Рішення № 85206733, 15.10.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.10.2019Справа № 910/9916/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., при секретарі судового засідання Стеренчук М.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВГ ПЛЮС" (36008, Полтавська область, місто Полтава, ВУЛИЦЯ КАГАМЛИКА, будинок 35)

до 1) Енергетичної митниці Державної фіскальної служби (04215, м.Київ, ВУЛИЦЯ СВІТЛИЦЬКОГО, будинок 28А)

2) Державної казначейської служби України (01601, м.Київ, ВУЛИЦЯ БАСТІОННА, будинок 6)

про стягнення 4 424 463,07 грн.

Представники сторін:

від позивача: Качмар О.Й. - довіреність № 176 від 26.05.2019;

від відповідача 1: Украінцева І.В. - довіреність № 2455/28-70-10-1 від 15.07.2019;

від відповідача 1: Галуненко І.В. - довіреність № 2807/9/28 від 12.08.2019;

від відповідача 2: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СВГ ПЛЮС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Енергетичної митниці ДФС про стягнення 4 424 463,07 грн. шкоди, завданої неправомірними рішеннями, діями та бездіяльністю посадових та службових осіб відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем 1 порушені вимоги чинного митного законодавства України та допущено необґрунтоване тривале митне оформлення товару, чим завдано Товариству з обмеженою відповідальністю "СВГ Плюс" шкоду у вигляді додаткових витрат, понесених, зокрема, у зв`язку зі сплатою підприємствам залізниці коштів за надані додаткові послуги; у зв`язку зі збільшенням з 01.01.2017 ставки акцизного податку та розміру податку на додану вартість, а також витрат, понесених на придбання іноземної валюти та сплату постачальнику штрафних санкцій за несвоєчасне повернення цистерн (вагонів) з України. За твердженням позивача, відповідач 1 незаконно та з порушенням встановленого чинним законодавством порядку провів взяття проб (зразків) поставленого позивачу товару, зокрема, повідомив позивача про необхідність взяття проб з перевищенням строку, встановленого частиною першою статті 255 Митного кодексу України, взяття проб товару було проведено в порушення частини 2 статті 356 та частини 4 статті 558 Митного кодексу України за відсутності письмового рішення керівника відповідача 1, а також останній безпідставно (незаконно) утримував товар після подачі позивачем тимчасових митних декларацій для випуску товару, проби якого було взято для проведення досліджень, до одержання результатів досліджень, не оформляючи тимчасові митні декларації.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.09.2017 у справі № 910/9916/17 позов задоволено повністю. Стягнуто з Енергетичної митниці Державної фіскальної служби з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВГ Плюс" 4 424 463,07 грн. шкоди.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2017 скасовано повністю та прийнято нове рішення. Позов задоволено, стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВГ Плюс" 4 424 463,07 грн. шкоди.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про доведеність обставин неправомірної поведінки відповідача, внаслідок якої позивачу було завдано шкоду, однак дійшов висновку про те, що шкода підлягає стягненню з Державного бюджету України, у зв`язку з чим залучив до участі у справі Державну казначейську службу України в якості відповідача 2.

Постановою Верховного Суду від 19.06.2018 касаційну скаргу Енергетичної митниці Державної фіскальної служби задоволено; рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2018 скасовано; справу № 910/9916/17 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Згідно з розпорядженням В.о. керівника апарату суду № 05-23/1310 від 31.07.2018 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/9916/17 передано на розгляд судді Привалову А.І.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2019, у задоволенні позову відмовлено.

Вказані рішення та постанову мотивовано тим, що позивачем не доведено наявності усіх елементів цивільного правопорушення у розумінні норм статей 1166, 1173 Цивільного кодексу України, необхідних для застосування такого виду цивільно-правової відповідальності, як відшкодування шкоди, а саме матеріали справи не містять доказів визнання дій (бездіяльності) Енергетичної митниці ДФС щодо митного оформлення товару позивача протиправними в судовому порядку.

Постановою Верховного Суду від 26 червня 2019 рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2019 у справі №910/9916/17 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Внаслідок проведеного автоматизованого розподілу справу № 910/9916/17 передано на розгляд судді Селівону А.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2019 справу № 910/9916/17 прийнято до провадження суддею Селівоном А.М., приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 14.08.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2019 підготовче засідання у справі відкладено на 19.09.2019.

В судовому засіданні 19.09.2019, враховуючи те, що судом остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі № 910/9916/17 та початок розгляду справи по суті, судове засідання призначено на 03.10.2019.

Окрім цього ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2019 відмовлено в задоволенні заяви Енергетичної митниці Державної фіскальної служби про роз`єднання позовних вимог у справі № 910/9916/17.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 03.10.2019 та 09.10.2019 року розгляд справи по суті відкладено на 09.10.2019 та 15.10.2019 відповідно.

У підготовчі засідання 14.08.2019 та 19.09.2019 прибули представники позивача та відповідача 1, представники відповідача 2 у підготовчі засідання не з`явились.

У засідання по розгляду справи по суті 09.10.2019 та 15.10.2019 з`явились уповноважені представники позивача та відповідача 1, представники відповідача 2 - не з`явились.

Про дату, час і місце проведення підготовчих судових засідань у справі 14.08.2019, 19.09.2019 відповідач 2 повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №№ 0103050131240, 0103050886780.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення; днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

За змістом статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В силу положень статті 10 наведеного Закону якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

З метою повідомлення відповідача 2 про розгляд судом справи по суті, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду у справі № 910/9916/17 від 09.10.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача 2, а саме: 01601, м. Київ, ВУЛИЦЯ БАСТІОННА, будинок 6, та яка співпадає з місцезнаходженням відповідача 2 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Зокрема, станом на 15.10.2019 докази отримання позивачем ухвали суду від 09.10.2019 року в матеріалах справи відсутні.

Згідно наявного в матеріалах справи витягу з офіційного сайту АТ "Укрпошта" щодо відстеження поштового відправлення № 0103052561705 станом на 11.10.2019 поштове відправлення вручено за довіреністю.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 15.10.2019 через канцелярію суду 11.10.2019 року від позивача надійшло підтвердження щодо вручення копії ухвали суду від 09.10.2019 року відповідачу 2, а саме копія ухвали суду від 09.10.2019 з відміткою загального відділу ДКСУ про отримання ухвали 11.10.2019. Документи судом долучені до матеріалів справи.

Про поважні причини неявки представника відповідача 2 в судові засідання суд не повідомлено.

Так, до початку судового засідання 14.08.2019 через канцелярію суду 08.08.2019 року від позивача надійшли письмові пояснення б/н від 08.08.2019 року щодо суті спору з урахуванням постанови Верховного Суду від 26.06.2019 року у даній справі, які разом з доданими доказами надсилання пояснень на адреси відповідачів 1 та 2 судом долучені до матеріалів справи.

Також судом повідомлено, що через канцелярію суду на виконання вимог ухвали суду від 16.07.2019 року від відповідача 1 надійшли письмові пояснення б/н від 09.08.2019 року щодо суті спору, в яких відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Пояснення разом з доказами їх надсилання на адреси позивача та відповідача 2 судом долучені до матеріалів справи.

До початку судового засідання 19.09.2019 через канцелярію суду 19.09.2019 року від відповідача 1 надійшло клопотання б/н від 18.09.2019 про роз`єднання позовних вимог, в якому відповідач 1 просить суд роз`єднати позовні вимоги у справі № 910/9916/17, виділивши в самостійне провадження позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СВГ Плюс" до Енергетичної митниці ДФС про стягнення 4 424 463,07 грн. шкоди, завданої неправомірними рішеннями, діями та бездіяльністю Енергетичної митниці ДФС, а саме позовні вимоги до Енергетичної митниці ДФС про стягнення 4 424 463,07 грн. шкоди розглядати у справі № 910/9916/17, а позовні вимоги до Енергетичної митниці ДФС про визнання рішень, дій та бездіяльності Енергетичної митниці ДФС при здійсненні митного оформлення товару, задекларованого за вказаними митними деклараціями, виділити в окреме провадження та передати для подальшого розгляду за підсудністю до Окружного адміністративного суду м. Києва або до Полтавського окружного адміністративного суду. Клопотання судом долучено до матеріалів справи.

До початку судового засідання 19.09.2019 через канцелярію суду від позивача надійшли письмові пояснення б/н від 13.09.2019 щодо обставин, викладених в письмових поясненнях відповідача 1 б/н від 09.08.2019, в яких позивач вважає доводи відповідача 1, викладені у вказаних письмових поясненнях, необґрунтованими та такими, що суперечать нормам митного законодавства.

В судовому засіданні 19.09.2019 представником відповідача 1 подано клопотання б/н від 18.09.2019 про витребування доказів, в якому останній просить витребувати з Товариства з обмеженою відповідальністю "СВГ ПЛЮС" копію заяви ТОВ «СВГ ПЛЮС» про повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та документі, які були подані товариством разом із заявою, що підтверджують право на повернення таких коштів; або копію листа підрозділу митниці ДФС про відмову в поверненні коштів з відповідним обґрунтуванням, в задоволенні якого судом протокольною ухвалою від 19.09.2019 відмовлено.

Будь - яких інших заяв та клопотань, окрім наявних в матеріалах справи, від сторін на час проведення судового засідання 15.10.2019 до суду не надходило.

Суд зазначає, що з урахуванням строків, встановлених ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, які також визначені судом в ухвалі від 16.07.2019 року, відповідач 2 мав подати відзив на позовну заяву.

Як свідчать матеріали справи, відповідач 2 не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим ч. 1 ст. 178 та ч. 4 ст. 168 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідача 2 на час розгляду справи до суду також не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За приписами ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на вищевикладене, оскільки відповідач 2 не скористався наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем 2 не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, та уповноважений представник відповідача 2 не прибув в судове засідання 15.10.2019, суд, на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи виключно за наявними матеріалами за відсутності представника зазначеного учасника справи.

В судовому засіданні 15.10.2019 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представники відповідача 1 в судовому засіданні 15.10.2019 проти задоволення позовних вимог заперечували з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 15.10.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши в судовому засіданні пояснення уповноважених представників позивача та відповідача 1, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як підтверджується матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "СВГ Плюс" є суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності та здійснює імпорт скрапленого вуглеводного газу та світлих нафтопродуктів на підставі укладених з нерезидентами зовнішньоекономічних договорів.

Судом за матеріалами справи встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «СВГ Плюс» та нерезидентом «TARONE TRADE» LLP (Великобританія) укладено контракти 16.04.2015 № 150416-LPG, від 12.01.2016 № 160112-LPG, від 16.11.2016 № 161116-Petrol, від 28.05.2015 № 150528-Petrol, предметом яких є постачання скрапленого вуглеводного газу для комунально - побутового споживання та нафтопродуктів (дизельне паливо та бензин). Відвантаження товару відбувається в період з моменту підписання контрактів по 31 грудня 2015 - грудня 2016 року включно.

Так, у грудні 2016 - січні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СВГ Плюс" на підставі укладених з «TARONE TRADE» LLP (Великобританія) контрактів від 16.04.2015 № 150416-LPG, від 12.01.2016 № 160112-LPG, від 16.11.2016 № 161116-Petrol, від 28.05.2015 № 150528-Petrol, рахунків, накладних, імпортувало на територію України скраплений вуглеводний газ, дизельне паливо та бензин у такій кількості: 1 453,730 т (скраплений вуглеводний газ), 295,575 т (дизельне паливо) та 100,800 т (бензин).

На митних постах відповідача 1 з 15.12.2016 по 14.01.2017 було зупинено митне оформлення товару за вказаними контрактами, а саме:

- 15.12.2016 на митному посту «Куп`янськ-енергетичний» - скраплений газ в кількості 243,850 т, поставлений (ввезений на митну територію України) на підставі додатку від 12.12.2016 №116 до контакту від 16.04.2015 № 150416- LPG, комерційного інвойсу від 13.12.2016 № 1213-СІ, залізничної накладної № 22530719 з датою прибуття 14.12.2016, відомості вагонів, паспортів якості виробника від 05.12.2016 №№ 121-2-12-16, 122-2-12-16, 152-2-12-16, 153-2-12-16, 154-2-12-16, 155-2-12-16, сертифікату відповідності UA1.185.0033916-16 з терміном дії з 19.08.2016 по 18.08.2017;

- 17.12.2016 на митному посту «Куп`янськ-енергетичний» - скраплений газ в кількості 100,800 т, поставлений (ввезений на митну територію України) на підставі додатку від 14.12.2016 № 51 до контакту від 14.12.2016 № 160112-LPG, комерційного інвойсу / рахунку від 15.12.2016 № 1215-СІ, залізничних накладних №№22536793, 22536787, 22536781 з датою прибуття 15.12.2016, паспортів якості виробника від 10.12.2016 №№ 18238, 18260, 18261, сертифікату відповідності UА.185.0029219-16 з терміном дії з 09.06.2016 по 08.06.2017;

- 21.12.2016 на митному посту «Полтава-енергетичний» - скраплений газ у кількості 185,680 т, поставлений (ввезений на митну територію У країни) на підставі додатку від 14.12.2016 № 117 до контракту від 16.04.2015 № 150416-LPG, комерційного інвойсу / рахунку від 15.12.2016 № 1215-СІ, рахунку від 07.12.2016 № 018/ГПТ, залізничної накладної №22520936 з датою прибуття 21.12.2016, відомості вагонів, декларації на товари ЭК 10 ЭД 10006110/071216/0021734, сертифікату якості від 06.12.2016 № 424, сертифікату відповідності UA1.185.0041388-16 з терміном дії з 20.12.2016 по 30.11.2017;

- 26.12.2016 на митному посту «Полтава-енергетичний» - скраплений газ у кількості 196,700 т, поставлений (ввезений на митну територію України) на підставі додатку від 15.12.2016 № 119 до контакту від 16.04.2015 № 150416-LPG, комерційного інвойсу / рахунку від 19.12.2016 № 1219-СІ, дорожніх відомостей (залізничних накладних) №№ 22557654, 22557649,22557645, 22557638,22557630,22557627 з датою прибуття 23.12.2016, рахунку від 14.12.2016 № 12/2016/45, паспортів якості виробника від 14.12.2016 №№ 18443,18442, 18441, 18440, 18439, 18438, сертифікату відповідності UA1.185.0029219-16 з терміном дії з 09.06.2016 по 08.06.2017;

- 04.01.2017 на митному посту «Полтава-енергетичний» - скраплений газ у кількості 105,850 т, поставлений (ввезений на митну територію України) на підставі додатку від 22.12.2016 № 53 до контакту від 14.12.2016 № 160112-LPG, комерційного інвойсу від 26.12.2016 № 1226-СІ, залізничних накладних №№22595210, 22595205, 22595314, декларації на товари ЭК 10 ЭД 10006110/211216/0022988, рахунку від 21.12.2016 № 12/2016/81, паспортів якості виробника від 21.12.2016 №№ 18847, 18848, 18849, декларації на товари № 14315/120117/0000236, дорожньої відомості №21233636 з відомістю вагонів, сертифікату відповідності UA1.185.0029219-16 з терміном дії з 09.06.2016 до 08.06.2017;

- 04.01.2017 на митному посту «Київ-енергетичний» - скраплений газ у кількості 205,700 т, поставлений (ввезений на митну територію України) на підставі додатку від 26.12.2016 № 121 до контакту від 16.04.2015 № 150416-LPG, комерційного інвойсу/рахунку від 27.12.2016 № 1227-СІ, залізничної накладної № 22620973 з датою прибуття 03.01.2017, відомості вагонів, інвойсу від 26.12.2016 № 250610/89, паспортів якості виробника від 25.12.2016 №№ 1188, 1189, сертифікату відповідності UA1.185.0033768-16 з терміном дії з 17.08.2016 до 14.08.2017;

- 06.01.2017 на митному посту «Київ-енергетичний» - скраплений газ у кількості 207,000 т поставлений (ввезений на митну територію України) на підставі додатку від 26.12.2016 № 120 до контакту від 16.04.2015 № 150416-LPG, комерційного інвойсу/рахунку від 26.12.2016 № 1226-СІ, залізничної накладної № 22620908 з датою прибуття 05.01.2017, відомості вагонів, інвойсу від 26.12.2016 №250610/88, паспортів якості виробника від 25.12.2016 №№ 1188, 1187, сертифікату відповідності UA1.185.0033768-16 з терміном дії з 17.08.2016 до 14.08.2017;

- 15.01.2017 на митному посту «Київ-енергетичний» - дизельне паливо у кількості 295,575 т, поставлений (ввезений на митну територію України) на підставі додатку № 2 до контакту від 16.11.2016 № 161116-Petrol, комерційного інвойсу від 12.01.2017 № 0112-СІР, залізничної накладної № 21158853 з датою прибуття 14.01.2017, відомості вагонів, декларації на товари ЭК 10 ЭД 07228/120117/0000265, паспорту якості виробника від 10.01.2017 № 42, рахунку від 12.01.2017 № 50, сертифікату відповідності UA1.185.0040520-16 з терміном дії з 07.12.2016 до 04.03.2017;

- 14.01.2017 на митному посту «Коростень-енергетичний» - бензин у кількості 105,800 т, поставлений (ввезений на митну територію України) на підставі додатку від 12.01.2017 № 96 до контракту від 28.05.2015 № 150528-Petrol, комерційного інвойсу/рахунку від 12.01.2017 № 0112-СІР, залізничної накладної № 21233636 з датою прибуття 13.01.2017, паспорту якості виробника від 11.01.2017 № 52, рахунку-фактури від 12.01.2017 № 3076-2/01, декларації на товари № ЭК 10 ЭД 14315/120117/0000236, сертифікату відповідності UA1.145.0000547-17 з терміном дії з 20.01.2017 до 19.01.2018.

Для митного оформлення вказаного товару позивачем були подані відповідачу 1 наступні митні декларації: IM 40 ДЕ 903060000/2016 на вантаж - вуглеводневий скраплений газ в кількості 243,850 т, якій в подальшому було присвоєно № 903060000/2016/013280; IM 40 ДЕ 903060000/2016 на вантаж - вуглеводневий скраплений газ в кількості 100,800 т, якій було присвоєно № 903060000/2016/013350; IM 40 ДЕ на вантаж - вуглеводневий скраплений газ в кількості 185,680 т, якій було присвоєно № 903080000/2016/002589; IM 40 ДЕ на вантаж - вуглеводневий скраплений газ в кількості 196,700 т, якій було присвоєно № 903080000/2016/002628; IM 40 ДЕ на вантаж - вуглеводневий скраплений газ в кількості 105,850 т, якій було присвоєно № 903080000/2017/000004; IM 40 ТН на вантаж - вуглеводневий скраплений газ в кількості 205,700 т, якій було присвоєно № 903010000/2017/000042; IM 40 ТН на вантаж - вуглеводневий скраплений газ в кількості 207,000 т, якій було присвоєно № 903010000/2017/000093; IM 40 ДЕ 903010001/2017/ на вантаж - паливо дизельне у кількості 295,575 т, якій було присвоєно № 903010001/2017/000167; IM 40 ДЕ 903020001/2017 на вантаж - бензин у кількості 105,800 т, якій було присвоєно № 903020001/2017/000787.

Після подачі вказаних митних декларацій, ТОВ «СВГ Плюс» отримано повідомлення (17.12.2016 о 13:39:48; 18.12.2016 о 13:07:31; 22.12.2016 о 09:17:23; 26.12.2016 о 17:56:39; 04.01.2017 о 14:57:12; 04.01.2017 о 14:08:29; 06.01.2017 о 12:37:37; 15.01.2017 о 10:48:56; 14.01.2017 о 14:06:25) від митних постів відповідача 1 «Куп`янськ-енергетичний», «Полтава-енергетичний», «Київ-енергетичний» та «Коростень-енергетичний» про необхідність проведення митних процедур № 905-3 «Взяття проб (зразків) товарів для проведення досліджень (аналізу, експертизи) з метою встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів згідно УКТ ЗЕД», та № 201-1 «Проведення ідентифікаційного митного огляду - без розкриття пакувальних місць і без обстеження транспортного засобу», сформованих (згідно з повідомленнями) за результатами проведення контролю із застосуванням АСАУР (Автоматизованої системи аналізу та управління ризиками).

Проби поставленого позивачу товару посадовими особами митних постів було взято 23.12.2016, 28.12.2016, 10.01.2017, 11.01.2017, 16.01.2017 та 17.01.2017.

Після взяття посадовими особами Енергетичної митниці ДФС проб (зразків) товару для проведення досліджень (аналізу, експертизи) з метою встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів згідно УКТ ЗЕД, позивач подав відповідачу 1 тимчасові митні декларації IM 40 ТН, зокрема, звернувся до митних постів для оформлення тимчасових митних декларацій 23.12.2016, 24.12.2016, 28.12.2016, 11.01.2017, 16.01.2017, 17.01.2017, для здійснення випуску поставленого Товариству з обмеженою відповідальністю "СВГ Плюс" товару до одержання результатів досліджень (аналізів, експертиз).

У свою чергу, Енергетична митниця ДФС повідомила позивача, що завершення митного оформлення товару буде проведено після експертних досліджень на предмет наявності отруйних/сильнодіючих речовин, та дозвіл на випуск товару не може бути наданий через наявну згідно листа ГУ БКОЗ СБУ від 22.12.2016 № 14/4/1-26330 інформацію щодо можливого вмісту в складі товару отруйних/сильнодіючих речовин.

Після завершення проведення експертних досліджень позивача було ознайомлено з висновками Управління експертиз та досліджень хімічної та промислової продукції Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень ДФС України, якими було спростовано припущення щодо наявності у товарі позивача отруйних/сильнодіючих речовин а саме:

- 18.01.2017 - з висновком від 17.01.2017 № 142005701-0082 за результатами проведених досліджень взятих проб (зразків) товару (скрапленого газу) від партії у кількості 243,850 т;

- 18.01.2017 - з висновками: від 17.01.2017 № 142005701-0080 за результатами проведених досліджень взятих проб (зразків) товару (скрапленого газу) від партії у кількості 100,800 т; від 17.01.2017 № 142005701-0077 за результатами проведених досліджень взятих проб (зразків) товару (скрапленого газу) від партії у кількості 185,68 т; від 17.01.2017 № 142005701-0083 за результатами проведених досліджень взятих проб (зразків) товару (скрапленого газу) від партії у кількості 196,700 т;

- 21.01.2017 - з висновками: від 20.01.2017 № 142005701-0136 за результатами проведених досліджень взятих проб (зразків) товару (скрапленого газу) від партії у кількості 205,700 т; від 20.01.2017 № 142005701-0135 за результатами проведених досліджень митних проб (зразків) товару (скрапленого газу) від партії у кількості 207,000 т;

- 03.02.2017 - з висновком від 02.02.2017 № 142005701-0184 за результатами проведених досліджень взятих проб (зразків) товару (бензину) від партії у кількості 105,800 т;

- 07.02.2017 - з висновком від 07.02.2017 № 142005701-0235 за результатами проведених досліджень взятих проб (зразків) товару (дизельного палива) від партії у кількості 295,575 т;

- 09.02.2017 - з висновком від 09.02.2017 № 142005701-0250 за результатами проведених досліджень взятих проб (зразків) товару (скрапленого газу) від партії у кількості 105,850 т.

Проте, не зважаючи на отримання висновків проведених досліджень, якими було спростовано припущення щодо наявності у товарі позивача отруйних/сильнодіючих речовин, відповідач 1 не завершив митне оформлення товару та продовжував утримувати (не випускати у вільний обіг) поставлений Товариству з обмеженою відповідальністю "СВГ Плюс" товар на території митного органу, не приймаючи при цьому будь-яких рішень щодо митного оформлення товару чи відмови у митному оформленні товарів, а також не проводячи при цьому жодних додаткових митних формальностей чи процедур.

Матеріалами справи підтверджено, що митне оформлення поставленого позивачу товару (7 партій скрапленого газу, партії дизельного палива та партії бензину) відповідач 1 завершив, а поставлений позивачу товар був випущений у вільний обіг лише починаючи з 20.02.2017 по 22.02.2017.

Таким чином, спір у справі виник в зв`язку з тим, що Енергетичною митницею ДФС було порушено вимоги чинного митного законодавства України та допущено необґрунтоване тривале митне оформлення товару, тобто своїми діями остання завдала позивачу шкоди в загальному розмірі 4 424 463,07 грн., до складу яких включено додаткові витрати, понесені позивачем у зв`язку зі сплатою підприємствам залізниці коштів за надані додаткові послуги в сумі 1 912 766,02 грн., у зв`язку зі збільшенням з 01.01.2017 ставки акцизного податку та розміру податку на додану вартість в сумі 562 246,95 грн., а також витрати, понесені на придбання іноземної валюти та сплату постачальнику штрафних санкцій за несвоєчасне поверненням цистерн (вагонів) з України в сумі 1 949 450,10 грн., та які позивач просить суд стягнути з відповідача 1.

Зокрема, підставою для звернення позивача до суду з даним позовом є, на думку позивача, факт наявності протиправних дій відповідача 1 щодо тривалого митного оформлення товару, а саме Енергетичною митницею ДФС незаконно та з порушенням встановленого чинним законодавством порядку проведено взяття проб (зразків) товару позивача, повідомивши позивача про необхідність взяття проб з перевищенням строку, встановленого частиною першою статті 255 Митного кодексу України, взяття проб товару було проведено з порушенням частини другої статті 356 та частини четвертої статті 558 Митного кодексу України за відсутності письмового рішення керівника Енергетичної митниці ДФС, а також останній безпідставно (незаконно) утримував товар після подачі позивачем тимчасових митних декларацій для випуску товару, проби якого було взято для проведення досліджень, до одержання результатів досліджень, не оформляючи тимчасові митні декларації.

В свою чергу, заперечуючи проти позовних вимог відповідач 1 посилається на той факт, що СБУ проводила операції в рамках виконання процедури митного контролю, відтак, були підстави для зупинення митного оформлення товару та його пропуску у вільний обіг, а оскільки правоохоронними органами здійснювалися спеціальні операції, перевірки та інші заходи в рамках виконання процедур митного контролю, такі дії були правомірними підставами для перевищення визначеного ч. 1 ст. 255 Митного кодексу України строку здійснення митного контролю.

При цьому за твердженнями відповідача 1 Енергетична митниця ДФС законно виконала вимоги ГУ БКОЗ СБУ, що стосувалися виключення факту завершення митного оформлення товарів ТОВ «СВГ ПЛЮС» та випуску їх у вільний обіг в рамках кримінального провадження від 16.11.2016 р. № 22016220000000238 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-5 КК України, зокрема, доручення про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів комерційного призначення від ГУ БКОЗ СБУ були передані на виконання начальником Енергетичної митниці ДФС Піковським І.О.

Окрім цього, відповідач 1 наголошує на тому, що відповідно до п. 20 Переліку питань, що підлягають розгляду з прийняттям відповідного рішення на рівні начальника митних постів (заступників), затвердженого наказом ДФС України від 27.05.2015 № 64, начальники митних постів мали право приймати вмотивоване письмове рішення щодо взяття проб (зразків) товарів відповідно до ч. 2 ст. 356 Митного кодексу України, яке виражалося у формі резолюції.

У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства, зокрема, є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Як зазначено судом вище, Товариство з обмеженою відповідальністю "СВГ Плюс", вважаючи дії митниці, яка допустила необґрунтовано тривале митне оформлення товару, неправомірними та такими, що були здійснені з порушенням вимог чинного митного законодавства України та завдали йому збитків, звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом у цій справі про стягнення з відповідача 4 424 463,07 грн. шкоди, завданої неправомірними рішеннями, діями та бездіяльністю посадових та службових осіб.

В силу приписів статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відшкодування майнової шкоди за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Згідно статті 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 147 Господарського кодексу України збитки, завдані суб`єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України).

При цьому, положеннями ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до додаткових витрат, понесених стороною, яка зазнала збитків, віднесено штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо.

За змістом ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування майнової шкоди за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачено статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Суд зазначає, що дана стаття є спеціальною, тобто в ній передбачені особливості, які відрізняють її від загальних правил деліктної відповідальності. До таких особливостей відносяться: а) суб`єктний склад завдавачів шкоди: органи державної влади, яка відповідно до ст. 6 Конституції України здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, органи влади Автономної республіки Крим та органи місцевого самоврядування, якими відповідно до положень ст. 140 Конституції України є сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; б) завдання шкоди при здійсненні владно-адміністративних повноважень: 1) діяння, які можуть мати різноманітні види та форми (накази, розпорядження, вказівки або інші владні приписи, які підлягають обов`язковому виконанню фізичними та юридичними особами, яким вони адресовані), 2) протиправна бездіяльність; в) завдання шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю.

Відповідно до статті 30 Митного кодексу України посадові особи та інші працівники органів доходів і зборів, які прийняли неправомірні рішення, вчинили неправомірні дії або допустили бездіяльність, у тому числі в особистих корисливих цілях або на користь третіх осіб, несуть кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та іншу відповідальність відповідно до закону.

Шкода, заподіяна особам та їх майну неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю органів доходів і зборів або їх посадових осіб чи інших працівників при виконанні ними своїх службових (трудових) обов`язків, відшкодовується цими органами, організаціями у порядку, визначеному законом.

Таким чином спеціальною нормою (статтею 30 Митного кодексу України) також передбачено відшкодування збитків, заподіяних органами митної служби громадянам чи юридичним особам під час виконання ними своїх повноважень

Так, незаконними діяннями органів державної влади, органів влади Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування є діяння, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції вищезазначених органів. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдавача шкоди повинна бути доведена.

Відповідно до п. 2 Роз`яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних з відшкодуванням шкоди» від 01.04.1994 № 02-5/215 в редакції від 29.12.2007, як у випадку невиконання договору, так і за зобов`язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду (статті 614 та 1166 ЦК України). Однак щодо зобов`язань, які виникають внаслідок заподіяння шкоди, є виняток з цього загального правила, тобто коли обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на особу без її вини (статті 1173, 1174, 1187 ЦК України). Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.

При цьому встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Питання про наявність або відсутність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи (п. 6 Роз`яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних з відшкодуванням шкоди» від 01.04.1994 № 02-5/215 в редакції від 29.12.2007).

За таких обставин, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього державного органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

За відсутності хоча б одного з цих (трьох) елементів цивільна відповідальність не настає.

В спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу державної податкової служби та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Також суд наголошує на правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, та яка врахована Верховним Судом під час касаційного перегляду даної справи № 910/9916/17 і скасування рішень першої та апеляційної інстанцій постановою від 26.06.2019, згідно якого питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.

Відповідно до ст. 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Зокрема, як зазначено в постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 910/9916/17, у розгляді даної справи судам попередніх інстанцій необхідно було встановити наявність складу цивільного правопорушення відповідно до статті 1173 ЦК України, з дослідженням усіх наявних у матеріалах справи доказів щодо наявності або відсутності протиправних дій і бездіяльності Енергетичної митниці ДФС, розміру завданої позивачу шкоди та наявності причинного зв`язку між неправомірними діями та бездіяльністю і заподіяною шкодою.

Згідно з пунктом 34-1 статті 4 Митного кодексу України органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці та митні пости.

Відповідно до пунктів 1, 3 Положення про Енергетичну митницю ДФС, затвердженого наказом Державної фіскальної служби № 96 від 01.09.2014, Енергетична митниця Державної фіскальної служби є територіальним органом Державної фіскальної служби, який підпорядковується Державній фіскальній службі. Енергетична митниця ДФС є органом доходів і зборів. Основним завданням митниці є: забезпечення реалізації політики у сфері державної митної справи та боротьби з правопорушеннями під час застосування митного законодавства, здійснення в межах своїх повноважень контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів, митних та інших платежів за результатами митного контролю та митного оформлення.

За статтею 4 Митного кодексу України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно із ст. 318 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до ст. 336 Митного кодексу України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів, шляхом: перевірки документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу надаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України; митного огляду (огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляду та переогляду ручної поклажі та багажу, особистого огляду громадян); обліку товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України; усного опитування громадян та посадових осіб підприємств; огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних складів, вільних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться товари, транспортні засоби комерційного призначення, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено на органи доходів і зборів; перевірки обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України та/або перебувають під митним контролем; проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих органу доходів і зборів.

У відповідності до ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Частиною 1 статті 248 Митного кодексу України передбачено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно зі ст. 255 Митного кодексу України митне оформлення завершується протягом чотирьох робочих годин з моменту пред`явлення органу доходів і зборів товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред`явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу. Строк, зазначений у частині першій цієї статті, може бути перевищений на час виконання відповідних формальностей виключно у разі:

1) виконання митних формальностей поза місцем розташування органу доходів і зборів відповідно до статті 247 цього Кодексу;

2) підтвердженого письмово бажання декларанта або уповноваженої ним особи подати відповідно до цього Кодексу додаткові документи чи відомості про зовнішньоекономічну операцію або характеристики товару;

3) проведення досліджень (аналізу, експертизи) проб і зразків товарів, якщо товари не випускаються відповідно до частини двадцять першої статті 356 цього Кодексу;

4) виявлення порушень митних правил, якщо товари не випускаються відповідно до частини п`ятої цієї статті;

5) зупинення митного оформлення відповідно до Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції";

6) подання додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 цього Кодексу в межах передбаченого нею строку, перебіг якого припиняється з моменту отримання митницею (митним постом) таких документів чи письмової відмови декларанта або уповноваженої ним особи у їх наданні;

7) призупинення митного оформлення відповідно до статей 399 і 400 цього Кодексу.

У разі якщо товар декларується з використанням попередньої або періодичної митних декларацій, митне оформлення за цими деклараціями завершується у строк, що не перевищує чотирьох робочих годин з моменту їх подання. Не допускається перевищення строку, зазначеного у частині першій цієї статті, у зв`язку з проведенням правоохоронними органами та підрозділами внутрішньої безпеки органів доходів і зборів спеціальних операцій, перевірок та інших заходів, які не є операціями, що здійснюються в рамках виконання процедур митного контролю. Митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії. При виявленні порушення митних правил орган доходів і зборів здійснює випуск товарів до завершення розгляду справи про таке порушення за умови, що:

1) такі товари не підлягають конфіскації і не будуть потрібні надалі у процесі провадження у справі як докази;

2) декларант сплачує всі митні платежі або забезпечує їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу.

Митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму.

Як передбачено п. 6 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України, вільний обіг - обіг товарів, який здійснюється без обмежень з боку органів доходів і зборів України.

При цьому декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 320 Митного кодексу України форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками.

За приписами ч.ч. 1, 4 ст. 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. Контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Огляд товарів, транспортних засобів комерційного призначення, пред`явлених органу доходів і зборів (у тому числі для перерахунку та зважування), проводиться в можливо короткий строк після прийняття рішення про його проведення (ч. 1 ст. 338 Митного кодексу України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 356 Митного кодексу України взяття проб (зразків) товарів здійснюється посадовими особами органу доходів і зборів в рамках процедур митного контролю та митного оформлення з метою встановлення характеристик, зокрема, визначальних для класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД.

Про взяття проб (зразків) товарів складається акт за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (ч. 17 ст. 356 Митного кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 356 Митного кодексу України взяття проб (зразків) товарів проводиться уповноваженими посадовими особами органу доходів і зборів на підставі вмотивованого письмового рішення керівника цього органу доходів і зборів або особи, яка виконує його обов`язки.

Відповідно до ст. 558 Митного кодексу України органи доходів і зборів при виконанні покладених на них завдань взаємодіють з правоохоронними органами в порядку, встановленому законодавством.

У разі виявлення під час здійснення митного контролю та інших заходів, що здійснюються органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства України, ознак правопорушень, розслідування яких не належить до повноважень органів доходів і зборів, органи доходів і зборів повідомляють про це відповідні правоохоронні органи.

Правоохоронні органи повідомляють органи доходів і зборів про виявлені ними порушення митних правил або контрабанду.

За приписами частини 4 статті 558 Митного кодексу України правоохоронні органи зобов`язані письмово повідомляти органи доходів і зборів про наявність оперативної інформації щодо можливих випадків переміщення товарів з порушенням норм законодавства України. У разі наявності такої оперативної інформації від правоохоронних органів митний контроль та митне оформлення здійснюються за письмовим рішенням керівника органу доходів і зборів, який отримав цю оперативну інформацію, або особи, яка виконує його обов`язки, в обсягах та у формах, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, у випадку отримання від правоохоронних органів оперативної інформації щодо можливих випадків переміщення товарів з порушенням норм законодавства України, митний контроль та митне оформлення здійснюються за письмовим рішенням керівника органу доходів і зборів в обсягах та у формах, передбачених Митним кодексом України.

Як встановлено судом, відповідно до листа старшого слідчого 3-го відділення СВ УСБУ в Харківській області від 30.11.2016 року № 70/64056 Черкасова Д.О. (майор юстиції), який було надано начальнику Енергетичної митниці ДФС України Піковському І .О. , було вказано, що у СВ УСБУ в Харківській області перебувають матеріали досудового розслідування № 22016220000000238 від 16.11.2016 року за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-5 КК України. Крім того, в даному листі зазначалось про необхідність в разі надання до митного оформлення декларацій ТОВ «СВГ Плюс» інформування про зазначені факти СВ УСБУ в Харківській області та з метою недопущення продовження вчинення злочину, проводити оформлення пропуску вантажу за узгодженням із співробітниками СВ УСБУ в Харківській області.

При цьому зазначений лист містить резолюцію керівника Енергетичної митниці ДФС Піковського І.О. від 30.11.2016 року з вимогою прийняття даного листа до розгляду та передання його до виконання в межах компетенції Шепітьку Т.В., Хом`яку А.В., Буту А.С., Ніканорову С.О., Пустовойтенку С.А. , Доброгурському В.А., Олефіру С.Б., Касьянову В.Ю. , Єфимовичу А . М., Мирончуку Р . Г., Світовенко С.В., Гусачу Д .Ю .

Зі змісту листа заступника начальника ГУ БКОЗ СБУ (Коваленко С.) від 22.12.2016 № 14/4/1-26330 «Щодо небезпечної продукції» вбачається, що в межах досудового розслідування № 22016220000000238 здійснюється перевірка інформації щодо ввезення окремими суб`єктами ЗЕД на митну територію України небезпечних товарів на підставі недостовірних даних внесених до митної документації. Крім того, в даному листі зазначено, що ТОВ «СВГ Плюс» здійснює митне оформлення з порушенням митного законодавства України (митні оформлення здійснюються на підставі документів, що містять неправдиві дані відносно кількості, ваги, номенклатури, характеристик та вартості товарів тощо). Відтак, заступник начальника ГУ БКОЗ СБУ звернувся до начальника Енергетичної митниці ДФС з проханням виключити факти завершення митного оформленням товарів ТОВ «СВГ Плюс» та випуск їх у вільний обіг до отримання результатів експертних досліджень відібраних зразків.

На вказаному листі начальником Енергетичної митниці ДФС Піковським І.О. поставлено резолюцію « Вакуленко Віталій Вікторович , Шиш Ігор Григорович - для інформування ВВб ОВПП (Відділ внутрішньої безпеки Офісу великих платників податків) згідно законодавства. Підпис. Дата (26.12.2016)», а також резолюція без зазначення посадової особи начальникам митних постів «Полтава-Енергетичний», «Куп`янськ-Енергетичний» Хом`яку А.В. , Золотарьову І. А . «для опрацювання та вжиття заходів згідно з чинним законодавством».

Лист заступника начальника ГУ БКОЗ СБУ (Коваленко С.) від 19.01.2017 № 14/4/1-827 «Щодо небезпечної продукції» також містить резолюцію начальника Енергетичної митниці ДФС Піковського І.О. « Олефір Сергій Борисович - Для проведення відповідних заходів в межах компетенції. Термін виконання: 27.01.2017 р. Вакуленко Віталій Вікторович - Для інформування УВБ ОВПП (Управління внутрішньої безпеки Офісу великих платників податків) згідно законодавства. Підпис. Дата (27.01.2017 року)».

Аналогічну резолюцію начальника Енергетичної митниці ДФС Піковського І.О . містить лист заступника начальника ГУ БКОЗ СБУ (Коваленко С.) від 26.01.2017 року № 14/4/1-1503 «Щодо небезпечної продукції», а саме «для опрацювання в межах компетенції».

Лист від 19.01.2017 № 14/4/1-827 «Щодо небезпечної продукції» та лист від 26.01.2017 № 14/4/1-1503 «Щодо небезпечної продукції» містив вказівки ГУ БКОЗ СБУ для Енергетичної митниці ДФС щодо виключення факту завершення митного оформленням товарів ТОВ «СВГ Плюс» та випуск їх у вільний обіг до отримання результатів експертних досліджень відібраних зразків, оскільки заявлений товар до митного оформлення містив у своєму складі отруйні та сильнодіючі речовини, які можуть нанести шкоду здоров`ю людини, а документи, подані до митного органу, містять неправдиві дані відносно характеристик, номенклатури та вартості товару.

За змістом листа заступника начальника ГУ БКОЗ СБУ (Коваленко С.) від 20.02.2017 № 14/4/1-4250 «Щодо оформлення товару» з метою уникнення безпідставного затримання митного оформлення вантажу за вказаними деклараціями, ГУ БКОЗ СБУ не заперечувала про здійснення митного оформлення вантажу ТОВ «СВГ Плюс».

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 24 Митного кодексу України рішення - окремі акти, якими органи доходів і зборів або їх посадові особи приймають рішення з питань, передбачених законодавством України з питань державної митної справи, а також задовольняють скарги, заяви, клопотання конкретних фізичних чи юридичних осіб або відмовляють у їх задоволенні.

Таким чином, за висновками суду взяття проб (зразків) товару може проводитись виключно на підставі вмотивованого письмового рішення керівника цього органу доходів і зборів або особи, яка виконує його обов`язки, яке має бути оформлено у вигляді окремого акта керівника органу доходів і зборів або особи, яка виконує його обов`язки, а також бути вмотивованим і містити чітку вказівку на те, в якій формі (взяття проб (зразків) товару) та в якому обсязі має бути здійснено митний контроль та митне оформлення товару в конкретному випадку.

Водночас, резолюція - це зроблений посадовою особою напис на документі, який містить стислий зміст прийнятого нею рішення щодо виконання документа, тобто є формою доведення до виконавця змісту доручення особи, що накладає резолюцію, і терміну його виконання.

Згідно з п. 5.18 ДСТУ 4163-2003 «Вимоги до оформлювання документів», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55, резолюція, яку ставить на документі посадова особа, складається з прізвища виконавця (виконавців) у давальному відмінку, змісту доручення, терміну виконання, особистого підпису керівника, дати.

Таким чином, резолюція - це елемент документа, який містить доручення посадової особи (зазвичай керівника) певній конкретній особі (зазвичай підлеглому) вчинити певні дії. В свою чергу суд констатує, що резолюція не є окремим письмовим документом, не містить мотивації прийнятого рішення.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що на листах-зверненнях Управління Служби безпеки України в Харківській області від 30.11.2016 № 70/64056, ГУ БКОЗ СБУ від 22.12.2016 № 14/4/1-26330, від 19.01.2017 № 14/4/1-827, від 26.01.2017 № 14/4/1-1503 вчинені (містяться) резолюції начальника відповідача 1 Піковського І.О. , які містять лише загальне доручення виконавцям опрацювати та вжити заходи в межах компетенції.

Наразі, вказані резолюції не містять вказівки щодо вчинення конкретних митних процедур, які повинні бути вчинені (здійснені) виконавцем, зокрема, не містять доручення провести процедуру № 905-3 «Взяття проб (зразків) товарів для проведення досліджень (аналізу, експертизи) з метою встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів згідно УКТ ЗЕД».

За висновками суду, вказані резолюції вчинені на вхідних документах, а саме листах Управління Служби безпеки України в Харківській області та ГУ БКОЗ СБУ, не можуть бути розцінені як окремі письмові документи, позаяк були належним чином оформлені, не містять конкретних прийнятих керівником відповідача 1 рішень/доручень та їх будь-якої мотивації.

Крім того, слід зазначити, що резолюції на поданих відповідачем документах оформлені із порушенням Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади (далі - Типова інструкція), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 № 1242, а саме не містять таких реквізитів: прізвище, ініціали (ініціал імені) виконавця (виконавців) у давальному відмінку, зміст доручення, строк виконання тощо.

Також суд зауважує, що доручення органів СБУ також не містять строку їх дії.

Враховуючи вищезазначене, резолюції начальника Енергетичної митниці ДФС Піковського І.О. на листах-зверненнях УСБУ в Харківській області від 30.11.2016 № 70/64056, ГУ БКОЗ СБУ від 22.12.2016 № 14/4/1-26330, від 19.01.2017 № 14/4/1-827, від 26.01.2017 № 14/4/1-1503, а так само доручення, які містяться в цих резолюціях, за своїм змістом і формою, не є вмотивованим письмовим рішенням керівника митного органу в розумінні ч. 2 ст. 356 Митного кодексу України.

При цьому суд зазначає, що владі управлінські функції митницею під час прийняття спірних рішень здійснені у непередбачений законом спосіб, позаяк накладення резолюції на вхідних документах не є тотожним прийняттю митним органом окремого вмотивованого письмового акта (рішення) про взяття проб (зразків) товарів.

Аналогічна правова позиція щодо застосування ч. 2 ст. 356 Митного кодексу України викладена в постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 818/3408/15, ухвалах Вищого адміністративного суду України від 03.06.2015 у справі № 810/6744/13-а, від 24.01.2017 у справі № 810/5278/13-а та від 03.02.2016 у справі № 826/7135/15.

Також суд зазначає за результатами вивчення матеріалів справи, зокрема, листів-звернень Управління Служби безпеки України в Харківській області від 30.11.2016 № 70/64056, ГУ БКОЗ СБУ від 22.12.2016 № 14/4/1-26330, від 19.01.2017 № 14/4/1-827, від 26.01.2017 № 14/4/1-1503, що вказані листи були направлені відповідачу 1 «в ході виконання доручень слідчого у кримінальному провадженні № 22016220000000238 від 16.11.2016 р.», в рамках якого «здійснюється перевірка інформації щодо ввезення окремими суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності на митну територію України небезпечних товарів».

Згідно з ч. 4 ст. 255 Митного кодексу України не допускається перевищення строку, зазначеного у частині першій цієї статті, у зв`язку з проведенням правоохоронними органами та підрозділами внутрішньої безпеки органів доходів і зборів спеціальних операцій, перевірок та інших заходів, які не є операціями, що здійснюються в рамках виконання процедур митного контролю.

Натомість, як свідчать надані сторонами докази, зазначені доручення ГУ БКОЗ СБУ про затримку митного оформлення товару направлялись відповідачу 1 в рамках кримінального провадження, за відсутності інформації про проведення правоохоронними органами спеціальних операцій, перевірок та інших заходів в рамках виконання процедур митного контролю.

Таким чином, затримання завершення митного оформлення у зв`язку з проведенням правоохоронними органами будь-яких перевірок та інших заходів в рамках кримінального провадження прямо суперечить ч. 4 ст. 255 Митного кодексу України.

Щодо заперечень відповідача 1 проти позову з посиланням на положення Наказу ДФС України від 27.05.2015 № 64, зокрема, п. 20 Переліку питань, що підлягають розгляду, з прийняттям відповідного рішення на рівні начальника митних постів (заступників), згідно якого начальники митних постів мали право приймати вмотивоване письмове рішення щодо взяття проб (зразків) товарів відповідно до ч. 2 ст. 356 Митного кодексу України, яке виражалося у формі резолюції, та Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади (далі - Типова інструкція), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 № 1242 суд зазначає, що вказаний перелік регламентує наступні дії: надання дозволу; надання загального дозволу; надання письмового дозволу; визначення посадової особи митного органу; прийняття рішення; прийняття рішення про надання дозволу; прийняття письмового рішення; прийняття вмотивованого письмового рішення (щодо якого є пряма вказівка в Переліку та статті 356 Митного кодексу України); розгляду письмової заяви. Водночас накладення резолюції на листі зверненні, дорученні, листі-звернені зазначеним Переліком не передбачене.

Крім того, пунктом 40 названої Інструкції передбачено, що резолюція - це зроблений посадовою особою напис на документі, який містить стислий зміст прийнятого нею рішення щодо виконання документа.

Резолюція складається з таких елементів: прізвище, ініціали (ініціал імені) виконавця (виконавців) у давальному відмінку, зміст доручення, строк виконання, особистий підпис керівника, дата.

Наразі, відповідачем 1 не надано будь-якого вмотивованого письмового рішення про взяття проб (зразків) поставленого позивачу товару - ані керівника Енергетичної митниці ДФС, ані начальників митних постів (їх заступників).

Суд зазначає, що Митний кодекс України є кодифікованим нормативним актом (законом) яким регулюються відносини, що виникають у сфері питань державної митної справи.

Разом з тим, накази, інструкції, положення тощо міністерств, відомств, державних комітетів - це підзаконні нормативно-правові акти відомчого характеру, зміст яких не повинен суперечити законам України.

Отже, оскільки Митний кодекс України має вищу юридичну силу ніж Типова інструкція та наказ Енергетичної митниці ДФС № 64 від 27.05.2015 про делегування окремих повноважень, вказані підзаконні нормативно-правові акти мають відповідати приписам Митного кодексу України, а Енергетична митниця ДФС у своїй діяльності перш за все має керуватися нормами Митного кодексу України.

Зокрема, Митний кодекс України передбачає наявність письмового вмотивованого рішення, тобто таке рішення має бути викладене у письмовій формі та містити відповідні мотиви, що зумовили його прийняття.

Саме наявність вмотивованого обґрунтування прийнятого рішення має містити належну мотивацію, зокрема, встановлення фактичних обставин, що мають значення для прийняття рішення (підстав), а також посилання на докази, якими такі обставини обґрунтовані, із зазначенням причин їх прийняття чи відхилення, тобто підстави та причини, за яких цей орган дійшов саме таких висновків.

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 356 Митного кодексу України, наказ Енергетичної митниці ДФС не може інакше, ніж Митний кодекс України визначати порядок та підстави проведення такої митної формальності як взяття проб (зразків) товару.

Окремо слід зазначити, що відповідачем 1 не надано належних пояснень щодо відсутності відмітки про затвердження наказом від 27.05.2015 № 64 в установленому порядку Переліку питань, що підлягають опрацюванню та розгляду, з прийняттям відповідного рішення на рівні начальників митних постів(заступників), оскільки останній не містить відмітки про затвердження будь-яким наказом.

З урахуванням вищевикладеного, посилання відповідача 1 з обґрунтування заперечень проти позову, зокрема, на п. 20 Переліку питань, що підлягають опрацюванню та розгляду, з прийняттям відповідного рішення на рівні начальників митних постів (заступників), за непідтвердженими твердженням відповідача 1 затвердженого наказом Енергетичної митниці ДФС від 27.05.2015 р. № 64, є необґрунтованими та такими, що судом до уваги не приймаються.

Таким чином, зважаючи на наявність інформації (листів) ГУ БКОЗ СБУ щодо можливих випадків переміщення товарів з порушенням норм законодавства України, взяття проб та зразків товару позивача, за висновками суду проведено відповідачем 1 з порушенням вимог ч. 2 ст. 356, ч. 4 ст. 558 Митного кодексу України за відсутності вмотивованого письмового рішення керівника відповідача 1 щодо взяття проб (зразків) товару позивача, тобто митний контроль та митне оформлення товару позивача не було здійснено за письмовим рішенням керівника відповідача 1 в обсягах та у формах, передбачених Митним кодексом України, як цього вимагають приписи ч. 2 ст. 356 та ч. 4 ст. 558 Митного кодексу України.

Також судом під час розгляду справи досліджено обставини огляду товару та транспортних засобів позивача Енергетичною митницею ДФС.

Зокрема, як свідчать матеріали справи, Енергетичною митницею ДФС було отримано доручення про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів комерційного призначення від ГУ БКОЗ СБУ від 16.12.2016 року № 14/4/1-25891 за МД 903060000/2016/13280; доручення про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів комерційного призначення від ГУ БКОЗ СБУ від 21.12.2016 року № 14/4/1-26229 за МД 903080000/2016/2589, 903060000/2016/13350 строком дії від 21.12.2016 року до 21.01.2017 року; доручення про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів комерційного призначення від ГУ БКОЗ СБУ від 26.12.2016 року № 14/4/1-26662 за МД 903080000/2016/2628 строком дії від грудня 2016 року до січня 2017 року; доручення про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів комерційного призначення від ГУ БКОЗ СБУ від 30.12.2016 року № 14/4/1-26933 за МД 903080000/2017/4 строком дії від грудня 2016 року до січня 2017 року; доручення про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів комерційного призначення від ГУ БКОЗ СБУ від 19.01.2017 року № 14/4/1-828 за МД 903010000/2017/42, 903010000/2017/93, 903010000/2017/167; доручення про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів комерційного призначення від ГУ БКОЗ СБУ від 14.02.2017 року № 14/4/1-3008 за МД 903020000/2017/787 строком дії від лютого 2017 року до квітня 2017 року, які були передані на виконання начальника Енергетичної митниці ДФС Піковського І.О.

Відповідно до ч. 1 ст. 338 Митного кодексу України огляд товарів, транспортних засобів комерційного призначення, пред`явлених органу доходів і зборів (у тому числі для перерахунку та зважування), проводиться в можливо короткий строк після прийняття рішення про його проведення.

Згідно ч. 4 ст. 255 Митного кодексу України проведення огляду (переогляду) не є підставою для перевищення встановленого ч. 1 ст. 255 Митного кодексу України строку для завершення митного оформлення товару.

Окрім цього в обґрунтування позовних вимог позивач посилається, зокрема, на факт неправомірного утримування відповідачем 1 товару після взяття проб для проведення експертних досліджень та подачі позивачем тимчасових митних декларацій для випуску товару, до одержання результатів відповідних досліджень.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначалось позивачем, після взяття посадовими особами відповідача 1 проб (зразків) поставленого товару (скрапленого газу та дизельного палива), позивачем 23.12.2016, 24.12.2016, 28.12.2016, 11.01.2017, 16.01.2017, 17.01.2017 були подані відповідачу 1 тимчасові митні декларації ІМ 40 ТН для здійснення випуску поставленого товару, проби якого було взято, до одержання результатів відповідних досліджень на усі партії товару.

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідачем 1 не було здійснено оформлення тимчасових митних декларацій та випуск товару у вільний обіг, посилаючись на те, що дозвіл на випуск товару не може бути наданий, оскільки згідно листа ГУ БКОЗ СБУ від 22.12.2016 № 14/4/1-26330 наявна інформація щодо можливого вмісту в складі товару отруйних/сильнодіючих речовин, і що завершення митного оформлення товару буде проведено після експертних досліджень на предмет наявності отруйних/сильнодіючих речовин.

Відповідно до ч. 21 ст. 356 Митного кодексу України за бажанням декларанта або уповноваженої ним особи, за умови забезпечення сплати митних платежів відповідно до обраного митного режиму, товари, проби (зразки) яких взяті для проведення дослідження (аналізу, експертизи), випускаються органом доходів і зборів до одержання результатів відповідних досліджень (аналізів, експертиз), якщо вони не підпадають під дію встановлених законодавством України заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України.

Згідно п. 3.42 Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно з Законом України від 05.10.2006 № 227-У, у випадках, коли митна служба приймає рішення про необхідність проведення лабораторного аналізу зразків/проб товарів, представлення докладної технічної документації або експертного висновку, вона випускає товари до одержання результатів відповідних досліджень за умови, що представлені всі необхідні гарантії та такі товари не підпадають під дію будь-яких заборон чи обмежень.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 8 ст. 260 Митного кодексу України якщо декларант або уповноважена ним особа не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідні для заповнення митної декларації у звичайному порядку, вона може подати органу доходів і зборів тимчасову митну декларацію на такі товари за умови, що вона містить дані, достатні для поміщення їх у заявлений митний режим, та під зобов`язання про подання додаткової декларації у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасової митної декларації. Орган доходів і зборів не має права відмовити в прийнятті тимчасової або періодичної митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.

Отже у разі, якщо митний орган приймає рішення про необхідність проведення досліджень зразків (проб) товарів, а декларант або уповноважена ним особа бажає, щоб поставлений йому товар був випущений, декларант або уповноважена ним особа може подати митному органу тимчасову митну декларацію на такі товари, а митний орган, у такому випадку, зобов`язаний випустити товар до одержання результатів відповідних досліджень за умови, що декларантом представлені всі необхідні гарантії, і такі товари не підпадають під дію будь-яких встановлених законодавством України заборон та/чи обмежень щодо переміщення через митний кордон України. При цьому, митний орган не вправі відмовити в прийнятті тимчасової митної декларації, якщо декларантом представлені всі необхідні гарантії та виконано всі умови, встановлені Митним кодексом.

Суд зазначає виходячи з фактичних обставин справи та наданих доказів, що відповідач 1 неправомірно утримував та не випускав у вільний обіг поставлений позивачу товар у період з 23.12.2016-17.01.2017 (після взяття відповідачем 1 проб та подачі позивачем тимчасових митних декларацій для випуску товару) по 18.01.2017-09.02.2017 (до одержання результатів експертних досліджень).

З урахуванням вищевикладеного, оскільки згідно положень Митного кодексу України наявність листа (інформації) від правоохоронних органів (ГУ БКОЗ СБУ) не є підставою для відмови в оформленні тимчасових митних декларацій та випуску товару у вільний обіг, за висновками суду відмова відповідача 1 в оформленні тимчасових митних декларацій та випуску поставленого позивачу товару, проби якого було взято відповідачем 1 для проведення експертних досліджень, до одержання результатів цих досліджень, з підстав наявності листа від правоохоронних органів (ГУ БКОЗ СБУ) від 22.12.2016 р. №14/4/1- 2633 щодо небезпечності поставлених позивачу товарів, є протиправною.

Також з матеріалів справи вбачається, що після завершення проведення експертних досліджень та ознайомлення позивача з висновками Управління експертиз та досліджень хімічної та промислової продукції СЛЕД (Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень) ДФС України після одержання результатів досліджень у період з 18.01.2017 по 09.02.2017, повне митне оформлення товару позивача було завершено відповідачем 1 лише в період з 20.02.2017 по 22.02.2017.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 Митного кодексу України митне оформлення має завершуватись протягом чотирьох робочих годин з моменту пред`явлення митному органу товарів, подання митної декларації та всіх необхідних документів і відомостей. Перевищення вказаного строку допускається у виключному переліку випадків, зокрема, для здійснення певних митних формальностей.

Наразі, відповідачем 1 не надано суду, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що в зазначений період, а саме у період з 18.01.2017 - 09.02.2017, тобто після одержання результатів (висновків) експертних досліджень, до 20.02.2017 - 22.02.2017, коли було завершено митне оформлення товару та було випущено товар у вільний обіг, відповідачем 1 проводились будь-які митні формальності чи процедури.

Таким чином, за урахуванням фактичних обставин справи суд зазначає, що невчинення відповідачем 1 передбачених Митним кодексом України дій для завершення митного оформлення товару, тобто бездіяльність Енергетичної митниці ДФС та утримання відповідачем 1 поставленого позивачу товару, а саме 7 партій скрапленого газу, партії дизельного палива та партії бензину на території митного органу без будь-яких законних на те підстав є таким, що не відповідає приписам чинного законодавства.

Суд зазначає, що враховуючи зазначені обставини позивачем пред`явлено вимоги про стягнення 4 424 463,07 грн., з яких:

- 1 912 766,02 грн. - додаткові витрати, понесені у зв`язку зі сплатою підприємствам залізниці додаткових коштів за надані ними додаткові послуги;

- 562 246,95 грн. - додаткові витрати, понесені у зв`язку зі збільшенням з 1 січня 2017 року ставки акцизного податку та збільшенням розміру податку на додану вартість (до 31.12.2016 ставка акцизного податку встановлювалась на рівні 31 євро за 1 000 л, а з 01.01.2017 така ставка складала вже 51 євро за 1 000 л);

- 1 949 450,10 грн. - витрати, понесені на придбання іноземної валюти та сплату постачальнику 73 200 доларів США штрафних санкцій за несвоєчасне повернення цистерн (вагонів) з України (простій цистерн в Україні).

Суд звертає увагу, що згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зокрема, як встановлено судом за матеріалами справи, згідно п. 5.6 Контрактів № 150416-LPG від 16.04.2015 та № 160112-LPG від 12.01.2016 час з дати прибуття завантажених цистерн на станцію призначення і до дати відправлення порожніх не повинен перевищувати 5 (п`яти) діб. Час, що перевищує встановлений вище, оплачується покупцем (позивачем) продавцеві на вимогу останнього з розрахунку 50 (п`ятдесят) доларів США за кожну цистерну на добу, протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати виставлення продавцем претензії і рахунки на оплату наднормативного простою.

Згідно з п. 8.1 вказаних Контрактів покупець (позивач) відшкодовує продавцю в повному обсязі збитки, понесені останнім перед Експедитором/транспортною організацією, в разі порушення покупцем (позивачем) зобов`язань, передбачених статтею 5 цього Контракту, протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту виставлення продавцем претензії і інвойсу на оплату.

Відповідно до п. 8.2 Контрактів покупець (позивач) протягом 5 (п`яти) днів з моменту виставлення інвойсу на оплату, сплачує продавцеві штраф за перевищення терміну повернення цистерн в розмірі 50 доларів США (п`ятдесят) в день за кожну цистерну в випадках: самовільного використання та /або розпорядження цистернами (покупцем та/або вантажоодержувачем та/або іншою особою), включаючи випадки їх переадресування, неузгодженого з продавцем; невірного заповнення залізничної накладної на відправку порожніх цистерн, в т.ч. вказівка іншого напрямку, іншого вантажоодержувача, відмінних від транспортної інструкції, або відсутність необхідних реквізитів, обов`язкових для заповнення залізничної накладної.

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, у зв`язку з несвоєчасним поверненням цистерн з України позивач, згідно претензій «ТАRОNЕ ТRADЕ» LLР, рахунків постачальника №№ 0418-01, 0418-02, 0418-03, 0418-04, 0418-05, актів №№ 1, 2, 3, 4, 5 про отримання покупцем послуг з користування вагоно-цистернами, сплатив постачальнику штраф на загальну суму 73 200 дол. США.

Зокрема, за несвоєчасне повернення цистерн № 58222209, 50832385, 50821040, 50812106, 76626647 (партія скрапленого вуглеводного газу у кількості 185,680 т), які прибули на станцію призначення «Супрунівка» 21.12.2016, та які, в результаті неправомірних дій, рішень та бездіяльності відповідача 1, були відправлені порожніми зі станції призначення лише 27.02.2017 та 10.03.2017, згідно з залізничними накладними №43973064, 43973031, 43973023, 43973007,44089183, позивач сплатив постачальнику штраф у сумі 16 550,00 доларів США.

Окрім цього, за несвоєчасне повернення цистерн № 50813971, 50875038, 58191495, 58230061, 58266511, 76629385 (партія скрапленого вуглеводного газу у кількості 196,700 т), які прибули на станцію призначення «Супрунівка» 23.12.2016 та які, в результаті неправомірних дій, рішень та бездіяльності відповідача 1, були відправлені порожніми зі станції призначення лише 27.02.2017, що підтверджується залізничними накладними № 43973015, 43973049, 43973056, 43973072, 43973080, 43973106, позивач сплатив постачальнику штраф у сумі 18 600 доларів США.

За несвоєчасне повернення цистерн № 50842624, 50855345, 54633615 (партія вуглеводного скрапленого газу у кількості 105,850 т), які прибули на станцію призначення «Супрунівка» 03.01.2017, які, в результаті протиправних дій, рішень та бездіяльності відповідача 1, були відправлені порожніми зі станції призначення лише 27.02.2017, що підтверджується залізничними накладними № 43970367, 43970359, 43970342, позивач сплатив постачальнику штраф у сумі 7 650 доларів США.

За несвоєчасне повернення цистерн № 50845460, 58214875, 50821636, 58165234, 50851203, 50814250 (партія вуглеводного скрапленого газу у кількості 205,700 т), які прибули на станцію призначення «Васильків 1» 03.01.2017 та які, в результаті неправомірних дій, рішень та бездіяльності відповідача 1, були відправлені порожніми зі станції призначення лише 03.03.2017 та 01.03.2017, що підтверджується залізничними накладними № 34770933, 34760256, 34733543, позивач сплатив постачальнику штраф у сумі 16 200,00 доларів США.

Також за несвоєчасне повернення цистерн № 58214578, 50843325, 58191925, 50841667, 50859560, 58230137 (партія вуглеводного скрапленого газу у кількості 207,000 т), які прибули на станцію призначення «Спартак» 05.01.2017 та які, в результаті неправомірних дій, рішень та бездіяльності Відповідача 1, були відправлені порожніми зі станції призначення лише 25.02.2017 та 27.02.2017, що підтверджується залізничними накладними № 34676965, 34698308, Позивач сплатив постачальнику штраф у сумі 14 200,00 доларів США.

При цьому сплата позивачем постачальнику «ТАRОNЕ ТRADЕ» LLР штрафних санкцій за несвоєчасне повернення цистерн з України (простій цистерн в Україні) підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями № 76 від 26.04.2017 та № 6 від 03.05.2017.

Придбання позивачем іноземної валюти для сплати постачальнику штрафу згідно Контрактів за несвоєчасне повернення цистерн з України підтверджується виписками банків по особових рахунках позивача.

Зокрема, матеріалами справи, а саме випискою ПАТ «БАНК ВОСТОК» по особовому рахунку ТОВ «СВГ Плюс» № 2600.2.01.0269751 за період з 26.04.2017 по 26.04.2017, підтверджується, що 26.04.2017 позивач перерахував 1 745 716,59 грн. для придбання 65550,00 доларів США по курсу 2660.00 за 100 доларів США для сплати постачальнику штрафу за контрактом № 150416-LPG від 16.04.2015.

Також матеріалами справи, а саме випискою ПАТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» по особовому рахунку позивача № 2600-0-31052601 за період з 26.04.2017 по 26.04.2017, підтверджується, що 26.04.2017 позивач перерахував 203 733,51 грн. для придбання 7 650,00 доларів США для сплати постачальнику «ТАRОNЕ ТRADЕ» LLР штрафу за контрактом № 160112- LPG від 12.01.2016.

Окрім цього позивачем зазначено, що в результаті протиправних дій і бездіяльності відповідача 1, позивач поніс також додаткові витрати перед ДП «Південна залізниця», Державним територіально-галузевим об`єднанням «Південно- Західна залізниця», ДП «Придніпровська залізниця» (підприємства залізниці), які полягали у сплаті вказаним підприємствам залізниці додаткових коштів за надані ними додаткові послуги.

Так, згідно з п.п. 2.3, 2.5, 2.6 Правил перевезення вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, розрахунки за перевезення вантажу та вантажобагажу між залізницею і платником (відправником, одержувачем, експедитором) здійснюються на підставі договору (додаток 1), згідно з яким залізниця відкриває особовий рахунок кожному платнику (відправнику, одержувачу, експедитору) з присвоєнням коду платника. Платник згідно з договором у порядку передоплати перераховує на рахунок розрахункового підрозділу кошти для оплати перевезень і додаткових послуг. Розрахунковий підрозділ веде облік надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг. Облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток (додаток 3), відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, які можуть бути оформлені в електронному вигляді (з накладенням електронного цифрового підпису).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до укладених позивачем з підприємствами залізниці Договорів про надання послуг № 04669 від 17.02.2014, № 6411813 від 01.12.2014, № ПР/ДН-3-15234НЮп/109 від 30.07.2015 позивачу в ДП «Південна залізниця», ДТГО «Південно-Західна залізниця», ДП «Придніпровська залізниця» були відкриті особові рахунки, на які зараховуються грошові кошти, за рахунок яких здійснюється авансування оплати послуг з перевезення вантажів, що надаються позивачу Залізницею.

Згідно з залізничними накладними, відомостями вагонів, переліками, виданими відповідно до укладених позивачем з підприємствами залізниці (ДП «Південна залізниця», ДТГО «Південно-Західна залізниця», ДП «Придніпровська залізниця») договорів, накопичувальними картками та відомостями плати за користування вагонами, за період з 16.12.2016 по 22.02.2017, простоєм вагонів з товаром (7 партій скрапленого газу, партії дизельного палива та партії бензину) на території митних органів позивачу було завдано шкоду в загальному розмірі 1 912 766,02 грн.

Належним чином засвідчені копії вищезазначених документів наявні в матеріалах справи.

Щодо завданої позивачеві шкоди у розмірі 562 246,95 грн. у зв`язку зі збільшенням з 01.01.2017 ставки акцизного податку та розміру податку на додану вартість суд зазначає, що відповідно до п. 215.3.4 ст. 215 Податкового кодексу України в редакції від 20.11.2016 ставка акцизного податку для пального, зокрема, для скрапленого газу за кодами товару згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 97 00 та 2711 13 97 00, складала 31 євро за 1 тис. літрів.

Згідно зі ст. 215 Податкового кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році», що набрав чинності 01.01.2017, було збільшено ставку акцизного податку для пального, зокрема, для скрапленого газу за кодами товару згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 97 00 та 2711 13 97 00 встановлено ставку акцизного податку у розмірі 52 євро за 1000 літрів.

Згідно п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України базою оподаткування ПДВ для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Отже, у зв`язку з підвищенням ставки акцизного податку позивач зобов`язаний був сплатити податок на додану вартість у більшому розмірі ніж він мав би сплатити у 2016 році, за умови вчасного митного оформлення товару.

Так, у зв`язку з нерозмитненням відповідачем 1 у 2016 році партії товару вуглеводного скрапленого газу у кількості 185,680 т та розмитненням його лише у 2017 позивачу було завдано збитків на суму 280 334,11 грн., а саме: на суму 223 430,85 грн. (різниця від фактично сплаченого позивачем у 2017 році акцизного податку у розмірі 520 125,45 грн. і тією сумою (296 721,61 грн.), яку позивач мав би сплатити у 2016 році) та на суму 56 903,26 грн. при сплаті податку на додану вартість (різниця від фактично сплаченого позивачем у 2017 податку на додану вартість у сумі 550 637,61 грн. і тією сумою податку (493,734,36 грн.), яку позивач мав би сплатити у 2016).

У зв`язку з нерозмитненням відповідачем 1 у 2016 році партії товару вуглеводного скрапленого газу у кількості 196,700 т та розмитненням його лише у 2017 позивачу було завдано збитків на суму 281 912,85 грн., а саме: на суму 229 339,07 грн. при сплаті акцизного податку (позивач у 2017 році сплатив акцизний податок у сумі 549 164,49 грн. замість 319825,42 грн., які б він мав би сплатити у 2016) та на суму 52 573,78 грн. при сплаті податку на додану вартість (позивач у 2017 році сплатив податку у сумі 572 609,11 грн. замість 520035,34 грн., які він мав би сплатити у 2016).

При цьому понесені позивачем збитки (витрати) по сплаті різниці ставок акцизного збору та податку на додану вартість у розмірі 280334,11 грн. та 281912,85 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Тобто, в результаті неправомірних дій відповідача 1 та несвоєчасного митного оформлення поставленого товару позивач змушений був сплатити акцизний податок за ставкою у розмірі 52 євро за 1000 літрів, встановленою Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році», що набрав чинності 01.01.2017, а також більший податок на додану вартість, внаслідок чого позивачу завдано матеріальної шкоди у розмірі 562 246,95 грн.

Отже, за висновками суду в матеріалах справи наявні достатні належні та допустимі документальні докази на підтвердження витрат, понесених позивачем внаслідок недотримання процедур митного контролю та митного оформлення посадовими і службовими особами відповідача 1.

Як зазначено судом вище, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність усіх трьох елементів складу правопорушення (протиправної поведінки у вигляді незаконних рішень, дій чи бездіяльності, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками), наявність яких є обов`язковою для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, передбаченої спеціальною нормою ст. 1173 Цивільного кодексу України, а саме неправомірних рішень, дій та бездіяльності Енергетичної митниці ДФС, яка незаконно та з порушенням встановленого чинним законодавством порядку провела взяття проб (зразків) товару позивача, зокрема, повідомила позивача про необхідність взяття проб з перевищенням строку, встановленого частиною першою статті 255 Митного кодексу України, взяття проб товару було проведено з порушенням частини другої статті 356 та частини четвертої статті 558 Митного кодексу України за відсутності письмового рішення керівника Енергетичної митниці ДФС, а також безпідставно утримувала товар після подачі позивачем тимчасових митних декларацій для випуску товару без здійснення оформлення тимчасових митних декларацій; наявність завданої матеріальної шкоди у вигляді додаткових витрат в сумі 4 424 463,07 грн. та безпосередній причинний зв`язок між неправомірними діями відповідача 1 і заподіяною позивачеві шкодою.

З урахуванням вищезазначеного, оскільки позивач поніс додаткові витрати на сплату додаткових послуг підприємств залізниці, а також змушений був сплатити більший акцизний збір та податок на додану вартість, ніж він мав сплатити у 2016 році у разі вчасного у строки, встановлені Митним кодексом України, розмитнення товару відповідачем 1 та штрафні санкції постачальнику за невчасне повернення цистерн (вагонів), в яких товар був поставлений на митну територію України, що стало наслідком тривалого митного оформлення відповідачем 1 товару позивача та утримування товару на території митних постів відповідача 1, тобто рішень, дій і бездіяльності відповідача 1, неправомірність яких встановлена судом на підставі наявних в матеріалах справи належних та допустимих доказів, які відповідачем 1 не спростовані, завдана ТОВ «СВГ Груп» майнова шкода у розмірі 4424463,07 грн. додаткових витрат підлягає відшкодуванню відповідачем 1 незалежно від його вини.

Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання встановлені Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (стаття 1 зазначеного закону).

Відповідно до статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган, державне підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство), юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 3 зазначеного закону виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 215 від 15.04.2015, Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Відповідно до ст. 25 Бюджетного кодексу України Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

При виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України (ст. 43 Бюджетного кодексу України).

Конституційний суд України в своєму рішенні №12-рп/2001 від 03.10.2001 у справі №1-36/2001 зазначив, що не допускається відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади за рахунок коштів, що виділяються на утримання органів державної влади.

Аналіз зазначених вище норм чинного законодавства свідчить про те, що управління наявними коштами Державного бюджету України, зокрема безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду входить до компетенції Державного казначейства України.

Суд зазначає, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі, отже боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

При цьому в господарському процесі відповідно до частини четвертої статті 56 ГПК України держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник.

Отже, у цій справі відповідачем є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади. Такими органами у цій справі є Енергетична митниця ДФС (дії якої призвели до завдання матеріальних збитків) та Казначейська служба (яка відповідно до законодавства є органом, який здійснює безспірне коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі судових рішень) .

Таким чином, відшкодування шкоди у даній справі може здійснюватись лише за рахунок державного бюджету (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16, Верховного Суду від 26 липня 2018 року у справі № 907/769/17, ).

При цьому судом враховано, що при розгляді справ за позовами про відшкодування шкоди, заподіяної діями (бездіяльністю) органів доходів і зборів, співвідповідачами у таких справах є відповідні органи Державної казначейської служби України, до компетенції яких належить казначейське обслуговування бюджетних коштів, наявність порушення вказаними органами прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі не вимагається.

Отже, заявлена до стягнення шкода підлягає стягненню на користь позивача саме з Державного бюджету України.

Поряд із цим суд зазначає, що необхідності зазначення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, норма ст. 238 ГПК України не встановлює, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивач довів в розумінні ст. 74 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Також суд зазначає, що відповідно до п. 13 ч.2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання: позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

За таких обставин, оскільки позов заявлено позивачем про відшкодування шкоди, завданої неправомірними рішеннями (діями) відповідача 1, судовий збір за подання такого позову в порядку п. 13 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» не справляється, отже відсутні і підстави для здійснення розподілу судових витрат, зокрема, в частині судового збору.

Керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВГ Плюс" (36008, м. Полтава, вул. Кагамлика, 35; ідентифікаційний код: 36396839) 4 424 463 (чотири мільйони чотириста двадцять чотири тисячі чотириста шістдесят три) 07 грн. шкоди.

3.Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" та ст. 256 Господарського процесуального кодексу України рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 25.10.2019 року.

Суддя А.М.Селівон