Ухвала суду № 85205543, 25.10.2019, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

25.10.2019 Справа № 908/2987/19

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни, розглянувши матеріали позовної заяви №6-2/4874вих.19 від 13.06.2019 (вх. № 3203/08-07/19 від 24.10.2019)

за позовом військового прокурора Запорізького гарнізону Південного регіону України (69063, м. Запоріжжя вул. Базарна, буд. 2) в інтересах держави, в особі:

позивача-1 Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 6)

позивача-2 військової частини А0593 (53221, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Княжа, буд. 100-а)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕРС-ФІНАНС" (01024, місто Київ, вул. Богомольця, буд. 7/14, прим. 182)

про повернення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області 24.10.2019 звернувся Військовий прокурор Запорізького гарнізону Південного регіону України з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, - Міністерства оборони України (позивач-1) та Військової частини А0593 (позивач-2) до товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕРС-ФІНАНС" про повернення земельної ділянки - кадастровий номер 2320684500:02:008:0080, площею 2,0000 га, яка розташована на території Новопетрівської сільської ради Бердянського району Запорізької області. Позовні вимоги обґрунтовано ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ст.ст. 328, 388 Цивільного кодексу України, ст.ст. 77, 92, 149, 152 Земельного кодексу України.

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 24.10.2019 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2987/19 та визначено до розгляду судді Федоровій О.В.

Дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху з таких підстав.

Згідно з вимогами п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до норм ч. 1, пп. пп. 1, 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України від 08.07.2011 №3674-VІ "Про судовий збір" судовий збір за розгляд немайнових вимог складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за розгляд майнових вимог - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.

Згідно п. 2.2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов`язаннях (у тому числі в зв`язку з вимогами, заснованими на приписах частини п`ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Пунктом 2 вказаної постанови визначено, що статтею 55 ГПК України, яка кореспондується зі ст. 163 ГПК України в чинній редакції, передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону.

Аналіз викладених у позові обставин та доданих до позову документів свідчить про пред`явлення прокурором позову майнового характеру (віндикаційний позов). Суд дійшов такого висновку виходячи з того, що позов заявлено на підставі ст. 388 Цивільного кодексу України і обґрунтовано правом власника витребувати у відповідача як добросовісного набувача спірну земельну ділянку, що вибула з державного володіння поза волею власника і придбана відповідачем в особи, яка не мала її відчужувати.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 163 ГПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Отже, судовий збір за розгляд позовних вимог про повернення спірної земельної ділянки має справлятися як із позову майнового характеру, виходячи з вартості спірного майна.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

В порушення вимог п. 3 ч. 3 ст. 162 ГПК України ціна позову у позові не зазначена.

До позову додано платіжне доручення № 261 від 19.04.2019 про сплату судового збору в розмірі 1921,00 грн. (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб). Інших доказів сплати судового збору суду не надано.

Суд не може перевірити правильність визначення розміру судового збору, сплаченого прокурором, оскільки до позову не додано належних документів, які підтверджують вартість спірної земельної ділянки.

Відповідно до ст. 2 Закону України від 11.12.2003 р. N 1378-IV "Про оцінку земель" правове регулювання оцінки земель здійснюється відповідно до Конституції України, Земельного кодексу України, Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", цього Закону, законів України, інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них.

Прокурор не зазначив у позові та не надав належних документів в підтвердження оцінки спірної земельної ділянки, що не дозволяє суду визначити ціну позову самостійно.

Серед доданих до позову документів, в яких значиться вартість спірної земельної ділянки, є договір купівлі-продажу земельної ділянки від 25.03.2010 за реєстровим № 1106, за яким відповідач придбав спірну земельну ділянку у ОСОБА_1 В п. 9 цього договору зазначено про те, що відповідно до висновку вартість про експертну грошову оцінку земельної ділянки, що виконана ПП "ГЕО" від 15.03.2010, ринкова вартість земельної ділянки становить 35487,00 грн.

Однак дана вартість, що вказана у договорі, не може бути застосована судом з тих підстав, що вона є застарілою (визначена у 2010 році).

Доказів на підтвердження оцінки спірної земельної ділянки відповідно до Закону України від 11.12.2003 N 1378-IV "Про оцінку земель" не надано. Доказів в підтвердження нормативно-грошової оцінки землі не надано.

Таким чином, позовні матеріали не містять належних та допустимих доказів дотримання позивачем положень п. 3 ч. 3 ст. 162, п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців); відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.

Прокурором позивачем-2 визначено Військову частину А0593 з ідентифікаційним кодом юридичної особи - 08202683. До позову додано копію довідки від 13.11.2012 р. №806/12 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), згідно якої Військова частина А0593 має ідентифікаційний код - 08202683.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зробленого на запит суду, станом на 22.10.2019 відповідно до критеріїв пошуку: код ЄДРПОУ – 08202683, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань записів не знайдено.

Згідно ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Відтак, прокурором порушені приписи п. 2 ч. 3 ст. 162 ГПК України.

Також, суд зазначає наступне: відповідно до п. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування (п. 1 ст. 76 ГПК України).

Пунктом 2 ст. 91 ГПК встановлено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Пунктом 4 наведеної статті встановлено, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

До позовних матеріалів додані документи, які засвідчені прокурором ВПЗГ Григор`євим Д.Г. Доказів уповноваження ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії від імені заявника (прокуратури), зокрема, засвічувати додатки до позовної заяви суду не надано.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Виявлені судом недоліки позовної заяви є підставою для залишення позовної заяви без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.

Керуючись статтями 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву Військового прокурора Запорізького гарнізону Південного регіону України залишити без руху.

2. Прокурору усунути встановлені при поданні позовної заяви недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, а саме:

- письмові пояснень щодо ціни позову;

- докази на підтвердження вартості спірної земельної ділянки;

- докази сплати судового збору в установлених законом розмірі та порядку (оригінал);

- письмового пояснення щодо ідентифікаційного коду позивача-2;

- докази в підтвердження правового статусу Військової частини А0593 на час подання позову;

- докази уповноваження ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії від імені Військового прокурора Запорізького гарнізону Південного регіону України, зокрема, засвічувати додатки до позовної заяви

- докази надсилання вищеперелічених документів на адреси позивачів та відповідача (оригінали відправки надати суду для приєднання до матеріалів справи).

3. Роз`яснити прокурору, що при невиконанні вимог даної ухвали, позовна заява вважається неподаною та повертається заявнику.

Ухвала набрала законної сили 25.10.2019 та не підлягає оскарженню.

Суддя О.В. Федорова