Ухвала суду № 85203112, 02.10.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

02 жовтня 2019 року м. Київ № 826/7864/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Васильченко І.П., суддів Вєкуа Н.Г., Патратій О.В., при секретарі Мельник А., розглянувши в судовому засіданні справу

за позовом Розпорядника майна Державного підприємства "Сєвєродонецька

теплоелектроцентраль" арбітражного керуючого Мучінського І.Д.

до Фонду державного майна України,

Міністерства енергетики та вугільної промисловості,

Кабінету Міністрів України

треті особи Публічне акціонерне товариство "Черкаське хімволокно",

Державне підприємство "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль",

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз

України"

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, визнання протиправним

Розпорядження КМУ від 10.05.2018 року № 358-р

за участю представників сторін:

від позивача: Мучінський І.Д.

від відповідачів: Ізвєков К.В. (ФДМУ), Дудник А.О. (КМУ)

від третіх осіб: Пальчик М.О. , Герасименко К.Ю.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Фонду державного майна України, Міністерства енергетики та вугільної промисловості, Кабінету Міністрів України, яким, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

1. Визнати протиправними дії Фонду державного майна України та Міністерства енергетики та вугільної промисловості щодо включення Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" до проекту "Переліку об`єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації в 2018 році";

2. Визнати протиправним та нечинним Розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 року № 358-р "Про затвердження переліку об`єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації в 2018 році" в частині включення до додатку вказаного Розпорядження Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль";

3. Зобов`язати Фонд державного майна України прийняти рішення про припинення приватизації Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль".

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.06.2018 р. відкрито загальне провадження по справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.09.2018 р. закрито підготовче провадження по справі та призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.10.2019 р. закрито провадження в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Фонду державного майна України та Міністерства енергетики та вугільної промисловості щодо включення Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" до проекту "Переліку об`єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації в 2018 році" та зобов`язання Фонду державного майна України прийняти рішення про припинення приватизації Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль"

Відповідно до ч. 2 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Одночасно, ч. 13 цієї ж статті КАС України передбачено, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Відповідно до пункту 9 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються, зокрема, у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 18.02.2013 р. у справі №913/40/13-г визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора ПАТ "Черкаське хімволокно" до боржника ДП "Сєвєродонецька ТЕПЛОЕЛЕКТРОЦЕНТРАЛЬ ", введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Мучінського І.Д.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 04.01.2019 р. у справі №913/40/13-г припинено повноваження розпорядника майна Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» арбітражного керуючого Мучінського Ігоря Дмитровича.

Враховуючи вищевикладене суд доходить до висновку, що з наведених обставин не вбачається, яким чином оскаржуване Розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 року № 358-р "Про затвердження переліку об`єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації в 2018 році" в частині включення до додатку вказаного Розпорядження Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" порушує саме права позивача.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС).

У пункті 8 частини першої статті 4 КАС зазначено, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізує владні управлінські функції стосовно заявника.

У підпункті 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення КСУ N 19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

З наведених процесуальних норм Закону випливає, що судовому захисту підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. В контексті наведених приписів Кодексу адміністративного судочинства України підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб`єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, однак, обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є об`єктивна наявність відповідного порушеного права чи законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому слід зазначити, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення можливості чи неможливості реалізації її законного права та/або виникнення додаткового обов`язку.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 дав визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Системний аналіз, який провів Конституційний Суд України, свідчить, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. При цьому, наявність вказівки у законі на можливість оскарження рішення до суду не є безумовною підставою для задоволення позову.

Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Відповідно до частини тринадцятої статті 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Згідно частини другої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищевикладене, позовна заява підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом подання до суду доповненням до позовної заяви, де вказати, яким чином оскаржуване розпорядження Кабінету Міністрів України №358-р від 10.05.2018 року порушує права позивача та надати докази на підтвердження таких доводів.

Керуючись статтями 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Залишити позовну заяву без руху.

2. Встановити позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання даної ухвали.

3. Попередити позивача про те, що у випадку неусунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява буде залишена без розгляду відповідно до ч.15 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.П. Васильченко

Судді Н.Г. Вєкуа

О.В. Патратій