Рішення № 85206778, 18.10.2019, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2019 р. Справа № 911/2178/19

Господарський суд Київської області у складі судді Горбасенка П.В. за участі секретаря судового засідання Куракси Ю.І., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮВК Груп”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Р-Пласт”

про стягнення 1 221 106,05 грн

За участю представників: згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи:

02.09.2019 до канцелярії господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮВК Груп” (далі – позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Р-Пласт” (далі – відповідач) про стягнення 1 221 106, 05 грн заборгованості, з яких: 1 072 774,45 грн основного боргу за договором поставки № 47 від 28.03.2017, 120 656,41 грн пені, 17 278,21 грн інфляційних втрат та 10 406,98 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договору поставки № 47 від 28.03.2017.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.09.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 911/2178/19 та призначено підготовче засідання на 20.09.2019.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.09.2019 розгляд справи в порядку загального позовного провадження у підготовчому засіданні відкладено на 04.10.2019.

30.09.2019 до канцелярії Господарського суду Київської області від відповідача надійшли пояснення у справі № 911/2178/19 (вх. № 18668/19 від 30.09.2019), згідно яких останній заперечив проти стягнення 376 472 грн основного боргу з огляду на поставку позивачем неякісного товару згідно видаткової накладної № 19.0159 від 01.07.2019 на загальну суму 376 472 грн, за який, згідно позиції відповідача, останній не повинен розраховуватися. Також відповідач не погоджується з нарахованими позивачем сумами пені, інфляційних втрат та 3 % річних, у зв`язку з чим надано суду власний розрахунок пені, інфляційних втрат та 3 % річних. Дане пояснення прийнято судом.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.10.2019 закрито підготовче провадження у справі № 911/2178/19, призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 18.10.2019.

У судовому засіданні 18.10.2019, розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

28.03.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю “ЮВК Груп” (далі – Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Р-Пласт” (далі – Покупець) укладено договір поставки товарів № 47, за умовами якого постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених у договорі, передати у власність покупцеві товари, визначені у п. 1.2. договору (далі по тексту «товар»), а покупець – в порядку та на умовах, визначених у договорі, прийняти та оплатити товар.

Пунктом 1.2. договору визначено, що найменування, одиниці виміру, кількість, асортимент, ціна товару, що підлягає поставці за договором визначаються у Специфікаціях та/або підписаних сторонами видаткових накладних (надалі – «накладна»), що є невід`ємною частиною договору. Крім того видаткова накладна, рахунок-фактура мають містити інформацію стосовно специфікації, на підставі якої проводиться поставка товару.

Згідно п. 4.1., 4.2., 4.4. договору ціна на товар встановлюється у національній валюті (гривнях) у Специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору та/або у підписаних сторонами видаткових накладних Ціна містить вартість упаковки та доставки партії товару, якщо інше не зазначено у специфікаціях на окрему партію товару. Загальна сума договору складається із сум, зазначених у Специфікаціях та/або підписаних сторонами видаткових накладних.

Умови та порядок оплати партій товару визначаються сторонами в Специфікаціх. Днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, списана з поточного рахунку покупця. Днем отримання платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, надійшла на поточний рахунок постачальника (п.п. 5.1., 5.2., 5.3 договору).

Відповідно до п.п. 11.1., 11.2. договір набирає чинності в день його підписання. Договір, підписаний по факсимільному зв`язку має юридичну силу і повинен бути підтверджений оригіналом протягом трьох днів з дати підписання. Строк договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 11.1. договору та закінчується 31 грудня 2017 року. У випадку, якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору не заявить в письмовій формі про своє рішення розірвати або змінити договір, він вважається пролонгованим на наступний рік. Кількість пролонгацій не обмежена.

Згідно п. 3 специфікації № 24 від 01.03.2019 до договору № 47 від 28.03.2017, оплата 100 % вартості товару (649 000 грн) до 15.03.2019.

Відповідно до п. 3 специфікації № 25 від 21.03.2019 до договору № 47 від 28.03.2017, оплата 100 % вартості товару (627 000 грн) до 31.03.2019.

Згідно п. 3 специфікації № 26 від 14.05.2019 до договору № 47 від 28.03.2017, оплата 100 % вартості товару (696 302,45 грн) до 29.05.2019.

Відповідно до п. 3 специфікації № 27/06 від 27.06.2019 до договору № 47 від 28.03.2017, оплата 100 % вартості товару (376 472 грн) до 11.07.2019.

Пунктом 7.1 договору сторони визначили, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до « 31» грудня 2019 року включно.

Позивачем на підтвердження поставки відповідачу товару на загальну суму 2 348 729,45 грн надано суду видаткові накладні № 19.0043 від 01.03.2019 на суму 649 000 грн, № 19.0066 від 22.03.2019 на суму 627 000 грн, № 19.0122 від 14.03.2019 на суму 696 302,45 грн та № 19.0159 від 01.07.2019 на суму 376 427 грн, які підписані та скріплені печатками обох сторін договору.

Відповідач за отриманий від позивача товар, в порушення п. 3. Специфікацій до договору поставки № 47 від 28.03.2017, розрахувався частково, сплативши позивачу 1 276 000 грн, решту боргу у розмірі 1 072 774,45 грн не сплатив, внаслідок чого на момент ухвалення судового рішення борг відповідача перед позивачем за отриманий згідно договору поставки № 47 від 28.03.2017 товар склав 1 072 774,45 грн (2 348 729,45 грн - 1 276 000 грн), що не спростовано відповідачем.

Предметом позову є вимоги про стягнення 1 072 774,45 грн основного боргу за договором поставки № 47 від 28.03.2017, 120 656,41 грн пені, 17 278,21 грн інфляційних втрат та 10 406,98 грн 3 % річних.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як передбачено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження поставки відповідачу товару на загальну суму 2 348 729,45 грн надано суду видаткові накладні № 19.0043 від 01.03.2019 на суму 649 000 грн, № 19.0066 від 22.03.2019 на суму 627 000 грн, № 19.0122 від 14.03.2019 на суму 696 302,45 грн та № 19.0159 від 01.07.2019 на суму 376 427 грн, які підписані та скріплені печатками обох сторін договору; відповідач за отриманий від позивача товар, в порушення п. 3. Специфікацій до договору поставки № 47 від 28.03.2017, розрахувався частково, сплативши позивачу 1 276 000 грн, решту боргу у розмірі 1 072 774,45 грн не сплатив, внаслідок чого на момент ухвалення судового рішення борг відповідача перед позивачем за отриманий згідно договору поставки № 47 від 28.03.2017 товар склав 1 072 774,45 грн (2 348 729,45 грн - 1 276 000 грн), що не спростовано відповідачем.

Представник відповідача вважає, що відсутні будь-які підстави для стягнення 376 472 грн боргу за поставлений товар згідно видаткової накладної № 19.0159 від 01.07.2019, оскільки поставлена позивачем сировина згідно видаткової накладної № 19.0159 від 01.07.2019 на суму 376 472 грн не відповідає чинному законодавству, а також технічним умовам ДСТУ, а саме в результаті візуального огляду та подальших випробувань було виявлено наступне:

1. Пакування продукції не відповідає вимогам ДСТУ 7576:2014, а саме м`які контейнери різної ваги з порушеною внутрішньою поліетиленовою упаковкою;

2. Всередині кожного контейнера в суміші ПВХ присутні сторонні включення у вигляді сміття (чорні включення, лушпиння з насіння та ін.);

3. Деякі з контейнерів у складі продукту містять грудочки того ж матеріалу.

Представник відповідача вважає, що дана сировина не можу бути використана у виробництві, оскільки є неякісною та не придатною до використання, 19.09.2019 на адресу ТОВ «ЮВК Груп» була направлена претензія постачальнику, в якій відповідач повідомив позивача про факт поставки неякісного товару та просив забрати товар згідно видаткової накладної № 19.0159 від 01.07.2019 на суму 376 472 грн.

Суд вважає дані заперечення представника відповідача безпідставними з огляду на наступне.

Згідно п.п. 2.12., 2.13. договору претензії з поставки (невідповідність фактичної кількості з кількістю вказаною у видатковій накладній або неналежна якість упаковки товару) визначаються під час приймання товару та оформлюються окремим актом розбіжностей (далі – «акт»), який скріпляється підписами представника покупця і представника постачальника. Постачальник повинен протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати підписання акту доповнити недолік кількості товару та/або замінити неякісно упакований товар або скорегувати видаткову накладну. У разі нез`явлення належним чином повідомленого представника постачальника акт підписується одноособово покупцем та має повну юридичну силу. Після прийому товару відповідальною особою претензії не розглядаються, крім випадків прихованих (виробничих) недоліків.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи та дослідженої судом видаткової накладної № 19.0159 від 01.07.2019 на суму 376 472 грн відповідач підписав та скріпив своєю печаткою дану видаткову накладну без зауважень, акт розбіжностей в порядку п. 2.12. договору не оформив, доказів наявності прихованих (виробничих) недоліків суду не надав.

Відтак, суд вважає, що відповідачем прийнято без зауважень від позивача товар на суму 376 472 грн, за який останній повинен розрахуватися до 11.07.2019 в силу положень п. 3 специфікації № 27/06 від 27.06.2019.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язання за договором поставки № 47 від 28.03.2017, позивачем за період з 31.03.2019 по 28.08.2019 нараховано 120 656,41 грн пені.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 9.3. договору сторонами погоджено, що у випадку прострочення платежу понад строк, встановлений п. 5.1. договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої партії товару, за кожен день прострочення.

Враховуючи вищевикладене, періоди нарахування пені, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку пені, суд встановив, що арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 31.03.2019 по 28.08.2019 становить загалом 143 459,57 грн пені. Враховуючи, що суд при ухваленні судового рішення не може вийти за межі позовних вимог, вимога про стягнення 120 656,41 грн пені підлягає задоволенню судом повністю.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язання за договором поставки № 47 від 28.03.2017, позивачем за період з 31.03.2019 по 28.08.2019 нараховано 17 278,21 грн інфляційних втрат та 10 406,98 грн 3 % річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, а також періоди нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, що вказані позивачем в поданому розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних, арифметично вірний розмір інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих за період з 31.03.2019 по 28.08.2019 становить загалом 8 386,92 грн інфляційних втрат та 10 406,98 грн 3 % річних. Відтак, вимога про стягнення 17 278,21 грн інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню у розмірі 8 386,92 грн, а вимога про стягнення 10 406,98 грн 3 % річних підлягає задоволенню повністю.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 1 072 774,45 грн основного боргу за договором поставки № 47 від 28.03.2017, 120 656,41 грн пені, 8 386,92 грн інфляційних втрат та 10 406,98 грн 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 237-239, 240 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮВК Груп” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Р-Пласт” про стягнення 1 221 106,05 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Р-Пласт” (09133, Київська обл., Білоцерківський район, селище міського типу Терезине, вул. Шкільна, буд. 1, кв. 6; ідентифікаційний код 37917739) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮВК Груп” (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, проспект Героїв, буд. 12, кв. 428; ідентифікаційний код 38359208) 1 072 774 (один мільйон сімдесят дві тисячі сімсот сімдесят чотири гривні) 45 коп. основного боргу за договором поставки № 47 від 28.03.2017, 120 656 (сто двадцять тисяч шістсот п`ятдесят шість гривень) 41 коп. пені, 8 386 (вісім тисяч триста вісімдесят шість гривень) 92 коп. інфляційних втрат та 10 406 (десять тисяч чотириста шість гривень) 98 коп. 3 % річних та 18 183 (вісімнадцять тисяч сто вісімдесят три гривні) 37 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову – відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до Північного апеляційного господарського суду або через Господарський суд Київської області до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено: 24.10.2019.

Суддя П.В.Горбасенко