 01 коп., нарахованих за період з 22.06.2016 по 31.05.2017 - відмовити.

Дніпропетровським апеляційним господарським судом 16.08.2018 винесено постанову якою рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2017р. у справі №904/6892/17 скасовано, прийнято нове рішення та позов задоволено.

На виконання зазначеної постанови 27.08.2018 видано накази.

Постановою Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 21.11.2018 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" задоволено частково, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №904/6892/17 скасовано та справу №904/6892/17 передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2019 Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2017 у справі №904/6892/17 змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Резолютивну частину рішення залишено без змін.

09.04.2019 Центральним апеляційним господарським судом винесено додаткову постанову якою стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" 480 000 грн. судового збору за подання касаційної скарги на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.08.2018 у №904/6892/17.

15.04.2019 на виконання зазначеної додаткової постанови видано наказ.

Постановою Верховного Суду від 09.07.2019 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено частково. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2019 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2017 у справі № 904/6892/17 скасовано в частині стягнення пені в сумі 4 005 124 грн. 18 коп., 3% річних - 2 514 829 грн. 17 коп. та інфляційних втрат - 9 067 915 грн. 01 коп. за період з 22.06.2016 по 31.05.2017. Справу № 904/6892/17 направлено на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

10.06.2019 на адресу суду від Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшла скарга на бездіяльність органу (посадової особи) державної виконавчої служби, в якій скаржник просить:

- визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Савчука К.П., яка полягає у невинесенні постанови про закінчення виконавчого провадження у ВП № 59177153 з примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2019 у справі №904/6892/17 про стягнення з НАК "Нафтогаз України" на користь АТ "Криворіжгаз" 480000,00 грн. судового збору.

- зобов`язати старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Савчука К.П. або іншу посадову особу органу ДВС усунути порушення (поновити порушене право НАК "Нафтогаз України") - винести постанову про закінчення виконавчого провадження у ВП № 59177153 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2019 у справі № 904/6892/17 про стягнення з НАК "Нафтогаз України" на користь АТ "Криворіжгаз" 480 000,00 грн. судового збору.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2019 відкладено вирішення питання щодо розгляду скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на бездіяльність старшого Державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Савчук К.П. до повернення матеріалів справи №904/6892/17 до Господарського суду Дніпропетровської області.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 18.10.2019 справу передано для розгляду судді Крижному О.М.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2019 скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на бездіяльність старшого Державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Савчук К.П. прийняти до розгляду та призначити її розгляд у судовому засідання на 25.10.19.

24.10.2019 від АТ "Криворіжгаз" надійшов відзив на скаргу, в якому останній заперечує проти задоволення скарги, оскільки не вбачає порушень у діях (бездіяльності) державного виконавця. Відповідач зазначає, що заборгованість відповідача перед скаржником не підтверджена жодним рішенням суду, а відтак є спірною, тому зобов`язання скаржника перед АТ "Криворіжгаз" в частині стягнення за наказом Господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2019 судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 480 000,00 грн. не припинилися. Відповідач не визнає заяву позивача про зарахування зустрічних вимог.

Таким чином, у державного виконавця відсутні підстави, передбачені ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" для закінчення виконавчого провадження.

Скаржник, у судовому засіданні, наполягав на задоволенні скарги, однак письмових пояснень на скаргу не подав.

Державний виконавець у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду скарги повідомлявся належним чином, відзиву на скаргу не подав.

Розглянувши скаргу, проаналізувавши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні з наступних підстав.

Статтею 1291 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За положеннями частини другої ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Статтями 6,19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, в тому числі виконавчої, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження".

Скарга обґрунтована тим, що скаржник вбачає бездіяльність державного виконавця у невинесенні постанови про закінчення виконавчого провадження, оскільки вважає зобов`язання з виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2019 у справі №904/6892/17 про стягнення з НАК "Нафтогаз України" на користь АТ "Криворіжгаз" 480 000,00 грн. судового збору припиненими шляхом зарахування на підстав заяви про зарахування зустрічних вимог №39-3369/1.17-19 від 16.04.2019. На звернення скаржника закінчити виконавче провадження з цих підстав, державний виконавець відмовив посилаючись на те, що у заяві не зазначено жодного рішення суду, яке б підтверджувало наявність заборгованості ПАТ "Криворіжгаз" перед АТ "Нафтогаз України".

Разом з цим, відповідно до ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі:

1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення;

2) затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення;

3) припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника;

4) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

6) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена;

7) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів;

9) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;

10) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;

11) надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону;

12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;

13) непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону;

14) якщо стягнені з боржника в повному обсязі кошти не витребувані стягувачем протягом року та у зв`язку з цим перераховані до Державного бюджету України;

15) якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України "Про іпотеку" за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки;

16) погашення, списання згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірньою компанією "Газ України", Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), перед постачальниками електричної енергії за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням.

Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Так, скаржник у скарзі стверджує, про обов`язок державного виконавця винести постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі його заяви про зарахування зустрічних вимог. Скаржник вважає, що на підставі даної заяви рішення згідно з виконавчим документом (наказ від 15.04.2019 №904/6892/17) фактично виконане.

За змістом ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Як вбачається з матеріалів справи, державний виконавець відмовив скаржнику у закінченні виконавчого провадження на підставі заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог (лист №59177153/26 від 29.05.2019 (а.с.16, т.8)) оскільки у заяві №39-3369/1.17-19 від 16.04.2019 про зарахування зустрічних однорідних вимог не зазначено жодного рішення суду, яке б підтверджувало наявність заборгованості АТ "Криворіжгаз" перед АТ "НАК "Нафтогаз України".

Тобто державним виконавцем відмовлено у закінченні виконавчого провадження через відсутність підтвердження наявності заборгованості АТ "Криворіжгаз" перед АТ "НАК "Нафтогаз України".

Суд звертає увагу, що Закон України "Про виконавче провадження" не передбачає повноважень державного виконавця самостійно встановлювати наявність заборгованості сторін однієї перед одним.

Так, умови припинення господарських зобов`язань визначено статтею 202 Господарського кодексу України (далі - ГК), за змістом якої господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 598 ЦК зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі статтею 601 ЦК, яка кореспондується з положеннями статті 203 ГК, зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За змістом статті 202 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однією сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Отже, заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином.

Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні є кредитором у другому).

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: - бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); - бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо); - строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Наслідком здійснення такого правочину є припинення як обов`язку заявника перед адресатом, так і обов`язку адресата перед заявником з моменту здійснення заяви про зарахування, що зумовлює необхідність визначення заявником тих вимог до нього, які відповідають вказаним вище умовам.

Спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину не передбачено законодавством; за загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми), відповідну заяву про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов`язань сторін у такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.

Зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин є волевиявленням суб`єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємозобов`язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, які складають предмети взаємних зобов`язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов`язані з виконанням.

Разом із тим слід зауважити, що однією з важливих умов, за наявності якої можливе припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних вимог, є безспірність вимог, які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов`язань. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи відсутність будь-якої з названих вище умов, виключає проведення зарахування у добровільному порядку.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 910/21652/17, від 11.09.2018 у справі № 910/21648/17, від 11.10.2018 у справі № 910/23246/17, від 15.08.2019 у справі № 910/21683/17, від 11.09.2019 у справі № 910/21566/17.

З матеріалів справи вбачається відповідач заперечує проти заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Так, наведеними положеннями чинного законодавства визначено, що заяви однієї із сторін достатньо для проведення зарахування, однак для здійснення зарахування необхідна сукупність умов, за наявності яких можливе припинення зобов`язання зарахуванням, у тому числі такої умови, як прозорість (ясність) вимог, тобто коли між сторонами немає спору стосовно характеру зобов`язання, його змісту, терміну, розміру, умов виконання тощо.

Крім того, для встановлення статусу сторони у спірному кредитному зобов`язанні як боржника визначальним є саме факт настання обов`язку клієнта банку сплатити борг згідно з умовами укладеного кредитного договору, що водночас кореспондується з такою обов`язковою умовою проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, як настання строку виконання вимог.

Стаття 39 Закону України "Про виконавче провадження" визначає обов`язок державного виконавця діяти певним чином, а саме виносити постанову про закінчення виконавчого провадження при наявності для цього підстав.

Акціонерне товариство "Криворіжгаз" заперечує проти заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, більш того оспорює її в судовому порядку. Рішення суду, яке набрало законної сили та підтверджує наявність заборгованості АТ "Криворіжгаз" перед АТ "НАК "Нафтогаз України" станом на день оскаржуваних дій ДВС - відсутнє.

Суд звертає увагу, що заява про зарахування зустрічних однорідних вимог може бути підставою для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню і лише після цього ДВС може закінчити виконавче провадження.

Заява про зарахування зустрічних однорідних вимог не може бути самостійно підставою для закінчення виконавчого провадження у випадку наявності спору сторін щодо зарахування.

Таким чином, підстави для закінчення виконавчого провадження - відсутні.

Згідно з ч.1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно статті 339 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Статтею 343 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

З огляду на викладене, суд не вбачає порушень в діях державного виконавця щодо невинесення постанови про закінчення виконавчого провадження, у зв`язку з чим, скарга задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 234, 339-343 Господарського процесуального кодексу України, статтями 1, 39 Закону України "Про виконавче провадження", господарський суд -

У Х В А Л И В:

В задоволенні скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на бездіяльність старшого Державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Савчук К.П. - відмовити.

Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складений - 28.10.2019.

Суддя О.М. Крижний