Рішення № 85201272, 21.10.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№1.380.2019.004216

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2019 року

зал судових засідань № 12

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кузана Р.І.,

секретар судового засідання Козак О.М.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 С.М.,

представника відповідача Бенцарука Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_2 до ДО «Квартирно-експлуатаційний відділ м.Львова» про визнання протиправними дій та стягнення грошового забезпечення, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі – позивач, ОСОБА_2 ) звернувся до суду з позовом до ДО «Квартирно-експлуатаційний відділ м.Львова» (місцезнаходження: 79007, вул.Батуринська, 2, м.Львів, код ЄДРПОУ 07638027) (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії ДО «Квартирно-експлуатаційний відділ м.Львова» щодо не проведення повного розрахунку при звільненні ОСОБА_3 В ОСОБА_4 – невиплату у день звільнення індексації грошового забезпечення;

- стягнути з ДО «Квартирно-експлуатаційний відділ м.Львова» на користь ОСОБА_2 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплату індексації грошового забезпечення) за період із 01.09.2018 по день фактичної виплати заборгованості з індексації грошового забезпечення 30.07.2019 терміном 334 дні із розрахунку 474,00 грн. в день в сумі 158314,33 грн. із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.01.2019 у справі №1340/4886/18, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.05.2019, визнано протиправними дії ДО «Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова» щодо невиплати ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення у період з 01.08.2013 по 31.07.2018 та зобов`язано ДО «Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова» виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_2 за період з 01.08.2013 по 31.07.2018 у сумі 84714,70 грн. Позивач вказує на те, що фактичний розрахунок з ним відповідач здійснив 30.07.2019. Оскільки позивач був звільнений з військової служби 15.07.2018 та виключений зі списків особового складу 31.08.2018, а остаточна виплата належних йому сум при звільненні була здійсненна відповідачем лише 30.07.2019, то в період з 01.09.2019 по 30.07.2019 існувала затримка у розрахунку у зв`язку із звільненням ОСОБА_2 з роботи. Наведене і зумовило позивача звернутися до суду за судовим захистом.

Ухвалою судді від 27.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що нарахування індексації грошового забезпечення належить до дискреційних повноважень відповідача, а тому початок обрахунку строку за несвоєчасний розрахунок починається з моменту набрання законної сили постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі №1340/4886/18 від 06.05.2019 до його фактичного виконання відповідачем. Відповідач вказує, що він функціонує в системі квартирно-експлуатаційних органів та установ ЗС України, видатки якого є чітко і суворо визначеними та здійснюються за обов`язкового відома вищестоящих органів управління. При цьому, виплата зазначеного грошового забезпечення за його видами здійснюється суворо в межах наявного фінансування. У зв`язку з наведеним вважає, що у задоволені позовних вимог необхідно відмовити повністю.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якому вказує, що відповідачем протиправно не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення ОСОБА_2 під час проходження військової служби, погашення заборгованості із якої не проведено на день звільнення, а отже наявна вина відповідача, як підстава для застосування фінансової відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві та відповіді на відзив. Просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Просив суд відмовити в задоволенні позову повністю.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_2 з 2010 року проходив службу на посаді старшого інспектора відділу аудиту в бюджетній сфері Західного територіального управління внутрішнього аудиту.

15.08.2018 наказом Першого заступника Міністра оборони України (по особовому складу) №43, ОСОБА_2 звільнено у відставку за підпунктом «б» (за станом здоров`я) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Перед звільненням, 31.07.2018 ОСОБА_2 подано заяву про нарахування та виплату йому індексації грошового забезпечення до квартирно - експлуатаційного відділу м. Львова, де він перебував на фінансовому забезпеченні про те, що йому взагалі не виплачувалась індексація грошового забезпечення протягом 2016-2018 років, яка гарантована йому чинним законодавством України, а протягом 2013 - 2015 років нарахування індексації здійснювалося неправильно, оскільки при нарахуванні індексації грошового забезпечення невірно встановлено базовий місяць.

10.08.2018 Квартирно-експлуатаційним відділом м. Львова надіслано відповідь №3396 на заяву ОСОБА_2 у якій зазначено, що з 01.01.2016 грошове забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, відповідно до протокольного рішення Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 №3 було значно збільшено за рахунок збільшення розмірів їх преміювання. Крім того, порядком проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 не передбачено механізм нарахування та виплати індексації за попередні періоди, отже підстав для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 31.07.2018 немає.

Таким чином, у день звільнення, відповідачем не проведено остаточний розрахунок належних до виплати сум.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.01.2019 у справі №1340/4886/18, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.05.2019 визнано протиправними дії ДО «Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова» щодо невиплати ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення у період з 01.08.2013 по 31.07.2018 та зобов`язано ДО «Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова» виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_2 за період з 01.08.2013 по 31.07.2018 у сумі 84714,70 грн.

Суд встановив, що фактичний розрахунок з позивачем проведено 29.07.2019, що підтверджується платіжним дорученням від 29.07.2019 №1852, яким здійснено виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_2 згідно з рішенням суду в сумі 83443,98 грн., від 29.07.2019 №1853, яким здійснено сплату військового збору в сумі 1270,72 грн. та від 29.07.2019 №1854, яким проведено платіж в сумі 15248,30 грн. податку з доходів фізичних осіб військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ індексації грошового забезпечення.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що оскільки день фактичної виплати заборгованості по індексації грошового забезпечення відповідач здійснив 30.07.2019 то, на думку позивача, за період з 01.09.2018 по 30.07.2019 необхідно стягнути з відповідача середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплату індексації грошового забезпечення). Вважаючи у зв`язку із цим свої права порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII, військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. У зв`язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.

Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання служби військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх службових прав у зв`язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.

Відповідно до п. 242 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 - після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міськихих) - військових комісаріатів для взяття на військовий облік.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

При цьому суд зазначає, що непоширення норм Кодексу законів про працю України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні поліцейських зі служби в поліції (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення, у зв`язку із чим, суд вважає, що до вказаних спірних правовідносин необхідно застосовувати норми Кодексу законів про працю України.

Статтею 116 Кодексу законів про працю України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 117 Кодексу законів про працю України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Враховуючи наявність спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд приходить до висновку про можливість застосування до спірних правовідносин норм статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення зі служби в Збройних Силах України.

Тобто, виходячи з наведених вимог Закону, всі суми, належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі ж невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 806/535/16, від 01.03.2018 у справі № 806/1899/17 та від 11.10.2018 у справі № 806/829/17.

Верховний Суд зазначає, що наведені вище норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Таким чином, виходячи із вищезазначеного, за період із 01.09.2018 по день фактичного виконання рішення у справі №1340/4886/18, яким задоволено позовні вимоги про стягнення заборгованості індексації грошового забезпечення КЕВ м. Львова має виплатити ОСОБА_2 компенсацію за затримку розрахунку при звільненні - середнє грошове забезпечення за весь період затримки.

Згідно з п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100).

Відповідно до п. 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Згідно з абз.3 п.3 Порядку №100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Суд встановив, що грошове забезпечення ОСОБА_2 за останні 2 календарні місяці роботи, що передували звільненню становило 29387,69 грн. (за липень 2018 року – 14691,99 грн., за серпень 2018 року - 14695,70 грн.), отже середньоденний розмір грошового забезпечення позивача становив 474,00 грн.: 29387,69 грн. (грошове забезпечення за липень-серпень 2018 року) / 62 (кількість календарних днів у липні-серпні 2018 року), що підтверджується довідкою № 05.09.2018 №412.

Оскільки, індексація заробітної плати є складовою грошового забезпечення і з урахуванням не нарахування та відповідно невиплату такої під час проходження військової служби по вині відповідача, така мала би бути виплачена при звільненні.

Таким чином, передбачена ст.117 КЗпП України відповідальність за затримку розрахунку при звільненні настає у випадку невиплати в день звільнення всіх сум, що належать працівнику від підприємства, установи, організації і вказаний законодавчий припис є загальним і не встановлює конкретні види виплат, які роботодавець зобов`язаний платити працівникові в день його звільнення, тому не можна вважати, що індексація має якусь особливість такої виплати, а тому застосування до відповідача ст.117 КЗпП ґрунтуються на положеннях закону.

Верховний Суд ухвалюючи постанову від 26.04.2019 у справі № 734/1066/16-а у правовідносинах із проходження публічної служби, зробив правові висновки, що сума індексації є складовою грошового забезпечення та має бути враховано при призначенні пенсії.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, незалежно від виду виплат, що належать працівнику від підприємства, установи, організації і що вказаний законодавчий припис є загальним і не встановлює конкретні види виплат, які роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові в день його звільнення, з відповідними правовими висновками щодо застосування ст. 117 КЗпП сформував Верховний Суд у постановах від 16.05.2019 у справі № 5О5/294/16-а та від 20.06.2019 у справі № 820/6287/16.

Суд із наявних в матеріалах справи доказів встановив, що у визначені законом строки відповідач не провів позивачу повного розрахунку при звільненні, а саме в період з 01.09.2018 по 29.07.2019.

Судом встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.01.2019 у справі №1340/4886/18, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.05.2019 задоволено позов ОСОБА_2 та зобов`язано ДО «Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова» виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_2 за період з 01.08.2013 по 31.07.2018 у сумі 84714,70 грн.

Таким чином, оскільки остаточний розрахунок проведено 29.07.2019 то середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплата індексації грошового забезпечення) підлягає стягненню з 01.09.2019 по день проведення розрахунку, що становить 332 дні затримки розрахунку.

Таким чином, сума середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплату індексації грошового забезпечення), яку належить присудити позивачу у зв`язку із затримкою розрахунку складає 157368,00 грн.: 474,00 грн. (середньоденний розмір грошового забезпечення) * на 332 днів (кількість робочих днів затримки з 01.09.2018 по 29.07.2019).

Згідно з ч. 5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Враховуючи наведене, суд вважає, що дії ДО «Квартирно-експлуатаційний відділ м.Львова» щодо не проведення повного розрахунку при звільненні ОСОБА_2 – невиплату у день звільнення індексації грошового забезпечення, слід визнати протиправними.

З огляду на викладене суд вважає за необхідне позовну заяву ОСОБА_2 задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплату індексації грошового забезпечення) за період із 01.09.2018 по день фактичної виплати заборгованості індексації грошового забезпечення 29.07.2019 терміном 332 дні із розрахунку 474,00 грн. в день, в сумі 157368,00 грн. з відрахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Оскільки позивачем невірно обраховано період затримки виплати індексації грошового забезпечення, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, в частині стягнення середнього заробітку за 2 (два) дні.

Згідно з ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір у розмірі 768,40 грн. сплачений відповідно до квитанції №87 від 27.05.2019.

Щодо судових витрат, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» то відповідно до ст.139 КАС України такі поверненню позивачу не підлягають.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

позовну заяву ОСОБА_2 до ДО «Квартирно-експлуатаційний відділ м.Львова» про визнання протиправними дій та стягнення грошового забезпечення - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ДО «Квартирно-експлуатаційний відділ м.Львова» щодо не проведення повного розрахунку при звільненні ОСОБА_2 – невиплату у день звільнення індексації грошового забезпечення.

Стягнути з ДО «Квартирно-експлуатаційний відділ м.Львова» на користь ОСОБА_2 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплату індексації грошового забезпечення) за період із 01.09.2018 по день фактичної виплати заборгованості індексації грошового забезпечення 29.07.2019 терміном 332 дні із розрахунку 474,00 грн. в день, в сумі 157368,00 грн. з відрахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складене та підписане 25.10.2019.

Суддя Р.І. Кузан