Ухвала суду № 85203163, 23.10.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

23 жовтня 2019 року справа №826/8294/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) клопотання Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про закриття провадження в адміністративній справі

за позовомОСОБА_1 до третя особаДержавного реєстратора Державного підприємства "Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів" Троценка Юрія Миколайовича Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк"провизнання протиправним та скасування державної реєстраціїВ С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державного реєстратора Державного підприємства "Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів" Троценка Юрія Миколайовича (далі по тексту - відповідач), в якому просить визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію права власності ПАТ "Укрсоцбанк" на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/8294/18 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання.

Як свідчить зміст позовної заяви, позивач оскаржує дії відповідача щодо проведення державної реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за третьою особою у зв`язку з тим, що договір іпотеки не є підставою для реєстрації права власності; не може бути звернено стягнення на майно шляхом реєстрації права власності в рахунок погашення заборгованості, строки давності по стягненню якої закінчилися; заборонено здійснювати дії відносно майна, право на яке мають неповнолітні діти, без дозволу органу опіки і піклування.

Третя особа подала клопотання про закриття провадження у справі, мотивоване тим, що позивачем порушено правила підвідомчої підсудності, оскільки спори фізичної особи з державним реєстратором не належать до компетенції адміністративних судів адже не носять публічно-правовий характер, та випливають з договірних відносин і мають вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України; зі змісту позовної заяви, вимоги позивача виникають з договору іпотеки, тобто з цивільної договору, також позивач в позові посилається на те, що в іпотечному договорі начебто відсутнє іпотечне застереження, на сплив позовної давності, а також на порушення прав неповнолітніх, тобто в пергу чергу - наявний цивільно-правовий спір.

Розглянувши подане клопотання та дослідивши наявні у справі матеріали, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За визначенням пункту 1 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

У свою чергу, згідно пункту 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У пункті 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №914/2006/17.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій.

Згідно із частиною першою статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, тоді як визначальним принципом цивільного судочинства є змагальність сторін.

Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Аналіз змісту наведених статей Цивільного процесуального кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України у сукупності дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних та цивільних справ у кожній конкретній справі не достатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір.

У свою чергу, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Як свідчать матеріали справи, виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою позивача з рішенням державного реєстратора щодо проведення державної реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ПАТ "Укрсоцбанк" на підставі договору іпотеки від 18 червня 2018 року №02-10/2309. Однак, заявлені у справі вимоги є похідними при вирішенні судом питання щодо виконання умов договору іпотеки та правомірності набуття третьою особою права власності на предмет іпотеки.

Таким чином, предметом розгляду в цій справі є не стільки дії та рішення нотаріуса як суб`єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки виконання умов цивільно-правової угоди, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом в адміністративній справі №826/6333/16 в постанові від 24 липня 2019 року.

Даний висновок також узгоджується з правовою позицією, Верховного Суду України, викладеною у постанові від 14 червня 2016 року у справі №21-41а16, у якій суд вказав, що спори пов`язані із невиконанням умов цивільно-правової угоди вирішуються у порядку цивільного судочинства, а також підтверджується Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 826/1656/18 та від 14 листопада у справі № 826/7619/16, в яких стороною виступає особа, що вчинила реєстраційну дію (державний реєстратор), третьою особою - банк, а предметом спору є реалізація прав іпотекодержателя на предмет іпотеки, у яких Велика Палата скасувала рішення адміністративних судів першої та апеляційної інстанцій із закриттям провадження у справі, оскільки спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Таким чином, оскільки спірні правовідносини фактично виникли між позивачем та ПАТ "Укрсоцбанк", пов`язані з виконанням умов кредитного та іпотечного договорів, а також договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами, суд приходить до висновку, що між позивачем та відповідачем (суб`єктом владних повноважень) немає публічно-правових відносин, спір не є публічно-правовим, а тому не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

У справі, що розглядається, спір не обмежується оскарженням рішення, дії чи бездіяльності державного реєстратора, оскільки в його основі лежить спір щодо виконання договірних зобов`язань, який не може бути вирішений в адміністративному суді.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Частина перша статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Враховуючи викладене, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку, що провадження в адміністративній справі №826/8294/18 підлягає закриттю, а заявлені вимоги належить розглядати відповідному місцевому загальному суду за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, пункту 1 частини першої статті 238, статті 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

1. Клопотання Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про закриття провадження у справі задовольнити.

2. Закрити провадження у справі №826/8294/18 за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Державного підприємства "Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів" Троценка Юрія Миколайовича, третя особа: Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" про визнання протиправною та скасування державної реєстрації.

Згідно з частиною другою статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.А. Кузьменко