Рішення № 85201994, 17.10.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1391/19

17 жовтня 2019 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Чепенюк О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кухар О.Л.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представників відповідача Гнідої ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Шпит І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в особі представника адвоката Фльорківа О.В. звернувся до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області (далі Управління, відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу начальника Управління від 10.06.2019 № 24/11 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 ».

Ухвалою суду від 25.06.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом, постановлено справу розглядати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, призначено судове засідання.

Ухвалою суду від 26.06.2019 постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті замінено на підготовче засідання.

Ухвалою суду від 21.08.2019, постановленою у судовому засіданні без виходу суду до нарадчої кімнати, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів відповідно до частини четвертої статті 173 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Ухвалою суду від 23.09.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.120-121).

Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами.

Наказом начальника Управління від 10.06.2019 № 24/11 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 » притягнуто до дисциплінарної відповідальності позивача, начальника Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області (далі Відділ) ОСОБА_1 , застосовано вид дисциплінарного стягнення - попереджено про неповну службову відповідність. Представник позивача вважає такий наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню з огляду на невідповідність висновків про вчинення дисциплінарного проступку дійсним обставинам і вимогам закону, необґрунтованості таких висновків, а також порушення встановленого чинним законодавством порядку здійснення дисциплінарного провадження і накладення дисциплінарного стягнення.

Так, зі змісту оскаржуваного наказу вбачається, що ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності відповідно до частини четвертої статті 66 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі Закон № 889-VIII) у зв`язку із порушенням ним Правил етичної поведінки працівників апарату Міністерства юстиції України та його територіальних органів, затверджених наказом Міністерства юстиції України 21.09.2017 №2952/5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 21.09.2017 за № 1164/31032 (далі Правила етичної поведінки), вимог статей 4, 8, 62, пункту 2 частини другої статті 65 Закону № 889-VIII, а саме: принципу толерантності та гідної поведінки державного службовця, принципу державної служби та правил етичної поведінки державних службовців, обов`язків державного службовця щодо додержання службової дисципліни, поваги гідності людини, прав і свобод людини та громадянина. Проте в наказі відсутні посилання на конкретні пункти, розділи Правил, котрі на думку суб`єкта призначення порушені ОСОБА_1 , а відтак, представник позивача вважає, що відповідачем не обґрунтовано вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, чим порушено частину другу статті 77 Закону № 889-VIIІ.

Також у позові представник позивача звертає увагу на те, що події, описані в оскаржуваному наказі мали місце 11.01.2019, але у період з 11.01.2019 по 18.01.2019 включно ОСОБА_1 перебував на лікарняному та був увільнений від роботи. Виходячи з правового регулювання Правил етичної поведінки, такі встановлюють вимоги щодо етичної поведінки державних службовців під час виконання ними своїх службових повноважень (посадових обов`язків), предметом регулювання цих Правил етичної поведінки не є дії та діяльність поза державною службою та у період, коли особа звільнена від роботи та від виконання обов`язків державної служби, в тому числі в період тимчасової непрацездатності та перебування такої особи на лікарняному. З огляду на це, на думку представника позивача, відсутній факт (склад) дисциплінарного проступку.

Щодо порушення встановленого чинним законодавством порядку здійснення дисциплінарного провадження і накладення дисциплінарного стягнення, то представник ОСОБА_1 в позові зазначає, що про ініціювання відносно позивача дисциплінарного провадження останній не повідомлявся та у зв`язку із його перебуванням на лікарняному був позбавлений можливості надавати пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, внести зауваження до висновку тощо. Письмових пояснень суб`єкту призначення перед накладенням дисциплінарного стягнення позивач не надавав та надання таких пояснень суб`єктом призначення від нього не вимагалося. Рішення прийняте за відсутності позивача.

Також представник позивача зауважив на безпідставності посилання відповідача в оскаржуваному наказі на ту обставину, що на день засідання дисциплінарної комісії ОСОБА_1 тричі притягувався до дисциплінарної відповідальності.

16.07.2019 до суду надійшов від відповідача відзив на позов (а.с.39-44), у якому останній заперечив проти позовних вимог, вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими.

Зазначає, що 11.01.2019 начальнику Управління ОСОБА_5 Е.С. подано службову записку ОСОБА_6 з приводу порушення ОСОБА_1 . Правил етичної поведінки, а саме принципу толерантності та гідної поведінки державного службовця. Того ж дня, начальником Управління ОСОБА_7 проведено оперативну нараду, на якій розглянуто службову записку ОСОБА_6 від 11.01.2019 з приводу порушення правил етичної поведінки начальником Відділу ОСОБА_1 та прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 , про що видано відповідний наказ. Дисциплінарне провадження було закінчене 10.06.2019.

В межах дисциплінарного провадження дисциплінарною комісією встановлено, що 11.01.2019 під час ознайомлення працівниками Управління з наказами про застосування дисциплінарного стягнення працівників Відділу начальник Відділу ОСОБА_1 на підвищених тонах звертався до працівників Управління з претензіями чого вони взагалі до нього прийшли, також безпідставно вказував їм на незнання Закону України «Про державну службу». Працівники Відділу відмовились проставляти позначку про ознайомлення з відповідними наказами про застосування до них дисциплінарного стягнення. Після цього ОСОБА_6 зробила зауваження ОСОБА_1 на таку поведінку, на що останній відреагував із погрозою, сказавши ОСОБА_6 , що їй вже час шукати стоматолога і це дорого їй коштуватиме. Вищенаведені слова були сказані у присутності працівників Управління та Відділу у кабінеті ОСОБА_1 Це було сказано таким чином, що ОСОБА_6 та працівниками Управління було сприйнято як пряма погроза здоров`ю.

З відзиву відповідача слідує, що в межах дисциплінарного провадження були відібранні пояснення у працівників Управління, присутніх при описаній вище ситуації, а саме: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 Також 11.01.2019 ОСОБА_1 був присутній на засіданні дисциплінарної комісії та надавав усні пояснення членам дисциплінарної комісії, а письмові пояснення від 11.01.2019 – адресував на ім`я начальника Управління ОСОБА_7

Відповідач вказує, що ОСОБА_1 вчинено дисциплінарний проступок у вигляді порушення правил етичної поведінки державних службовці та наводить відповідні положення Правил етичної поведінки, вважає, що дисциплінарне провадження здійснювалось у відповідності до положень глави 2 Закону № 889-VIII. При визначенні виду дисциплінарного стягнення комісія врахувала відсутність обставин, що пом`якшують відповідальність ОСОБА_1 , та виявила системність у порушенні позивачем посадової інструкції, вимог законодавства про державну службу. Зокрема, ОСОБА_1 тричі притягувався до дисциплінарної відповідальності (накази № 31/11 від 15.05.2018 – догана, № 43/11 від 12.10.2018 – догана, № 2/11 від 10.01.2019 - неповна службова відповідність).

На підставі матеріалів дисциплінарної справи дисциплінарна комісії встановила факт некоректної поведінки начальника Відділу ОСОБА_1 , останній проявив низький рівень культури, витримки і тактовності до інших державних службовців, чим порушив Правила етичної поведінки та вимоги статей 4, 8, 62 Закону № 889-VIII, а саме: принципу толерантності та гідної поведінки державного службовця, принципу державної служби та правил етичної поведінки державних службовців, обов`язків державного службовця щодо додержання службової дисципліни, поваги гідності людини, прав і свобод людини та громадянина, а тому 11.01.2019 комісією складено висновок про наявність в діях державного службовця ОСОБА_1 дисциплінарного проступку.

10.06.2019 начальнику Управління направлено подання дисциплінарної комісії щодо застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність, цього ж дня начальником Управління прийнято оскаржуваний наказ № 24/11 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 », з яким позивач ознайомленим 10.06.2019, що підтверджується його особистим підписом на наказі.

Відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

25.07.2019 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (а.с.73-76), у якій він звернув увагу на відсутність спростування у відзиві на позов обставин перебування ОСОБА_1 11.01.2019 на лікарняному та звільнення від виконання обов`язків державної служби. На думку представника позивача, факт дисциплінарного проступку відсутній, бо події 11.01.2019 мали місце поза виконанням обов`язків державної служби ОСОБА_1 , немає вини позивача, винної дії чи бездіяльності. Відповідачем не наведені конкретні положення Правил етичної поведінки, які порушені позивачем, тобто не обґрунтовано вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація.

Також представник позивача зауважив у відповіді на відзив, що 11.01.2019 у позаробочий час ОСОБА_1 прибув до начальника Управління для надання пояснень щодо своїх дій чи висловлювань та непорозуміння, що мало місце між працівниками Управління та Відділу. В ході розмови позивача із начальником Управління ОСОБА_7 в приміщенні службового кабінету останнього, ОСОБА_7 засобами телефонного зв`язку почав скликати до себе в кабінет посадових осіб Управління, повідомивши ОСОБА_1 про свій намір провести засідання дисциплінарної комісії з приводу даного інциденту. На що позивач повідомив начальника Управління про його перебування на лікарняному, відтак, у засіданні дисциплінарної комісії Управління він участі не брав та будь-яких пояснень, усних чи письмових, дисциплінарній комісії не надавав. У той же час, з метою викладення дійсних обставин справи та надання пояснень щодо своїх дій чи висловлювань, позивачем 11.01.2019 надано начальнику Управління ОСОБА_7 письмове пояснення, за змістом якого останній не мав наміру когось образити, а тим більше не погрожував, і, якщо його слова не правильно зрозуміли, попросив за це вибачення. Разом з тим, в межах дисциплінарного провадження ОСОБА_1 пояснень дисциплінарній комісії не надавав. Відповідачем порушено порядок застосування дисциплінарного стягнення.

31.07.2019 до суду надійшли заперечення Управління (а.с.88-90), в яких зазначені мотиви та обґрунтування аналогічні тим, що й у відзиві на позов. Додатково відповідач зазначив, що, незважаючи на перебування на листку непрацездатності, позивач не спростовує факт перебування його на робочому місці під час порушення ним Правил етичної поведінки, а навпаки усвідомлено описує свою поведінку, обґрунтовуючи її як неправильне розуміння працівниками Управління його слів. Також вказує, що вимоги етичної поведінки стосуються не лише робочого часу державного службовця, а й передбачають повсякчасне дотримання державним службовцем меж і норм такої поведінки.

Стосовно доводів позивача щодо ненадання ним пояснень, то відповідач у запереченні пояснює, що 11.01.2019 ОСОБА_1 був присутній на засіданні дисциплінарної комісії та надавав усні пояснення членам дисциплінарної комісії, також з приводу виявлених обставин на ім`я начальника Управління ОСОБА_7 ним було надано письмове пояснення від 11.01.2019.

У судовому засіданні 04.10.2019 позивач підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві. Зазначив, що 11.01.2019 зранку звернувся у Тернопільську районну лікарню по медичну допомогу, близько 10 години був на робочому місці та запросив працівників Відділу ОСОБА_11 , який на час тимчасової непрацездатності керівника Відділу виконує його обов`язки, та ОСОБА_12 для того, щоб передати печатку та документи, які перебували на виконанні, у зв`язку зі своєю тимчасовою непрацездатністю. В цей час до Відділу в кабінет позивача прибули представники Управління. Зі слів ОСОБА_1 їх було попереджено про те, що всі питання необхідно вирішувати з ОСОБА_13 так як він буде виконувати обов`язки керівника Відділу через тимчасового непрацездатність позивача з цього дня (11.01.2019). В подальшому все таки працівників Управління було запрошено до кабінету керівника Відділу, проходило ознайомлення працівників Відділу з наказами начальника Управління. ОСОБА_1 підтвердив, що у спілкуванні з ОСОБА_6 вжив фразу «… пора змінювати стоматолога, бо він йому дорого обходиться…», проте на вкладав такого змісту, про який зазначає відповідач і безпосередньо ОСОБА_6 , не було погроз чи наміру когось образити. При цьому остання у спілкуванні з ним дозволяла собі підвищувати тон голосу.

Також позивач зауважив, що 11.01.2019 йому зателефонували з приймальної начальника Управління та запросили до керівника без пояснення причин виклику, в подальшому ці причини йому роз`яснив ОСОБА_14 (безпосередній керівник), з яким також мав телефону розмову ОСОБА_1 , пояснивши, що це стосується службової записки ОСОБА_6 та погроз в її сторону. ОСОБА_1 прибув до керівника Управління 11.01.2019 (з його слів близько 16.00 год). У кабінеті начальника Управління ОСОБА_7 були присутні інші працівники Управління, почалося обговорення службової записки ОСОБА_6 з приводу ранішніх подій за участі позивача у Відділі, пропонувалось ОСОБА_1 пояснити свої дії та вибачитись.

У судовому засіданні позивач стверджував, що йому не було відомо про те, що це відбувається засідання дисциплінарної комісії. При спілкуванні з керівником мова йшла лише про передачу матеріалів службової записка ОСОБА_6 на дисциплінарну комісію у разі, якщо ОСОБА_1 письмово не надасть пояснення і не вибачиться. На що позивач зажадав ознайомитися зі службовою запискою ОСОБА_6 , таку можливість йому надано. Після цього позивач написав письмові пояснення, зайшов до керівника Управління ОСОБА_7 , де знову зібралися працівники Управління, проте з якою метою йому не було відомо. Позивач підтвердив, що вибачився за вчинений проступок перед працівниками Управління і ОСОБА_6 .

З тих підстав, що дисциплінарний проступок не вчиняв, позивач просив позовні вимоги задовольнити повністю.

У судовому засіданні представник позивача звернув увагу на порушення відповідачем положень Закону № 889-VIII, порядку здійснення дисциплінарного провадження та притягнення до дисциплінарної відповідальності, які зазначені у позові. Просив позов задовольнити.

У судовому засіданні представники відповідача, кожен зокрема, заперечили проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, запереченні, просили в позові відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_4 підтвердив той факт, що 11.01.2019 відбувалося засідання дисциплінарної комісії, на якому він головував та на якому був присутній ОСОБА_1 . Під час засідання ним оголошувався зміст службової записки ОСОБА_6 , інші питання не вирішувалися, а тому позивачу мало бути відомо про те, що це саме засідання дисциплінарної комісії. Письмові пояснення були відібранні у ОСОБА_1 Порядок здійснення дисциплінарного провадження, передбачений Законом №889-VIII, був дотриманий.

Також представники відповідачів звернули увагу, що про тимчасову непрацездатність позивача офіційно повідомлено Управління лише 15.01.2019.

У судовому засіданні 04.10.2019 були допитані свідки ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_10 про відомі їм обставини у цій справі.

У судовому засіданні 09.10.2019 була допитана судом свідок ОСОБА_6 .

Заслухавши вступне слово (пояснення) учасників справи, дослідивши письмові докази (у тому числі матеріали дисциплінарної справи) та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, допитавши свідків, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 в органах юстиції працює з 25.07.2012, на посаді начальника Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області з 17.02.2017 року відповідно до наказу Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області від 16.02.2017 № 102/8, 25.07.2012 прийняв Присягу державного службовця.

Судом встановлено, що 11.01.2019 начальнику Управління ОСОБА_7 надійшла службова записка ОСОБА_17 Н ОСОБА_18 , начальника відділу з питань нотаріату Управління від 11.01.2019 (зареєстрована за вхідним №16 від 11.01.2019) з приводу порушення ОСОБА_1 Правил етичної поведінки, а саме: принципу толерантності та гідної поведінки державного службовця (а.с.45-46). Того ж дня начальником Управління ОСОБА_7 проведено оперативну нараду з цього приводу та прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 Дисциплінарне провадження тривало з 11.01.2019 по 10.06.2019. Разом з тим, фактично дисциплінарне провадження ініціювалося та тривало протягом менше одного робочого дня 11.01.2019, що підтвердили представники відповідача. Через тривалу тимчасову непрацездатність ОСОБА_1 (з 11.01.2019) подання дисциплінарної комісії щодо накладення дисциплінарного стягнення було підготовлено лише 10.06.2019 у перший робочий день позивача після тимчасової втрати працездатності та перебування на листках непрацездатності.

В межах дисциплінарного провадження дисциплінарною комісією встановлено, що 11.01.2019 ОСОБА_6 , начальник відділу з питань нотаріату Управління, голова дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Управління, за усним дорученням ОСОБА_7 , начальника Управління, разом із працівниками Управління ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , поїхала ознайомлювати із наказами про застосування дисциплінарного стягнення працівників Відділу ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_19 , ОСОБА_12 . Під час ознайомлення із наказом про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_12 , головного державного виконавця Відділу, начальник Відділу ОСОБА_1 , у присутності працівників Управління та Відділу на підвищеному тоні спонукав ОСОБА_12 не ознайомлюватись із наказом, про застосування щодо нього дисциплінарного стягнення. Окрім того, начальник Відділу ОСОБА_1 , на підвищених тонах звертався до працівників Управління з претензіями чого вони взагалі до нього прийшли, також безпідставно вказував їм на незнання Закону України «Про державну службу». Головний державний виконавець Відділу Єрохін О.В. та заступник начальника Відділу Голуб`юк В.Г. відмовилися проставляти позначку про ознайомлення з наказом про застосування до них дисциплінарного стягнення, у зв`язку з чим складено акт про відмову від ознайомлення з наказом. Однак, коли ОСОБА_6 повідомила ОСОБА_1 , що не треба було так реагувати і підвищувати голос, вони все ж таки жінки, він звернувся із погрозою до ОСОБА_6 і сказав, що «їй вже час шукати стоматолога і це дорого їй коштуватиме». Вищенаведені слова були сказані у присутності працівників Управління та Відділу у кабінеті ОСОБА_1 Це було сказано таким чином, що ОСОБА_6 та працівниками Управління було сприйнято такий вислів як пряма погроза здоров`ю. Такі обставини зазначені у висновку дисциплінарної комісії про наявність у діях державного службовця дисциплінарного проступку від 11.01.2019 (а.с.64).

Дисциплінарна комісія взяла до уваги, що факти, викладені у службовій записці ОСОБА_6 від 11.01.2019 підтверджені працівниками Управління ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у їх поясненнях від 11.01.2019 та засвідчені підписами даних працівників на службовій записці ОСОБА_6 (а.с.45-46, 49-52).

До матеріалів справи долучені письмові пояснення ОСОБА_1 від 11.01.2019 з приводу виявлених обставин, які надавалися на ім`я начальника Управління ОСОБА_7 (а.с.53).

В подальшому 10.06.2019 начальнику Управління направлено подання дисциплінарної комісії Управління щодо застосування до ОСОБА_1 , начальника Відділу, дисциплінарного стягнення відповідно до частини четвертої статті 66 Закону № 889-VIII (а.с.65-66).

10.06.2019 начальником Управління прийнято наказ № 24/11 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 », застосовано до ОСОБА_1 , начальника Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, вид дисциплінарного стягнення – попередження про неповну службову відповідність, закрито дисциплінарне провадження щодо ОСОБА_1 у зв`язку із застосуванням виду дисциплінарного стягнення (а.с.67).

Зі змісту оскаржуваного наказу вбачається, що в його основу покладені обставини, викладені дисциплінарною комісією у висновку від 11.01.2019 і поданні від 10.06.2019, та зроблено такий підсумковий висновок підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності: « ОСОБА_1 веде себе некоректно, проявив низький рівень культури, витримки і тактовності до інших державних службовців, що свідчить про порушення ним Правил етичної поведінки працівників апарату Міністерства юстиції України та його територіальних органів, затверджених наказом Міністерства юстиції України 21.09.2017 №2952/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.09.2017 за №1164/31032, порушення вимог статей 4, 8, 62, п. 2 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (зі змінами та доповненнями), а саме: принципу толерантності та гідної поведінки державного службовця, принципу державної служби та правил етичної поведінки державних службовців, обов`язків державного службовця щодо додержання службової дисципліни, поваги гідності людини, прав і свобод людини та громадянина».

З оскаржуваним наказом позивач ознайомлений 10.06.2019, що підтверджується його особистим підписом на наказі (а.с.68 зворот). Копію наказу при ознайомленні ОСОБА_1 не вручено.

Позивач вважає, що при прийняті оскаржуваного наказу були порушені його права, визначені Законом №889-VIII, рішення прийнято необґрунтовано, без його участі, без законних на те підстав та не у спосіб, визначений законом, упереджено, нерозсудливо та непропорційно, а тому звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Рішення відповідача (дії, вчиненні при його прийнятті) як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягають оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначає Закон № 889-VIII.

Стаття 8 цього Закону регламентує обов`язки державного службовця. Державний службовець зобов`язаний, серед іншого: дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина.

Стаття 62 Закону № 889-VIII визначає обов`язки державного службовця щодо додержання службової дисципліни. Зокрема, державний службовець зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені статтею 8 цього Закону, а також: виявляти високий рівень культури, професіоналізм, витримку і тактовність, повагу до громадян, керівництва та інших державних службовців (пункт 2 частини першої статті 62).

Перелічені обов`язки державного службовця є оціночними, а тому в кожному конкретному випадку вони можуть набувати різного змісту.

Під виявленням високого рівня культури у цій статті слід мати на увазі культуру поведінки державного службовця під час реалізації покладених на нього повноважень (етикет, правила поводження з людьми, правила поведінки у громадських місцях, естетику, міміку, рухи тіла тощо) та культуру спілкування (зокрема, державний службовець не повинен допускати використання нецензурної лексики, підвищеної інтонації). Під витримкою слід розуміти здатність державного службовця залишатися психічно стійким (володіти собою, контролювати свої слова та вчинки, ефективно виконувати свої обов`язки) за будь-яких обставин (в тому числі з конфліктними або невихованими колегами чи громадянами, за наявності складних умов праці, у випадку особистих чи сімейних проблем). Вимога про тактовність означає, що кожен державний службовець повинен володіти почуттям міри (такту), тобто здатністю правильно розуміти та оцінювати кожну конкретну ситуацію. Під повагою до громадян (а також взаємоповагою між державними службовцями) слід розуміти шанобливе ставлення державного службовця до кожної людини як найвищої соціальної цінності, її життя, здоров`я, честі, гідності, свободи, недоторканності та інших особистих прав і свобод людини та громадянина [Науково-практичний коментар до Закону України «Про державну службу» /Національне агентство з питань державної служби, Центр політико-правових реформ / Ред. кол.: К.О. Ващенко, І.Б. Коліушко, В.П ОСОБА_20 , В.А. Дерець (відп. ред.). – К.: ФОП ОСОБА_21 , 2017. – 796 с.].

Наказом Міністерства юстиції України від 21.09.2017 за № 2952/5 затверджені Правила етичної поведінки працівників апарату Міністерства юстиції України та його територіальних органів, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21.09.2017 за №1164/31032. Ці Правила - сукупність моральних та професійно-етичних принципів, правил та вимог, які регулюють засади поведінки працівників під час виконання ними своїх службових повноважень (пункт 1 Розділу І). Ці Правила поширюються на працівників апарату Міністерства юстиції України та його територіальних органів (далі - працівники системи Міністерства юстиції України), крім персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України (пункт 3 Розділу І).

Відповідно до пункту 5 Правил Розділу І працівники системи Міністерства юстиції України під час виконання своїх службових повноважень зобов`язані керуватися такими принципами: служіння державі і суспільству; пріоритетність інтересів; субординація; толерантність; гідна поведінка; доброчесність; політична нейтральність; прозорість і підзвітність; сумлінність.

Пункти 4 та 5 Розділу ІІ визначають принцип толерантності як: повага до гідності кожної людини незалежно від її поглядів та переконань; доброзичливе ставлення до оточуючих, співпереживанні; відмова від агресивності у будь-яких проявах; неприйняття соціальної несправедливості та зверхності у будь-яких проявах. Принцип гідної поведінки означає: повага до гідності інших осіб; повага до приватного життя інших осіб; ввічливість та дотримання високої культури спілкування (не допускати використання нецензурної лексики, підвищеної інтонації); доброзичливість, уникнення конфліктів у стосунках з громадянами, керівниками, колегами та підлеглими; підтримання сприятливого морально-психологічного клімату у колективі, утримання від будь-яких дій, зокрема поширення інформації, які компрометують, принижують професійну гідність і авторитет колективу чи окремих працівників; недопущення, у тому числі поза роботою, дій і вчинків, які можуть зашкодити роботі чи негативно вплинути на репутацію працівників системи Міністерства юстиції України; забезпечення належного зовнішнього вигляду, використання офіційно-ділового стилю в одязі відповідно до загальноприйнятих вимог пристойності.

Визначаючись щодо наявності чи відсутності у діях позивача дисциплінарного проступку та його юридичної кваліфікації суд враховує положення Закону № 889-VIII, які регламентують засади дисциплінарної відповідальності державного службовця.

Згідно з частиною першою статті 64 Закону № 889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Частини перша та друга статті 65 Закону № 889-VIII передбачають, що підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення. Дисциплінарними проступками є, зокрема, порушення правил етичної поведінки державних службовців (пункт 2 частини другої статті 65).

Отже, єдиною підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є факт вчинення ним дисциплінарного проступку. З огляду на спірні правовідносини суд має встановити наявність чи відсутність порушення правил етичної поведінки позивача, що можуть свідчити про вчинення/невчинення дисциплінарного проступку.

Судом встановлено, що 11.01.2019 (робочий день п`ятниця) близько 10 год у Відділ прибули працівники Управління ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , для ознайомлення працівників Відділу ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_22 , ОСОБА_12 з наказами про притягнення до дисциплінарної відповідальності. При цьому позивач перебував у робочому кабінеті, на робочому місці, спілкувався з іншими працівниками Відділу ОСОБА_13 та ОСОБА_12 .

Позивач та свідки підтвердили, що під час ознайомлення з наказами ОСОБА_1 пропонував працівникам Відділу не ставити відмітки про ознайомлення з цими наказами та звертав увагу на те, що працівників необхідно не лише ознайомити, а й вручити копію наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, як того вимагають положення Закону України «Про державну службу», вказавши на незнання законодавства працівниками Управління. Спілкування проходило на підвищених тонах.

Після цього, зі слів свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , налаштований недоброзичливо, почав погрожувати, висловившись в сторону ОСОБА_6 про те, що «пора їй шукати стоматолога і він дорого їй обійдеться».

Свідки ОСОБА_23 та позивач наполягали на тому, що фраза звучала в іншому контексті, що стоматолог ОСОБА_6 (чоловік колишньої працівниці Відділу, яка переведена на вищу посаду) дорого обходиться ОСОБА_1 .

Суд, оцінивши пояснення позивача, показання свідків, вважає, що у спірному випадку ОСОБА_1 як державний службовець, що очолює Відділ, організовує його роботу та має забезпечувати і контролювати виконання законів України, у тому числі загальних правил етичної поведінки державних службовці, забезпечувати та контролювати додержання службової дисципліни, допустив зневажливе ставлення до колег, не дотримався ділового стилю спілкування, не проявив витримки, тактовності, чим допустив порушення пункту 2 частини другої статті 62 Закону № 889-VIII та наведених вище положень Правил етичної поведінки.

При цьому суд критично оцінює пояснення позивача та його представника про те, що 11.01.2019 ОСОБА_1 був увільнений від виконання посадових обов`язків у зв`язку з його тимчасовою непрацездатністю у період з 11.01.2019 по 18.01.2019, що підтверджується листком непрацездатності, виданим Тернопільським центром первинної медико-соціальної допомоги (а.с.15), а Правила етичної поведінки регулюють засади поведінки працівників саме під час виконання ними своїх службових повноважень.

Судом встановлено, що порушення правил етичної поведінки допущене під час перебування ОСОБА_1 на робочому місці, при обставинах, що пов`язані з виконанням обов`язків державної служби. Факт, що позивач вже до 10 год 11.01.2019 року був увільнений від виконання посадових обов`язків у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, не береться судом до уваги, оскільки не підтверджений достатніми доказами. Так, з довідки №163 від 09.08.2019, виданої Тернопільським центром первинної медико-соціальної допомоги, підтверджується, що ОСОБА_1 був оглянутий сімейним лікарем у першій половині дня, орієнтовно між 9.00-12.00 год (а.с.101). Також судом встановлено, що ОСОБА_1 у порядку, визначеному Управлінням для інформування про початок перебування керівника структурного підрозділу на листку непрацездатності, а саме: шляхом інформування відділ персоналу та безпосереднього керівника (а.с.107), не повідомляв ні працівників відділу персоналу, ні безпосереднього керівника, що підтверджено позивачем та показаннями свідків.

Також свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_10 (головний спеціаліст відділу персоналу Управління) стверджували, що на час їх перебування 11.01.2019 у Відділі ОСОБА_1 не повідомляв про своє перебування на листку непрацездатності.

Отже, в даному випадку підтверджено належними і допустимими доказами вчинення позивачем дисциплінарного проступку – порушення правил етичної поведінки державних службовців.

З`ясовуючи обставини здійснення дисциплінарного провадження щодо ОСОБА_1 та додержання вимог закону щодо порядку здійснення дисциплінарного провадження та накладення дисциплінарного стягнення, суд проаналізував положення статей 68, 69, 73-77 Закону № 889-VIII.

Згідно з положеннями статті 68 цього Закону дисциплінарне провадження порушується шляхом видання відповідного наказу (розпорядження) суб`єктом призначення - стосовно інших державних службовців. Дисциплінарні стягнення накладаються (застосовуються) на державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В": зауваження - суб`єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб`єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії.

Відповідно до частини першої статті 69 Закону № 889-VIII для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).

Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення. Суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов`язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку (частини десята-одинадцята статті 69 Закону № 889-VIII).

Статтею 73 цього ж Закону визначено, що з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.

Дисциплінарна справа повинна містити: 1) дату і місце її формування; 2) підстави для відкриття дисциплінарного провадження; 3) характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; 4) відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; 6) пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження та/або акт про відмову від надання таких пояснень; 7) пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 8) пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження (за наявності); 9) належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 12) пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії у державному органі з висновком про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; 13) опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.

Статтею 74 Закону № 889-VIII визначені гарантії прав державних службовців під час застосування дисциплінарного стягнення. Так, дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби (частина перша).

Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення. За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення (частини друга-третя статті 74).

Державний службовець має право на ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи та на оскарження застосованого до нього дисциплінарного стягнення у визначеному цим Законом порядку (частина шоста статті 74 Закону).

Відповідно до статті 75 Закону № 889-VIII перед накладенням дисциплінарного стягнення суб`єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення. Пояснення державного службовця має відображати час, місце, обставини та причини вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі. Відмова надати пояснення оформляється відповідним актом і підтверджується двома державними службовцями. Відмова надати пояснення не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження та накладенню на державного службовця дисциплінарного стягнення.

Статтею 76 Закону № 889-VIII визначено право державного службовця на ознайомлення з усіма матеріалами дисциплінарної справи перед прийняттям рішення про накладення на нього дисциплінарного стягнення. За результатами ознайомлення державний службовець має право вносити зауваження до висновку, клопотання про вжиття додаткових заходів для встановлення обставин, які мають значення для справи, надавати додаткові пояснення та додаткові документи і матеріали, що стосуються зазначених обставин, які долучаються до справи.

Згідно зі статтею 77 Закону № 889-VIII рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення. У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення (частини перша-друга статті 77 Закону № 889-VIII).

Державному службовцю видається під розписку належним чином завірена копія наказу (розпорядження) про накладення на нього дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження не пізніше наступного робочого дня після прийняття відповідного рішення (частина шоста статті 77 Закону № 889-VIII).

Отже, питання ініціювання дисциплінарного провадження у спірному випадку віднесено до повноважень суб`єкта призначення, про що приймається відповідне рішення. Саме з моменту прийняття суб`єктом призначення рішення про ініціювання дисциплінарного провадження таке провадження вважається розпочатим, дисциплінарна комісія набуває відповідних повноважень щодо його здійснення, формування дисциплінарної справи та її розгляду, а державний службовець, стосовно якого ініційоване дисциплінарне провадження, наділяється відповідними правами (надавати пояснення, знайомитись із матеріалами дисциплінарної справи, користуватися правовою допомогою адвоката або іншого уповноваженого ним представника, вносити зауваження до висновку, клопотання про вжиття додаткових заходів для встановлення обставин, які мають значення для справи, надавати додаткові пояснення та додаткові документи і матеріали, що стосуються зазначених обставин, які долучаються до справи, оскарження застосованого до нього дисциплінарного стягнення у визначеному Законом порядку).

Судом встановлено, що порушення правил етичної поведінки державних службовців ОСОБА_1 було допущено 11.01.2019. Такі обставини мали місце у період часу з 10.00 до 11.00 год, що підтверджується поясненнями позивача та показаннями свідків.

З пояснень представників відповідача вбачається, що цього ж дня проведено засідання дисциплінарної комісії, яка встановила склад дисциплінарного проступку об`єктивно та повно оцінивши матеріали дисциплінарної справи, та 11.01.2019 дисциплінарною комісією підготовлено висновок про наявність у діях державного службовця дисциплінарного проступку від 11.01.2019 (а.с.64).

Разом з тим, суд такі пояснення представників відповідача оцінює критично, оскільки вони не узгоджуються з показаннями свідків, на підставі яких суд встановив відсутність на момент засідання дисциплінарної комісії наказу за підписом керівника Управління про ініціювання дисциплінарного провадження та будь-яких матеріалів дисциплінарної справи, за виключенням службової записки ОСОБА_6 від 11.01.2019.

Так, з пояснень позивача, які узгоджуються та підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_16 , яка запрошувала 11.01.2019 в телефонному режимі ОСОБА_1 прибути цього ж дня до начальника Управління, Іванчишиної Х.М., яка виконує обов`язки секретаря дисциплінарної комісії Управління, вбачається, що 11.01.2019 ніхто не повідомляв позивача, не ознайомлював з наказом про те, що відносно нього відкрите дисциплінарне провадження і дисциплінарною комісією Управління здійснюється дисциплінарне провадження.

Закон № 889-VIII не вимагає доводити до відома чи ознайомлювати державного службовця зі змістом наказу про ініціювання щодо нього дисциплінарного провадження, але положення частини шостої статті 74, статей 75-76 цього Закону однозначно вказують на необхідність повідомлення державному службовцю про здійснення щодо нього дисциплінарного провадження з метою дотримання прав і гарантій державного службовця під час застосування дисциплінарного стягнення.

З показань свідка ОСОБА_14 , заступника начальника Управління з питань державної виконавчої служби – начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, якому безпосередньо підпорядковується позивач, також слідує, що ОСОБА_1 викликався до керівника Управління для обговорення його неетичної поведінки з огляду на наявність службової записки ОСОБА_6 . Проте мова про відкрите дисциплінарне провадження не йшла.

З показань свідка ОСОБА_10 вбачається, що станом на момент прибуття 11.01.2019 позивача в Управління (після 16.00 год) та проведення, як вважає відповідач, засідання дисциплінарної комісії, наказу про ініціювання дисциплінарного провадження підписаного керівником не було. Проект такого наказу був лише підготовлений, також була відсутня (не сформована) дисциплінарна справа.

При цьому, сформована у встановленому Законом порядку дисциплінарна справа означає, що: 1) формально вона має містити всі документи та матеріали, зазначені у частині другій статті 73 Закону; 2) за змістом документи та матеріали справи повинні: а) надавати можливість зробити однозначний висновок про наявність або відсутність у діянні державного службовця складу конкретного дисциплінарного проступку (частина друга статті 65 Закону); б) надавати можливість зробити однозначний висновок про наявність або відсутність обставин, які виключають протиправність діяння державного службовця (частина третя статті 77 Закону); в) містити достовірну інформацію про всі обставини, які повинні обов`язково враховуватися під час індивідуалізації дисциплінарної відповідальності, а саме: характер дисциплінарного проступку; факт настання/ ненастання тяжких наслідків; інші обставини, за яких він був учинений; факт добровільного відшкодування/невідшкодування заподіяної шкоди (за її наявності); обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність; результати оцінювання службової діяльності державного службовця; наявність заохочень чи стягнень; попередня поведінка державного службовця (крім наявності заохочень чи стягнень); ставлення до виконання посадових обов`язків (як до, так і після вчинення правопорушення); ставлення до служби (статті 66, 67, 69, 71, 73 і 74 Закону); г) містити іншу (крім достовірної інформації про обставини, які обов`язково мають враховуватися під час індивідуалізації дисциплінарної відповідальності) інформацію про особу, стосовно якої здійснюється дисциплінарне провадження; д) містити інформацію про причини та умови, що призвели до вчинення проступку, а також про вжиття конкретних заходів чи розроблення пропозицій для їх усунення в подальшому (у разі доведення факту вчинення дисциплінарного проступку).

Дисциплінарна справа ОСОБА_1 не була сформована дисциплінарною комісією станом на 11.01.2019, а відтак, у цей день на засіданні дисциплінарної комісії не могли бути і не були належним чином досліджені всі обставини дисциплінарного проступку, обставини, які пом`якшують або обтяжують дисциплінарну відповідальність, характер і ступінь тяжкості вчиненого правопорушень, наявність заохочень чи стягнень, попередня поведінка державного службовця, ставлення до виконання посадових обов`язків тощо, що, на думку суду, вплинуло на обрання занадто суворого виду дисциплінарного стягнення за допущений дисциплінарний проступок позивачем.

Такі обставини щодо відсутності розгляду (оголошення змісту, аналізу та врахування при прийнятті рішення) інших документів, які мали б бути у дисциплінарній справі станом на момент прийняття дисциплінарною комісією висновку про наявність у діях ОСОБА_1 дисциплінарного проступку (11.01.2019), підтвердили ОСОБА_6 , присутня на засіданні комісії, та ОСОБА_4 , який головував на засіданні, що в свою чергу ще раз засвідчує прийняття рішення (висновку) дисциплінарною комісією необгрунтовано та без урахування усіх обставин у справі, що мають значення для прийняття рішення. Така справа була сформована пізніше, копія дисциплінарної справи долучена до матеріалів адміністративної справи та досліджена судом.

У частині першій статті 73 Закону № 889-VIII зазначено, що серед іншого, метою формування дисциплінарної справи є визначення характеру дисциплінарного проступку і тяжкості дисциплінарного проступку, що відповідає принципу індивідуалізації дисциплінарної відповідальності.

Судом встановлено, що 11.01.2019 мали місце обставини порушення ОСОБА_1 правил етичної поведінки державного службовця, про що зазначено вище. Проте така неетична поведінка позивача при спілкуванні з працівниками Управління не свідчать про «пряму погрозу здоров`ю» ОСОБА_6 , на чому остання наполягала. Крім того, ОСОБА_6 підтвердила у судовому засіданні, що не зверталась ні до правоохоронних органів, ні до суду про відшкодування шкоди, завданої діями ОСОБА_1 , вважаючи, що отримала погрози життю, а також наполягаючи на тому, що має право на повагу до своєї особистості, честі та гідності, справедливе і шанобливе ставлення з боку колег та інших осіб. Будь-які наслідки (у тому числі тяжкі) за таким дисциплінарним проступком не настали, реальної шкоди не заподіяно.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення відповідач не з`ясовував та не встановив чи відповідає дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність ступеню тяжкості вчиненого проступку.

Також на переконання суду дисциплінарною комісією Управління при визначенні виду дисциплінарного стягнення не у повній мірі дослідженні (або й взагалі не досліджені) службова діяльність позивача, ставлення до виконання посадових обов`язків, наявність заохочень, попередня поведінка, причини, які призвели до вчинення проступку.

Досліджуючи матеріали дисциплінарної справи, судом встановлено, що характеристика на ОСОБА_1 , надана безпосереднім керівником - заступником начальника Управління з питань державної виконавчої служби – начальником Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_14 в межах цієї дисциплінарної справи (а.с.160) не містить негативної інформації про державного службовця, та вказує: « ОСОБА_1 за час роботи зарекомендував себе як спеціаліст, який у повній мірі володіє достатніми спеціальними знаннями, які необхідні для вирішення завдань професійного характеру. Намагається працювати над підвищенням професійних знань, вмінь і навичок».

У судовому засіданні свідок ОСОБА_14 дав характеристику позивачу як посереднього працівника, разом з тим, матеріали дисциплінарної справи не містять будь-яких інших відомостей щодо позивача та його роботу, крім як інформації про накладенні дисциплінарні стягнення.

Також у дисциплінарній справі відсутні документи, передбачені частиною другою статті 73 Закону № 889-VIII, зокрема, пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, а саме заступника начальника Управління з питань державної виконавчої служби – начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_14 . Виходячи з досить короткої і необ`ємної характеристики ОСОБА_1 , такі поясненням були б доречними для повного і всебічного з`ясування всіх обставин вчиненого дисциплінарного проступку.

Відсутність документів, які повинна містити дисциплінарна справа, свідчить, що така дисциплінарна справа не була належним чином сформованою і на час підготовки подання дисциплінарної комісії щодо накладення дисциплінарного стягнення, тобто станом на 10.06.2019.

З`ясовуючи питання наявності заохочень у позивача, то судом встановлено, що дисциплінарною комісією таке питання взагалі не обговорювалось та не враховувалось, при тому, що ОСОБА_1 неодноразово заохочувався. Так, за час роботи в Управлінні позивач двічі у 2012 році заохочувався грошовою премією, у 2013 році - нагороджувався грамотою обласної державної адміністрації; за час роботи на посаді начальника Відділу нагороджений подякою Міністерства юстиції України за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов`язків, пов`язаних із реалізацією державної правової політики та з нагоди Дня Конституції (наказ від 19.06.2017 № 2415/к), оголошено подяку за своєчасне і якісне виконання завдань, передбачених планом заходів Міністерства юстиції України з реалізації загальнонаціонального правопросвітницького проекту «Я маю право!» у 2017-2019 роках (а.с.183-185, 189-191).

В контексті індивідуалізації дисциплінарної відповідальності, яка декларується положеннями Закону № 889-VIII, наявність заохочень має бути з`ясована, оскільки це свідчить про досягнення на державній службі та попередню поведінку, виконання посадових обов`язків державним службовцем тощо.

Судом досліджено протокол № 1 засідання дисциплінарної комісії Управління від 11.01.2019, у порядку денному якого під пунктом 2 зазначено розгляд службової записки ОСОБА_6 , начальника відділу нотаріату Управління. У змісті протоколу вказано, що з даного питання слухали лише ОСОБА_4 , який головував на засіданні, і якому такі повноваження делеговані головою дисциплінарної комісії ОСОБА_6 , яка була стороною розгляду дисциплінарної справи щодо позивача. Також у змісті протоколу зазначено про те, що у ОСОБА_1 з приводу викладених обставин відібрано пояснення, у яких він визнав свою вину частково.

У матеріалах дисциплінарної справи є письмові пояснення ОСОБА_1 від 11.01.2019 надані на ім`я начальника Управління ОСОБА_7 (а.с. 53) такого змісту: «Сьогодні я не хотів нікого образити, а тим більше не погрожував. Той хто мене не правильно зрозумів, то я як у жінки попросив вибачення, а як державний службовець при ознайомлення з наказом користувався своїми правами».

З цього приводу суд звертає увагу на те, що 11.01.2019 позивач надав такі пояснення, ознайомившись з службовою запискою ОСОБА_6 , також надав усні пояснення керівнику – начальнику Управління Кольцову Е.С., що підтвердили учасники справи та свідки, був присутній на засіданні дисциплінарної комісії, яке хоч і не вважав таким, та надавав усні пояснення. Відсутність сформованої дисциплінарної справи станом на 11.01.2019 року не вплинули на право ОСОБА_1 надати пояснення. При цьому положення Закону № 889-VIII не вимагають надання державним службовцем двох письмових пояснень і дисциплінарній комісії, і суб`єкту призначення. Відтак, на переконання суду, в цій частині права позивача не порушенні відповідачем.

Разом з тим, з`ясовуючи питання чи були такі пояснення (як письмові так і усні) враховані дисциплінарною комісією і суб`єктом призначення, то суд зауважує, що не були враховані при визначенні виду дисциплінарного стягнення, незважаючи на те, що у протоколі зазначається про часткове визнання ОСОБА_1 своєї провини. Усвідомлення та визнання своєї провини у вчинені дисциплінарного проступку є обставиною, що пом`якшує відповідальність державного службовця відповідно до пункту 1 частини другої статті 67 Закону № 889-VIII.

Щодо дисциплінарних стягнень, застосованих до ОСОБА_1 , які підлягали врахуванню дисциплінарною комісією, то суд погоджується з позицією відповідача, що станом на 11.01.2019 позивач мав не зняті три дисциплінарні стягнення, застосовані до нього на підставі наказів Управління № 31/11 від 15.05.2018 (догана), №43/11 від 12.10.2018 (догана), № 2/11 від 10.01.2019 (неповна службова відповідність) (а.с.54-56, 159). Разом з тим, суд звертає увагу, що на день винесення дисциплінарною комісією подання щодо накладення дисциплінарного стягнення від 10.06.2019, стягнення, застосоване до позивача на підставі наказу Управління № 31/11 від 15.05.2018 (догана), вважається знятим, а тому такі обставини теж мали бути враховані як дисциплінарною комісією так і начальником Управління при прийнятті оскаржуваного наказу. Проте у поданні щодо накладення дисциплінарного стягнення від 10.06.2019 надається інформація про стягнення застосовані до позивача на час засідання дисциплінарної комісії (11.01.2019), а не на час підготовки подання. Якщо на момент прийняття рішення суб`єктом призначення таке стягнення вже було знято чи погашене, то враховувати його під час індивідуалізації дисциплінарної відповідальності не можна.

Вчинення дисциплінарного проступку повторно, до зняття в установленому порядку попереднього стягнення, є обставиною, що обтяжує відповідальність державного службовця.

Ознайомившись зі змістом наказів Управління щодо застосування дисциплінарних стягнень до ОСОБА_24 Г №43/11 від 12.10.2018 (догана), № 2/11 від 10.01.2019 (неповна службова відповідність) (а.с.55-56), суд констатує, що вони стосувалися інших дисциплінарних проступків державного службовця, тому відсутня повторність, а відтак, і обставина, що обтяжує відповідальність державного службовця.

Види дисциплінарних стягнень та загальні умови їх застосування визначенні у статті 66 Закону № 889-VIII. Так, до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

У разі допущення державним службовцем дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єкт призначення або керівник державної служби може обмежитися зауваженням (частина друга статі 66 Закону № 889-VIII).

У разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5, 12 та 15 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану (частина третя статі 66 Закону № 889-VIII).

У разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 2 та 8 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4 та 5 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єкт призначення або керівник державної служби може попередити такого державного службовця про неповну службову відповідність (частина четверта статі 66 Закону № 889-VIII).

Правила, виписані у частинах третій-четвертій статі 66 Закону № 889-VIII, не мають імперативного характеру та надають суб`єкту призначення дискреційні повноваження з визначення виду дисциплінарного стягнення.

Частина четверта статі 66 Закону № 889-VIII вказує, що у разі допущення державним службовцем дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 (порушення правил етичної поведінки державних службовців) суб`єкт призначення може попередити такого державного службовця про неповну службову відповідність, тобто визначена верхня межа відповідальності державних службовців, які вчинили дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 2 частини другої статті 65 Закону, до таких державний службовців може бути застосовано зауваження, догана або попередження про неповну службову відповідність. При цьому неповна службова відповідність є дещо суворішим видом дисциплінарного стягнення, ніж догана.

У поданні дисциплінарної комісії Управління від 10.06.2019 (а.с.65), адресованому начальнику Управління, визначаючись із видом дисциплінарного стягнення, зазначено таке: «Відповідно до частини 4 статті 66 Закону у разі систематичного допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4 та 5 частини 2 статті 65 цього Закону, суб`єкт призначення або керівник державної служби може попередити такого державного службовця про неповну службову відповідність.

У зв`язку із вищевикладеним Комісія рекомендує начальнику Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області застосувати до ОСОБА_1 , начальника Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, вид дисциплінарного стягнення відповідно до частини 4 статті 66 Закону України «Про державну службу», попередити про неповну службову відповідність».

Разом з тим у статті 66 Закону № 889-VIII, на яку вказує відповідач під «систематичністю» вчинення дисциплінарних проступків розуміється вчинення одного й того самого дисциплінарного проступку протягом року та вказується яких саме проступків - проступків, передбачених пунктами 4 та 5 частини 2 статті 65 цього Закону: невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах повноважень; недотримання правил внутрішнього службового розпорядку.

У спірному випадку, ні дисциплінарною комісією Управління, ні судом не встановлено вчинення протягом року ОСОБА_1 саме проступків, передбачених пунктами 4 та 5 частини другої статті 65 Закону № 889-VIII. Спірний випадок стосується дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини другої статті 65 Закону №889-VIII.

Зазначені обставини свідчать про невідповідність висновків дисциплінарної комісії дійсним обставинам.

Положення Закону № 889-VIII чітко регламентують дії дисциплінарної комісії під час дисциплінарного провадження, під час якого цією комісією належним чином формується та розглядається дисциплінарна справа державного службовця, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, встановлюються всі факти та обставини вчинення дисциплінарного проступку, мають бути враховані пом`якшуючі та обтяжуючі обставини, пояснення державного службовця, його безпосереднього керівника, а також інших осіб, яким відомі обставини, що стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, та за результатами розгляду дисциплінарної справи має бути складений висновок про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності. Після всіх перелічених дій дисциплінарна комісія готує подання суб`єкту призначення.

Зі змісту статей 69, 71 і 73 Закону № 889-VIII випливає висновок, що одним з найголовніших призначень всього дисциплінарного провадження є визначення тих обставин, що підлягають врахуванню суб`єктом призначення під час обрання виду дисциплінарного стягнення. А в частині першій статті 74 цього ж Закону прямо визначено, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення має бути враховано: 1) характер проступку; 2) обставини, за яких він був вчинений; 3) обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність; 4) результати оцінювання службової діяльності державного службовця; 5) наявність заохочень, стягнень; 6) ставлення до служби. Тобто законодавцем визначено інститут індивідуалізації дисциплінарної відповідальності, який, зобов`язує суб`єкта призначення під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховувати, наведені вище обставини.

Судом встановлено, що при здійсненні дисциплінарного провадження щодо ОСОБА_1 , яке тривало в надкороткі строки (виходячи з того, що дисциплінарний проступок мав місце 11.01.2019 в проміжку часу між 10.00 та 11.00 годинами в п`ятницю (робочий день в Управлінні до 16.45 год)) протягом менше як одного робочого дня, дисциплінарною комісією Управління неповно досліджені обставини дисциплінарного проступку (у тому числі через відсутність сформованої дисциплінарної справи на момент прийняття висновку), та не враховані: характер дисциплінарного проступку; тяжкість дисциплінарного проступку; ступінь вини державного службовця; факт ненастання тяжких наслідків; обставини, що пом`якшують відповідальність; наявність заохочень; попередню поведінку державного службовця. Фактично враховано лише наявність дисциплінарних стягнень у позивача.

Наведене свідчить про порушення відповідачем законодавчо встановленої процедури дисциплінарного провадження та порушення прав державного службовця.

Не з`ясування всіх обставин, які вимагає встановити стаття 74 Закону № 889-VIII, у спірному випадку вплинуло на визначення виду дисциплінарного стягнення, яке навіть за умови наявності дисциплінарних стягнень у державного службовця не повинно бути найсуворішим, оскільки мали місце і обставини, які пом`якшували відповідальність, та свідчили про попередні досягнення у роботі.

Виходячи із зазначених вище положень закону та встановлених судом обставин справи, а також предмету позовних вимог, суд погоджується з висновком дисциплінарної комісії щодо встановлення факту вчинення позивачем дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні правил етичної поведінки державних службовців, проте зважаючи на допущені відповідачем порушення при здійсненні дисциплінарного провадження, вважає, що оскаржуваний наказ Управління від 10.06.2019 № 24/11 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 » прийнятий необгрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, упереджено та непропорційно.

Такі висновки суду про необхідність застосовувати положення статті 66 Закону №889-VIII (види дисциплінарних стягнень та загальні умови їх застосування) із обов`язковим врахуванням принципу індивідуалізації покарання, що випливає із норм статей 67, 74 цього Закону, відповідають правовій позицій Верховного Суду, яка в силу положень частини п`ятої статті 242 КАС України є обов`язковою щодо застосування норм права, і викладена у постанові від 01.03.2018 у справі №804/8684/16 (адміністративне провадження №К/9901/993/18).

При виборі виду дисциплінарної відповідальності суб`єкт призначення не може перейти межу, встановлену частинами третьою-четвертою статті 66 Закону №889-VIII, проте може обрати більш м`який вид стягнення, що свідчитиме про дотримання принципу індивідуалізації покарання та офіційного з`ясування всіх обставин, які мають значення для винесення рішення.

Отже, суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення шляхом ухвалення рішення про визнання протиправним та скасування наказу Управління від 10.06.2019 № 24/11 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 ».

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою-п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Позивач просив стягнути з відповідача судові витрати в сумі 768,40 грн – сплачений судовий збір за звернення до суду з цим позовом та 9000,00 грн - витрати, пов`язані з правничою допомогою.

У судовому засіданні представники відповідача заперечили проти стягнення витрат на правничу допомогу через їх завищений розмір.

Перевіряючи доводи сторін та докази, якими позивач підтверджує понесені витрати, суд встановив, що сплата судового збору у сумі 768,40 грн підтверджуються квитанцією 18.06.2019 (а.с.4), тому ці витрати суд присуджує до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Судом встановлено, що 11.06.2019 укладено договір про надання правової допомоги між позивачем ОСОБА_1 (клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Сила права» в особі керуючого партнера Фльорківа О.В., згідно з умовами якого Адвокатське об`єднання зобов`язується здійснювати захист, представництво інтересів клієнта в Тернопільському окружному адміністративному суді, Восьмому апеляційному адміністративному суду, Верховному Суді та інших судах державних органах, установах, недержавних організаціях у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування індивідуальних актів, на умовах і в порядку, передбачених цим Договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього Договору (а.с.192-193).

Договором визначені права та обов`язки Адвокатського об`єднання та Клієнта, порядок здійснення розрахунків. Клієнт зобов`язується протягом трьох днів з дати укладення договору оплатити гонорар у розмірі, визначеному сторонами у додатку до цього Договору (пункт 4.3 Договору). У разі зміни позивачем в процесі розгляду спору підстав або предмета позову, збільшення позовних вимог, або в інших випадках, що зумовлюють збільшення обсягу надання правової допомоги, сторони зобов`язуються переглянути умови оплати по цьому договору (пункт 4.4 Договору).

Відповідно до додатку №1 до договору від 11.06.2019, підписаного цією ж датою, визначені такі види правничої допомоги: попередня консультація, вивчення документів, судової практики та аналіз законодавства щодо предмета спору; формування правової позиції та підготовка позовної заяви, інших заяв по суті справи та заяв з процесуальних питань; участь у судових засіданнях; ознайомлення з матеріалами справи; складання адвокатських запитів (в разі необхідності); збір доказів; інша допомога, пов`язана зі справою (пункт 1 додатку).

Із копії акта №1 обсягу наданої правничої (правової) допомоги по Договору про надання правничої (правової) допомоги від 11.06.2019, складеного сторонами договору 26.07.2019 вбачається, що Адвокатським об`єднанням надані такі роботи (послуги):

попередня консультація, вивчення документів, судової практики та аналіз законодавства щодо предмета спору – 1 год – 600,00 грн;

збір доказів (складання адвокатський запитів, отримання та аналіз відповідей на адвокатські запити – 1 год – 600,00 грн;

формування правової позиції та підготовка позовної заяви – 6 год – 3600,00 грн;

ознайомлення з відзивом на позов, підготовка та подання відповіді на відзив – 4 год - 2400 грн; а всього 12 год, вартість послуг склала 7200,00 грн (а.с.194 зворот).

Із копії акта №2 обсягу наданої правничої (правової) допомоги по Договору про надання правничої (правової) допомоги від 11.06.2019, складеного сторонами договору 04.10.2019 вбачається, що Адвокатським об`єднанням надані такі роботи (послуги):

складання та подання заяв з процесуальних питань (клопотань про приєднання доказів до матеріалів справи, виклик свідків) – 1 год – 600,00 грн;

участь у судових засіданнях - 2 год – 1200,00 грн; а всього 3 год, вартість послуг склала 1800,00 грн (а.с.196).

Як доказ проведених розрахунків наданих (отриманих) послуг до матеріалів справи долучено копію квитанції відділення АТ КБ ПриватБанк від 23.07.2019 про сплату ОСОБА_1 коштів в сумі 6000,00 грн на рахунок АО Сила права, з призначенням платежу: гонорар за надання правничої допомоги в справі №500/1391/19 (а.с.195).

Згідно з пунктами 4, 6, 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» 05.07.2012, № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Частина перша статті 19 цього ж Закону визначає, що видами адвокатської діяльності є:

1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;

5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі/West Alliance Limited проти України від 23.01.2014, заява №19336/04, пункт 268).

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 справа № 826/1216/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, виходячи із критеріїв обґрунтованості розміру та пропорційності судових витрат до предмета спору, а також враховуючи фактичну суму оплачених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн, на думку суду, витрати ОСОБА_1 на правничу допомогу підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача саме у сумі 6000,00 грн.

Отже, з наведених вище підстав на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суд присуджує до відшкодування судові витрати у сумі 6768,40 грн (768,40 грн - зі сплати судового збору та 6000,00 грн - витрат на правничу допомогу).

Керуючись статтями 72-77, 90, 134, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області від 10.06.2019 № 24/11 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 ».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 6768,40 грн (шість тисяч сімсот шістдесят вісім грн 40 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне територіальне управління юстиції у Тернопільській області (46021, Тернопільська область, місто Тернопіль, вулиця Грушевського, 8, ідентифікаційний код юридичної особи 34905804).

Повний текст рішення складено та підписано 25.10.2019.

Головуючий суддя Чепенюк О.В.

Згідно з оригіналом:

Суддя Чепенюк О.В.