Рішення № 8520454, 25.03.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.03.10 р.                     Справа № 26/195                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Запчасть Трейдінг” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 36252869)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Грінко-Дон” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 33671231)

про стягнення боргу з врахуванням інфляції в сумі 8880,79 грн., пені в сумі 1942,96 грн., 3% річних у розмірі 252,63 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Дубович Н.М. за довіреністю б/н від 28.09.2009 р.

від відповідача: Логунова Т.І. за довіреністю б/н від 02.11.2009 р. (після перерви в судове засідання не з’явилася)

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 04.03.2010 р. до 25.03.2010 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Запчасть Трейдінг” м. Донецьк до товариства з обмеженою відповідальністю “Грінко-Дон” м. Донецьк про стягнення боргу в сумі 8880,79 грн., пені в сумі 1942,96 грн., 3% річних у розмірі 252,63 грн., всього на суму 11076,38 грн.

Ухвалою суду від 07.12.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 26/195, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Розпорядженням від 01.02.2010 р. заступника голови господарського суду Донецької області справа № 26/195 передана на розгляд судді Богатирю К.В.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

23.12.2008 р. сторони уклали договір № 07-08 поставки товару, згідно якого постачальник (позивач) зобов’язався поставляти покупцю товар (запасні частини до транспортних засобів) в асортименті, кількості та за ціною відповідно до заявки покупця, погодженої сторонами із застосуванням факсового зв’язку або електронної пошти, а покупець (відповідач) зобов’язався прийняти та оплатити вказаний товар на умовах даного договору. Вартість тари (упаковки) входить у вартість товару.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що остаточна сума договору визначається як сума всіх видаткових накладних, підписаних представниками обох сторін.

Згідно п. 4.2 договору оплата товару здійснюється покупцем протягом 15 календарних днів з моменту поставки товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника або шляхом видачі грошових коштів постачальнику із каси покупця, що оформлюється видатковим ордером.

Відповідно до п. 9.3 договору він вступив в силу з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін та діяв до 31.12.2009 р. включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов’язань по договору. У випадку, коли жодна зі сторін за 15 календарних днів до закінчення строку дії договору письмово не повідомить другу сторону про розірвання договору, дія даного договору автоматично продовжується на один календарний рік. Завірена копія договору додана до позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору № 07-08 від 23.12.2008 р. протягом 2009 року ним було поставлено відповідачу запасні частини до транспортних засобів за видатковими накладними. Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписами уповноважених осіб, які фактично отримали товар для відповідача, на видаткових накладних в графі „Отримав” та відбитками печатки, а також довіреностями на отримання товарно–матеріальних цінностей, завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними документами був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 07-08 від 23.12.2008 р., суд робить виходячи з наступного:

Пунктом 1.2 спірного договору закріплена домовленість сторін стосовно того, що весь товар, отриманий покупцем від постачальника, вважається отриманим на виконання даного договору, якщо не оговорено інше. Відповідач підписав всі спірні видаткові накладні, якими підтвердив факти отримання товару без будь–яких заперечень. Крім того, в актах звірки взаємних розрахунків між сторонами міститься посилання на договір № 07-08 від 23.12.2008 р. Позивач в позовні заяві посилається на здійснення поставки саме за договором № 07-08 від 23.12.2008 р. Відповідач ствердження позивача в цій частині не спростував. Тобто, з цього питання спір між сторонами відсутній.

Відповідач частково оплатив отриманий товар, що підтверджується банківськими виписками, завірені копії яких містяться в матеріалах справи. В результаті часткової оплати станом на день подачі позову до суду заборгованість відповідача перед позивачем склала 7917,00 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 30.09.2009 р. Завірена копія акту додана до позову. Акт звірки підписаний сторонами та скріплений печатками, тому приймається судом до уваги як письмовий доказ у даній справі відповідно до ст. 36 ГПК України.

Позивач стверджує, що направляв відповідачу претензію від 13.10.2009 р. з вимогою сплатити заборгованість за отриманий товар з урахуванням пені та 3% річних. Завірена копія претензії міститься в матеріалах справи.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором, звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

У відзиві (вх. № 02–41/2270 від 20.01.2010 р.) відповідач визнав позовні вимоги на загальну суму 11076,38 грн. тільки в частині стягнення основного боргу на суму 7445,08 грн. у зв’язку з перерахуванням позивачу 3631,30 грн. у рахунок погашення боргу. До відзиву будь-яких доказів оплати не додав.

Позивач надав до суду доповнення та уточнення до позову (вх. № 02-41/2269 від 20.01.2010 р.), в яких повідомляє про здійснення відповідачем часткових оплат після звернення з позовом до суду та під час розгляду справи в суді, а саме: 16.12.2009 р. на суму 471,93 грн., 15.01.2010 р. на суму 50,00 грн. Таким чином, станом на 18.01.2010 р. сума основного боргу складала 7395,07 грн.

В обґрунтування вказаної суми основного боргу позивач надав до суду оригінал акту звірки взаємних розрахунків між сторонами, з якого вбачається, що станом на 20.01.2010 р. заборгованість відповідача на користь позивача складала 7395,07 грн. Акт звірки підписаний сторонами та скріплений печатками, тому приймається судом до уваги як письмовий доказ у даній справі відповідно до ст. 36 ГПК України.

Крім того, у вказаних доповненнях та уточненнях позивач просив суд стягнути з відповідача збитки в сумі 5000,00 грн., понесені ним у зв’язку з отриманням юридичних послуг за договором № 48/09Б на надання юридичних послуг від 28.09.2009 р. Факт понесення збитків позивач підтверджує квитанцією до прибуткового касового ордеру № 061 від 28.09.2009 р на суму 5000,00 грн.; актами прийому–передачі наданих послуг від 30.10.2009 р., від 30.11.2009 р., від 30.12.2009 р.; довідкою від 18.01.2010 р. за підписом директора підприємства, скріпленим печаткою, про відсутність в штаті підприємства юридичної служби як відокремленого підрозділу та посади юрисконсульта згідно штатного розкладу; податковою накладною № 00112/028092009 від 28.09.2009 р. на суму 5000,00 грн.; видатковим касовим ордером № 248 від 28.09.2009 р. на суму 6300,00 грн.; витягом з журналу реєстрації прибуткових касових документів за 2009 р.; витягом з журналу реєстрації прибуткових та видаткових касових документів; звітом про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт № 152 від 29.09.2009 р. Завірені копії вказаних документів містяться в матеріалах справи.

Відповідач надав до суду заперечення на уточнення до позову (вх. № 02–41/3542 від 28.01.2010 р.) та заперечення щодо позову з урахуванням доповнення та уточнення до позову (вх. № 02–41/3842 від 29.01.2010 р.), в яких заперечує проти стягнення з нього збитків в сумі 5000,00 грн., а також проти нарахування штрафних санкцій у зв’язку з відсутністю відображення дати виникнення заборгованості, нарахованої без визначення моменту поставки товару згідно п. 4.2 договору, в розрахунку позивача.

05.02.2010 року від позивача надійшли уточнення до позову, згідно яких позивач заявляє до стягнення з відповідача борг з врахуванням інфляції в сумі 8433,85 грн., пеню в сумі 2121,84 грн., 3% річних у розмірі 284,98 грн., збитки в розмірі 5000,00 грн., всього на суму 15840,67 грн. До уточнень додані нові розрахунки інфляції, пені та 3% річних.

05.02.2010 року від відповідача надійшли заперечення, відповідно до яких відповідач не визнає вимоги про стягнення інфляції в сумі 1038,78 грн., пені в сумі 2121,84 грн., 3% річних у розмірі 284,98 грн. та збитків в сумі 5000,00 грн.

01.03.2010 р. позивач надав до суду уточнення та доповнення до позовної заяви в новій редакції (вх. № 02–41/8565 від 01.03.2010 р.), в якій просить суд стягнути з відповідача основний борг на суму 7095,07 грн. у зв’язку з частковою оплатою 26.01.2010 р. відповідачем заборгованості на суму 300,00 грн., що підтверджується звітом про дебетові та кредитові операції за період з 01.01.2010 р. по 27.01.2010 р. Крім того, позивач заявив до стягнення інфляцію в сумі 839,50 грн., пеню в розмірі 2231,90 грн., 3% річні в сумі 301,08 грн., збитки в розмірі 5000,00 грн. До уточнень та доповнень позивач додав нові детальні розрахунки пені, інфляції та 3% річних.

04.03.2010 р. відповідач надав до суду заперечення на позовні вимоги в частині стягнення пені, інфляції, 3% річних та збитків. Позовні вимоги в частині стягнення основного боргу відповідач визнає.

Проаналізувавши надані позивачем уточнення та доповнення до позову суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу, пені, інфляції та 3% річних в останній редакції уточнень та доповнень (вх. № 02–41/8565 від 01.03.2010 р.) суд згідно ст. 22 ГПК України прийняв до розгляду та в подальшому розглядав змінені позовні вимоги.

Заявлення позивачем до стягнення збитків на суму 5000,00 грн., понесених ним у зв’язку з отриманням юридичних послуг за договором № 48/09Б на надання юридичних послуг від 28.09.2009 р., судом до розгляду згідно ст. 22 ГПК України не приймається, у зв’язку з наступним:

Предмет позову – це певна матеріально–правова вимога позивача до відповідача. Підставою позову є фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача. Зміна підстав позову – це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. В даній справі предметом позову є стягнення заборгованості (з урахуванням пені, інфляції та 3% річних) за товар, отриманий згідно договору № 07-08 поставки товару від 23.12.2008 р., при цьому підставою позову виступає саме вказаний договір поставки, видаткові накладні, довіреності на отримання товарно–матеріальних цінностей. Позовна вимога про стягнення збитків на суму 5000,00 грн. ґрунтується на договорі № 48/09Б на надання юридичних послуг від 28.09.2009 р., квитанції до прибуткового касового ордеру, актах прийому–передачі наданих послуг. В основному договорі в пункті 5.2 передбачено зобов’язання покупця відшкодувати збитки у разі порушення строку оплати товару, але конкретний розмір збитків договором поставки не передбачений. Позивач визначає розмір збитків на підставі договору на надання юридичних послуг, актів прийому–передачі наданих послуг, квитанції до прибуткового касового ордеру. Тобто, заявляючи до стягнення збитки на суму 5000,00 грн., понесені ним у зв’язку з отриманням юридичних послуг за договором № 48/09Б від 28.09.2009 р., позивач змінює і предмет, і підставу позову. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається нормами ст. 22 ГПК України. Закон в цій частині передбачає альтернативне право позивача змінювати предмет або підставу позовних вимог.

Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога. Під зміною розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї вимоги додатково до викладених у позовній заяві, тому як така дія кваліфікується як зміна предмета позову. Таким чином, заявлення до стягнення збитків на суму 5000,00 грн. не є збільшенням розміру позовних вимог, а фактично являється доповненням позову новою вимогою.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 07-08 від 23.12.2008 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Згідно ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Виходячи з того, що остання спірна видаткова накладна № ОЗТ–000097 була підписана 08.10.2009 р., строк оплати для відповідача за товар, отриманий за цією накладною, наступив у період з 09.10.2009 р. по 23.10.2009 р. включно, а вже з 24.10.2009 р. почалося прострочення виконання грошового зобов’язання за цією партією товару. За іншими видатковими накладними строк оплати наступив раніше. Таким чином по всім спірним видатковим накладним строк оплати наступив, крім того почалося прострочення виконання грошового зобов’язання.

У відзиві та запереченнях відповідач визнавав позовні вимоги в частині стягнення основного боргу.

Статтею 78 ГПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. В даному випадку дії відповідача, пов’язані із визнанням позову в частині основного боргу, не суперечать закону та не порушують права та інтереси інших осіб.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов’язання оплатити в установлений договором строк вартість отриманого від позивача товару на загальну суму 7095,07 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

У зв’язку з простроченням виконання грошового зобов’язання позивач, керуючись п. 5.2 договору, нарахував відповідачу пеню у розмірі 2231,90 грн. (розрахунок міститься в матеріалах справи).

Відповідно до п. 5.2 договору у випадку порушення строків оплати покупець відшкодовує збитки, понесені продавцем внаслідок порушення ним прийнятих на себе зобов’язань, а також сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми всіх видаткових накладних, по яким прострочені зобов’язання, за кожний день прострочки.

Позивач здійснив розрахунок пені з урахуванням положень Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. в частині того, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Законом або договором не встановлено іншого строку для нарахування пені. Пункт 5.2 договору не передбачає вказівки на незастосування норми ст. 232 ч. 6 ГК України або умови нарахування пені до дати фактичного виконання зобов’язання за договором. Нарахування пені за кожний день прострочення означає встановлений порядок такого нарахування, а не період нарахування.

Таким чином, розрахунок позивача є цілком невірним та судом до уваги не приймається.

За власними розрахунками суду пеня нараховується на загальну суму всіх видаткових накладних згідно п. 5.2 договору протягом шестимісячного строку, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, за період з 24.10.2009 р. (початок прострочення виконання грошового зобов’язання за останньою спірною видатковою накладною) по 04.03.2010 р. (кінець періоду нарахування, визначений самим позивачем) та складає: (7917,00 грн. х 2 х 10,25% х 53 дні : 365 днів) + (7445,07 грн. х 2 х 10,25% х 31 день : 365 днів) + (7395,07 грн. х 2 х 10,25% х 10 днів : 365 днів) + (7095,07 грн. х 2 х 10,25% х 38 днів : 365 днів) = 235,67 грн. + 129,63 грн. + 41,53 грн. + 151,43 грн. = 558,26 грн., де 7917,00 грн. – загальна сума всіх видаткових накладних, по яким прострочені зобов’язання на момент настання прострочення виконання грошового зобов’язання по останній спірній видатковій накладній. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 2231,90 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 558,26 грн. В частині стягнення пені на суму 2231,90 грн. – 558,26 грн. = 1673,64 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу інфляцію в сумі 839,50 грн. та 3% річних в розмірі 301,08 грн. (розрахунки додані до позову).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Перевіркою розрахунків суми інфляції та 3% річних судом встановлено, що дані розрахунки позивача відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймаються судом як належні докази у даній справі.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляції в сумі 839,50 грн., 3% річних в розмірі 301,08 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог – на відповідача, в частині відмови в задоволенні позову та зменшення розміру позовних вимог – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22; 32-34; 36; 43; 49; 78; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Грінко-Дон” (юридична адреса: 83023, м. Донецьк, вул. Лабутенка, 14; код ЄДРПОУ 33671231; рахунок 26005150687511 в ДОФ АКБ УСБ м. Донецька, МФО 334011) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Запчасть Трейдінг” (юридична адреса: 83092, м. Донецьк, вул. 230–ї Стрілецької дивізії, б. 21, кв. 11; код ЄДРПОУ 36252869; рахунок 26001060323157 в ДРУ КБ Приватбанк м. Донецьк, МФО 335496) суму 8793,91 грн. (а саме: основний борг на суму 7095,07 грн., пеню в розмірі 558,26 грн., інфляцію в сумі 839,50 грн., 3% річних в сумі 301,08 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 87,94 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 134,18 грн.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені на суму 1673,64 грн.

У судовому засіданні 25.03.2010 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття судом.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя