Ухвала суду № 85201977, 25.10.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

Справа № 597/1136/19

25 жовтня 2019 рокум.ТернопільСуддя Тернопільського окружного адміністративного суду Чепенюк О.В., розглянувши скаргу та додані до неї матеріали ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про зобов`язання Заліщицької державної нотаріальної контори вчинити нотаріальну дію,

ВСТАНОВИВ:

27.08.2019 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до Заліщицького районного суду Тернопільської області із скаргою на постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину (спадкова справа №80/2018 від 24.05.2018), у якій з посиланням на положення Закону України "Про нотаріат" просять зобов`язати ОСОБА_3 , нотаріуса Заліщицької нотаріальної контори, вчинити нотаріальну дію по видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 після смерті її матері ОСОБА_4 на житловий будинок та земельну ділянку і все майно, яке належало її матері, покликаючись (не вилучаючи договір довічного користування, акт вводу в експлуатацію із інвентарної справи) на документи в оригіналах подані Товстенською селищною радою, Заліщицьким інвентар бюро.

Скаргу обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 24.05.2018 звернулась до Заліщицької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті її матері. Заліщицькою державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу №80/2018. Для оформлення спадщини на майно померлої ОСОБА_4 за її дочкою ОСОБА_1 державний нотаріус Заліщицької державної нотаріальної контори Чаплій А.М. мала намір вирізати оригінали правовстановлюючих документів на майно із прошитої інвентаризаційної справи ОСОБА_4 (матері ОСОБА_1 ), з чим ОСОБА_1 категорично не погоджується та звернулась із даною скаргою до Заліщицького районного суду Тернопільської області.

Ухвалою Заліщицького районного суду Тернопільської області від 30.09.2019 скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про зобов`язання Заліщицької державної нотаріальної контори вчинити нотаріальну дію передано на розгляд Тернопільському окружному адміністративному суду з підстав предметної непідсудності даної скарги Заліщицькому районному суду Тернопільської області.

16.10.2019 до Заліщицького районного суду Тернопільської області надійшло клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , у якому вони вказують, що оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні неможливо розглядати в порядку адміністративного судочинства, такі справи підлягають розгляду судами за загальними правилами підсудності.

22.10.2019 дана справа надійшла до Тернопільського окружного адміністративного суду, за результатами автоматизованого розподілу справи визначено суддю для її розгляду.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Визначаючись з тим чи є спір публічно-правовим та чи належить до юрисдикції адміністративних судів, суддею звернута увага на таке.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності і спеціалізації.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За визначеннями, наведеними у пунктах 1, 2 частини першої статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій.

Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини відрізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачено в статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), у частині першій якої зазначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Аналіз змісту статті 19 КАС України та статті 19 ЦПК України у сукупності дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Також суд зазначає, що звернення до адміністративного суду про захист прав свобод та інтересів має здійснюється шляхом подання позовної заяви (частина друга статті 9, частина перша статті 168 КАС України), яка має відповідати вимогам статті 160 КАС України. Відповідно до частини першої статті 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.

Разом з тим, скаржники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , виходячи зі змісту скарги та клопотання доданого до цієї справи, і не зверталися до суду у відповідності до положень саме КАС України, як це припустив Заліщицький районний суд Тернопільської області.

Зі змісту поданої скарги вбачається, що така подавалась до Заліщицького районного суду Тернопільської області через відмову державного нотаріуса Заліщицької державної нотаріальної контори вчинити нотаріальну дію. До скарги долучена копія постанови державного нотаріуса Заліщицької державної нотаріальної контори від червня 2019 року про відмову ОСОБА_1 видати свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з категоричною відмовою заявниці надати нотаріусу оригінали правовстановлюючих документів на житловий будинок, які підтверджують право власності спадкодавця, з метою доручення цих документів до матеріалів спадкової справи.

Наведені у скарзі обставини свідчать на користь висновку про те, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з метою захисту прав ОСОБА_1 , які перебувають у приватноправовій площині, а саме права власності на майно в порядку спадкування.

Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 ЦК України).

Отже, якщо особа вбачає порушення своїх прав у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

ОСОБА_5 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ґрунтуються на протиправності дій державного нотаріуса як спеціального суб`єкта, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, щодо відмови у видачі свідоцтв про право на спадкове майно.

З постанови державного нотаріуса вбачається, що така відмова прийнята через не надання заявницею правовстановлюючих документів на нерухоме майно, які підтверджують право власності спадкодавця.

За таких підстав предметом судового розгляду в цій справі є не стільки дії та рішення державного нотаріуса, як суб`єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки поновлення права ОСОБА_1 як власника на спадкове майно, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин. Нотаріус у таких відносинах владних управлінських функцій щодо скаржників не здійснює, а є органом, якій виконує свої обов`язки щодо реєстрації (обліку) у відношеннях з власником майна.

Спір про захист права конкретної фізичної особи на нерухоме майно є не публічним, а приватноправовим. Держава, юридичні особи публічного права можуть бути учасниками цивільних відносин, а розгляд такого спору між ними проводиться за правилами цивільного судочинства.

Участь у спорі державного нотаріуса, який відмовив у вчиненні нотаріальної дії (якщо скаржник вважає його винним у порушенні прав), не змінює його приватноправового характеру.

Отже, цей спір є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер, та, зважаючи на суб`єктний склад та характер правовідносин у цій справі, має вирішуватись у порядку цивільного судочинства.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини в п. 24 рішення від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та обставин, викладених у скарзі, слід прийти до висновку про відмову у відкритті провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України.

Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Керуючись статтями 170, 171, 248, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про зобов`язання Заліщицької державної нотаріальної контори вчинити нотаріальну дію.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особам, які подали скаргу.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Чепенюк О.В.

Згідно з оригіналом:

Суддя Чепенюк О.В.