Рішення № 85202067, 24.10.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

24 жовтня 2019 р. справа № 520/8797/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Старосєльцевої О.В., розглянувши у порядку ст.263 КАС України справу за позовом ОСОБА_1 до Головного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про зобов`язання поновлення виплат, -

встановив:

Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом – заявник, громадянин) у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про зобов`язання Ізюмського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити ОСОБА_1 виплату підвищеної пенсії як «члену сім`ї загиблого військовослужбовця» відповідно до вимог Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Ухвалою суду від 24.09.2019 року відмовлено у відкритті провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області в частині позовних вимог про: 1) визнання дій суб`єкта владних повноважень - управління соціального захисту населення Ізюмської районної державної адміністрації щодо вилучення у ОСОБА_1 посвідчення "Член сім`ї загиблого (померлого)" - протиправними; 2) зобов`язання управління соціального захисту населення Ізюмської районної державної адміністрації повернути ОСОБА_1 посвідчення "Член сім`ї загиблого (померлого)" серії НОМЕР_1 та поновити всі соціальні виплати та гарантії.

Ухвалою від 24.10.2019 року замінено сторону по справі, Ізюмське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Харківській області, на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Аргументуючи вимоги заявник зазначив, що має право на виплату підвищеної пенсії як «члену сім`ї загиблого військовослужбовця», у зв`язку зі смертю сина під час проходження військової служби на території Російської Федерації.

Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України Харківської області, з поданим позовом не погодився.

Підставами заперечень проти позову є доводи про те, що позивач перебуває на обліку управління та отримує пенсію за віком з 1998 року. У позивача відсутні підстави підвищення пенсії, як «члену сім`ї загиблого військовослужбовця», оскільки згідно листа Управління праці та соціального захисту населення Ізюмської РДА від 31.03.2011 року №950 посвідчення ОСОБА_1 видане 12.05.1997 року визнано недійсним.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

За матеріалами справи судом установлено, що позивач є громадянином України, отримує пенсію за віком, як пенсіонер знаходився з 1998 року на обліку Ізюмського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, у зв`язку з реорганізацією з 16.08.2019 року перебуває на обліку його правонаступника - Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син позивача ОСОБА_2

Позивач отримала 12.05.1997 року посвідчення серії НОМЕР_1 «Члена сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця», видане Управлінням праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради.

В березні 2011 року до Головного управління праці та соціального захисту населення облдержадміністрації надійшло звернення ОСОБА_1 , з питання отримання листів талонів на пільговий проїзд по країнам СНД.

Головне управління праці та соціального захисту населення облдержадміністрації надіслало листа від 25.03.2011 року №2024/10-43 до Управління праці та соціального населення Ізюмської РДА, яким доручило зустрітися з ОСОБА_1 , вивчити наявні у заявниці документи, які необхідні для встановлення статусу "члена сім`ї загиблого" та розглянути питання правомірності встановлення їй статусу осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Позивач отримала лист від Управління праці та соціального населення Ізюмської РДА №948 від 31.03.2011 року, з якого вбачається, що в ході перевірки документів на підставі яких позивачу було встановлено статус сім`ї загиблого військовослужбовця, встановлено, що для отримання статусу сім`ї померлого військовослужбовця не має підстав та зазначено посвідчення позивача визнано недійсним, та вилучено, як і посвідчення чоловіка позивача, у зв`язку з чим з 1 квітня 2011 року позивачу зняли відповідні пільги. Вказано про можливість звернення до Ізюмсько-Борівського об`єднаного військкомату для отримання посвідчення, яке підтверджує статус сім`ї померлого військовослужбовця Згідно Закону України "Про соціальний захист і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Повторно, на заяву позивача від 28.07.2011 року, Управління праці та соціального населення Ізюмської РДА листом від 29.07.2011 року № 3023 повідомлено позивача, щодо обставин зазначених у листі Ізюмської РДА №948 від 31.03.2011 року.

Згідно протоколу призначення пенсії позивачу з 14.04.2011 року припинили виплату підвищеної пенсії, як члену сім`ї загиблого військовослужбовця.

В період з 2011 по 2015 рік судами розглядалась справа за позовом позивача та її чоловіка до УПСЗН про визнання дій неправомірними. В матеріалах справи міститься постанова Ізюмського міськрайнного суду Харківської області від 03.11.2011року по справі № 2а-7851/11, ухвала Хаківського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2013р. по справі № 2016/2а-7851/11, ухвала Вищого адміністративного суду України від 25.02.2015 року.

Дослідивши текст перелічених судових рішень судом встановлено, що у вересні 2011 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом, у якому просили визнати незаконними дії Управління праці та соціального захисту населення Ізюмської районної державної адміністрації щодо вилучення у них посвідчень «Члена сім`ї загиблого(померлого)» та зобов`язання відповідача повернути їм вказані посвідчення серії НОМЕР_2 від 17.03.1997, серії НОМЕР_1 від 12.05.1997 та відновити соціальні пільги та гарантії з 01.04.2011року.

Постановою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 03 листопада 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2013 року, у задоволені позову відмовлено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 лютого 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 03 листопада 2011 року і ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2013 року залишено без змін.

Відмовляючи у позові суди виходили з того, що статус особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» може бути встановлено у разі подання документів, які підтверджують встановлення причинного зв`язку смерті померлого з захворюванням (пораненням, контузією, каліцтвом, травмою), пов`язаною з виконанням обов`язків військової служби.

Позивач звернулась 05.06.2019 року з заявою довільної форми до Начальника Ізюмського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) ГУПФУ в Харківській області з проханням прийняти документи необхідні для перерахунку пенсії як матері військовослужбовця, який помер під час проходження служби, оскільки має статус члена сім`ї померлого ветерана війни, який надано рішенням Індустріального міської ради в 1997 році. До вказаної заяви надано копію посвідчення серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 видане 12.05.1997 року.

Згідно листа від 13.06.2019 року №212/02.10-20, наданим позивачу на звернення від 13.06.2019 року, Ізюмським відділом обслуговування громадян ГУПФУ в Харківській області, вказано, що підвищення "членам сімей загиблого військовослужбовця" встановлюється на підставі посвідчення, виданого відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Відповідно листа Управління праці та соціального населення Ізюмської РДА №948 від 31.03.2011 року, посвідчення серії НОМЕР_1 Алфьорової ОСОБА_5 В. видане 12.05.1997 року визнано недійсним.

Не погодившись із цією відмовою, заявник ініціював даний спір.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 1 статті 10 Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-XII від 22 жовтня 1993 року (далі Закон № 3551-XII) визначено, що чинність цього Закону поширюється на: сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

Відповідно до абзацу п`ятнадцятого пункту 1 статті 10 Закону № 3551-XII до членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать: утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв`язку з цим виплачується пенсія; батьки; один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім`ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти.

За приписами статті 18 Закону № 3551-XII порядок видачі посвідчень особам, на яких поширюється чинність цього Закону встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, пунктом 4 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 (далі - Положення № 302) встановлено, що особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (стаття 10 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом «Посвідчення члена сім`ї загиблого».

Пунктом 2 вказаного Положення №302 встановлено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.

Частиною 4 ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що особам, на яких поширюється чинність цього Закону (стаття 10), надаються такі пільги, зокрема, членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни, які не одружилися вдруге, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Дружинам (чоловікам) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів і підпільників, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 р. № 1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» встановлено доплату до підвищення, яке встановлюється до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до частини четвертої статті 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Отже, для отримання пенсії у підвищеному розмірі згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», позивач повинен мати статус «члена сім`ї загиблого військовослужбовця», що повинно бути підтверджено відповідним посвідченням.

Згідно приписів ч. 4 ст. 78 КАС України не підлягаю доказуванню обставини правомірності дій Управління, щодо визнання недійсним посвідчення позивача та його вилучення, що було встановлено постановою Ізюмського міськрайонного суду по справі №2а-7851/11, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2013 року та ухвалою ВАСУ від 25.02.2015 року.

Позовна заява не містить будь-яких обґрунтувань протиправності дій відповідача з приводу відмови в поновлені виплати підвищеної пенсії як «члену сім`ї загиблого військовослужбовця». Натомість містить лише позовні вимоги щодо зобов`язання Ізюмського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити ОСОБА_1 виплату підвищеної пенсії як «члену сім`ї загиблого військовослужбовця» відповідно до вимог Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

При цьому, в якості підтвердження статусу сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця, до матеріалів справи позивачем надано копію посвідчення серії НОМЕР_1 від 12.05.1997р. «Члена сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця», яке, як встановлено судом вище, визнано недійсним.

Отже, на час розгляду справи, матеріали справи не місять, та позивачем не надано, належних доказів на підтвердження статусу позивача, як члена сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця, як і доказів надання вказаних документів при зверненні позивача до ГУПФУ в Харківській області задля можливості отримання пенсії у підвищеному розмірі згідно Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Частиною ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що факт порушення прав та охоронюваних законом інтересів заявника в галузі соціального забезпечення, не знайшов свого підтвердження під час розгляду справи, що є визначеною процесуальним законом підставою для відмови в задоволенні позову.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом – Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, від 22.02.2007р. у справі “Красуля проти Росії”, від 05.05.2011р. у справі “Ільяді проти Росії”, від 28.10.2010р. у справі “Трофимчук проти України”, від 09.12.1994р. у справі “Хіро Балані проти Іспанії”, від 01.07.2003р. у справі “Суомінен проти Фінляндії”, від 07.06.2008р. у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії”) і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослідивши усі аргументи сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Роз`яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Старосєльцева