Рішення № 85203135, 23.10.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 жовтня 2019 року № 640/19011/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Артіс» доДержавної фіскальної служби України Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстраціїпро визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії

представники сторін:позивача - Сініченко І.С.; відповідача-1 - Андрусенко Д.В.; відповідача -2 - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

15.11.2018 ТОВ «Торговий дім «Артіс» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України (надалі - відповідач), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, № 418016/41322398 від 14.12.2017;

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Державної фіскальної служби України з питань розгляду скарг № 45182/41322398 від 29.12.2017;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 234 від 15.11.2017 датою її фактичного надходження.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі договору поставки № 357 від 01.08.2017 він реалізовував ТОВ «Омега» куряче яйце категорії С1 у кількості 177 120 шт., що підтверджується видатковою накладною № 4318 від 15.11.2017; за вказаною господарською операцією позивачем було складено податкову накладну № 234 від 15.11.2017, яку направлено на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних; вказана податкова накладна відповідає вимогам ст. 201 ПК України та положенням наказу Міністерства фінансів України № 1307 від 31.12.2015 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної»; реєстрацію податкової накладної було зупинено у зв`язку із невідповідністю обсягів постачання обсягам придбання по товарам згідно з УКТ ЗЕД: 0407; позивач надав до фіскального органу первинні документи, які підтверджують реальність проведеної господарської операції, натомість отримав рішення про відмову в реєстрації податкової накладної; вказане рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку, проте протягом 10 днів позивач не отримав жодного рішення контролюючого органу про результати розгляду скарги; відповідно до ст. 56, 201 ПК України якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків на рішення про відмову в реєстрації податкової накладної не надсилається платнику податків протягом 10-денного строку, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків.

Справу відповідно до протоколу автоматизованого розподілу було передано судді Пащенку К.С.

22.11.2018 ухвалою суду було відкрито провадження в адміністративній справі № 640/19011/18 та призначено підготовче судове засідання на 29.01.2019.

В судовому засіданні 29.01.2019 суд заслухав пояснення представника позивача та поставив на обговорення питання щодо залучення Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, до участі у справі в якості співвідповідача.

Представник позивача не заперечував щодо залучення Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, до участі у справі в якості співвідповідача.

Ухвалою від 29.01.2019 суд залучив Комісію Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, до участі у справі в якості співвідповідача.

В судовому засіданні було оголошено перерву до 26.03.2019.

26.03.2019 до суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 просить суд в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції відповідач-1 зазначає, що відповідно до п. 74.2 ст. 74 ПК України в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; процедура зупинення реєстрації податкових накладних регламентована наказом Міністерства фінансів України № 567 від 13.06.2017 «Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування»; п. 16 наказу Міністерства фінансів України № 566 від 13.06.2017 «Про затвердження порядку роботи Комісії Державної фіскальної служби, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації» встановлено, що Комісією розглядаються письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до п.п. 201.16.2 п. 201.16 ст. 201 ПК України; позивачем на розгляд Комісії не було подано документів, які підтверджують придбання реалізованого товару або його виробництво, документів, що підтверджують зберігання товару, документів, що підтверджують відповідність товару.

В судовому засіданні 26.03.2019 суд, заслухавши представників сторін, ухвалив закрити підготовче провадження по справі та призначити справу до судового розгляду на 23.04.2019.

В судовому засіданні 23.04.2019 суд, заслухавши представника відповідача, оголосив перерву до 13.06.2019.

В судовому засіданні 13.06.2019 суд, заслухавши пояснення представників сторін, та дослідивши докази по справі, поставив на обговорення питання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Представники сторін не заперечували проти розгляду справи в порядку письмового провадження. Суд ухвалив відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

30.06.2017 між ТОВ «Арго КР» (постачальник) та ТОВ «Торговий дім «Артіс» (покупець) було укладено договір поставки № 300617/11, відповідно до п.п. 1.1., 1.2., 5.1. якого постачальник зобов`язується протягом терміну дії цього договору безперервно на підставі заявок покупця поставляти, а покупець приймати і своєчасно в повному обсязі оплачувати товари у порядку та на умовах, передбачених цим договором та додатковими угодами до нього; найменування, кількість, асортимент і вартість товару визначаються у накладних на кожну партію товару, що є невід`ємною частиною цього договору; приймання товару здійснюється на підставі накладних; товар вважається прийнятим покупцем за кількістю та якістю з моменту підписання накладних уповноваженим представником покупця; покупець не має права пред`являти претензії по кількості і якості після проведення приймання, за винятком претензій по прихованих недоліках товару.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Арго КР» поставив, а ТОВ «Торговий дім «Артіс» прийняв товар, а саме: яйце куряче, С1, в кількості 180 000 шт. на загальну суму 353 160,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000015 від 15.11.2017.

Факт транспортування товару підтверджується товарно-транспортною накладною № 15 від 15.11.2017.

17.11.2017 позивач розрахувався за приданий товар, перерахувавши ТОВ «Арго КР» 353 160,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 569 від 17.11.2017.

Придбаний у ТОВ «Арго КР» товар позивач в подальшому поставив ТОВ «Омега».

Так, 01.08.2017 між ТОВ «Торговий дім «Артіс» (постачальник) та ТОВ «Омега» (покупець) було укладено договір поставки № 357, відповідно до п.п. 1.1., 1.2., 2.1., 3.1. якого постачальник зобов`язується в обумовлений договором строк поставити та передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити товар у відповідності до умов даного договору; товаром відповідно до умов даного договору являється товар, зазначений у специфікації постачальника, яка погоджується із покупцем та підписується сторонами; специфікація погоджується сторонами у встановленій формі та являється невід`ємною частиною договору; поставка товару здійснюється на умовах DDP (магазин/РЦ) покупця у відповідності до міжнародних правил тлумачення термінів Інкотермс в редакції 2010 року; передача товару здійснюється відповідно до товарно-транспортної накладної, наданої постачальником; право власності на товар та ризики переходять до покупця з моменту приймання товару по кількості та якості, що підтверджується відтиском штампу «Прийнято по кількості та якості» підрозділу (магазин/РЦ) покупця на транспортній накладній з вказанням дати приймання товару та підписом особи, яка прийняла товар.

На виконання вказаного договору позивач поставив ТОВ «Омега» яйце куряче С1 в кількості 177120 шт. на загальну суму 414 460,80 грн., в т.ч. ПДВ 69 076,80 грн., що підтверджується видатковою накладною № 4318 від 15.11.2017 та товарно-транспортною накладною № Р4318 від 15.11.2017.

За вказаною господарською операцією позивачем було складено податкову накладну № 234 від 15.11.2017, яку 30.11.2017 направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податкову накладну прийнято ДФС, реєстрацію накладної зупинено, оскільки податкова накладна відповідає п. 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 № 567, а саме: через невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно із УКТ ЗЕД: 0407. Позивачу запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

08.12.2017 позивач звернувся до ДФС із поясненнями щодо господарської операції з поставки товару.

14.12.2017 відповідачем-2 прийнято рішення № 418016/41322398 про відмову у реєстрації податкової накладної № 234 від 15.11.2017 через надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної.

Позивач оскаржив вказане рішення в адміністративному порядку, звернувшись до Державної фіскальної служби України із скаргою (вих. № 19 від 15.12.2017).

За результатами розгляду скарги позивача контролюючий орган прийняв рішення № 45182/41322398 від 29.12.2017, яким скаргу залишив без задоволення, а рішення про відмову в реєстрації податкової накладної - без змін.

Не погоджуючись із такими діями відповідачів, позивач звернувся із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В свою чергу відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює ПК України.

Відповідно до пп. 16.1.2, 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених п. 201.1 цієї статті та/або п.192.1 ст. 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до п. 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Відповідно до п.п. 14.1.60. п. 14.1. ст. 14 ПК України, єдиний реєстр податкових накладних - це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий Порядок був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (далі - Порядок № 1246).

Згідно із п. 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема, наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування.

Відповідно до п. 13 Порядку № 1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Пунктом 14 Порядку №1246 визначено, що квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.

Відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до п. 74.2 ст. 74 цього Кодексу.

У свою чергу, відповідно до п. 74.2 ст. 74 ПК України в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно із пп. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПК України, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;

б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування;

в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Наказом Міністерства фінансів України № 567 від 13.06.2017 було затверджено Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Критерії оцінки).

Відповідно до п. 6 Критеріїв оцінки моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями, зокрема, пп. 1: обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 рази більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу постачання такого товару/послуг, зазначеного у податкових накладних розрахунках коригування, зареєстрованих з 01.01.2017 в Реєстрі, та обсягу придбання на митній території України та/або ввезення на митну територію України відповідного товару, зазначеного з 01.01.2017 в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, та митних деклараціях, і переважання в такому залишку товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, більше 75% загального такого залишку та відсутність товару/послуги, зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється).

У разі якщо за результатами Моніторингу визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідає вимогам підпункту 1 цього пункту та сума податку на додану вартість, зазначена в податкових накладних, зареєстрованих платником податку в Реєстрі у звітному (податковому) періоді з урахуванням податкової накладної/розрахунку коригування, поданої на реєстрацію в Реєстрі, які відповідають вимогам підпункту 1 цього пункту, більша за середньомісячну суму сплачених за останні 12 місяців єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків і зборів (крім суми податку на додану вартість, сплаченої при ввезенні товарів на митну територію України) платником податку та його відокремленими підрозділами, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 розділу V Кодексу (абз. 5 п. 6 Критеріїв оцінки).

Аналіз наведених норм у їх сукупності дає підстави для висновку про те, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної на реєстрацію прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Як вбачається з матеріалів справи, реєстрація податкової накладної № 234 від 15.11.2017 була зупинена у зв`язку з її відповідністю пункту 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, а саме: за результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТ ЗЕД: 0407.

Таким чином, в порушення вимог чинного законодавства, фіскальний орган чітко не зазначив конкретний вид критерію оцінки ступеня ризиків, обмежившись лише загальним посиланням на пункт шостий без наведення відповідного підпункту.

Згідно з положеннями пп. 201.16.2 п. 201.16 ст. 201 ПК України, письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті "в" підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Підпунктом 201.16.3 п. 201.16 ст. 201 ПК України передбачено, що письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Зазначена комісія приймає рішення про:

- реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних приймається та надсилається платнику податку протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту.

Рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Слід зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 № 190 «Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації» підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з п. 201.16 статті 201 Кодексу;

- ненадання платником податку копій документів відповідно до пп. "в" пп. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 Кодексу;

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку про те, що рішення Комісії Державної фіскальної служби України про відмову в реєстрації податкової накладної повинно містити чітку підставу для відмови.

Судом встановлено, що позивачем, в порядку, визначеному пп. 201.16.2 п. 201.16 ст. 201 ПК України, надано контролюючому органу письмові пояснення та копії документів на підтвердження реальності господарської операції, реєстрацію податкової накладної по якій було зупинено.

Як стверджує позивач, і не заперечують відповідачі, позивачем до контролюючого органу через електронний кабінет в форматі PDF було надано:

- копію договору поставки № 357 від 01.08.2017;

- копію видаткової накладної № 4318 від 15.11.2017;

- копію товарно-транспортної накладної № Р4318 від 15.11.2017;

- копію договору поставки № 300617/11 від 30.06.2017;

- копію видаткової накладної № РН-0000015 від 15.11.2017;

- копію платіжного доручення № 569 від 17.11.2017.

Втім, податковий орган прийняв рішення № 418016/41322398 від 14.12.2017 про відмову в реєстрації податкової накладної № 234 від 15.11.2017, причиною відмови зазначивши: «надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування».

Таким чином, контролюючий орган не конкретизував підставу для відмови в реєстрації податкової накладної, не зазначив, які саме документи складені із порушенням законодавства, в чому саме полягають ці порушення, або яких документів не достає для реєстрації податкової накладної, що є порушенням вимог чинного законодавства.

Наведеної позиції притримується і Верховний Суд, який в постанові від 16.04.2019 по справі № 826/10649/17 (адміністративне провадження № К/9901/4895/19), зазначив: «Верховний Суд зазначає, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт шостий Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності».

В свою чергу, в ході дослідження первинних документів за договорами поставки № 357 від 01.08.2017 та № № 300617/11 від 30.06.2017, суд дійшов висновку, що вказані документи складені у повній відповідності із вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», містять передбачені законодавством обов`язкові реквізити, видаткові накладні підтверджують факти поставок товару, розрахунки за поставлений товар здійснювались сторонами у відповідності до умов укладених договорів.

До того ж, суд акцентує увагу, що згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ст. 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Отже, вирішення даної справи залежить від доведеності відповідачем правомірності прийняття спірного рішення.

При цьому, суд акцентує увагу, що в порядку виконання обов`язку, встановленого ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачами не надано належних та достатніх доказів в обґрунтування своєї правової позиції по справі.

Оцінюючи вищевикладені обставини та вимоги чинного законодавства, суд приходить до висновку, що рішення Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, № 418016/41322398 від 14.12.2017 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання ДФС України зареєструвати податкову накладну № 234 від 15.11.2017, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 201.16.4. п. 201.16 ст. 201 ПК України податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій:

а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З наведеною нормою кореспондуються п. п. 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМУ від 29.12.2010 № 1246 , відповідно до яких податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день:

1) прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

2) набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення суду).

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до ст. 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17.07.1997 № 475/97-ВР та вона набула чинності для України 11.09.1997.

Частинами 1 та 2 ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Суд вважає, що в даному випадку, зобов`язання відповідача-1 зареєструвати в Єдиному реєстрі подану позивачем податкову накладну № 234 від 15.11.2017 датою її фактичного надходження є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, та належним способом захисту порушеного права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд враховує, що чинним законодавством покладено на комісію ДФС обов`язок щодо прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Тобто, фіскальному органу надано право вільно обирати одне з двох рішень, яке на його думку є законодавчо обґрунтованим та правильним. А отже, «свобода розсуду» фіскального органу, у разі встановлення судом протиправності відмови у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, звужується до єдиного юридично допустимого рішення, в даному випадку рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зобов`язання Державної фіскальної служби України здійснити дії по реєстрації податкової накладної № 234 від 15.11.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відтак, оскільки рішення Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, про відмову у реєстрації податкової накладної № 418016/41322398 від 14.12.2017 підлягає скасуванню то, відповідно, з урахуванням положень пп. 201.16.4 п. 201.16 ст. 201, п. 201.10 ст. 201 ПК України, п. п. 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМУ від 29.12.2010 № 1246, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині зобов`язання відповідача-1 зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 234 від 15.11.2017 датою її фактичного отримання.

Стосовно позовних вимог про скасування рішення комісії ДФС з питань розгляду скарг № 45182/41322398 від 29.12.2017 суд зазначає наступне.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Втім, рішення Комісії Державної фіскальної служби України з питань розгляду скарг не є актом індивідуальної дії, та само по собі не впливає на права або інтереси позивача по справі.

Як встановлено п. 201.16.3 ПК України рішення про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Можливість же оскарження рішення Комісії Державної фіскальної служби України з питань розгляду скарг чинним законодавством не передбачена.

За вказаних обставин суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволенні позовних вимог в цій частині.

До того ж, твердження позивача про ненадсилання контролюючим органом рішення Комісії Державної фіскальної служби України з питань розгляду скарг на адресу позивача спростовується наявними в матеріалах справи документами, а саме: переліком поштових відправлень № 7 від 02.01.2018 та фіскальним чеком ПАТ «Укрпошта» № 3388 від 02.01.2018.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача за поданим адміністративним позовом підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З наведеного випливає, що за правилами ч. ч. 1, 3 ст. 139 КАС України, судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, то судові витрати підлягають частковому відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Артіс» - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, № 418016/41322398 від 14.12.2017 про відмову у реєстрації податкової накладної № 234 від 15.11.2017, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Артіс».

3. Зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 234 від 15.11.2017, подану Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Артіс», датою її фактичного отримання.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Державної фіскальної служби України (ідентифікаційний код 39292197, адреса: 04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Артіс» (ідентифікаційний код 41322398, адреса: 50027, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Героїв АТО, буд. 41, оф. 10), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, судові витрати у сумі 1762 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні).

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко