Рішення № 85210118, 22.10.2019, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 жовтня 2019 р. Справа № 903/538/19

Господарський суд Волинської області у складі судді Костюк С. В., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі

за позовом Приватного підприємця Лагутенка Костянтина Володимировича

до відповідача: Фермерського господарства "Корсойл-Агро"

про стягнення 88610,00 грн.,

за участю представників-учасників справи:

від позивача: н/з;

від відповідача: Стецюк Р. С., довіреність № 1/19 від 17.04.2019.

Права та обов`язки учаснику судового процесу роз`яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Діловодство суд у".

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Встановив:

позивач - Приватний підприємець Лагутенко Костянтин Володимирович ставить вимогу, з врахуванням уточненої заяви від 09.09.2019, про стягнення з відповідача Фермерського господарства "Корсойл-Агро" 37610,00 грн, з них 8198,00 грн інфляційних, 2271,95 грн - 3 % річних, 27140,05 грн пені.

При обґрунтуванні заявленої вимоги посилається на невиконання відповідачем умов договору № 19/10/2018 від 19.10.2018, на підставі якого надавались послуги по збиранню кукурудзи в період з 19.10. по 14.11.2018 на суму 246000,00 грн., оплата яких до подачі позову проведена частково на суму 195000,00 грн, заборгованість склала 51000,00 грн; за несвоєчасну оплату послуг на підставі ст. 625 ЦК України нараховано інфляційні та 3 % річних згідно умов договору та ст. 231 ЦК України нараховано пеню.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 26.07.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.08.2019 року, зобов`язано відповідача надати відзив на позов, позивача - відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 13.08.2019 року відкладено підготовче засідання на 10.09.2019, зобов`язано сторін виконати вимоги ухвали суду від 26.07.2019.

Ухвалою суду від 10.09.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 26.09.2019.

Згідно довідки про неможливість проведення судового засідання від 26.09.2019 року судове засідання по справі № 903/538/19, призначене на 26.09.2019 року не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Костюк С. В. у відпустці.

Ухвалою суду від 07.10.2019 повідомлено сторін про проведення розгляду справи по суті 22.10.2019.

22.10.2019 представник відповідача подав клопотання в якому не погоджується з нарахованими позивачем сумами інфляційних, відсотків річних та пені, просить суд провести перерахунок даних сум, також просить зменшити суму пені на 50 %, оскільки сума боргу повністю погашена, нарахована позивачем пеня є значною - становить більше половини простроченої суми та застосувати строк позовної давності по пені.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,-

в с т а н о в и в:

19.10.2018 між Приватним підприємцем Лагутенко К. В. (виконавець) та Фермерським господарством "Корсойл-Агро" (замовник) було укладено договір № 19/10/2018 про надання послуг по збиранню сільськогосподарських культур (кукурудзи) на площі 16 га, загальною вартістю послуг 246000,00 грн (а.с.7-8).

Акт надання послуг № 361 на суму 246000,00 грн підписано сторонами 14.11.2018 та скріплено їх печатками (а.с.9).

Згідно п. 3.4 договору оплата наданих послуг здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця на підставі актів передачі-приймання наданих послуг в строк не пізніше ніж через 5 робочих днів з дати підписання відповідного акту.

Водночас оплата послуг відповідачем проведена на суму 195000,00 грн (а.с.11), заборгованість на момент подачі позову становила 51000,00 грн, яка відповідачем погашена 16.08.2019 платіжним дорученням № 420 (а.с.28).

Між сторонами по справі виникли зобов`язання, що випливають з договорів надання послуг і регулюються гл. 63 ЦК України.

У відповідності із ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Строк оплати послуг сторони визначили п. 3.4 договору. Оскільки акт надання послуг підписаний сторонами договору 14.11.2018, строк оплати до 22.11.2018.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За частиною 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас як слідує з розрахунку позивача інфляційні втрати, відсотки річних нараховані з 19.11.2018, а оскільки враховуючи умови договору (п.3.4) прострочення платежу наступило 22.11.2018, судом зроблено перерахунок даних сум, згідно якого сума інфляційних становить 4754,00 грн, 3 % річних 2211,29 грн, які підлягають стягненню з відповідача.

Щодо вимоги про стягнення пені, то суд враховує наступне.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що за прострочення оплати наданих послуг замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення оплати.

За розрахунком позивача пеня нарахована за прострочення оплати послуг з 19.11.2018, слідує нараховувати пеню з 22.11.2018, згідно перерахунку суду сума пені складає 26412,16 грн.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань").

Щодо клопотання про зменшення розміру пені на 50 %.

Відповідно до ст.233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

При вирішенні питання щодо зменшення стягнення пені, суд виходить з того, що приймаючи рішення, суд має право зменшити розмір санкцій, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 ЦК України).

Суд, прийняв до уваги викладене у клопотанні відповідача та врахував, що заборгованість по наданих послугах відсутня, сума пені є значною та перевищує половину простроченої заборгованості, а тому дійшов до висновку, що розмір нарахованої пені необхідно зменшити до 50% та стягнути з відповідача пеню в сумі13206,08 грн., в решті відмовити.

В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з врахуванням зазначеного з відповідача підлягають стягненню витрати по судовому збору в сумі 1704,81 грн.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 77, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Корсойл-Агро" (вул. Бригадний двір,16, с.Княгининок, Луцький район, Волинська область, 45630, код ЄДРПОУ 36716877) на користь Приватного підприємця Лагутенка Костянтина Володимировича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) 20171,37 грн, з них 4754,00 грн інфляційних, 2211,29 грн - 3 % річних, 13206,08 грн пені, а також 1704,81 грн. витрат по судовому збору.

3. В решті позову відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного

судового рішення

28.10.2019.

Суддя С. В. Костюк