Рішення № 85201448, 24.10.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5520/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2019 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження, у порядку письмового провадження, адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до голови Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області Думанської Олени Анатоліївни, про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до голови Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області Думанської Олени Анатоліївни, про:

визнання протиправною бездіяльність керівника суб`єкта владних повноважень - голови Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області Думанської Олени Анатоліївни, в частині ненадання відповіді на поданий ОСОБА_1 , інформаційний запит вх.№ср02-16-42-25.07.19 від 25.07.2019 року, щодо дати надання заяви - розрахунку до якої включено лікарняний лист з 24.05.2019 року по 12.06.2019 року, на ОСОБА_1 , заступника сільського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області до Южненського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області;

зобов`язання керівника суб`єкта владних повноважень - голови Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області ОСОБА_2 , надати ОСОБА_1 відповідь на інформаційний запит вх.№ср02-16-42-25.07.19 від 25.07.2019 року, щодо дати надання заяви - розрахунку до якої включено лікарняний лист з 24.05.2019 року по 12.06.2019 року, на ОСОБА_1 , заступника сільського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області до Южненського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області;

допущення негайного виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду;

встановлення судового контролю за рішенням суду, шляхом зобов`язання керівника суб`єкта владних повноважень - голову Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області ОСОБА_2 у 30 денний строк з моменту набрання рішенням законної сили подати до суду звіт про його виконання.

Адміністративний позов мотивовано наступним.

ОСОБА_1 звернувся до розпорядника інформації - керівника суб`єкта владних повноважень, голови Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області ОСОБА_2 , з інформаційним запитом стосовно отримання публічної інформації відповідно до закону. Повідомленням у порядку статті 40 Конституції України позивача було повідомлено що його інформаційний запит виконати неможливо, оскільки він не відноситься до публічної інформації. ОСОБА_1 , посилаючись на положення Законів України «Про доступ до публічної інформації», та «Про запобігання корупції», заявляє про порушення відповідачем норм чинного законодавства, прав та законних інтересів позивача.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року, вищезгадану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження по справі, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

У встановлений судом строк, відповідач надав відзив (вх.№38157/19 від 18.10.2019р. на позовну заяву (а.с.27-28).

Відзив обґрунтований наступним.

Голова Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, такими, що штучно створені позивачем для ухилення від виконання прямих службових обов`язків. З огляду на те, що наданий ОСОБА_1 , запит не відносився до публічної інформації, а також був оформлений неналежним чином, позивачу була надана письмова відповідь - повідомлення у порядку статті 40 Конституції України, про те, що даний запит не відноситься до публічної інформації. Зазначалося, що ОСОБА_1 , як працівник Олександрівської сільської ради Лиманського району не має перешкод щодо отримання запитуваної інформації у зазначеній установі, про що йому було роз`яснено при вручення повідомлення.

Станом на 24 жовтня 2019 року, інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

27 липня 2019 року, ОСОБА_1 звернувся з інформаційним запитом про отримання публічної інформації до сільського голови Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області ОСОБА_2 (а.с.9).

Вищевказаним запитом ОСОБА_1 мав намір отримати інформацію про дату надання заяви - розрахунку до якої включено лікарняний лист з 24.05.2019 року по 12.06.2019 року, на ОСОБА_1 , заступника сільського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Олександрівської сільської ради, Лиманського району Одеської області до Южненського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області.

31 липня 2019 року, ОСОБА_1 , отримав повідомлення у порядку статті 40 Конституції України, у якому зазначалося, що згідно вимог статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запит на інформацію має містити ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі. Повідомлялося, що на даний інформаційний запит про отримання публічної інформації надати відповідь неможливо, так як даний інформаційний запит не відноситься до публічної інформації (а.с.10).

ОСОБА_1 , звернувся до суду із вказаним позовом, оскільки вважає протиправними дії відповідача, що виявилися у відмові надати позивачу публічну інформацію на підставі Закону України «Про доступ до публічної інформації» та просить зобов`язати надати таку інформацію.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації регулюються Законом України «Про інформацію» №2657-ХІI від 02.10.1992 року (далі - Закон України «Про інформацію»).

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про інформацію» право на інформацію забезпечується: створенням механізму реалізації права на інформацію; створенням можливостей для вільного доступу до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів, інших інформаційних банків, баз даних, інформаційних ресурсів; обов`язком суб`єктів владних повноважень інформувати громадськість та засоби масової інформації про свою діяльність і прийняті рішення; обов`язком суб`єктів владних повноважень визначити спеціальні підрозділи або відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації; здійсненням державного і громадського контролю за додержанням законодавства про інформацію; встановленням відповідальності за порушення законодавства про інформацію.

Право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ч.2. ст.6 Закону України «Про інформацію»).

Частинами першою, другою статті 7 Закону України «Про інформацію» визначено, що право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.

Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Статтею 20 Закону України «Про інформацію» за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Статтею 21 зазначеного Закону передбачено, що інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація (частина перша). Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом. Відносини, пов`язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом (частина друга).

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, врегульовано Законом України «Про доступ до публічної інформації» №2939-VI від 13.01.2011 року (далі - Закон №2939-VI).

Відповідно до статті 1 Закону №2939-VI, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Отже, запитувана ОСОБА_1 , інформація відноситься до публічної інформації, оскільки була отримана та створена у процесі виконання суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством.

Статтею 3 Закону №2939-VI визначені гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов`язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє, максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації.

Відповідно до статті 5 Закону №2939-VI одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Письмовий запит подається в довільній формі.

Запит на інформацію має містити:

1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є;

2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;

3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Як вбачається з матеріалів справи, запит позивача від 25 липня 2019 року, містить всі необхідні реквізити, передбачені ст. 19 Закону України №2939-VI від 13.01.2011 року. Крім того, судом встановлено, що позивач просив відповідача надати конкретно визначену інформацію, а зміст питань запиту не викликає жодних множинних чи незрозумілих тлумачень (а.с.9).

Згідно з статтею 12 Закону №2939-VI суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

У відповідності до частини першої статті 20 Закону №2939-VI, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Частиною четвертою тієї ж статті закріплено, що у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Суд зазначає, що надання відповіді на отриманий запит має імперативний характер, у незалежності від того, до яких висновків дійде суб`єкт владних повноважень чи інший розпорядників публічної інформації.

Приписами частини першої статті 22 Закону №2939-VI передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Згідно з пунктом 3 частини 4 статті 22 Закону № 2939-VІ у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено мотивовану підставу відмови.

Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

У частині першій статті 6 Закону № 2939-VI визначено види інформації з обмеженим доступом, зокрема, це: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація. Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні (частина другою статті 6 Закону №2939-VI).

Не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно (частина п`ята статті 6 Закону №2939-VI).

Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Статтею 23 Закону №2939-VI врегульовано, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Відмовляючи у наданні вмотивованої відповіді на інформаційний запит, головою Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області було зазначено, що запитувана інформація не відноситься до публічної інформації, проте відповідачем не було надано розгорнутої відповіді на запит позивача, як і не було зазначено, яким саме вимогам статті 19 Закону України №2939-VI від 13.01.2011 року, не відповідає вказаний запит. Фактично, інформаційний запит позивача за своєю суттю розглянутий не був.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. А згідно з пунктом 2 цієї статті здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Тобто, стаття 10 Конвенції має на меті гарантувати вільний обіг ідей та відомостей у суспільстві. Вона гарантує не лише право на передання інформації, але також право громадськості отримувати її. Більше того, визнане на національному рівні право на отримання інформації може бути підставою для реалізації права, гарантованого статтею 10 (див. mutatisрішення Європейського суду з прав людини від 17 лютого 2015 року у справі «Guseva v. Bulgaria», заява № 6987/07, § 36, 40; від 03 квітня 2012 року у справі «Gillberg v. Sweden», заява № 41723/06, § 93).

Реалізації вказаних прав не повинні перешкоджати органи держави, крім випадків втручання, передбачених пунктом 2 вказаної статті. Відмова державного органу у наданні інформації на запит є формою втручання у право на свободу одержувати інформацію. Тому таке втручання має розглядатися на предмет дотримання пункту 2 статті 10 Конвенції.

Велика палата Європейського суду з прав людини у рішенні від 8 листопада 2016 року у справі «Magyar Helsinki Bizottsag v. Hungary» (заява № 18030/11) вказала, що те, наскільки заборона доступу до інформації є втручанням у права заявника на свободу вираження поглядів, слід оцінювати у кожному конкретному випадку та з урахуванням його особливих обставин (§ 157). Для цього мають бути оцінені такі критерії (§ 158-170):

- мета запитувача. Необхідно встановити, чи справді отримання інформації є необхідним для реалізації запитувачем інформації його функції зі сприяння публічній дискусії з суспільно важливих питань, і чи справді ненадання інформації створить суттєву перешкоду свободі вираження поглядів.

- природа інформації. Інформація, дані або документи, щодо яких вимагається доступ, повинні відповідати вимогам трискладового тесту, тобто збиратися в цілях задоволення саме суспільного інтересу.

- роль запитувача. Розраховувати на захист свого права на доступ можуть, насамперед, журналісти, науковці, громадські активісти, зокрема блогери та популярні користувачі соцмереж, громадські організації, діяльність яких пов`язана з питаннями, що становлять суспільний інтерес, а також автори творів з означених питань.

- готова та доступна інформація. Надання інформації не повинно накладати на державні органи надмірного тягаря зі збирання та обробки даних.

У даному випадку відповідач необґрунтовано обмежив право позивача на інформацію та не наддав належних доказів якими б мотивував правомірність своїх дій (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, шляхом зобов`язання відповідача подати звіт, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 267 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов`язком суду, та має застосовуватися у виключних випадках.

Суд зазначає, що позивачем не було надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про можливість ухилення відповідачем від виконання даного судового рішення, а тому підстави для встановлення судового контролю, - відсутні.

Стосовно допущення негайного виконання рішення суд зазначає, що відповідно до статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, у даному випадку відсутні законодавчо визначені підстави для негайного виконання рішення суду.

Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору та відсутні витрати на виклик свідків та призначення експертизи, жодні витрати не належать до компенсації за рахунок коштів Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 6-10, 77, 90, 139, 250, 251, 255, 257, 258, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до голови Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області Думанської Олени Анатоліївни (67513, Одеська область, Лиманський район, с. Олександрівка, Площа Центральна буд.3, код ЄДРПОУ 05583236), про визнання протиправною бездіяльність керівника суб`єкта владних повноважень - голови Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області Думанської Олени Анатоліївни, в частині ненадання відповіді на поданий ОСОБА_1 , інформаційний запит вх.№ср02-16-42-25.07.19 від 25.07.2019 року, щодо дати надання заяви - розрахунку до якої включено лікарняний лист з 24.05.2019 року по 12.06.2019 року, на ОСОБА_1 , заступника сільського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області до Южненського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області; зобов`язання керівника суб`єкта владних повноважень - голови Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області ОСОБА_2 , надати ОСОБА_1 відповідь на інформаційний запит вх.№ср02-16-42-25.07.19 від 25.07.2019 року, щодо дати надання заяви - розрахунку до якої включено лікарняний лист з 24.05.2019 року по 12.06.2019 року, на ОСОБА_1 , заступника сільського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області до Южненського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області - задовольнити.

Бездіяльність керівника суб`єкта владних повноважень - голови Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області ОСОБА_2 , в частині ненадання відповіді на поданий ОСОБА_1 , інформаційний запит вх.№ср02-16-42-25.07.19 від 25.07.2019 року, щодо дати надання заяви - розрахунку до якої включено лікарняний лист з 24.05.2019 року по 12.06.2019 року, на ОСОБА_1 , заступника сільського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області до Южненського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області - визнати протиправною.

Зобов`язати керівника суб`єкта владних повноважень - голову Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області ОСОБА_2 , надати ОСОБА_1 відповідь на інформаційний запит вх.№ср02-16-42-25.07.19 від 25.07.2019 року, щодо дати надання заяви - розрахунку до якої включено лікарняний лист з 24.05.2019 року по 12.06.2019 року, на ОСОБА_1 , заступника сільського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Олександрівської сільської ради Лиманського району Одеської області до Южненського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області.

У встановленні судового контролю за виконанням рішення суду та допущення негайного виконання рішення суду - відмовити.

Рішення набирає законної сили згідно статті 255 КАС України - після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 295 КАС України подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Одеський окружний адміністративний суд.

Суддя Балан Я.В.

.