Рішення № 8520990, 10.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 20/39110.03.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БУД ЛіС-2005» До Закритого акціонерного товариства «Київміськбуд-1»

Про стягнення 6445,92 грн.

Суддя Палій В.В.

                                                                                           Секретар Молочна Н.С.

Представники сторін:

від позивача           Вєткіна В.Є.- предст. (дов. від 24.11.2009р.)

від відповідача           Гуленко О.М.- предст. (дов. від 16.02.2010р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позовні вимоги заявлені про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 6445,92грн. (3500,00грн. –основного боргу, 2945,92грн. - збитків), яка виникла внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов’язань по сплаті наданих позивачем послуг за договором №18-08-11 на обслуговування паркінга за адресою вул. Вітряні Гори, 2-Б від 03.08.2008р. та здійснення відповідачем перешкод у виконанні позивачем зобов’язань за вказаним договором.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.12.2009р. порушено провадження у справі №20/391 позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 22.12.2009р.

22.12.2009р. судом одержано телеграму від відповідача, у якій викладено клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з участю представника відповідача у інших судових засіданнях.

У судовому засіданні 22.12.2009р. представник позивача надав на вимогу ухвали суду договір №043/07-м від 11.05.2007р., який укладено між позивачем та ТОВ «Кронос Сервіс», додаткову угоду №3 від 01.03.2009р. до договору №044/07-тр від 18.05.2007р. з протоколом.

В усних поясненнях представник позивача зазначив про неможливість надати на вимогу ухвали суду договір, укладений із АЕК «Київенерго», оскільки оплата за електроенергію здійснювалась на підставі рахунків, що виставлялись АЕК «Київенерго»без укладення письмового договору; докази виставлення рахунків відповідачу відсутні, так як оплата наданих послуг здійснювалась на підставі актів наданих послуг; оскільки позивач не звертався до відповідача з пропозицією щодо переукладання договорів між АЕК «Київенерго»та відповідачем, відповідно такі докази у позивача відсутні; додаткова угода про порядок розрахунків згідно п. 2.1.7 договору між сторонами не укладалась.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, яке викладено у телеграмі, судом задоволено.

У зв’язку з наведеним та необхідністю витребувати неподані суду документи, розгляд справи 22.12.2009р. відкладено.

У судовому засіданні 20.01.2010р. представник позивача надав суду договір №043/07-м від 11.05.2007р., який укладений між позивачем та ТОВ «Кронос Сервіс»щодо виконання робіт з монтажу та наладки засобів тривожної сигналізації в приміщеннях позивача, як замовника, із протоколом погодження вартості спостереження за сигналізацією до договору №044/07-тр від 48.05.2007р., яким (протоколом) сторони керувались при здійсненні розрахунків за договором №№043/07-м від 11.05.2007р., а також договір №140 від 29.04.2008р., який укладений між позивачем та ТОВ «КП «Спецавтоматика»щодо технічного обслуговування установок пожежогасіння, пожежної сигналізації та оповіщення людей про пожежу. Копії зазначених договорів долучені судом до матеріалів справи.

У наданому суду відзиві на позовну заяву відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на порушення позивачем пп. 2.1.1 та 2.1.2 договору, що стало підставою для одностороннього розірвання договору відповідачем у відповідності до п. 5.1 договору. Здійснення оплати позивачем за електроенергію здійснюється позивачем без укладеного договору з АК «Київенерго»та для задоволення власних господарських потреб.

З метою витребування додаткових доказів по справі, 20.01.2010р. розгляд справи відкладено.

У судовому засіданні 03.02.2010р. представник позивача в усних поясненнях зазначив, що вимоги ухвали суду від 20.01.2010р. не виконано.

Представник відповідача не з`явився у судове засідання, витребуваних судом документів не надав.

У зв’язку з неявкою у судове засідання представника відповідача та з метою витребування неподаних суду документів по справі, розгляд справи 03.02.2010р. відкладено.

Представник позивача у судовому засіданні 17.02.2010р. на вимогу суду надав оригінал для огляду та копію договору про постачання електричної енергії №50828 від 08.07.2007р., який укладений між АЕК «Київенерго»та позивачем. Також представник позивача надав суду рахунки-розшифровки, на підтвердження того, що рахунки за спожиту електроенергію виставлені саме за адресою місцезнаходження підземного паркінгу; також надано Акт прийому-передачі паркінга на обслуговування від 18.07.2007р. В усних поясненнях представник позивача зазначив про відсутність Акту надання послуг за квітень 2009р. та відсутність доказів повідомлення відповідача про незгоду із розірванням договору.

Представник позивача надав суду письмові пояснення, відповідно до яких просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

З метою виготовлення повного тексту рішення по справі, у судовому засіданні 17.02.2010р. судом оголошено перерву до 10.03.2010р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

в с т а н о в и в :

03.08.2008р. між позивачем та відповідачем укладено договір №18-08-11 на обслуговування паркінга за адресою вул. Вітряні Гори, 2-Б, відповідно до умов якого замовник (відповідач) передає, а виконавець (позивач) приймає на обслуговування (без права власності) підземний паркінг по вул. Вітряні Гори, 2-Б в м. Києві:

- споруду паркінга

- приміщення з устаткуванням інженерної інфраструктури паркінга (ел. щитова, приміщення венткамер, насосна, теплопункт)

- внутрішні інж. мережі з випусками до першого колодязя

- приміщення обслуговування (кімнати чергових, підсобні приміщення, санвузли).

Відповідно до п. 1.2 договору власники машиномісць і боксів паркінга одночасно являються співвласниками всього майна паркінга, який є неподільним і не може бути привласненим однією особою.

Як вбачаться із п. 2.1.1 договору належне обслуговування паркінгу полягає у його експлуатації та утриманні.

Згідно з п. 2.2.1 договору замовник зобов’язаний передати виконавцю за актом прийому-передачі підземний паркінг у справному технічному стані, а також все необхідне для забезпечення обслуговування обладнання та документацію, проект.

Акт прийому-передачі паркінга на обслуговування підписаний сторонами 18.07.2007р. до попереднього договору №07-04-06 від 18.07.2007р. та у зв’язку із укладенням договору №18-08-11 від 03.08.2008р. новий Акт прийому-передачі паркінга сторонами не підписувався.

Як передбачено п. 3.1 договору даний договір вступає в силу з моменту підписання його обома сторонами і діє на протязі 3-х років з дати підписання. При необхідності, строк дії даного договору може бути подовжений або зменшений (в разі реалізації всіх машиномісць і боксів).

Згідно з п. 1.3 договору ЗАТ «Київміськбуд-1»сплачує обслуговуючій організації «БУЛ ЛіС-2005»за виконання умов вище означеного договору кошти в сумі 583,33грн., окрім того ПДВ 116,67грн. Всього до сплати 700,00грн. щомісяця згідно наданого рахунку-фактури по факту виконаних послуг.

На виконання умов договору між сторонами підписані наступні акти здачі - прийняття робіт (надання послуг):

№ОУ-0000002 від 30.01.2009р. на суму 700,00грн. з ПДВ;

№ОУ-0000009 від 28.02.2009р. на суму 700,00грн. з ПДВ;

№ОУ-0061 від 31.03.2009р. на суму 700,00грн. з ПДВ;

№ОУ-0162 від 31.05.2009р. на суму 700,00грн. з ПДВ;

Всього на суму 2800,00грн.

В обґрунтування суми позовних вимог позивач також посилається на Акт здачі-прийняття робіт за квітень 2009р. на суму 700,00грн.

Проте, на неодноразову вимогу суду позивач не надав суду підписаний сторонами Акт за квітень 2009р., або докази надсилання відповідачу зазначеного Акта для підписання та відмови відповідача від його підписання.

Як зазначає позивач, надані послуги на суму 3500,00грн. відповідачем не оплачені, у зв’язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 3500,00грн. за надані послуги.

Відповідно до ч. 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За наведених обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2800,00грн. основного боргу (за відсутності доказів надання послуг у квітні 2009р., а саме, у зв’язку з відсутністю підписаного сторонами Акту за квітень 2009р. на суму 700,00грн.).

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 2945,92грн. завданих збитків у вигляді упущеної вигоди, у зв’язку з наступним.

23.06.2009р. позивачем одержано від відповідача лист (вих. №408/3 від 19.06.2009р.), у якому відповідач ставить позивача до відома про розірвання договору №18-08-11 від 03.08.2008р. та повідомляє, що останньою датою дії договору слід вважати 22.06.2009р. Підставою для розірвання договору відповідно до листа є те, що позивач порушив обов’язок, передбачений договором та систематично допускав в паркінг сторонніх осіб та автотранспорт, що не належить власникам боксів та машиномісць.

Проте, позивач вважає, що підстави для розірвання договору відсутні, про що, згідно позовної заяви та додаткових пояснень, неодноразово повідомляв відповідача. Відповідно, за твердженням позивача, договір є чинним і сторони повинні виконувати взяті на себе зобов’язання.

Проте, відповідач перешкоджає позивачу виконувати обов’язки, передбачені п. 1.2 договору, в тому числі, і по охороні паркінгу, шляхом укладення договору в іншим господарюючим суб’єктом на аналогічні послуги.

Співробітники, які на даний час здійснюють охорону паркінгу, не допускають співробітників позивача до об’єкту і не дають можливості позивачу виконувати зобов’язання за договором.

В результаті, позивач несе збитки у вигляді неотриманого доходу у розмірі 700,00грн. на місяць (вартість послуг) за період з червня 2009р. по вересень 2009р., що загалом складає 2800,00грн.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У п. 1 роз’яснення президії ВАСУ від 01.04.1994р. №02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з відшкодуванням шкоди»зазначено, що вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з’ясувати правові підстави покладання на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов’язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання, що випливає з договору (ст. 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов’язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача упущеної вигоди.

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов‘язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб‘єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідальність за порушення зобов‘язання у вигляді відшкодування збитків настає за наявності таких умов:

- протиправної дії чи бездіяльності особи;

- заподіяння збитків в результаті такої дії чи бездіяльності особи;

- причинного зв‘язку між протиправною дією чи бездіяльністю особи та заподіяними збитками;

- вини боржника.

Лише за наявності зазначених чотирьох умов настає відповідальність за порушення зобов’язання.

Так позивач зазначає, що завдані йому збитки (упущена вигода), пов’язані із вчиненням відповідачем перешкод позивачу у допуску до об’єкта та здійснення обов’язків із охорони паркінгу.

Відповідно до п. 5.1 договору, замовник має право в односторонньому порядку розірвати договір, попередивши виконавця за 10 днів. Підставою може бути –неналежне виконання умов договору або неодноразові скарги власників. При цьому виконавець зобов’язаний передати об’єкт замовнику у 10-ти денний термін в робочому стані.

Проаналізувавши зазначений пункт договору, суд приходить до висновку, що наведені підстави для розірвання договору в односторонньому порядку не є виключними, відповідно договором сторони передбачили можливість розірвання договору в односторонньому порядку за ініціативою власника.

Таким чином, у відповідності із даним пунктом договору відповідач повідомив позивача про розірвання договору листом (вих. №408/3 від 19.06.2009р.), який був одержаний позивачем 23.06.2009р.

Відповідно до п. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 5 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до п. 3 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються.

У позовній заяві та додаткових поясненнях позивач зазначає про те, що неодноразово повідомляв відповідача про незгоду із розірванням договору, відповідно позивач, як заінтересована особа, у зв’язку з неодержанням згоди позивача на розірвання договору, повинен був передати спір про розірвання договору на вирішення суду.

Проте, на неодноразову вимогу суду позивач не надав суду доказів на підтвердження повідомлення відповідача про незгоду із розірванням договору (доказів надсилання або вручення листа-повідомлення). Крім того, передача спору про розірвання договору на вирішення суду можлива за умови, що договором не передбачено можливості розірвання договору в односторонньому порядку, а лише за взаємною згодою сторін.

Враховуючи встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що кінцевою датою дії договору №18-08-11 від 03.08.2008р. є 03.07.2009р. (зобов’язання сторін вважаються припиненими через 10 днів після попередження виконавця про розірвання договору за ініціативою замовника).

Доказів того, що у червні 2009р. позивач надавав відповідачу послуги з обслуговування підземного паркінгу, матеріали справи не містять (відсутній підписаний сторонами акт здачі-прийняття робіт за червень 2009р.). Також матеріали справи не містять доказів того, що у червні 2009р. відповідач чинив позивачу перешкоди у доступі до об’єкта –підземного паркінгу, для виконання зобов’язань, передбачених договором.

Оскільки у разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються, у суду відсутні підстави вважати, що відповідачем були вчинені протиправні дії або бездіяльність, шляхом укладення договору по охороні паркінгу з іншим господарюючим суб’єктом та шляхом недопущення працівників позивача на територію паркінгу після розірвання договору.

За відсутності протиправної поведінки зі сторони відповідача та вини відповідача, відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача 2945,92грн. збитків, у вигляді упущеної вигоди.

Відповідно до п. 2.1.4 договору позивач був зобов’язаний укласти прямі договори з комунальними службами міста на надання ними комунальних послуг для обслуговування підземної автостоянки (електроенергія, тепловодопостачання, вивіз сміття та інш.).

Згідно п. 2.1.7 договору взаєморозрахунки замовник-виконавець здійснюються згідно додаткової угоди до договору.

Проте, на вимогу суду, сторони договору не надали суду додаткову угоду, укладення якої передбачено п. 2.1.7 договору, відповідно порядок повернення відповідачем сплачених позивачем комунальних платежів умовами договору не передбачений.

Як зазначає позивач, 27.07.2009р. позивач сплатив 145,92грн., що підтверджується випискою банку з рахунку позивача, за електроенергію на підставі договору, укладеного із АЕК «Київенерго», які позивач просить суд стягнути з відповідача.

Проте, як передбачено нормами закону, у разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються.

Укладаючи договір із АЕК «Київенерго», позивач не був позбавлений можливості передбачити у даному договорі умови щодо порядку подальшого виконання зобов’язань за ним, у випадку розірвання договору №18-08-11 від 03.08.2008р.

Таким чином, подальше виконання умов зазначеного договору, після припинення дії основного договору (за відсутності доказів вжиття позивачем заходів щодо переоформлення договору на власника паркінгу або іншу особу, яка здійснює обслуговування паркінгу, відсутності доказів ініціювання позивачем розірвання вказаного договору) здійснюється позивачем за власною ініціативою та на власний ризик, без виникнення у відповідача зобов’язання щодо відшкодування вказаних витрат.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог у частині та задовольняє позовні вимоги частково.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Київміськбуд-1»(м. Київ, вул. М. Тимошенка, 29-Б, код ЄДРПОУ 24995667) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БУД ЛіС-2005»(м. Київ, вул. О. Терьохіна, 8, код ЄДРПОУ 33549230) 2800,00грн. –основного боргу, 28,00грн. - державного мита, 102,51грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог –відмовити.

          Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

Суддя В.В. Палій