Рішення № 8520675, 03.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ

Справа № 13/35203.03.10 за позовом Золотоніського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі

Державного підприємства "Златодар"

до Закритого акціонерного товариства "Українські радіосистеми"

про стягнення 1776грн. 34коп.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники учасників судового процесу:

прокурор не з'явились

від позивача - не з'явились

від відповідача Сівков П.О. дов. № 394 від 30.01.09,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ:

Прокурор в інтересах держави в особі державного підприємства звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 1776,34 грн.

Позов мотивований недоотриманням орендної плати за договором оренди державного майна в частині скоригованих сум місячної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць відповідно до методики №786.

14.09.09 ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі №13/352, витребувано документи та докази і сторони зобов'язано вчинити дії, розгляд справи призначено на 06.10.09.

Через неявку прокурора і позивача та невиконання вимог ухвали суду розгляд справи був відкладений на 28.10.09.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.09 розгляд справи відкладено на 18.11.09 через неявку представника позивача, невиконання прокурором і позивачем вимог ухвали про порушення провадження у справі.

У судове засідання призначене на 28.10.09 з'явились прокурор і представник відповідача, позивач на виклик в судове засідання не з'явися, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі не виконано.

Відповідачем надані платіжні доручення, які відповідають виставленим рахункам і свідчать про повне виконання зобов'язань перед позивачем.

Ні прокурор, ні позивач не надали суду доказів, які б свідчили, що відповідачу було виставлено рахунки згідно до яких він повинен сплатити, але не сплатив, різницю суми скоригованої щодо розміру щомісячної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (за весь час дії договору).

Через невиконання вимог ухвали суду і не надання доказів які б вказували на наявність порушень умов договору з боку відповідача, 18.11.09 господарським судом залишено позов без розгляду про що винесено ухвалу.

Відповідно до п.5 ч.1 ,ч.2-4 ст.81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору. Про залишення заяви без розгляду виноситься ухвала, в якій можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення державного мита з бюджету, а також про стягнення штрафів, передбачених у п. 4 і п. 5 ч.2 ст. 83 цього Кодексу. Ухвалу про залишення позову без розгляду може бути оскаржено. Після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з нимдо господарського суду в загальному порядку.

Постановою Київського апеляційного господарського суду №13/352 від 26.01.10 вказану ухвалу скасовано, справу направлено до місцевого господарського суду для розгляду.

Згідно до резолюції Голови суду від 15.02.10 матеріали справи передані судді Курдельчуку І.Д. для розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва №13/352 від 16.02.10 призначено справу до розгляду на 03.03.10, явку визнано обов'язковою, зобов'язано прокурора і позивача надати скориговані рахунки виставлені для оплати відповідачу і ним неоплачені.

В судове засідання з'явився представник відповідача, заперечив проти позову, вказавши, що всі виставлені рахунки ним повністю сплачені заборгованість відсутня.

ні прокурор , ні позивач в судове засідання не з'явились вимог ухвали суду не виконали, поважних причин такої процесуальної поведінки суду не повідомили.

Господарський суд визнав подані документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представника відповідача ознайомлено з його правами та обовязками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем 14.03.06 був укладений договір за умовами якого позивач - власник надає відповідачу строково право розміщення на даху елеватора антен радіорелейного зв'язку, металевого контейнера з обладнанням та апаратурою, а відповідач вносить плату на підставі виставлених рахунків (1.1,1.2).

Позивач, згідно до п.2.1 договору, виставляє рахунки, виходячи з ціни 144,00грн./місяць, щомісячно з урахуванням коригування розміру щомісячної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Щомісячно виставлені на адресу відповідача рахунки, в яких зазначались розміри орендної плати ним оплачувались.

Відповідно до п. 2.4 договору №232 від 14.03.06 плата за розміщення та компенсація за вартість споживаної електроенергії перераховується згідно виставлених позивачем рахунків.

Згідно до п.2 Угоди №КФЧк-461 про розірвання договору оренди №232 від 14.03.06, яку укладено сторонами 01 листопада (грудня)2007 року з моменту набуття чинності даної угоди сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами і обов'язками.

як стверджується у позовній заяві, в ході перевірки фінансово-господарської діяльності позивача було виявлено невідповідність здійснених нарахувань за вказаним договором внаслідок чого завод недоотримав грошові кошти у розмірі 1776,34 грн.

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функцію представництва інтересів громадян та держави в судах.

Згідно з ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді у разі порушення або загрози порушень державних інтересів. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах.

Конституційний суд України в рішенні від 08.04.99 визначив, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

При цьому інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

Держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Визнаючи обґрунтованим і правомірним звернення саме прокурора з даним позовом апеляційний господарський суд виходив з того, що позивач є підприємством загальнодержавної власності, і його господарська діяльність спрямована на одержання прибутку.

Витребувані судом докази в порядку п.4 ст.65 ГПК України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору ні прокурором ні позивачем не надані.

Норма ст.32 ГПК України визначає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Згідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Припис ст.34 ГПК України встановлює, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до положення ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Між сторонами у справі виникли правовідносини оренди.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), виникли цивільні права та обовязки.

Згідно пунктів 1 та 2 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Як встановлено згідно до п.2.1 договору, позивач виставляє рахунки, згідно до п.1.1., 1.2 договору відповідач вносить плату на підставі виставлених рахунків.

Щомісячно виставлені на адресу відповідача рахунки, в яких зазначались розміри орендної плати ним оплачувались, що документально підтверджено.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

До стягнення заявлено суму, як недоотримав орендодавець у зв'язку з недоплатою скоригованого розміру щомісячної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків є договори, які можуть укладатися як письмово так і усно. З укладенням письмового договору сторони визначили порядок внесення орендної оплати і є виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати повязане з виставленням позивачем рахунку.

В силу приписів ст.ст.32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

В розпорядження суду, в обґрунтування наявності боргу чи іншого невиконаного зобов'язання не надано доказів - Рахунків виставлених для оплати, не надано доказів несплати виставлених рахунків, а отже і не доведено наявності непогашеної заборгованості за договором.

Позов подано на захист порушеного права, однак доказів порушення прав позивача не надано.

За таких обставин доводи позовної заяви про наявність боргу безпідставні і не ґрунтуються на дійсних обставинах справи та спростовуються матеріалами наявними у ній.

Підстави для задоволення позову і стягнення заборгованості відсутні.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача.

Даний спір є майновим, відповідно до підпункту "а" п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" позивачем мало бути сплачене державне мито в розмірі1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Державне мито підлягає оплаті в розмірі 102,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі порушено за заявою Золотоніського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Державного підприємства "Златодар".

Відповідно до ст. 45 Господарського процесуального кодексу України позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Статтею 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" встановлено пільги щодо сплати державного мита, зокрема від сплати державного мита звільняються Генеральна прокуратура України та її органи - за позовами, з якими вони звертаються до суду або господарського суду в інтересах громадян і держави (п. 30 ст. 4 Декрету).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог у справі, провадження в якій порушено за заявою прокурора, державне мито стягується до Державного бюджету України з позивача, виходячи з того, що останній не звільнений від сплати державного мито в установленому законом порядку.

Відповідно до постанови КМУ №1258 від "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів" в редакції чинній станом на час предявлення позову при зверненні до господарського суду слід оплатити оплати витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, пов'язаного з розглядом господарської справи в розмірі 118,00 грн.

Керуючись ст.ст. 22, 29, 32-34, 49, 75 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ

1.У позові відмовити.

2.Стягнути з Державного підприємства "Златодар" (19700, м. Золотоноша Черкаської обл., вул.Шевченка,47, код ЄДРПОУ 00952545) в дохід бюджету 102(сто дві),00 грн. державного мита та 188(сто вісімнадцять),00 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя І.Д. Курдельчук

дата підписання 09.03.10