Ухвала суду № 85205564, 25.10.2019, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

25.10.2019 Справа № 908/2934/19

м.Запоріжжя Запорізької області

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Технохімреагент” (69034, м.Запоріжжя, вул. Цимлянське, буд. 29-а, код ЄДРПОУ 34155997)

До відповідача: Держава (адреса не відома, код ЄДРПОУ не вказано)

про стягнення 22 121,54 грн.

ВСТАНОВИВ:

18.10.2019 р. через систему "Електронний суд" до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариство з обмеженою відповідальністю “Технохімреагент” до Держави про стягнення 22 121,54 грн.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2019 р. справу №908/2934/19 розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 23.10.2019 р. вказану позовну заяву залишено без руху та надано Товариству з обмеженою відповідальністю “Технохімреагент” строк для усунення вищевказаних недоліків у термін 10 днів з дня отримання вказаної ухвали шляхом направлення на адресу відповідача та суду письмової інформації щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; письмового уточнення повного найменування відповідача, його місцезнаходження, поштового індексу, ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; направлення на адресу відповідача копії позовної заяви з доданими до неї документами за допомогою засобів поштового зв`язку, оригінали доказів направлення (фіскальний чек, опис вкладення у цінний лист) надати суду у вказаний вище строк.

24.10.2019 р. через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю “Технохімреагент” надійшла заява про усунення недоліків, в якій на виконання п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України надано письмову інформацію щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, а саме: оригінал постанови від 26.03.2019 р. знаходиться в Єдиному реєстрі судових рішень і в Запорізькому окружному адміністративному суді, позивачу видано тільки копію; оригінал звернення до Мінфіну знаходиться в Міністерстві фінансів України; оригінал відповіді Мінфіну знаходиться у позивача.

Також у цій заяві вказано, що письмового уточнення повного найменування відповідача, його місцезнаходження, поштового індексу, ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - фізично не можемо виконати. Позивач визначив відповідача — держава. За статтею 56 Конституції України саме держава зобов`язалась відшкодовувати шкоду, яку завдають її органи та службовці. Зазначає, що держава свідомо не створила порядок відшкодування шкоди, яку завдають її державні органи та службовці, не визначила особу, яка б здійснювала таке відшкодування, не визначила особу, яка б представляла державу в судах. Отже, на даний час, відшкодування завданої шкоди відбувається тільки в судовому порядку. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 р. у справі № 910/23967/16 зроблено висновок, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна, як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Місцезнаходження, поштового індексу, ідентифікаційного коду держава не має, отже зазначити їх неможливо. Мабуть держава свідомо створила умови, коли вона не має поштової адреси та коду. Таким чином, намагається уникнути відповідальності за шкоду, яку завдають державні органи та їх посадові особи. На такий випадок стаття 122 ГПК встановлює, що відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. Крім того вважає, що в разі якщо суд дістанеться висновку, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, заявляє клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем. Позивачу невідомі підстави для залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Вказані доводи позивача суд не приймає до уваги, оскільки у ч. 4 ст. 56 ГПК України визначено, що Держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Відповідно до ст. 4 ГПК України відповідачем у господарській справі можуть бути: юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

Відповідачем, згідно з позовною заявою, зазначена Держава. Адреса, місце реєстрації, проживання, перебування, код ЄДРПОУ невідоме.

У статті 170 ЦК України передбачено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Держава є особливим суб`єктом господарського судочинства. Держава не може безпосередньо здійснювати в суді свої права та обов`язки. Державу представляють відповідні органи державної влади у межах їх компетенції.

Крім того, відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 238 ГПК України у резолютивній частині рішення суду зазначається: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України.

Отже, суд в разі прийняття рішення має зазначати повне найменування відповідача, як сторони у справі, його місцезнаходження та код ЄДРПОУ.

Суд зазначає, що держава може брати участь у справі через орган державної влади, отже позивач при поданні відповідного позову повинен самостійно визначити відповідача з зазначенням повного його найменування, місцезнаходження, поштового індексу, ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, до якого пред`являються позовні вимоги та який, на думку позивача, порушує його права та законні інтереси.

У частині 4 статті 122 ГПК України передбачено, що відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. В оголошенні про виклик вказуються дані, зазначені в частині першій статті 121 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 121 ГПК України ухвала, якою суд викликає учасників справи в судове засідання або для участі у вчиненні відповідної процесуальної дії, повинна містити: 1) ім`я (прізвище, ім`я, по-батькові) фізичної особи чи найменування юридичної особи, якій адресується ухвала; 2) найменування та адресу суду; 3) зазначення місця, дня і часу явки за викликом; 4) назву та номер справи, за якою робиться виклик; 5) зазначення, як хто викликається особа; 6) зазначення, чи викликається особа у підготовче засідання, в судове засідання або для участі у вчиненні певних процесуальних дій (із їх зазначенням); 7) роз`яснення про наслідки неявки залежно від процесуального статусу особи, яка викликається, і про обов`язок повідомити суд про причини неявки.

Посилання позивача на ст. 122 ГПК України є недоречним, оскільки вказана стаття містить відсильну норму на ч. 1 ст. 121 ГПК, в якій вказано, що в ухвалі якою суд викликає учасників справи в судове засідання повинні міститись, окрім інших, відомості про найменування юридичної особи, якій адресується ухвала, однак, як вже зазначалось позивач не визначив у цьому позові, яке саме підприємство, установа, організація або орган державної влади виступає відповідачем.

Згідно з ч. 2 ст. 48 ГПК України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Клопотання позивача про заміну неналежного відповідача не підлягає задоволенню, оскільки таке клопотання в порядку статті 48 ГПК України може бути розглянуто судом вже після відкриття провадження у справі. Суд зазначає, що заявлення позивачем такого клопотання в заяві про усунення недоліків фактично є намаганням позивача перекласти свій обов`язок з визначенням відповідача по цьому позову на суд, що є неприпустимим.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що на виконання вимог ухвали суду від 23.10.2019 р. про залишення позовної заяви без руху позивачем у заяві про усунення недоліків не виправлено недоліків позовної заяви, а саме не визначено хто є відповідачем за даним позовом, з дотриманням вимог Господарського процесуального кодексу України та чинного законодавства України, а отже не приведено сторону відповідача у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 162 ГПК України – не визначено в особі якого органу державної влади пред`явлено позов до Держави.

Також в ухвалі суду від 23.10.2019 р. було зазначено про порядок розгляду справи.

Так, відповідно до вимог п. 17 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі (п. 17.1. Перехідних положень).

Відповідно до п. 17.3. Перехідних положень ГПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі.

Згідно із абзацом 2 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті "Голос України" та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

01.12.2018 р. в газеті “Голос України” опубліковано оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Відповідно до наказу ДСА України від 22.12.2018 р. № 628 “Про проведення тестування підсистеми “Електронний суд” у місцевих та апеляційних судах”, запроваджено тестовий режим експлуатації підсистеми “Електронний суд” у всіх місцевих та апеляційних судах України (пілотних судах).

01.03.2019 р. в газеті “Голос України” (№ 42 (7048) від 01.03.2019 р.) опубліковано повідомлення про відкликання ДСА України оголошення, опублікованого в газеті “Голос України” (№ 229 (6984) від 01.12.2018 р.) щодо створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Таким чином, станом на час подання цієї позовної заяви до суду, Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система не розпочала своє функціонування.

Отже, до позовних заяв, що подаються через систему “Електронний суд”, застосовуються загальні положення Господарського процесуального кодексу України, якими врегульовано питання щодо змісту та форми позовної заяви, документів, які додаються до позовної заяви.

Позивач зазначив про неможливість направлення позову з додатками через відсутність у відповідача адреси.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 164 ГПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Згідно із ст. 172 ГПК України позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов`язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення. Такий самий обов`язок покладається на позивача у разі залучення судом до участі у справі іншого відповідача, заміни неналежного відповідача, залучення або вступу у справу третьої особи.

За змістом п. 19 Правил надання послуг поштового зв`язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 (з наступними змінами та доповненнями), внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою.

Відповідно до п. 61 вказаних Правил, у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Згідно із пунктом 3.2.1.2 Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" від 12.05.2006 р. № 211 при прийманні листа (бандеролі) з оголошеною цінністю з описом вкладення працівник зв`язку звіряє вкладення з описом ф. 107 (рис. 27), а також перевіряє відповідність місця призначення, найменування адресата та суми оголошеної цінності, зазначених на відправленні та примірнику опису, розписується на ньому і проставляє відбиток календарного штемпеля. Форма опису вкладення (ф. 107) передбачає, що внесення виправлень до опису вкладення не допускається, про що зазначено безпосередньо на бланку опису вкладення.

Так, належним доказом направлення копії позовної заяви з додатками відповідачу відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270, є оригінали розрахункового документу (оригінал поштової квитанції чи фінансового чека) та опису вкладення у цінний лист з поіменним переліком документів, видані відправникові поштового відправлення.

Суд зазначає, що надсилання відповідачу (до подання позовної заяви до суду) копії позовної заяви та доданих до неї документів листом з описом вкладення та подання відповідних доказів такого відправлення відповідно до вимог ч. 1 ст. 172 ГПК України є процесуальним обов`язком позивача.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 164 ГПК України позивач має додати до позовної заяви документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Отже, позивач не усунув недоліки викладені в ухвалі суду від 23.10.2019 р., а саме ним не надано належних та допустимих доказів направлення на адресу відповідача копії позовної заяви та доданих до неї документів в порядку передбаченому статтею 172 ГПК України, що є порушенням п. 1 ч. 1 ст. 164 ГПК України.

Також суд зазначає, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 р. кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", - право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.

Суд зазначає, що національним законодавством України (ст. 172 ГПК) передбачено забезпечення права відповідача на інформацію про подану позовну заяву та ознайомлення з її змістом і доданими документами, а також передбачено механізм реалізації такого права - шляхом встановлення обов`язку позивача надіслати сторонам відповідні копії позовної заяви та доданих до неї документів до порушення провадження у справі.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (Рішення ЄСПЛ у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).

У Рішенні ЄСПЛ у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Таким чином, право на справедливий суд, передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, включає в себе обов`язок позивача належним чином інформувати відповідача про подання позову до суду шляхом направлення на його адресу копії позовної заяви з усіма додатками. Таке інформування повинно бути здійснене позивачем до порушення судом провадження у справі. Отже, порушення провадження у справі до виконання позивачем вказаного обов`язку, не відповідатиме статті 6 Конвенції.

У зв`язку із тим, що позивачем в позовній заяві не дотримані вимоги п. 2 ч. 3 ст. 162, п. 1 ч. 1 ст. 164 ГПК України, суд зазначає, що повернення позовної заяви є не правом, а обов`язком суду.

Про вищевказані обставини суд звертав увагу позивача в ухвалі від 23.10.2019 р. №908/2934/19 про залишення позовної заяви без руху, однак позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом.

Відповідно до ч. 4 та ч. 6 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою. Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку щодо необхідності повернення позовної заяви та доданих до неї документів Товариству з обмеженою відповідальністю “Технохімреагент”.

Відповідно до ч. 8 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.

Керуючись ст.ст. 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Технохімреагент” до Держави про стягнення 22 121,54 грн. - повернути позивачу.

2. Копію ухвали направити сторонам у справі.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та відповідно до статті 255 ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.

Суддя К.В. Проскуряков